Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 279/315/22
Провадження №11-кп/801/522/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,
обвинуваченої ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2021 за № 12021060490000689,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Стремигород Коростенського району Житомирської області, громадянку України, жительку АДРЕСА_1 , із середньою освітою, незаміжню, офіційно непрацевлаштовану, особу з інвалідністю 3 групи, раніше не судиму,
визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено без змін - тримання під вартою, але не довше, ніж 60 днів з дня проголошення вироку.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту затримання - 23 жовтня 2021 року, зарахувавши в строк покарання строк попереднього ув`язнення по день набрання вироком законної сили відповідно до ч. 5 ст.72 КК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного на підставі ухвал слідчого судді Коростенського міськрайонного суду від 26.10.2021, скасовано.
Речові докази в справі, а саме: мобільний телефон «S-Tell» із зарядним пристроєм, кофту червоного кольору, які передані на зберігання до камери схову Коростенського РУП - повернути ОСОБА_7 ; сокиру, ніж, скляну пляшку, кофту блакитного кольору, які передані на зберігання до камери схову Коростенського РУП - знищити.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави процесуальні витрати щодо залучення експертів у розмірі 17172 (сімнадцять тисяч сто сімдесят дві) гривні 30 копійок.
Згідно з вироком 22 жовтня 2021 року у вечірній час, точного часу не встановлено, у ОСОБА_7 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 .
У подальшому, в ніч з 22 на 23 жовтня 2021 року, точного часу не встановлено, знаходячись у спальній кімнаті будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де обвинувачена проживала разом із своєю матір`ю - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, утримуючи в руках сокиру та кухонний ніж, з якими прийшла в кімнату, де на ліжку лежала ОСОБА_9 , та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя матері, передбачаючи наслідки у вигляді смерті та бажаючи їх настання, умисно нанесла потерпілій сокирою та ножем близько 43 ударів зі значною силою прикладення в життєво-важливі частини тіла ОСОБА_9 , а саме по голові та шиї, заподіявши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: синців в ділянках верхніх і нижніх повік правого і лівого очей; п`ятнадцяти саден на верхніх і нижніх повіках правого і лівого очей, на переніссі, на спинці носа; садна в правій виличній ділянці; трьох саден в ділянці підборіддя; синця на шкірі підборіддя; трьох зяючих наскрізних ран в ділянках лоба - справа, по середній лінії і зліва; в ділянці лоба зліва та в ділянці лоба справа; сім ран на шкірі між краєм верхньої губи і кінчиком носа; двох ран в ділянці підборіддя на межі з каймою нижньої губи; десяти наскрізних і ненаскрізних ран по передній поверхні шиї у всіх третинах; уламкових переломів кісток зовнішнього і внутрішнього носа, стінок орбіт, виличних кісток, стінок гайморової пазухи справа; переломів кісток склепіння черепа; переломів носової і очної частин лобної кістки; переломів основи черепа; обширних крововиливів в м`які покриви волосяної частини голови з внутрішньої поверхні в лобній, скроневих ділянках; крововиливів під твердою мозковою оболонкою і в ділянках лобних, скроневих часток півкуль мозку; врубів в речовину головного мозку лобних і скроневих часток з ушкодженням речовини і анатомічної структури мозку; крововиливів в речовину головного мозку в проекції переломів; перелому під`язичної кістки; чотирьох врубів, розрубів і насічок на щитоподібному хрящі: розрубів кілець трахеї і ран часток щитоподібної залози; переломів тіл 5 і 6 шийних хребців, з чисельними розрубами, врубами на всю глибину губчастої речовини тіл хребців, з утворенням розломів, роз`єднань кісток в сторони, відломами фрагментів; повного наскрізного ушкодження спинного мозку; ушкодження лівої сонної артерії і її гілок в проекції шийки нижньої щелепи зліва.
Внаслідок проникаючих рубаних, колото-різаних ушкоджень голови, шиї та шийних хребців розвинулась аспіраційна асфіксія, від якої безпосередньо настала смерть потерпілої ОСОБА_9 .
Такі дії обвинуваченої ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіянні смерті ОСОБА_9 .
Обвинувачена ОСОБА_7 у судовому засіданні свою вину в інкримінованому їй злочині не визнала повністю, зазначила, що нічого не пам`ятає, а доказів її вини немає; до смерті матері вона не причетна, жодних підстав вчиняти вбивство матері в неї не було, натомість вважає, що злочин вчинив її співмешканець - ОСОБА_10 .
Обвинувачена надала показання, що 22 жовтня в обідню пору приїздила тітка ОСОБА_11 та допомагала обвинуваченій доглядати за матір`ю, яка через хворобу була лежачою. Також в будинку був співмешканець обвинуваченої - ОСОБА_10 . Того дня приходив син співмешканця - ОСОБА_12 , з яким вона вживала за обідом горілку, приблизно 100 г. Потім вона поїхала до магазину, де придбала сигарети та пиво. Під час вечері за пропозицією співмешканця вживала самогон приблизно 200 г, а ОСОБА_10 випив до 100 г самогону і пив пиво, якого було 2 л. Приблизно о 19 годині вона була біля матері, спати лягла десь між 21 годиною 30 хвилин та 22 годиною, оскільки після випитого відчула себе втомленою. Самогон подіяв на неї, як снодійне, вночі не прокидалась. Коли прокинулась зранку, близько 7 години, то співмешканця в будинку не було, вона вийшла на подвір`я і побачила, що в літній кухні топиться груба. Коли зайшла в кімнату до матері, світла не вмикала, запитала у неї про сніданок, матір лежала, як завжди, на спині, одягнута у кофту фіолетового кольору та штани (гамаші), на той момент була до пояса вкрита ковдрою, друга ковдра, зсунувшись з ліжка, лежала поруч. Коли мати не відповіла, вона нахилилась над нею, щоб почути дихання, потрясла її, взяла матір за руку, вона була холодна, після цього зрозуміла, що мати померла якийсь час тому. Обвинувачена вийшла із кімнати і повідомила співмешканцю, який знаходився у веранді, що матір померла та попросила у нього телефон, щоб повідомити тітці, однак той відповів, що сам зателефонує. При ній він говорити не став, а вийшов на подвір`я. Коли обвинувачена побачила здалеку автомобіль свого брата, то співмешканець їй сказав, що як приїде тітка, то обвинувачена має сказати, що «Це зробила вона». На запитання обвинуваченої: «Зробила що?», відповів - «Вбила». Тоді обвинувачена почала запитувати, що він має на увазі, на що він відповів, якщо вона не скаже, що вбила матір, то щоб пам`ятала, що в неї є ще син, і почав погрожувати своїм сином, який відбував покарання. Про те, що матір вбили, вона зрозуміла, коли разом з братом і дядьком зайшла в кімнату, де знаходилось тіло матері, і побачила на власні очі, що голова порубана. Сокиру і ніж обвинувачена використовує в побуті, тому її сліди залишились на них. Сокирою користувалась після обіду 22 жовтня - розколювала дрова; ножем увечері могла різати хліб; цей ніж завжди був у використанні та зберігався під хлібницею у першій кімнаті, куди його і поклала ввечері. Щодо слідів крові на її одязі, зазначила, що експертизою не доведено кому належить та кров; вона могла бути і її особистою від того, що співмешканець її міг ударити. ОСОБА_10 мав із матір`ю обвинуваченої взаємні неприязні відносини: вона не долюблювала його, а він її. Між матір`ю обвинуваченої та ОСОБА_14 були словесні перепалки, вона його просила не застосовувати до обвинуваченої фізичне насилля. До самої обвинуваченої ОСОБА_10 часто застосовував фізичне насильство. З приводу домашнього насильства одного разу, приблизно у 2020 році, коли вона та ОСОБА_10 проживали у с. Стремигород, вона телефонувала в поліцію, однак, після розмови з ОСОБА_14 , працівники поліції оформили виклик як неправдивий і поїхали, а вона отримала за це ще більше.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , просить вирок Малинського районного суду Житомирської області від 15.03.2023 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким визнати невинуватою обвинувачену ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та виправдати її на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з не доведенням, що вказаний злочин вчинений нею.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду, невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує на недопустимість ряду доказів в силу допущених порушень при їх отриманні, зокрема:
протоколу огляду місця події від 23 жовтня 2021 року через те, що Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) не передбачено проведення додаткового огляду місця події;
лікарського свідоцтва про смерть від 25 жовтня 2021 року № 1741, оскільки в матеріалах справи відсутня ухвала про надання доступу до цього свідоцтва;
висновку експерта від 02 листопада 2021 року № СЕ-19/106-21/11153-Д у зв`язку з відсутністю в ілюстративних таблицях до протоколів огляду місця події від 23 жовтня 2021 року та огляду трупа ОСОБА_9 фотозразків, які надалі були передані експертові на дослідження. Крім того, вказує про невідкриття в порядку, передбаченому ст. 290 КПК паперових конвертів, які було надано експертові для дослідження, та відсутність на них прізвища та ініціалів понятих, що дало змогу ідентифікувати їх особи.
З аналогічних підстав стверджує про недопустимість висновків експертів від 25 листопада 2021 року № СЕ-19-21/10-21/11327-БД та від 29 листопада 2021 року № СЕ-19-21/106-21/11324-БД;
висновку експерта від 29 листопада 2021 року № СЕ-19/106-21/35821-БД через те, що ніж, вилучений під час додаткового огляду місця події від 23 жовтня 2021 року, отримано не у спосіб, передбачений КПК, та в порядку, передбаченому ст. 290 КПК стороні захисту цей речовий доказ не був відкритий. Зазначає, що в матеріалах справи немає доказів того, що наданий експерту ніж дійсно є ножем, а також відсутній протокол його огляду. Крім того, вказує, що експертові не були надані зразки крові ОСОБА_9 і під час експертного дослідження вони не досліджувалися. Також стверджує, що у висновку відсутні обґрунтовані відповіді на запитання і він ґрунтується на припущеннях;
висновку експерта від 25 листопада 2021 року № СЕ-19/106-21/11326-БД з підстав того, що передану експерту на дослідження кофту, вилучену під час огляду трупа ОСОБА_9 , не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК. З наведених підстав стверджує про недопустимість висновку від 21 грудня 2021 року № 291;
висновку експерта від 26 листопада 2021 року № СЕ-19-21/106-21/11325-БД через те, що в ілюстративній таблиці цього висновку не відображено пакування зразка крові ОСОБА_9 , який був наданий експертові. Також вказує, що у висновку відсутні обґрунтовані відповіді на запитання;
висновку експерта від 29 листопада 2021 року № СЕ-19/106-21/35813-БД з підстав того, що сокиру, передану експертові на дослідження, не було надано стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК. Крім того, зазначає, що на паперовому конверті, який міститься на коробці, в яку було поміщено сокиру, відсутні прізвище та ініціали понятих, які його підписали, та у висновку відсутні обґрунтовані відповіді на запитання;
висновку експерта від 12 січня 2022 року № СЕ-19-22/686-БД через відкриття цього висновку стороні захисту на етапі судового розгляду, а не в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, про що захисник зробив відповідне зауваження в протоколі про надання доступу до матеріалів;
висновків експертів від 12 січня 2022 року № СЕ-19-22/686-БД, 30 грудня 2021 року № СЕ-19/106-21/13217-Д та від 29 грудня 2021 року № СЕ-19/106-21/13053-БД через примусове відібрання біологічних зразків у ОСОБА_7 , що заперечував захисник. Також зазначає, що положення статей 314, 315 КПК не надають захиснику процесуального права на подачу скарги на ухвалу слідчого судді, а суду, який здійснює розгляд кримінального провадження, на розгляд скарг на ухвали слідчих суддів у підготовчому судовому засіданні та скасування вказаних ухвал;
висновку експерта від 21 січня 2022 року № 230-МК у зв`язку з тим, що цей висновок та сокира, яка була предметом його дослідження, не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК.
Також захисник не погоджується з мотивами, якими суд обґрунтував рішення про безпідставність доводів захисника стосовно невідкриття стороні захисту речових доказів у порядку, передбаченому ст. 290 КПК. На переконання захисника, місцевий суд порушив принципи рівності та змагальності у зв`язку з порушенням стороною обвинувачення вимог статей 295, 290 КПК.
Викликає сумнів захисника і висновок експерта від 26 листопада 2021 року № СЕ-19/106-21/11325-БД, яким установлено, що плями речовини бурого та коричневого кольору були виявлені переважно на задній лицевій поверхні кофти, вилученої в ОСОБА_7 .
Також указує, що під час досудового розслідування не було встановлено механізму утворення цих слідів на кофті, вилученій у засудженої. Суд не надав оцінки показанням останньої стосовно того, що кофту вона одягла вранці 23 жовтня 2021 року.
Стверджує про недопустимість показань ОСОБА_7 , наданих під час її затримання. На переконання захисника, твердження суду стосовно того, що протокол затримання засудженої і відеозапис цієї процесуальної дії є окремим джерелом доказів, не ґрунтуються на нормах КПК, оскільки протокол є лише фіксацією результатів проведення слідчої дії, а відеозапис - додатком до цієї слідчої дії, яким було зафіксовано її хід.
Як зазначає захисник, суд не взяв до уваги того, що показання, надані ОСОБА_7 під час затримання, можуть не відповідати дійсності, оскільки обумовлені емоційно-вольовою нестійкістю.
За твердженням захисника, критичне сприйняття судом показань потерпілої та свідків у частині, де вони вказують, що ОСОБА_7 іноді вживала алкоголь, але на її поведінку це не вплинуло, порушило принципи рівності та змагальності сторін. Захисник вважає недостовірними первинні показання свідка ОСОБА_15 .
Захисник вважає, що не встановлення слідством того, що сокира і ніж були піддані миттю або іншій дії з метою вибіркового або суцільного прибирання слідів, має тлумачитися як обставина на підтвердження невинуватості його підзахисної.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати оскаржуваний вирок, ухвалити нове судове рішення, яким виправдати обвинувачену ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з не доведенням, що вказаний злочин вчинений нею.
Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала свого захисника, просила задовольнити його апеляційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_6 заперечила щодо задоволення апеляційної скарги захисника, просила залишити оскаржуваний вирок без змін, оскільки він відповідає вимогам ст.370 КПК, а апеляційну скаргу - без задоволення у зв`язку з тим, що доводи захисника ідентичні тим, які були висловлені в суді першої інстанції, та знайшли своє спростування в тексті оскаржуваного вироку.
Потерпіла ОСОБА_16 про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, однак у судове засідання не з`явилася, клопотань про відкладення не надсилала. Захисник, обвинувачена та прокурор не заперечували щодо проведення судового розгляду у відсутність потерпілої. За таких обставин, відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України , а також у зв`язку з відсутністю заперечень учасників, які з`явилися в судове засідання, апеляційний розгляд відбувся у відсутність потерпілої ОСОБА_16 .
Мотиви і висновку суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд належним чиномумотивував та обґрунтував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_7 , її вина підтверджується дослідженими під час судового розгляду та наведеними у вироку наступними доказами.
Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , щодо обставин та подій, які їм були відомі та які вони сприймали особисто.
Крім того, місцевий суд дослідив як докази винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 фактичні дані, що містяться :у рапорті інспектора-чергового Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області; протоколі огляду місця події від 23.10.2021 з планом-схемою та ілюстративною таблицею;протоколі огляду місця події від 23.10.2021 з планом-схемою та ілюстративною таблицею; протоколі огляду місця події від 23.10.2021, 23.10.2021; протоколі огляду трупа від 25.10.2021; лікарському свідоцтві про смерть №1741 від 25.10.2021 та довідці про причину смерті;протоколі затримання від 23.10.2021;висновку експерта №291; висновку експерта №СЕ-19/106-21/11153-Д;висновку експерта №СЕ-19/106-21/13217-Д;висновку експерта №СЕ-19-21/35821-БД;висновку експерта №СЕ-19-21/35813-БД; висновок експерта №СЕ-19-22/686-БД; висновку експерта №СЕ-19/106-21/11327-БД; висновку експерта №СЕ-19/106-21/11324-БД; висновку експерта №СЕ-19/106-21/11325-БД; висновку експерта №СЕ-19/106-21/11326-БД; висновку експерта №СЕ-19/106-21/13053-БД;висновку експерта №230-МК; висновку експерта №150; висновку експерта №324-2021.
Колегія суддів вважає, що, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, зазначені докази були ретельно проаналізовані судом першої інстанції з точки зору їх належності та допустимості, і правомірно визнані судом такими, що зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, вони є допустимими та такими, що їх сукупність безпосередньо вказує на вчинення обвинуваченою ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яке інкриміноване їй стороною обвинувачення.
Так, відхиляючи версію сторони захисту про непричетність обвинуваченої ОСОБА_7 до вбивства своєї матері ОСОБА_9 , суд першої інстанції дав критичну оцінку таким твердженням та розцінив це, як спробу обвинуваченої уникнути відповідальності.
Окрім того, колегія суддів також вважає, що про причетність обвинуваченої ОСОБА_7 до вчинення злочину вказує і те, що жодних доказів, які б вказували на можливість вчинення вбивства ОСОБА_10 , не було здобуто. Ні потерпіла, ні свідки не вказували про наявність конфлікту між матір`ю обвинуваченої та ОСОБА_10 , стороною захисту не озвучено арґументовану версію про наявність мотиву в ОСОБА_10 на вбивство матері обвинуваченої. Натомість ряд доказів беззаперечно вказують на вчинення злочину саме обвинуваченою ОСОБА_7 , зокрема наявність конфлікту між ОСОБА_7 та її матір`ю з приводу вживання алкоголю, плями крові на одязі обвинуваченої, сліди останньої на знаряддях вбивства.
Необґрунтованими є доводи захисника про те, що протокол огляду місця події від 23.10.2021 є недопустимими доказами, оскільки КПК не передбачено проведення додаткового огляду місця події.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що відсутність у КПК України поняття «додатковий огляд» не свідчить, що слідча дія огляд місця події може бути проведена виключно один раз, оскільки хід слідчої дії визначає слідчий на підставі законодавчо визначеного порядку її проведення, з врахуванням потреб досудового розслідування та відповідно до умов, які склались.
Колегія суддів також зазначає, що за загальним правилом, встановленим криміналістикою, додатковий огляд здійснюється у випадках, коли у ході розслідування виникає необхідність оглянути певний об`єкт або ділянку місця події, які або взагалі не були оглянуті під час первинного огляду, або були оглянуті недостатньо ретельно і поверхово. У таких випадках огляду підлягає не все місце події, а тільки окремі його об`єкти або ділянки.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, хід якої оформлюється протоколом, натомість положення процесуального законодавства не містить жодних заборон щодо проведення повторних або додаткових оглядів місця події, оскільки слідчий, виходячи з обставин кримінального провадження, вільний у виборі того обсягу і виду слідчих дій, які необхідно провести для досягнення цілей цього кримінального провадження.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 23.10.2021 (також день внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_15 ) було проведено первинний огляд місця події, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 . Під час цієї слідчої дії на місці вчинення злочину виявлено ряд предметів, (зокрема сокиру із слідами речовини бурого кольору), які постановою слідчого від 23.10.2021 визнані речовими доказами. Вказаний огляд розпочато в 10 год.00 хв. та закінчено 13 год.50 хв.
Крім того, у цей же день 23.10.2021 слідчим, зважаючи на методику розслідування умисного вбивства, ухвалено рішення про проведення додаткового огляду, який розпочався в 14 год. 10 хв. та тривав до 14 год. 31 хв. Під час додаткового огляду виявлено та вилучено предмет, схожий на цільнометалевий столовий ніж, який постановою слідчого визнано речовим доказом.Додатковий огляд місця події здійснювався в присутності понятих, оглядалось лише одне місце в кімнаті домоволодіння, а саме під ліжком, на якому знаходився труп потерпілої. За результатом проведення такого огляду складено протокол, який відповідає вимогам статей 223, 237, 104 КПК України. Надалі як первинний огляд, так і додатковий огляд був легалізований ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.10.2021.З огляду на викладене, у колегії суддів не виникає сумнівів у доцільності та законності проведення додаткового огляду в кімнаті вказаного вище домоволодіння .
З приводу отримання слідчим лікарського свідоцтва про смерть потерпілої у непроцесуальний спосіб, то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини, затвердженого спільним наказом від 29 вересня 2017 року № 807/1193/279, який був чинним на момент проведення досудового розслідування, огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов`язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта. Працівники бюро судово-медичної експертизи проводять розтин трупа впродовж доби з моменту його надходження до бюро судово-медичної експертизи; надають протягом трьох діб слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи, копію лікарського свідоцтва про смерть; проводять за призначенням слідчого, прокурора судово-медичну експертизу трупа з усіма необхідними лабораторними дослідженнями та у строк не більше одного місяця складають висновок експерта; надсилають висновок експерта слідчому або прокурору, який направив труп для проведення експертизи, протягом трьох діб після його складання.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що до інспектора-чергового Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області о 08 годині 20 хвилин 23 жовтня 2021 року надійшло повідомлення про злочин від ОСОБА_15 , а саме про те, що в АДРЕСА_1 , близько 07 години ранку ОСОБА_7 зловживала алкогольними напоями та, зі слів заявника, вбила сокирою свою матір, ОСОБА_9 , 1941 року народження.
Даними протоколу огляду місця події від 23.10.2021 з планом-схемою та ілюстративною таблицею підтверджується виявлення працівниками поліції трупа потерпілої ОСОБА_9 , 1941 року народження, тіло якої було направлено до ОБСМЕ Житомирської обласної ради Коростенського відділення для встановлення причин смерті.
За результатами огляду судово-медичним експертом Коростенського відділу ЖОБСМЕ ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_3 видано лікарське свідоцтво про смерть та довідку про причину смерті, згідно з якого причиною смерті ОСОБА_20 був травматичний шок. Відкрита рана голови та шиї.
Окрім того, 25.10.2021 відповідно до протоколу огляду трупа судово-медичний експерт Коростенського відділу ЖОБСМЕ ОСОБА_19 в період часу з 10 години 23 хвилини по 12 годину 08 хвилин брала участь у проведені огляду трупа ОСОБА_9 , 1941 року народження. Також судово-медичний експерт Коростенського відділу ЖОБСМЕ ОСОБА_19 провела судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_9 , 1941 року народження, за результатами якої склала висновок експерта № 291.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи захисника про отримання слідчим лікарського свідоцтва про смерть потерпілої у непроцесуальний спосіб є надуманими.
Також надуманими, на переконання колегії суддів, є доводи захисника про наявність підстав для визнання недопустимими доказами висновок експерта № СЕ-19/106-21/11153-Д від 02.11.2021, висновок експерта № СЕ-19/106-21/11327-БД від 25.11.2021, висновок експерта № CE-19/106-21/1324-БД від 29.11.2021 у зв?язку з ненаданням об?єктів дослідження стороною обвинувачення, неналежним упакуванням досліджуваних об?єктів та відсутністю анкетних даних понятих на пакувальному матеріалі.
Колегією суддів установлено, що суд у вироку, обґрунтовано зазначив обставини якими спростовуються вказані доводи. До того ж, у висновках експерта детально зазначено: які об?єкти дослідження були надані стороною обвинувачення, їх стан пакування, пояснювальні написи на пакуванні та підписи осіб, які засвідчили пакування об?єктів експертного дослідження.
Аналізуючи доводи захисника про порушення вимог п. 9 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції)», оскільки паперовий конверт в графі «Поняті» містить лише підписи певних осіб та не містить написів (прізвище, ініціали), які надавали б змогу ідентифікувати, що вказані підписи було зроблено саме понятими, колегія суддів зазначає, що вони не відповідають дійсності.
Відповідно до п.9 вказаної Інструкції усі вилучені предмети, цінності і документи пред`являються понятим та іншим учасникам слідчої дії. У необхідних випадках зазначені об`єкти упаковуються для уникнення їх пошкодження, неконтрольованого доступу до них та забезпечення зберігання слідів (мікрослідів), які є на них, з доданням бірок, посвідчених відповідними написами і підписами особи, у якої вилучено речі, понятих, слідчого, працівника органу дізнання, прокурора, працівника апарату суду, які скріплюються печаткою відповідного органу, про що зазначається в протоколі.
Таким чином, зазначення анкетних даних понятих на упакуванні не вимагається, оскільки в протоколі огляду при вилученні майна, слідів, доказів зазначаються всі анкетні дані понятих. При цьому сторона захисту не була позбавлена права як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції заявити клопотання про допит понятих з метою спростування своїх сумнівів, однак таким правом не скористалася.
Щодо аргументу захисника про визнання недопустимими висновку експерта № СЕ-19/106-21/35821-БД від 29.11.2021, то він аналогічний доводам, висловленим захисником у суді першої інстанції.
З вказаного приводу суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що даним висновком зафіксовані результати судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої ставились питання щодо наявності на вилученому з місця злочину предметі крові та клітин людини, придатних для ідентифікації. Експерт зазначає назву предмета виходячи із загальноприйнятих назв подібних предметів та виходячи із того, як в постанові про призначення експертизи об`єкт дослідження визначив слідчий. Інформацію про генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_9 експертом взято на підставі дозволу слідчого, зазначеного у постанові, з висновку експерта від 29.11.2021 № СЕ-19-21/35813-БД (т. 2 а.с. 233 зворот). Як встановлено з висновку експерта від 29.11.2021 № СЕ-19-21/35813-БД, для дослідження експертові передавалась кров ОСОБА_9 (т. 3 а.с. 3 зворот).
Стосовно доводів захисника про визнання недопустимими висновків судових експертиз № СЕ-19/106-21/11326-БД від 25.11.2021 та № 291 від 21.12.2021, № СЕ-19-21/35813-БД від 29.11.2021 у зв?язку з не відкриттям стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України об?єктів експертного дослідження, то вони не спростовують правильність висновків місцевого суду.
Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що 13.01.2022 стороні захисту були відкриті усі матеріали досудового розслідування. Крім того, їй вручався реєстр матеріалів досудового розслідування, у якому, зокрема, було зазначено про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, у тому числі ножа, сокири, кофти тощо. Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 13.01.2022 обвинувачена ОСОБА_7 з протоколом, матеріалами кримінального провадження в двох томах, речовими доказами та відеозаписами ознайомлена в повному обсязі, клопотань та зауважень не має. Натомість захисник ОСОБА_8 в протоколі зазначив, що для ознайомлення йому не були надані предмети, схожі на ніж та сокиру.
Частиною 3 ст. 290 КПК України передбачено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися із доказами (в тому числі речовими) кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.
Слід звернути увагу, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.
За таких обставин, обвинувачена та її захисник не були позбавлені права, у разі необхідності, ознайомитися із речовим доказом. При цьому колегія суддів враховує, що на момент ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження речові докази, а саме ніж та сокира перебували в розпорядженні експертів на підставі постанови слідчого про призначення експертизи від 02.12.2021, а тому прокурором було надано доступ захиснику до вказаних речових доказів під час судового розгляду.
Окрім того, колегією суддів установлено, що судове засідання відбувалося відповідно до вимог ст.22 КПК України на засадах змагальності, жодна із сторін не була позбавлена права заявляти відповідні клопотання та ставити перед судом питання дослідження тих чи інших доказів. Разом з тим, речові докази, зокрема, одяг, сокира, ніж, у судовому засіданні не оглядались, оскільки ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не ставили це питання перед судом, а тому суд вважав за можливе обмежитись дослідженням лише письмових доказів, зокрема, висновків експертиз, об`єктами дослідження яких з використанням спеціальних знань були вказані речові докази.
Щодо визнання недопустимим висновку експерта № СЕ-19-22/686-БД від 12.01.2022 у зв?язку з невідкриттям його в порядку ст. 290 КПК України захиснику та обвинуваченій, то колегією суддів установлено, що вказаний висновок було відкрито прокурором як захиснику, так і обвинуваченій відповідно до положень ч.11 ст.290 КПК України, а саме 25.07.2022 та 09.12.2022, що підтверджується документами, поданими в судовому засіданні суду першої інстанції.
Таким чином, посилання захисника на те, що відкриття та ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування повинно відбуватися лише за обставин, передбачених ч. 2 ст. 290 КПК України, без врахування положень ч. 11 ст. 290 КПК України в даному разі є некоректним, оскільки на момент відкриття матеріалів кримінального провадження 13.01.2022 вказаний висновок у розпорядження сторони обвинувачення ще не надійшов, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Зрештою усі докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, були предметом безпосереднього дослідження в суді першої інстанції, сторона захисту не була позбавлена можливості реалізувати своє право щодо прийняття участі у їх дослідженні та наведенні своїх доводів у цій частині, а тому колегія суддів вважає, що доводи захисника не свідчать про наявність істотних порушень вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Що стосується доводів про недопустимість висновків експертів № СЕ-19-22/686-БД від 12.01.2022, № СЕ-19/106-21/13217-Д від 30.12.2021, № СЕ-19/106-21/13053-БД від 29.12.2021, то вони також знайшли належне спростування в оскаржуваному вироку. Крім того, суд першої інстанції врахував, що висновки експертів, у яких використано для дослідження біологічні зразки обвинуваченої, є похідними від протоколів отримання зразків для експертизи від 15.12.2021.
Колегія суддів зауважує, що за змістом ч.2 ст. 241, ч. 3 ст. 245 КПК особі пропонується добровільно надати біологічні зразки на підставі постанови прокурора, а в разі її відмови, відібрання зразків здійснюється всупереч волі особи на підставі відповідної ухвали слідчого судді. Кримінальний процесуальний закон передбачає примусовий порядок відібрання біологічних зразків, де слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов`язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків. Така процесуальна дія, як відібрання біологічних зразків для проведення експертизи, пов`язана з необхідністю отримання доказів, що мають об`єктивний характер і не залежать від волі особи, у якої вони відбираються (на відміну від давання показань).
До того ж, колегія суддів ураховує, що в аспекті гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, за дотичною практикою ЄСПЛ право не свідчити проти себе не поширюється на інформацію, яка існує незалежно від волі особи та яку можна отримати, вдаючись до відповідних примусових повноважень, як наприклад, отримання документів у належному процесуальному порядку, примусове відібрання зразків для встановлення стану алкогольного сп`яніння, а також зразків крові, сечі та шкіри для аналізу ДНК (Саундерс проти Сполученого Королівства (Saunders v. the United Kingdom) від 17 грудня 1996 року, «О`Халлоран і Френсіс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom) від 29 червня 2007 року).
З матеріалів кримінального провадження установлено, що відібрання біологічних зразків обвинуваченої здійснювалося в примусовому порядку на підставі ухвали слідчого судді із залученням понятих, у присутності захисника та здійсненням відеозапису. При цьому матеріали провадження не містять скарг або заяв від обвинуваченої чи її захисника, у яких йшлося б про протиправний впливу з боку працівників органу досудового розслідування з метою примусити чи поневолити надати біологічні зразки. Матеріали кримінального провадження також не містять відомостей про застосуванням до обвинуваченої фізичного чи психічного тиску. Окрім того, відсутні дані про звернення обвинуваченої або її захисника до правоохоронних органів у порядку ст. 214 КПК із відповідними заявами на дії працівників правоохоронних органів.
Безпідставними є посилання захисника на те, що положення статей 314, 315 КПК не надають йому процесуальне право на подачу скарги на ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.11.2021, якою задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на примусове відібрання біологічних зразків у обвинуваченої, а суду, який здійснює розгляд кримінального провадження, права на розгляд скарг на ухвали слідчих суддів у підготовчому судовому засіданні та скасування вказаних ухвал.
У даному разі суд першої інстанції, зазначаючи про те, що на підготовчому судовому засіданні захисник не подавав скаргу на ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.11.2021, якою задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на примусове відібрання, мав на увазі те, що обмеживши сторони права на апеляційне оскарження певних ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, законодавець передбачив інший механізм висловлення незгоди із рішеннями слідчого судді. За приписами ч. 3 ст. 309 КПК на ухвали слідчого судді, які не оскаржуються під час досудового розслідування, можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді.
Суд, отримавши такі заперечення, має їх розглянути під час підготовчого провадження або під час судового розгляду, у залежності від характеру поставленого питання, і прийняти вмотивоване рішення. Разом з тим, як установлено колегією суддів, таких заперечень на ухвалу слідчого судді про надання дозволу на відібрання біологічних зразків як захисником, так і обвинуваченою висловлено не було.
Також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду доводи захисника про недопустимість висновку експерта № 230-МК від 21.01.2022.
Колегія суддів зазначає, що призначення експертизи в межах строків досудового розслідування та отримання її висновку на стадії судового розгляду не може бути підставою для визнання такого висновку недопустимим, оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення було вжито заходи для його відкриття.
Також слід зазначити, що всі висновки експертиз зроблені компетентними спеціалістами, є повними, у них надано чіткі відповіді на поставлені запитання, є науково обґрунтованими та такими, що за своїм змістом узгоджуються з обставинами цього кримінального провадження й іншими доказами. Вказані висновки експертів є беззаперечними та не викликають сумніву, отримані з дотриманням встановленого порядку, мають значення для цього кримінального провадження, сторона захисту не зверталася з клопотанням про їх роз`яснення безпосередньо під час судового засідання експертами як у суді першої, так і суді апеляційній інстанції.
Окрім того, безпідставними є доводи захисника про те, що висновок суду першої інстанції про те, що сліди бурого і коричневого кольору на кофті червоного кольору, вилученій у обвинуваченої, виникли під час нанесення потерпілій тілесних ушкоджень від розльоту крові під дією знарядь злочину ґрунтується на припущеннях, оскільки під час досудового розслідування не було визначено механізму утворення слідів крові потерпілої на кофті червоного кольору.
На переконання колегії суддів, та обставина, що під час досудового розслідування не було визначено механізму утворення вказаних слідів на кофті червоного кольору, яка була вилучена в обвинуваченої, ніяким чином не спростовують інших проаналізованих судом першої інстанції доказів її причетності до вчинення злочину, які поза розумним сумнівом підтверджують, що саме ОСОБА_7 вчинила інкримінований злочин, а тому вказана інформація не є суттєвою.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що виявлені на кофті обвинуваченої сліди крові за своєю формою та розмірами подібні тим, які були виявлені на дверях та шпалерах біля ліжка, де знаходився труп потерпілої - експерт визначає сліди на кофті «розміром від крапок до 5?10 мм», а слідчий у протоколі ОМП від 23.10.2021 визначає сліди на дверях та шпалерах їх як «бризки розмірами від 1?1 мм до 1?1,2 см».
Так, з протоколу огляду місця події від 23.10.2021 з планом-схемою та ілюстративною таблицею вбачається, що в приміщенні спальні у дверному проході на поверхні дверей, пофарбованих білою фарбою, виявлено значну кількість бризок речовини бурого кольору, розмірами від 1х1 мм до 1х1,2 см. Вказані бризки мають три види направленості: 1) знизу по діагоналі вліво вверх 2) горизонтально розташовані 3) знизу по діагоналі вліво вниз. Бризки розташовані майже по всій поверхні дверного полотна, більші з них за розміром розміщені до торцевої частини дверей, а менші за розміром - ближче до обв`язки дверей. Аналогічні бризки розташовані на поверхні шпалер лівої стіни спальні, тобто в ділянці, яка дотична до торцевої частини дверей.
З огляду на викладене, колегії суддів вважає, що розмір слідів крові та їх локалізація (по всій передній лицевій поверхні кофти та переважно на задній лицевій поверхні), підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про те, що вони виникли під час нанесення потерпілій тілесних ушкоджень від розльоту крові під дією знарядь злочину.
При цьому сторона захисту не надала арґументованих пояснень потрапляння крові потерпілої на кофту обвинуваченої, яка була в неї вилучена та представлена для експертного дослідження, обмежившись посиланням на те, що обвинувачена ОСОБА_7 одягнула вилучену кофту лише вранці та нахилилася до потерпілої для перевірки дихання, що було спростовано судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає надуманими доводи захисника про те, що критичне сприйняття судом показань потерпілої та свідків у частині, де вони вказують, що ОСОБА_7 іноді вживала алкоголь, але на її поведінку це не вплинуло, порушило принципи рівності та змагальності сторін, оскільки захисник не конкретизує як саме це порушило вказані принципи.
Надуманими також є доводи захисника про недостовірність первинних показання свідка ОСОБА_15 , оскільки колегія суддів не знаходить підстав сумніватися в достовірності цих показань. Окрім того, причин обмовляти свідкам чи потерпілою обвинувачену ОСОБА_7 ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не було встановлено.
Допит свідків та потерпілої судом першої інстанції було проведено у відповідності до вимог КПК України, їх показання є логічними, послідовними і узгодженими як між собою, так і з іншими письмовими доказами у провадженні. Потерпіла та свідки хоча і не були свідками безпосередніх подій умисного вбивства, проте їхні показання стосуються обставин, наявних у родині ОСОБА_21 . Із матеріалів кримінального провадження істотних суперечностей, які б впливали на правильність установлення фактичних обставин провадження, у цих показаннях не вбачається.
Спростовуючи доводи захисника стосовно недопустимості пояснень обвинуваченої, наданих під час затримання, слід зазначити, що суд першої інстанції у своєму рішенні доречно зазначив, що наданий стороною обвинувачення протокол затримання ОСОБА_7 від 23.10.2021 з відеозаписом, як невід`ємним додатком, слід розцінювати як окреме джерело доказів -документ, а не як показання ОСОБА_7 .
На переконання колегії суддів, захисник фактично ототожнює показання обвинуваченої (підозрюваної), які надаються під час досудового розслідування слідчому, прокурору, та пояснення, які надано під час складання протоколу затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, якщо відомості повідомлено підозрюваною, обвинуваченою під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу затримання, де фіксуються його хід та результати. З огляду на це, показання і протокол затримання є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України.
При цьому колегією суддів установлено, що слідча, яка здійснила затримання ОСОБА_7 у присутності захисника та понятих, повідомила останній зрозумілою для неї мовою не лише підстави затримання та у вчиненні якого злочину вона підозрюється, а й роз`яснила право мати захисника, отримувати медичну допомогу, можливість повідомити близьких осіб про затримання, роз`яснила право давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти неї (так зване "Правило Міранди"), тобто належно виконала приписи ч. 4 ст. 208 КПК України. Таким чином, те, що обвинувачена у судовому засіданні суду першої інстанції оспорювала зміст відомостей, який зафіксований у протоколі затримання, на думку суду, не робить протокол затримання та відомості, які зафіксовані в ньому, недопустимим доказом, оскільки після його оцінки судом з погляду належності, допустимості й достовірності він набуває значення судового доказу.
Окрім того, колегія суддів відхиляє, як неспроможні, доводи апеляційної скарги захисника про те, що за психологічною характеристикою,наданою експертами, обвинувачена ОСОБА_7 має емоційно-вольову нестійкість, тому її пояснення під час затримання, можуть бути обумовлені емоційно-вольовою нестійкістю та можуть не відповідати дійсності.
Вказані доводи спростовуються висновком експерта №324-2021, з якого встановлено, що ОСОБА_7 у момент вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованого їй діяння тимчасовим розладом психічної діяльності (алкогольним психозом, реактивним станом - патологічним афектом), недоумством, або в іншому хворобливому стані психіки, який би позбавляв її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними - не перебувала. Виявляла розлад особистості, який не досягав ступеня тяжкого психічного розладу, знаходився в межах патології особистості та не позбавляв її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. При цьому з дослідницької частини висновку встановлено, що за своїм психічним станом ОСОБА_7 чітко орієнтується у судово-слідчій ситуації, висуває власну версію подій, про скоєне жалкує, починає плакати, намагається викликати до себе співчуття та розуміння; психологічне дослідження показало, що ОСОБА_7 властиві: схильність до запальності, дратівливості, фізична агресивність в стані алкогольного сп`яніння висока, схильна підвищувати голос.
Зрештою, як свідчать матеріали кримінального провадження, суд першої інстанції, дослідивши всі обставини даного провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх належності та взаємозв`язку, дійшов до правильного висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Колегія суддів також вважає, що вищенаведені докази були належним чином досліджені під час судового розгляду в суді першої інстанції та перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 84-86 КПК, оцінені судом згідно із ст.94 КПК, спростовують доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.115 КК, при обставинах, встановлених вироком суду, а отже відсутні підстави для закриття кримінального провадження, на чому наполягає сторона захисту.
Тому інші доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування вироку і спростовуються сукупністю досліджених доказів.
У зв`язку з цим колегія суддів переконана, що призначений судом першої інстанції вид та розмір покарання обвинуваченій ОСОБА_7 повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і не є надто суворим.
На підставі викладеного, апеляційна скарга захисника є безпідставною та задоволенню не підлягає, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК, а тому підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, та 418, 419 КПК, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 15 березня 2023 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, у той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
