УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №279/315/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження № 279/315/22 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 січня 2022 року, якою обрано обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів по 18 березня 2022 року включно, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою - у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та міжнародних норм права. Зазначає, що прокурором в порушення вимог ч.3 ст.184 КПК України не долучено до клопотання жодної копії матеріалів справи, які давали б підстави вважати, що ОСОБА_8 причетна до скоєння інкримінованого їй злочину та підтверджують наявність викладених у клопотанні ризиків. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було взято до уваги позицію потерпілої, яка наполягала на застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Вказує на недоведеність прокурором неможливості запобігання вказаним в клопотанні ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Вважає, що судом не було встановлено наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого злочину.
В ухвалі суду зазначено, що в провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження №279/315/22 відносно ОСОБА_8 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження обвинуваченій ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.01.2022 року.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що строк дії вказаного запобіжного заходу спливає 23.01.2022 року, однак на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а тому більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Враховуючи, тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 злочину, характер його вчинення, дані про її особу, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які з моменту направлення обвинувального акту до суду не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченої, ніж тримання під вартою, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та застосував відносно обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18.03.2022 року.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з виділених матеріалів судового провадження №279/315/22, в провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження №12021060490000689 від 23.10.2021 року відносно ОСОБА_8 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 , судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 176-178 183, 196, 331 КПК України.
Так, відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Згідно обвинувального акту, досудовим розслідуванням встановлено, що 22.10.2021 року близько 19 години 00 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає разом із своєю матір`ю ОСОБА_9 та співмешканцем ОСОБА_10 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин із матір`ю у ОСОБА_8 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_9 .. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у приміщенні однієї з кімнат вказаного будинку, взяла в руки сокиру та столовий кухонний ніж, з якими прийшла в кімнату до ліжка, на якому лежала ОСОБА_9 , після чого сокирою та ножем нанесла близько 43 ударів, зі значною силою прикладення, в ділянки розташування життєво-важливих органів, спричинивши ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_9 , яка від отриманих тілесних ушкоджень померла на ліжку за вищевказаною адресою.
Смерть ОСОБА_9 настала безпосередньо від аспіральної асфікції, що розвинулась внаслідок проникаючих рублених, колото різаних ушкоджень голови, органів шиї і шийних хребців.
Таким чином, судом першої інстанції було враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
Також судом враховано наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що перебуваючи наволі,під загрозоюможливого покарання,обвинувачена можепереховуватися відсуду,незаконно впливатина потерпілута свідківу цьомукримінальному провадженні,а такожвчинити іншекримінальне правопорушення, які наданий часне зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченої, ніж тримання під вартою.
Вказані обставини підтвердив прокурор і при апеляційному розгляді справи.
Враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо обрання обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обвинувачена ОСОБА_8 не працює,не заміжня,утриманців немає,домашнього господарстване утримує,що свідчитьпро відсутністьміцних соціальнихзв`язків, тобто існує реальний ризик її переховування від суду.
Ризик можливого незаконного впливу на потерпілу та свідків обґрунтований тим, що обвинувачена ОСОБА_8 та потерпіла є родичами, а свідок співмешканець обвинуваченої і вказані особи в суді ще не були допитані.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення ґрунтується на тому, що ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується з негативної сторони, зловживає спиртними напоями, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння поводиться агресивно, не працює та постійного джерела доходу не має.
Крім того, апелянтом не наведено доказів щодо зменшення ризиків, які існували під час постановлення слідчим суддею ухвал про обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 .. Колегія суддів вважає, що вказані ризики не зменшилися.
Зазначення апелянтомпро те,що дообвинуваченої ОСОБА_8 можливо застосуватибільш м`якийзапобіжний захід,колегія суддіввважає безпідставними,оскільки апелянтомне наведено наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов`язань в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Вказання апелянта на те, що обвинувачена ОСОБА_8 є особою працездатного віку, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, не свідчить про відсутність встановлених ризиків.
Зазначення апелянтом про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б вказували на вчинення обвинуваченою ОСОБА_8 інкримінованого їй злочину, не є предметом даного апеляційного розгляду. Зазначеному буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було взято до уваги позицію потерпілої, яка наполягала на застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не є підставою для скасування ухвали суду, оскільки вони не спростовують висновків суду про те, що застосування відносно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку.
Таким чином, під час апеляційного розгляду встановлено, що доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду, яка відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
На підставі викладеного, ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 січня 2022 року, якою обрано обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - по 18 березня 2022 року включно без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
