Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 279/315/22
провадження № 51-1474 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_5 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2024 року щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Стремигород Коростенського району Житомирської області, жительки АДРЕСА_1 ,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Змістоскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
2. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
3. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 був залишений без змін, однак цю ухвалу було скасовано постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 березня
2024 року.
4. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 15 квітня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
5. Суд визнав ОСОБА_7 винуватою в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_8 .
6. Як установив суд, ОСОБА_7 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, у ніч
з 22 на 23 жовтня 2021 року, точного часу органами досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у спальній кімнаті будинку за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 ), де обвинувачена проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_8 , 1941 року народження, на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті, умисно завдала ОСОБА_8 сокирою та ножем близько 43 ударів зі значною силою у життєво важливі частини тіла останньої - у голову і шию. Внаслідок проникаючих рубаних, колото-різаних ушкоджень голови, шиї та шийних хребців у потерпілої розвинулася аспіраційна асфіксія, від якої вона померла.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1
ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
8. На обґрунтування свого прохання захисник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що ряд доказів є недопустимими з огляду на спосіб і порядок їх отримання, зокрема:
- протокол огляду місця події від 23 жовтня 2021 року, оскільки КПК не передбачає додаткового огляду місця події, а тому протокол та речовий доказ - ніж, вилучений у ході проведення слідчої дії є недопустимими. Із цієї підстави недопустимим є висновок експерта від 29 листопада 2021 року, складений за результатами дослідження вилученого ножа;
- лікарське свідоцтво про смерть від 25 жовтня 2021 року, з огляду на те, що воно отримане з порушенням вимог КПК, а саме відсутня ухвала про надання доступу до цього документа;
- висновок експерта від 02 листопада 2021 року, оскільки він не ґрунтується на матеріалах провадження, бо у фототаблицях до протоколу огляду місця події
від 23 жовтня 2021 року відсутній фотознімок зразків, які були передані експерту. Пакет, до якого були поміщені зразки, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не відкривався. А як убачається з таблиці до висновку експерта, на фотоматеріалах, на пакеті у графі «поняті» містяться лише підписи без прізвища та ініціалів осіб понятих, що позбавляє можливості ідентифікувати їх. З аналогічних підстав вважає неспроможними висновки експертів від 25 та 29 листопада, 21 грудня 2021 року. Зокрема, експерту в ході цих експертиз була надана кофта, вилучена з трупа та сокира, які стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не відкривалися;
- висновок експерта від 26 листопада 2021 року є недопустимим, оскільки на експертизу надано кофту, вилучену в ОСОБА_7 , та зразок крові трупа, однак в ілюстрованій таблиці висновку експерта не відображено пакування і самого зразка крові;
- висновки експертів від 12 січня 2022 року, 29 та 30 грудня 2021 року, є недопустимими оскільки зразки, надані на дослідження, відбиралися в ОСОБА_7 примусово, при цьому заперечення захисника слідчий суддя до уваги не взяв;
- висновки експертів від 12 та 21 січня 2022 року були відкриті стороні захисту лише в судовому засіданні, однак у порядку ст. 290 КПК не відкривалися, а тому є недопустимими. Крім того, в основу висновку експерта від 12 січня 2022 року покладено два висновки від 29 листопада 2021 року, які самі по собі є недопустимими.
9. Також захисник посилається на те, що пояснення ОСОБА_7 , дані під час її затримання, є неспроможним доказом, а органами досудового розслідування не встановлено механізму утворення слідів бурого та коричневого кольору на кофті, яку його підзахисна одягнула вранці. З огляду на зазначене, на думку захисника, винуватість ОСОБА_7 не доведена поза розумним сумнівом.
10. Вважає, що суд першої інстанції перебрав на себе функцію обвинувачення, оскільки надав перевагу одним доказам над іншими, які зокрема, спростовували винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення.
11. Вирок суду ґрунтується на припущеннях, не надано оцінки показанням підзахисної, не обґрунтовано визнання показань свідка ОСОБА_9 допустимим доказом, достовірність яких захисник ставить під сумнів.
12. На обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду захисник указує на те, що цей суд залишив поза увагою те, що потерпіла ОСОБА_10 , свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не послалися на жодну з обставин імовірного вчинення злочину й не надали показань, що можуть підтвердити винуватість його підзахисної; органами досудового розслідування не було перевірено версій щодо причетності до злочину інших осіб; не надано доказів наявності конфлікту між ОСОБА_7 та її матір`ю. Також не погоджується з висновками апеляційного суду, викладеними в ухвалі від 15 квітня 2024 року.
13. Крім того, захисник подав клопотання про передачу кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених ч. 5 ст. 434-1 КПК.
Позиції учасників судового провадження
14. Захисник підтримав касаційну скаргу, прокурор заперечував щодо її задоволення.
Щодо клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду
15. На адресу Верховного Суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 про передачу кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у якому він посилається на ті самі обставини, про які зазначив у касаційній скарзі.
16. Відповідно до ч. 1 ст. 434-2 КПК питання про передачу кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
17. Згідно з ч. 5 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження
в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
18. У рішеннях Верховного Суду неодноразово наголошувалося на тому, що виключну правову проблему належить оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Вона може полягати в недостатньому законодавчому врегулюванні правовідносин, у відсутності сталої судової практики, тривалому існуванні колізій у застосуванні норм права й неусуненні розбіжностей.
19. Разом з тим захисник, по суті оспорюючи законність судових рішень, не наводить правового обґрунтування відсутності, суперечливості, неповноти чи неефективності правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів,
у тому числі внаслідок неоднакової судової практики найвищої судової інституції.
20. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника про передачу кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5
ст. 434-1 КПК.
Мотиви Суду щодо доводів касаційної скарги
21. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
22. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
23. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
24. У поданій касаційній скарзі захисник, зокрема, не погоджується по суті
з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, зазначає про неповноту судового розгляду, тоді як їх перевірка відповідно до ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не належить.
Щодо доводів про недоведення винуватості поза розумним сумнівом
25. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений
і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
26. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як з тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і з тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
27. Обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
28. Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - була та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
29. Місцевий суд дотримався викладених вище вимог та належним чином обґрунтував висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 в умисному вбивстві та про кваліфікацію її дій за ч. 1 ст. 115 КК на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
30. Як убачається з матеріалів справи, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
31. Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_7
і з`ясував її позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої остання не визнала вини в інкримінованому їй злочині, повідомила, що напередодні вживала горілку та самогон, лягла спати близько 22 години, вночі не прокидалася, вважає, що до вчинення вбивства міг бути причетний її співмешканець ОСОБА_14 .
32. Суд належним чином обґрунтував своє рішення про винуватість засудженої у вчиненні суспільно небезпечного діяння проти життя та здоров`я особи. Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні:
- потерпілої ОСОБА_10 , яка повідомила, що в день події до неї зателефонував ОСОБА_14 і повідомив, що вбили її сестру. Коли вона приїхала, то бачила кров на шпалерах і дверях, поведінка ОСОБА_7 була загальмованою, потім у неї було виявлено стан алкогольного сп`яніння. Вона побачила, що її племінниця зранку була в тому ж одязі, що й напередодні, на ньому не було ні краплі крові;
- свідка ОСОБА_9 , який зазначив, що, коли вони з матір`ю приїхали та зайшли на подвір`я, ОСОБА_14 і ОСОБА_7 курили на веранді, остання була зляканою, трохи напідпитку, на запитання: «Що сталося?», відповіла, що вбила матір. Також повідомив, що бачив сокиру, яку знайшли на веранді;
- свідка ОСОБА_13 , яка зауважила, що коли вони приїхали, то побачили, що ОСОБА_7 засмучена, потім сиділа на лавці, тримаючись руками за голову, пізніше їй надали медичну допомогу. Одяг на ній був чистий.
33. Також суд першої інстанції урахував фактичні дані, що містяться:
- протоколах огляду місця події від 23 жовтня 2021 року, відповідно до яких було виявлено та вилучено сокиру зі слідами речовини бурого кольору, таблицю зі слідами рук, які були вилучені на липкі стрічки І-VI; змиви на марлевий тампон; ніж тощо. Зазначені предмети згодом було визнано речовими доказами;
- протоколі огляду трупа від 25 жовтня 2021 року, згідно з яким виявлено численні колоті, рубані рани в ділянці обличчя, шиї з ушкодженнями кісток лицевого відділу і кісток черепа, органокомплексу шиї, під`язичної кістки, шийних хребців, спинного мозку, травматичний шок;
- лікарському свідоцтві про смерть від 25 жовтня 2021 року № 1741, за яким установлено, що причиною смерті є травматичний шок та відкриті рани голови і шиї, які могли бути заподіяні нападом з використанням гострого предмета;
- протоколі затримання від 23 жовтня 2021 року та відеозаписі до нього, з яких вбачається, що 23 жовтня 2021 року о 09:30 слідчий СВ Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області старший лейтенант поліції ОСОБА_15 у приміщенні службового кабінету АДРЕСА_2 здійснила затримання ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки саме цю особу застали під час вчинення злочину та сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події свідчить про те, що саме вона вчинила злочин. Під час цієї процесуальної дії у ОСОБА_7 було вилучено кофту червоного кольору, яку поміщено до паперового конверта та яку потім було визнано речовим доказом;
- висновку судово-медичної експертизи № 291, відповідно до якого, проведеною протягом 25 жовтня - 21 грудня 2021 року експертизою встановлено, що смерть ОСОБА_8 настала безпосередньо від аспіраційної асфіксії, що розвинулася внаслідок проникаючих рубаних, колото-різаних ушкоджень голови, шиї і шийних хребців. Тілесні ушкодження, виявлені на трупі, мають прижиттєвий характер утворення та є рубаними, колото-різаними; спричинені неодноразовою проникаючою дією гострого предмета (-ів) з рубаючими властивостями і з ріжучим краєм, що мав значну масу, і з великою силою прикладання, яка діяла безпосередньо справа наліво (відносно тіла) і на відстані на ділянки: волосистої частини голови, обличчя, шиї справа і зліва; незадовго до настання смерті; мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень; перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті. Тілесні ушкодження виникли в один обмежений проміжок часу, який можливо рахувати секундами, хвилинами тощо, у деякій послідовності одне за одним та при житті потерпілої. У момент отримання ударів тіло ОСОБА_8 могло перебувати в положенні, близькому до горизонтального щодо іншої особи. Послідовність заподіяння ударів могла бути якою завгодно. Визначено, що смерть настала в проміжок часу більш ніж 48 годин до моменту експертизи трупа (експертиза розпочата 25 жовтня 2021 року о 10 годині). Також під час експертизи було здійснено забір крові та сечі трупа для токсикологічного дослідження; відібрані зразки серця, печінки, нирок, легенів, головного мозку, мозочку, надниркової залози, м`яких тканин голови та шиї, які направлені на судово-гістологічну експертизу; для визначення групової приналежності взяті зразки крові; для медико-криміналістичного дослідження взято № 1 - рана лоба, № 2 - рана шиї, № 3 - органокомплекс шиї;
- висновку експерта № СЕ-19/106-21/11153-Д (судова дактилоскопічна експертиза), за яким встановлено, що сліди папілярних узорів рук (стрічки №№ 1, 2, 4, 5), вилучені під час огляду місця події від 23 жовтня 2021 року придатні для ідентифікації за ними особи та залишені не ОСОБА_8 ;
- висновку експерта № СЕ-19/106-21/13217-Д (додаткова судова дактилоскопічна експертиза), відповідно до якого сліди папілярних узорів рук (стрічки № 1, 2, 4, 5) залишені ОСОБА_7 ;
- висновку експерта № СЕ-19-21/35821-БД (судова молекулярно-генетична експертиза), за яким генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на руків`ї ножа та слідів крові, виявлених на клинку ножа (об`єкти № 1.1 і 1.3 відповідно), збігаються між собою і з генетичними зразками крові ОСОБА_8 , 1941 року народження. Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на руків`ї ножа (об`єкт № 1.2), є змішаними та містять генетичні ознаки двох осіб, а саме ОСОБА_8 , 1941 року народження, і невстановленої особи жіночої генетичної статі;
- висновку експерта № СЕ-19-21/35813-БД (судова молекулярно-генетична експертиза), відповідно до якої генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на руків`ї сокири (об`єкт № 2.1), та слідів крові, виявленої на робочій частині сокири (об`єкт № 2.3), збігаються між собою і з генетичними ознаками зразка крові
ОСОБА_8 . Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на руків`ї сокири (об`єкт № 2.2), є змішаними і містять генетичні ознаки двох осіб, а саме ОСОБА_8 , 1941 року народження, та невстановленої особи жіночої генетичної статі;
- висновку експерта № СЕ-19-22/686-БД (судова молекулярно-генетична експертиза), згідно з яким генетичні ознаки зразка букального епітелію
ОСОБА_7 містяться серед змішаних генетичних ознак слідів крові та клітин, виявлених на руків`ї сокири (об`єкт № 2.2 у висновку експерта № СЕ-19-21/35813-БД) та на руків`ї ножа (об`єкт № 1.2 у висновку експерта № СЕ-19-21/35821-БД);
- висновку експерта № СЕ-19/106-21/11327-БД (судова імунологічна експертиза), відповідно до якого кров трупа ОСОБА_8 належить до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н ізосерелогічної системи АВ0. На представленому на експертизу об`єкті, а саме: змиві на марлевому тампоні з плям речовини бурого кольору із поверхні дверей між кухнею та кімнатою, де виявлено труп (об`єкт № 2.1), виявлено кров людини. Під час серологічного дослідження об`єкта № 2.1 встановлено наявність антигенів В та Н ізосерологічної системи АВ0. Кров у виявлених слідах може походити від особи (осіб) з групою крові ІІІ (В) із супутнім антигеном Н ізосерологічної системи, у тому числі від трупа ОСОБА_8 . У разі походження виявлених слідів за рахунок змішування від кількох осіб вони можуть походити від осіб з групами крові 0 (І) та В (ІІІ) як із супутнім антигеном Н, так і без нього, у цьому випадку також не виключаються домішки крові від трупа ОСОБА_8 ;
- висновку експерта № СЕ-19/106-21/11324-БД (судова імунологічна експертиза), згідно з яким на представленому на експертизі об`єкті, а саме: змиві на марлевому тампоні з поверхні стіни біля ліжка з плям речовини бурого кольору в приміщенні кімнати, де виявлено труп (об`єкт № 1.1), виявлено кров людини. У ході серологічного дослідження об`єкта № 1.1 встановлено наявність антигенів В та Н ізосерологічної системи АВ0. Кров у виявлених слідах може походити від особи (осіб) з групою крові В (ІІІ) із супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0, в тому числі від трупа ОСОБА_8 . У разі походження виявлених слідів за рахунок змішування від кількох осіб вони можуть походити від осіб з групами крові 0 (І) та В (ІІІ) як із супутнім антигеном Н, так і без нього, у цьому випадку також не виключаються домішки крові ОСОБА_8 ;
- висновку експерта № СЕ-19/106-21/11325-БД (судова імунологічна експертиза), відповідно до якого на кофті червоного кольору, вилученій у ОСОБА_7 , по всій передній лицевій поверхні та переважно на задній лицевій поверхні виявлено нашарування речовини бурого і коричневого кольору, розміром від крапок до 5?10 мм (№ 1.1-1.3); в об`єктах № 1.1-1.3 виявлено кров, яка належить людині. Ця кров на кофті може походити від трупа ОСОБА_8 ;
- висновку експерта № СЕ-19/106-21/11326-БД (судова імунологічна експертиза), за яким установлено, що на наданій на дослідження кофті, яку було вилучено під час огляду трупа ОСОБА_8 (в об`єктах № 1.1-1.6), виявлено кров людини. Ця кров на кофті може походити від трупа ОСОБА_8 ;
- висновку експерта № СЕ-19/106-21/13053-БД (судова імунологічна експертиза), згідно з яким кров підозрюваної ОСОБА_7 належить до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВ0. Походження виявленої крові у змиві на марлевий тампон з плям речовини бурого кольору з поверхні дверей між кухнею та кімнатою, де виявлено труп (об`єкт № 2.1 у висновку експерта № СЕ-19/106-21/11327-БД), у змиві на марлевий тампон із поверхні стіни біля ліжка з плям речовини бурого кольору в приміщенні кімнати, де виявлено труп (об`єкт № 1.1 у висновку експерта № СЕ-19/106-21/11324-БД), на кофті червоного кольору, яку вилучено в ОСОБА_7 (об`єктах № 1.1-1.3 у висновку експерта № СЕ-19/106-21/11325-БД), від ОСОБА_7 , виключається. У разі походження виявлених слідів крові за рахунок змішування від кількох осіб вони можуть походити від осіб з групами крові 0 (І) та В (ІІІ) як із супутнім антигеном Н, так і без нього, у цьому випадку не виключаються домішки крові від ОСОБА_7 ;
- висновку експерта № 230-МК (медико-криміналістична експертиза), відповідно до якої утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 від неодноразової дії досліджуваної сокири, що має масивну металеву частину та сокирище, і дії ножа, які були надані на дослідження, не виключається;
- висновку експерта № 150 (комісійна судово-медична експертиза), згідно з яким було встановлено, що, враховуючи характер та локалізацію зазначених вище ушкоджень, комісія експертів вважає, що ОСОБА_8 було заподіяно близько 43 контактів з травмуючими предметами. При цьому постраждала відчувала фізичний біль, який для неї міг мати характер особливого фізичного болю до втрати свідомості;
- висновку експерта № 324-2021 (амбулаторна комплексна судова психолого-психіатрична експертиза), за відомостями якого ОСОБА_7 у момент вчинення злочину виявляла клінічні ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю, стан компенсації, якийне позбавляв її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, на цей час здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_7 за своїм психічним станом не потребує застосування щодо неї примусових заходів медичного характеру, може брати участь у проведенні слідчих дій та в судових засіданнях; а також на підставі інших досліджених судом доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
34. Дослідивши й перевіривши показання учасників кримінального провадження, наявні у справі документи, місцевий суд умотивовано визнав, що вони згідно зі
ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, а тому правомірно поклав їх в основу вироку.
35. Таким чином, сукупність зібраних у справі доказів дала суду обґрунтовані підстави визнати доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства і кваліфікувати її дії за ч. 1 ст. 115 КК.
36. Переконливих аргументів про протилежне в поданій скарзі не міститься.
37. При цьому з вироку вбачається, що суд перевірив версію сторони захисту про непричетність ОСОБА_7 до вчиненого злочину та належним чином спростував її у вироку. Також апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою її захисника, щодо такої версії захисту про причетність до вбивства ОСОБА_8 . ОСОБА_14 правильно підкреслив про те, що жодних доказів, які б доводили можливість вчинення вбивства ОСОБА_14 , не було здобуто. Ні потерпіла, ні свідки не вказували про наявність конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , стороною захисту не озвучено арґументованої версії про наявність мотиву в ОСОБА_14 на вбивство ОСОБА_8 . Також цей суд зауважив, що ряд доказів беззаперечно вказує на вчинення злочину саме ОСОБА_7 , зокрема наявність конфлікту між останньою та її матір`ю з приводу вживання алкоголю, плями крові на одязі ОСОБА_7 , сліди останньої на знаряддях вбивства.
38. Також місцевий суд спростував твердження сторони захисту про недопустимість ряду письмових доказів, на що посилається захисник і у касаційній скарзі, навівши відповідні мотиви у прийнятому рішенні.
39. Призначене засудженій покарання є справедливим, відповідає його меті
й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.
40. Вирок місцевого суду в зазначеній частині не суперечить вимогам ст. 370 КПК.
Щодо доводів про недопустимість ряду письмових доказів
41. Відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
42. Статтею 86 КПК передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Натомість ст. 87 КПК визначає, які докази є недопустимими, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
43. При цьому ч. 2 ст. 87 КПК передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит. Частиною 3 цієї статті передбачено, що недопустимими також є докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
44. Суд наголошує, що викладені в касаційній скарзі доводи сторони захисту щодо недопустимості ряду доказів є аналогічними доводам апеляційної скарги захисника та, відповідно, були предметом перегляду суду апеляційної інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони є безпідставними.
45. Так, апеляційний суд про недопустимість протоколу огляду місця події
від 23 квітня 2021 року з підстави, що КПК не передбачено проведення додаткового огляду місця події, правильно вказав, що відсутність у КПК поняття «додатковий огляд» не свідчить, що слідча дія - огляд місця події - може бути проведена виключно один раз, оскільки хід слідчої дії визначає слідчий на підставі законодавчо визначеного порядку її проведення, з урахуванням потреб досудового розслідування та відповідно до умов, які склалися. Наголошено на тому, що додатковий огляд здійснюється у випадках, коли в ході розслідування виникає необхідність оглянути певний об`єкт або ділянку місця події, які або взагалі не були оглянуті під час первинного огляду, або були оглянуті недостатньо ретельно і поверхово. У таких випадках огляду підлягає не все місце події, а тільки окремі його об`єкти або ділянки.
46. Так, з аналізу статей 214, 223, 237 КПК випливає, що огляд є слідчою дією, хід якої оформлюється протоколом, натомість положення процесуального законодавства не містить жодних заборон щодо проведення повторних або додаткових оглядів місця події, оскільки слідчий, виходячи з обставин кримінального провадження, вільний у виборі того обсягу і виду слідчих дій, які необхідно провести для досягнення цілей цього кримінального провадження.
47. Зазначена позиція узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 квітня 2023 року (справа № 671/612/16-к)[1].
48. Твердження захисника стосовно недопустимості лікарського свідоцтва про смерть № 1741 від 25 жовтня 2021 року через відсутність у матеріалах кримінального провадження ухвали про надання доступу до цього документа, апеляційний суд правильно спростував тим, що відповідно до положень пунктів 1, 2 розд. ІІІ Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини, затвердженого спільним наказом від 29 вересня 2017 року № 807/1193/279, який був чинним на момент проведення досудового розслідування, працівники бюро судово-медичної експертизи проводять розтин трупа протягом доби з моменту його надходження до цього бюро; надають протягом трьох діб слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи, копію лікарського свідоцтва про смерть.
49. Були предметом перегляду судом апеляційної інстанції і доводи захисника про недопустимість висновків експертів № СЕ-19/106-21/11153-Д, СЕ-19-21/106-21/11327-БД, СЕ-19-21/106-21/11324-БД з тих підстав, що під час їх створення та проведення було використано очевидно недопустимі докази. Обґрунтовуючи безпідставність цих посилань, апеляційний суд правильно вказав про те, що у висновках експертів детально зазначено, які об`єкти дослідження були надані стороною обвинувачення, їх стан пакування, пояснювальні написи на пакуванні та підписи осіб, які засвідчили пакування об`єктів експертного дослідження.
50. При цьому суд апеляційної інстанції слушно послався на положення п. 9 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції), та вказав, що зазначення анкетних даних понятих на упакуванні не вимагається, оскільки в протоколі огляду під час вилучення майна, слідів, доказів зазначаються всі анкетні дані понятих. При цьому сторона захисту не була позбавлена права як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції заявити клопотання про допит понятих з метою спростування своїх сумнівів, однак таким правом не скористалася.
51. Посилання захисника на недопустимість як доказу висновку експерта № СЕ-19/106-21/35821-БД, оскільки ніж був вилучений під час додаткового огляду місця події, що, на думку захисника, суперечить положенням КПК, та зразки крові ОСОБА_8 експерту не були передані й ним не досліджувалися, також були предметом перевірки як місцевого, так і апеляційного судів. Суд звертає увагу, що ніж було вилучено під час огляду місця події від 23 жовтня 2021 року, про дотримання при цьому положень КПК зазначено в пунктах 42-43 цієї Постанови. Щодо ненадання експерту зразка крові ОСОБА_8 , то суди правильно послалися на те, що зазначеним висновком зафіксовані результати судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої ставилися питання щодо наявності на вилученому з місця злочину предметі крові та клітин людини, придатних для ідентифікації. Експерт указав назву предмета виходячи із загальноприйнятих назв подібних предметів і того, як у постанові про призначення експертизи об`єкт дослідження визначив слідчий. Інформацію про генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8 експерт узяв на підставі дозволу слідчого, зазначеного в постанові, з висновку експерта № СЕ-19-21/35813-БД (для проведення цієї експертизи передавалася кров ОСОБА_8 ).
52. Посилання на недопустимість висновків експертів № СЕ-19/106-21/11326-БД, № 291, № СЕ-19-21/35813-БД з підстав того, що речові докази - сокира і кофта, вилучена під час огляду трупа ОСОБА_8 , не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, є безпідставними та були предметом перегляду судів попередніх інстанцій. При цьому суди правильно вказали, що 13 січня 2022 року стороні захисту були відкриті всі матеріали досудового розслідування. Відповідно до цього протоколу ОСОБА_7 не мала жодних зауважень, натомість захисник ОСОБА_5 зазначив, що для ознайомлення йому не були надані предмети, схожі на ніж та сокиру.
53. Частина 3 ст. 290 КПК зобов`язує прокурора або слідчого за його дорученням надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
54. При цьому судами правильно вказано, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на момент ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження речові докази (ніж, сокира) перебували в розпорядженні експертів на підставі постанови слідчого про призначення експертизи від 02 грудня 2021 року, а тому прокурор не міг надати доступ захиснику до вказаних речових доказів.
55. Однак сторона захисту не була позбавлена права заявляти відповідні клопотання та ставити перед судом питання про дослідження тих чи інших доказів. Разом з тим речові докази, зокрема одяг, сокира, ніж, у судовому засіданні не було оглянуто, оскільки ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не ставили про це питання перед судом, а тому суд вважав можливим обмежитися дослідженням лише письмових доказів, зокрема висновків експертиз, об`єктами дослідження яких із використанням спеціальних знань були вказані речові докази.
56. Зазначена позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 688/2831/17[2].
57. Перевіряючи доводи захисника про недопустимість висновку експерта № СЕ-19- 21/106-21/11325-БД, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що зі змісту висновку встановлено, що зразок крові трупа ОСОБА_8 наданий на дослідження із супровідним листом про призначення експертизи № 16584/208-2021
від 25 жовтня 2021 року, притому цей висновок складений на основі постанови слідчого, яка надійшла із супровідним листом від 25 жовтня 2021 року № 16582/208-2021. Також експерт у дослідженні зазначив, що в секторі біологічних досліджень та обліку Житомирського НДЕКЦ МВС було проведено судово-імунологічну експертизу № СЕ-19/106-21/11327-БД, під час якої встановлено групову приналежність крові. Зі змісту висновку експерта № СЕ-19/106-21/11327-БД встановлено, що постанова про призначення експертизи направлена із супровідним листом про призначення експертизи від 25 жовтня 2021 року № 16584/208-2021, а в розпорядження експерта надано зразок крові ОСОБА_8 . З огляду на це доводи сторони захисту є необґрунтованими.
58. Посилання захисника на недопустимість як доказу висновку експерта
від 12 січня 2022 року № СЕ-19-22/686-БД теж не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону. Так, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції і що вбачається з матеріалів кримінального провадження, цей висновок прокурор відкрив стороні захисту у відповідності до положень ч. 11 ст. 290 КПК, на підтвердження чого він надав документи в судовому засіданні суду першої інстанції. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що зазначеного висновку на момент відкриття матеріалів кримінального провадження 13 січня 2022 року стороні захисту в розпорядженні прокурора ще не було.
59. Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про те, що є недопустимими висновки експертів № СЕ-19-22/686-БД, СЕ-19/106-21/13217-Д, СЕ-19/106-21/13053-БД, оскільки під час експертиз, на думку захисника, були використані докази, здобуті за допомогою методів примусу. Обґрунтовуючи безпідставність цих доводів, суди послалися на те, що висновки експертів, у яких використані для дослідження біологічні зразки ОСОБА_7 , є похідними від протоколів отримання зразків для експертизи від 15 грудня 2021 року. Крім того, Суд наголошує, що за матеріалами кримінального провадження, зазначені біологічні зразки були відібрані в ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 листопада 2021 року. Ця слідча дія була вчинена із залученням понятих, у присутності захисника та здійсненням відеозапису. У матеріалах кримінального провадження відсутні скарги сторони захисту на протиправний вплив з боку працівників органу досудового розслідування з метою примусити чи поневолити надати біологічні зразки; дані, що свідчили б про застосування до ОСОБА_7 при цьому фізичного чи психічного тиску. З матеріалів провадження не вбачається, що під час ухвалення ухвали слідчим суддею або ж під час відібрання в ОСОБА_7 біологічних зразків були допущені вимоги кримінального процесуального закону.
60. Посилання захисника на недопустимість як доказу висновку експерта від 21 січня 2022 року № 230-МК через те, що він був виготовлений після закінчення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду не узгоджується з вимогами закону. Як установлено з матеріалів кримінального провадження і правильно зазначено судами, призначення цієї експертизи відбулося в межах строків досудового розслідування, а її висновок був отриманий під час судового розгляду, сторона обвинувачення одразу вжила заходів для його відкриття, що підтверджується наявними в цих матеріалах кримінального провадження доказами. Тому із зазначених захисником підстав не може бути визнано висновок недопустимим.
61. З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і суд касаційної інстанції, з огляду на що не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника в цій частині. Не аргументовано в касаційній скарзі і застосування доктрини «плодів отруйного дерева» до похідних доказів.
62. При цьому Суд зазначає, що в ухвалі апеляційного суду містяться відповіді на основні доводи поданої захисником апеляційної скарги. Також колегія суддів наголошує, що касаційна скарга не містить посилання на порушення вимог кримінального процесуального закону, натомість у ній висловлена незгода захисника з прийнятим цим судом рішенням, у тому числі з підстави неправильного трактування процесуального закону судом.
63. Переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , колегія суддів не знаходить підстав вважати прийняте судом апеляційної інстанції рішення явно несправедливим.
Щодо доводів про недопустимість пояснень ОСОБА_7 наданих під час затримання
64. Відповідно до положень ч. 5 ст. 208 КПК про затримання особи, підозрюваної
у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, у якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого.
65. Зі змісту протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 23 жовтня 2021 року вбачається, що в ньому зазначено всі визначені ч. 5 ст. 208 КПК України відомості, а також зафіксовано, що під час цієї дії здійснювалася відеозйомка. Диск із відеозаписом затримання ОСОБА_7 долучений до протоколу затримання як додаток. Ця слідча дія проводилася у присутності понятих та за участю захисника ОСОБА_5 .
66. Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
67. За правилами ст. 23 КПК показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
68. Враховуючи це, пояснення ОСОБА_7 під час її затримання не є джерелом доказування у кримінальному провадженні щодо злочину, тому не можуть виступати допустимим доказом, у тому числі в аспекті свободи особи від самовикриття.
69. Тому посилання в мотивувальних частинах судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій на пояснення ОСОБА_7 , надані під час її затримання, необхідно виключити.
70. Зазначене узгоджується із судовою практикою, зокрема висновками, що містяться в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі № 462/1945/23[3], від 24 січня 2024 року у справі № 175/1906/22[4], від 27 лютого 2024 року у справі № 705/2863/22[5].
71. Проте таке виключення, на думку колегії суддів, не впливає на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки в кримінальному провадженні зібрано достатньо інших належних і допустимих доказів, які в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
72. Інших порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування судових рішень у провадженні, не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Клопотання захисника ОСОБА_5 про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду залишити без задоволення.
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Виключити з мотивувальної частини цих судових рішень посилання на пояснення ОСОБА_7 щодо обставин вчинення злочину, які були надані під час затримання та зафіксовані у протоколі затримання від 23 жовтня 2021 року та на відеозаписі, який є додатком до протоколу.
В іншій частині судові рішення залишити без зміни.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 671/612/16-к. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110569354.
[2] Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 688/2831/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88401454.
[3] Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі № 462/1945/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117823833.
[4] Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 175/1906/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116639572.
[5] Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 лютого 2024 року у справі № 705/2863/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117527828.
