Справа № 2-1230/11
2/413/184/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
19.11.2012 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу у складі
головуючого судді Пустовіт О.Г.
при секретарі Нестеренко Г.М.
розглянув у відкритому, попередньому судовому засіданні у місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, комунальне підприємство «Житлово0експлуатаційна організація № 31»про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення в квартиру,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення в квартиру.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що згідно ордеру № 2917 від 06.02.1982 року Виконкомом Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу ОСОБА_4 на сім'ю з чотирьох осіб була надана квартира АДРЕСА_1. Квартира складається з трьох кімнат, загальною площею 38,67 м2 .
В теперішній час в квартирі зареєстровані: він, позивач ОСОБА_2, його брат ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, його мати, відповідачка по справі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батько, відповідач по справі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. 16.10.2010 року він одружився з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживала за адресою: АДРЕСА_2. При цьому між ними було домовлено про те, що вони будуть жити у квартирі його батьків за адресою: АДРЕСА_1.
17.11.2010 року в результаті сімейної сварки з відповідачкою він зі своєю дружиною був змушений покинути квартиру, та лише частко забрали свої речі, після чого неодноразово намагався вселитися до квартири. Він звертався до правоохоронних органів з тим, щоб йому допомогли вселитися до квартири, де йому запропонували звернутися з позовом до суду, що він і зробив.
Неправомірні дії відповідачів підтверджуються свідченнями свідків.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у суд не з'явились, про причини не явки суду не повідомили. Суд, у відповідності з ст. 224 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, у відсутність відповідачів.
В судове засідання представник третьої особи комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 31»не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, надав заяву в якій просив справу розглянути у його відсутність. Суд вважає можливим слухати справу у відсутність третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, комунальне підприємство «Житлово0експлуатаційна організація № 31»про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення в квартиру таким, що підлягає задоволенню, за наступними підставами.
Відповідно до ст. 8 ЦПК України в редакції 2005 року, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно -правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 214 ЦПК України, п. 12 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», під час ухвалення рішення суд вирішує ряд питань, в тому числі і питання : які правовідносини сторін випливають із встановлених судом обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що згідно ордеру № 2917 від 06.02.1982 року Виконкомом Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу ОСОБА_4 на сім'ю з чотирьох осіб була надана квартира АДРЕСА_1. Квартира складається з трьох кімнат, загальною площею 38,67 м2 .
В теперішній час в квартирі зареєстровані: позивач ОСОБА_2, його брат ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, його мати, відповідачка по справі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батько, відповідач по справі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. 16.10.2010 року він одружився з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживала за адресою: АДРЕСА_2. При цьому між ними було домовлено про те, що вони будуть жити у квартирі його батьків за адресою: АДРЕСА_1.
17.11.2010 року в результаті сімейної сварки з відповідачкою він зі своєю дружиною був змушений покинути квартиру.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки, а згідно зі ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Виходячи з особистих пояснень позивача, судом встановлено, що відповідачі перешкоджають користуватися спірним житловим приміщенням відповідачам, а саме: в квартиру їх не пускають, ключі від вхідних дверей квартири не дають.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований в спірній квартирі, іншого житла не має.
Відповідно до вимог ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно ст. 1 Житлового кодексу України та ст. 47 Конституції України, зазначено, що кожен має право на житло, а також те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а також були порушені і вимоги ст. 9 ЖК України.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно.
Згідно ст. 311 ЦК України, зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Враховуючи позицію сторін розгляді даної справи, суд дійшов висновку про те, що між сторонами дійсно виник спір і відповідачі перешкоджають позивачеві проживати в спірній квартирі.
Як вже встановлено вище позивач зареєстрований в спірній квартирі у встановленому законом порядку. Він, нарівні з відповідачами згідно діючого законодавства мають користуються всіма правами, які надані наймачу житлового приміщення.
Враховуючи, що позивач зареєстрований в спірній квартирі в зв'язку з чим мають право користуватися квартирою та проживати в ній, але сторони не можуть мирно користуватися спірною квартирою, для позивача створено умови за яких він не може проживати в спірній квартирі, тобто відповідачами чиняться перешкоди в проживанні позивача в спірному житловому приміщенні, що встановлено під час розгляду справи.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилаються відповідачі, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що відповідачів необхідно вселити у спірну квартиру.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частина 4 статті 59 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, ч. 2 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.11976 року «Про судове рішення»(з наступним змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, отже позивач представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив обґрунтованість свого позову, тому з урахуванням вище викладеного суд дійшов висновку що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, комунальне підприємство «Житлово0експлуатаційна організація № 31»про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення в квартиру підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 71, 72 ЖК України, ст. 4, 10, 60 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, комунальне підприємство «Житлово0експлуатаційна організація № 31»про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення в квартиру - задовольнити.
Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 та вселити його до зазначеної квартири.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя:
О. Г. Пустовіт
