2-123/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2011 р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Живоглядова А.М.,
при секретарі: Нестер М.А.,
за участю:
прокурора Дубовик А.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Магдалинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ОСОБА_5А треті особи, що заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8, третя особа Гупалівська сільська рада Магдалинівського району про відновлення межі суміжного землекористування, зобов’язання повернення земельної ділянки -
ВСТАНОВИВ:
До Магдалинівського районного суду надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ОСОБА_5А треті особи, що заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8, третя особа Гупалівська сільська рада Магдалинівського району про відновлення межі суміжного землекористування, зобов’язання повернення земельної ділянки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14 серпня 1992 року її сім’я придбала по договору купівлі-продажу житловий будинок з господарськими спорудами по вул. Леніна, 10, с. Гупалівка Магдалинівського району де згідно з господарською книгою Гупалівської сільської ради до них перейшла у користування земельна ділянка для ведення особистого селянського господарського розміром 0,15 га. За заявою чоловіка позивача ОСОБА_9 до Гупалівської сільської ради про надання земельної ділянки у приватну власність було надано 0,13 га 02.02.1995 року. Користувачами суміжної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_4 та члени її сім’ї. Маючи намір приватизувати надану їм земельну ділянку, згідно рішення Гупалівської сільської ради, для виготовлення технічної документації необхідна згода та встановлення межі із суміжним користувачем, тобто із ОСОБА_4 Починаючи з 1993 року відповідач самовільно захопила 0,06 га. земельної ділянки надану позивачам у користування та незаконно їх використовує. Просить суд відновити межі суміжного землекористування, зобов’язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянк площею 0,06 га. надану позивачам у користування згідно рішення Гуполівської сільської ради від 02.02.1995 року. Позивач ОСОБА_1 представник позивача та третіх осіб що заявляють самостійні вимоги в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили такі задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Прокурор в судовому засіданні просив позов залишити без задоволення.
Відповідачка ОСОБА_4, її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечили повністю, надали в судовому засіданні письмові заперечення (а.с.35-38), просили суд у задоволенні позову відмовити повністю. Заслухавши позивача та його представника, відповідача та його представника, допитавши свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12Ф вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Так із показів свідків ОСОБА_10 ОСОБА_11, які були залучив до справи за клопотанням позивача, встановлено, що фактичний спір між позивачами та відповідачем розпочався з 1994 року тобто після придбання ОСОБА_1 житлового будинку, також показали, що раніше біля електричного стовпа проходила стежка, яка розділяла земельні ділянки між ОСОБА_4 та колишнім власником домоволодіння по вул. Леніна 10, яким на цей час володіє ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_12 показав, що він не одноразово спахував земельні ділянки тому він пам’ятає, що для того щоб спахати землю ОСОБА_4 (до Нечепуренко земельна ділянка належала її батькові ОСОБА_13) та ОСОБА_14 в подальшому ОСОБА_15, ОСОБА_1 був один заїзд, оскільки на території ОСОБА_4 був сад, заїзд шириною 4- 5 метрів що дозволяло заїхати трактору з бороною. Спахування землі проводив, відносно заїзду з ліва ОСОБА_4 з права ОСОБА_14 в подальшому ОСОБА_1, також зазначив, що межею була стежка, яка знаходилась біля електричної опори.
Свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона працювала головою Гуполівської сільської ради, за час її працювання до сільської ради не одноразова звертались ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо спору між останніми стосовно межі. Як було встановлено неодноразовими перевірками ОСОБА_1 самовільно захопила 0,02 га земельної ділянки що належить ОСОБА_4 на якій збудовано паркан, та металевий гараж. Також пояснила, що доводи позивача та її свідків не відповідають дійсності, оскільки стежка дійсно проходила по земельній ділянці ОСОБА_4 для зручності населенню, але стежка не була межою між земельними ділянками.
З пояснень відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_17 (дочка відповідача) встановлено, що на земельній ділянці з 1890 року проживали її дід потім батьки та 1986 року вона зі своєю сім’єю. В 1950 році по сусідству побудував будинок ОСОБА_14 в подальшому зазначений будинок був придбаний ОСОБА_15 та 1992 році придбала ОСОБА_1 та з 1994 року почались постійні суперечки щодо земельної ділянки, які виникають до цього часу.
Так, в судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що згідно договору купівлі-продажу жилого будинку, зареєстрованого секретарем виконкому Гупалівської сільської ради в реєстрі за № 420 від 18.08.92р., позивач 14 серпня 1992 року придбала у ОСОБА_15 житловий будинок в с. Гупалівка , вул. Леніна, 10. (а.с.4).
Згідно господарської книги при придбанні будинку у 1992 році розмір використовуваної земельної ділянки по вул. Леніна, 10 складала 0,13 га. (а.с.45-46).
Відповідно до рішення Гуполівської сільської ради від 02.02.1995 року ОСОБА_9 надано без коштовно у приватну власність та постійне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, ведення особистого підсобного господарства (а.с.113). Згідно пояснень та документів на сьогоднішній день документація на право приватної власності не виготовлена, рішення про затвердження цієї документації не прийнято.
Згідно свідоцтва про право на спадщину 12.12.1986 року відповідач ОСОБА_4 отримала у спадщину після смерті батька ОСОБА_13 житловий будинок за адресою с. Гупалівка, вул. Леніна 12.
Згідно господарської книги станом на 1990 рік тобто до придбання ОСОБА_1 будинку у 1992 році розмір використовуваної ОСОБА_4 земельної ділянки по вул. Леніна, 12 складала 0,31 га. (а.с.40-41).
Згідно протоколу № 2 від 03 жовтня 1994 року аграрною комісією було встановлено, що ОСОБА_4 самовільно використовувала 0,06 га землі та змінено межі та вилучено з користування Нечепуренко 0,05 га та передано у користування ОСОБА_9І.(а.с.7) 09 лютого 1995 року узгоджувальна комісія Гупалівської сільської ради було прийнято рішення яким вирішено, що рішення і дії комісії з питань агропромислового комплексу визнано не дійсними так ця комісія повинна була свої пропозиції передати на затвердження сесії сільської ради, а потім рішення приводити у дію. ОСОБА_9 залишити старі: тобто за ОСОБА_9 - 0,13 га, за ОСОБА_4А - 0,31 га, так як ОСОБА_4 користувалась нею давно, а родина ОСОБА_9 купила будинок в 1992 році. (а.с.20).
Правовідносини між сторонами врегульовані нормами Земельного кодексу України.
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч.1 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною другою зазначеної статі передбачено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
Відповідно до ч.3 ст.126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно ч.1 ст.106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом досліджені всі докази надані сторонами, витребувані та дослідженні інші доказів за клопотанням сторін, в зв’яжу з вищенаведеним суд вважає, що позов не підлягає задоволенню оскільки позивачем, третіми особами, що заявляють самостійні вимоги не надано належних доказів, щодо надання відповідних рішень з актами встановлення межі та порушення відповідачем їх прав на земельну ділянку, покази свідків суперечать наявним та дослідженим в судовому засіданні письмових доказів, крім того рішення узгоджувальної комісій Гуполівської сільської ради від 09 лютого 1995 року відповідно до якого зазначені розміри земельних ділянок: ОСОБА_4 – 031 га, ОСОБА_9 –0,13 га позивачем до цього часу не оскаржено.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не доведено, такі повністю спростовані наявними в справі матеріалами, а відтак у задоволенні заявленого позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 60, 88, 209, 212-215, суд -
ВИРІШИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 треті особи, що заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_6, ОСОБА_9, третя особа Гупалівська сільська рада Магдалинівського району про відновлення межі суміжного землекористування, зобов’язання повернення земельної ділянки - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів з дня його проголошення через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя А.М. Живоглядов
