Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 753/16555/13
провадження № 61-10171св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та як правонаступник ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , який є правонаступником ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження:
касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у складі колегії суддів Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року у складі судді Гусак О. С. та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року у складі колегії суддів Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про переведення прав та обов`язків покупця та визнання права власності.
Позов обґрунтований тим, що з січня 2005 року ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 разом без реєстрації шлюбу. 08 вересня 2006 року вони зареєстрували шлюб. За час шлюбу чоловік придбав та оформив на свою матір ОСОБА_3 право власності на таке нерухоме майно: трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; чотирикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , на першому поверсі; чотирикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку в садовому товаристві «Ландиш», Київська обл., Броварський район, с. Рожни.
Позивачка зазначала, що указане майно придбане за рахунок спільних коштів подружжя та просила суд перевести на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ОСОБА_3 права та обов`язки покупця за договорами купівлі-продажу цього нерухомого майна, а також визнати за подружжям право власності на це майно. Спірне майно набуте за час шлюбу з ОСОБА_2 та за кошти подружжя, однак право власності без її відома оформлено на його матір ОСОБА_3 .
Позивачка також зазначала, що на придбання чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , кошти у сумі 50 000 євро та 3 000 доларів США отримані від її батьків з умовою, що квартиру буде оформлено на її сина, що виконано не було.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 неодноразово уточнювала позовні вимоги, змінювала предмет та підстави позову та остаточно сформувала свої вимоги в уточненій позовній заяві, яка надійшла до суду 29 березня 2017 року (том 6, а. с. 104-110). ОСОБА_1 заявила вимогу перевести на неї та ОСОБА_2 з ОСОБА_3 права та обов`язки покупця за договорами купівлі-продажу такого нерухомого майна:
- трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що набута третіми особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 08 вересня 2009 року, укладеним між ОСОБА_3 (продавец) та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (покупці), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С., реєстровий № 5534; листом Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, згідно з яким квартира обліковується за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (том 4, а. с. 38), а первинна реєстрація права власності на цю квартиру проведена за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) від 12 червня 2009 року (наказ № 855-С/КІ на основі договору про участь у фонді фінансування будівництва від 15 серпня 2008 року № 59223, укладеного між ОСОБА_3 як довірителем та АКБ «Аркада» за програмою ТОВ «ДБК») (том 4, а. с. 111-124);
- чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , оформленої на ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08 вересня 2009 року, укладеним між ТОВ «ДБК» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В. О., реєстровий № 4494 (том 1, а. с. 131-132); листом Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, згідно з яким квартира обліковується за ОСОБА_3 (том 1, а. с. 127);
- офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , на першому поверсі, під`їзд № 1 , літера А;
- чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4 , оформленої на ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2008 року, укладеним між ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ГРАНІТ-ІНВЕСТ» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В., реєстровий № 1191 (том 1, а. с. 130); листом Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, згідно з яким квартира обліковується за ОСОБА_3 (том 1, а. с. 127);
- земельної ділянки у садовому товаристві «Ландиш», що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, с. Рожни, кадастровий номер 3221287201:05:002:0277, оформленої на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), посвідченим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Саверою М. В., реєстровий № 3170 (том 4, а. с. 2); листом Головного управління Держкомзему Київської області, згідно з яким земельна ділянка обліковується за ОСОБА_3 під № 2 від 14 січня 2009 року (том 2, а. с. 43).
Позивачка також просила визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; чотирикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , на першому поверсі, під`їзд № 1, літера А; чотирикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку у садовому товаристві «Ландиш», Київська область, Броварський район, с. Рожни, кадастровий номер 3221287201:05:002:0277.
Крім того, позивачка просила суд поділити спільну сумісну власність таким чином:
- визнати за нею, врахувавши інтереси малолітньої дитини - сина, який проживає з нею, право власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; чотирикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку у садовому товаристві «Ландиш», Київська область, Броварський район, с. Рожни, кадастровий номер 3221287201:05:002:0277;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на офісне приміщення за адресою АДРЕСА_3 , на першому поверсі, під`їзд № 1, літера А; чотирикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_4 ;
Також позивачка просила стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 823 грн.
Після смерті ОСОБА_3 її правонаступниками є ОСОБА_2 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у 2006 році між ним та позивачкою укладено шлюб, у 2008 році у подружжя народився їх син, після народження сина позивачка переїхала проживати до своєї до матері, вони були молодою сім`єю і власних спільних коштів для придбання нерухомості не мали, зазначені у позові об`єкти нерухомості придбано його матір`ю за її кошти.
ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що його та ОСОБА_2 батько впродовж тривалого часу був директором м`ясокомбінату у м. Житомирі, отримував певні бонуси, мати придбала вказану у позовній заяві нерухомість за власні кошти, продавши приватний будинок у Житомирі та маючи інші власні заощадження.
Представник відповідачів та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в інтересах яких діє ОСОБА_8 , проти задоволення позову заперечив, вказавши, що об`єкти нерухомості придбані за кошти матері, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відношення до їх придбання не мають.
ОСОБА_4 заперечив проти задоволення позову, підтримав зазначені представником ОСОБА_8 ним заперечення на позовну заяв та вказав, що ним із дружиною ОСОБА_5 придбано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у законний спосіб у ОСОБА_3 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року у складі судді Гусак О. С. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл.
Рішення суду першої інстанції в частині переведення прав та обов`язків покупця мотивовано тим, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона та ОСОБА_2 були покупцями спірного майна, здійснювали оплату його вартості за відповідними договорами за рахунок набутих ними у шлюбі коштів. Позивачка не спростувала передбачену статтею 655 ЦК України презумпцію того, що предмет договору належав продавцю та перейшов у власність покупця, а також те, що покупець спірного майна сплатив ціну за власний рахунок, а інше не було передбачено домовленістю сторін відповідних договорів, за якими набуто право власності на спірне майно.
Рішення місцевого суду в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на спірне майно мотивовано тим, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що вона та ОСОБА_2 мали намір придбати спірне майно за їх спільні кошти, а також доказів домовленості між ними і померлою ОСОБА_3 про те, що остання оформить договори на своє ім`я. Суд вважав недоведеним існування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 факту придбання нерухомого майна за кошти, набуті ними у шлюбі, та матеріальну можливість укладення спірних договорів як покупцями указаного нерухомого майна.
Рішення суду першої інстанції в частині поділу майна мотивовано тим, що ці вимоги є похідними від вимог щодо переведення прав та обов`язків покупця та визнання права власності, у задоволенні яких було відмовлено, що зумовлює також відмову у задоволенні вимог про поділ спірного майна.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції, просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
До початку розгляду справи в апеляційному порядку в судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції на 18 серпня 2022 року, від ОСОБА_1 надійшла заява про оголошення перерви у розгляді справи та призначення наступного судового засідання після закінчення воєнного стану в Україні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року заява ОСОБА_1 задоволена частково, зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , що є правонаступниками ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл до деокупації території Херсонської області, або зміни обставин щодо можливості розгляду справи за участю позивачки ОСОБА_1 .
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачка ОСОБА_1 проживає в Херсоні, який на час розгляду її заяви апеляційним судом є тимчасово окупованим. У м. Херсоні та Херсонській області не працюють суди, що унеможливлює проведення розгляду справи в режимі відеоконференції. Мобільний зв`язок, починаючи з кінця травня 2022 року, на зазначеній території повністю відключений, також відключений домашній Інтернет зв`язок у системі «Укртелекому». Позивачкою також розірвано (за її повідомленням) договір про надання правової допомоги з адвокатом Олійник О. В., яка у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану через агресію російської федерації знаходиться за кордоном та немає доступу до документів, як і зв`язку з позивачкою. За її повідомленням вона не може укласти новий договір на представництво її інтересів у суді та отримати правову допомогу за відсутності будь-якої технічної можливості.
Апеляційний суд зазначив, що проведення бойових дій на території Херсонської області та прилеглих областей, системні ракетні та авіаційні обстрілі населених пунктів області, які здійснюються державою-агресором, створюють суттєву загрозу життю та здоров`ю людей, що унеможливлює участь позивачки у розгляді справи.
Суд апеляційної інстанції з метою недопущення порушення гарантій справедливого судового розгляду, а саме принципу рівності сторін, згідно з яким кожній стороні має бути надана можливість представити справу та щоб сторона не перебувала у гіршому становищі ніж інша, вважав за необхідне частково задовольнити заявлене клопотання та зупинити провадження у справі, однак не на строк, визначений у заяві (закінчення воєнного стану в Україні), а з урахуванням матеріалів справи, стану перебігу воєнних дій на території України на час ухвалення цього судового рішення - на час до деокупації території Херсонської області чи зміни обставин щодо можливості облаштування участі позивачки у розгляді справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з наданими учасниками цієї справи доказами не підтверджено того, що позивачка та ОСОБА_2 були покупцями спірного майна та здійснювали його оплату за рахунок набутих у шлюбі коштів.
Позивачкою не спростовано передбачену статтею 655 ЦК України презумпцію про те, що предмет договору належав продавцю та перейшов у власність покупця, покупець сплатив ціну за власний рахунок. Інше не було передбачено домовленістю сторін договорів купівлі-продажу або покупцем та іншою особою.
З огляду на наведене апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині переведення прав та обов`язків покупця ОСОБА_3 на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивачкою також не доведено належність їй та ОСОБА_2 спірного майна на праві спільної сумісної власності, у зв`язку із чим апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо поділу майна.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскарженого судового рішення, в тому числі доводи щодо неповідомлення позивачки про день, час і місце судового засідання у місцевому суді, а оскаржене судове рішення відповідає вимогам процесуального закону щодо його законності та обґрунтованості.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , засобами поштового зв`язку направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у цій справі, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
ОСОБА_2 указує на те, що розгляд цієї справи триває з 2011 року і з цього часу позивачкою неодноразово подавалися заяви та клопотання різного характеру, вирішення яких затягує безпосередній розгляд справи. Посилається на те, що через зловживання позивачкою своїми правами ця справа розглядалася у суді першої інстанції більше 9 років та у суді апеляційної інстанції більше 1 року (станом на момент подання його касаційної скарги). При цьому необґрунтоване задоволення клопотання учасника справи про зупинення провадження у справі також призводить до безпідставного затягування строків її розгляду і перебування усіх учасників справи в стані невизначеності, що порушує положення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Проведення бойових дій на території Херсонської області не є підставою, за якою суд зобов`язаний чи має право зупинити провадження у справі. Права позивачки не можуть забезпечуватися судом за рахунок порушення прав відповідачів, зокрема ОСОБА_2 , на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням цивільного судочинства.
Заявник указував на відсутність передбачених ЦПК України підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 та незаконність оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у цій справі до деокупації території Херсонської області або зміни обставин щодо можливості розгляду справи за участі позивачки ОСОБА_1 .
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1
27 липня 2023 року ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року у цій справі, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (постанова Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 265/3310/17, провадження № 61- 2308св19).
Також заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та указує, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (зокрема, посилається на пункти 2, 5 частини першої та пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
ОСОБА_1 указує на те, що суд першої інстанції не зібрав у цій справі всі необхідні докази на підтвердження її вимог та помилково не повернувся до стадії підготовчого провадження після його закриття, про що нею було подано відповідні клопотання. Суд першої інстанції допустив надмірний формалізм при розгляді її позовних вимог.
Крім того, заявниця посилається на те, що справа в суді першої інстанції по суті була розглянута без її участі, за відсутності належного повідомлення про розгляд вимог її позову у судовому засіданні, про що вона зазначала і в апеляційній скарзі, але суд апеляційної інстанції на наведене належної уваги не звернув.
Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги ОСОБА_1
У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1 , які надійшли від ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також від представника ОСОБА_2 ОСОБА_9 , останні просили залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції по суті позовних вимог.
Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій належно оцінили надані учасниками справи докази, надали таким доказам об`єктивну оцінку та правильно вирішили спір. Крім того, протягом розгляду цієї справи ОСОБА_1 неодноразово зловживала своїми процесуальними правами, що призвело до затягування її розгляду та порушує права інших учасників справи.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу № 753/16555/13 з Дарницького районного суду міста Києва.
27 липня 2023 року ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 27 липня 2023 року справу № 753/16555/13 призначено судді-доповідачеві Тітову М. Ю., судді, які входять до складу колегії, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 23 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги.
25 вересня 2023 року судді Верховного Суду Тітов М. Ю., Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В. заявили самовідвід від участі у розгляді справи № 753/16555/13 (провадження № 61-11218ск23).
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року заяву суддів Тітова М. Ю., Зайцева А. Ю. та Коротенка Є. В. про самовідвід від участі в розгляді справи № 753/16555/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року задоволено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року (провадження № 61-11218ск23) передано на повторний автоматизований розподіл.
Розпорядженням Верховного Суду від 26 вересня 2023 року № 1177/0/226-23 у зв`язку з постановленням Верховним Судом 25 вересня 2023 року ухвали про самовідвід суддів Тітова М. Ю., Зайцева А. Ю., та Коротенка Є. В. справу № 753/16555/13 передано судді-доповідачу Сердюку В. В.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 вересня 2023 року справу № 753/16555/13 призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Розпорядженням Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року № 1212/0/226-23 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді ОСОБА_12 на підставі повідомлення судді Сердюка В. В. у справі призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням № 61-10171ск22.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2023 року справу № 753/16555/13 призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії, ОСОБА_14 , ОСОБА_13 .
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
Провадження у суді першої інстанції
Ухвалами Дарницького районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року:
- залучено до участі у справі правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачки ОСОБА_3 її спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (том 7, а. с. 235-236);
- відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову - арешту майна, накладеного ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 року (том 7, а. с. 237-238);
- призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні за участю сторін та третіх осіб (том 7, а. с. 239);
- позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , які є правонаступниками ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (том 7, а. с. 240-241).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Гусак О. С. від 15 березня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду по суті на 22 квітня 2021 року на 10 год (том 9, а. с. 229-230).
20 квітня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 від 20 квітня 2021 року про надання дозволу на проведення трансляції усіх судових засідань в мережі Інтернет на «YouTube» каналі «Судова влада України», яку вона підтримала в судовому засіданні 22 квітня 2021 року (том 9, а. с. 243-245).
21 квітня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 від 21 квітня 2021 року про визнання причин неявки адвокатів, які представляють її інтереси, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 поважними.
22 квітня 2021 року о 10 год у судове засідання з`явилися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представник відповідачів та третіх осіб ОСОБА_8 .
У судовому засіданні 22 квітня 2021 року:
- ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 20 квітня 2021 року про надання дозволу на проведення трансляції усіх судових засідань у справі № 753/16555/13 в мережі Інтернет на «YouTube» каналі «Судова влада України» відмовлено (том 10, а. с. 3-4);
- протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання причин неявки адвокатів поважними.
Питання про відкладення у зв`язку з їх неявкою позивачка не порушувала, а, навпаки, зазначила про можливість розгляду справи за їх відсутності;
- ОСОБА_1 подала заяву про повернення до підготовчого судового засідання (том 10, а. с. 5-16). Суд протокольною ухвалою у задоволенні заяви про повернення до підготовчого судового засідання відмовив (том 10, а. с. 36-39);
- о 13 год 07 хв ОСОБА_1 заявила клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні у зв`язку з тим, що в неробочий час (обідню перерву) суд не може розглядати справу;
- о 13 год 10 хв суд, вислухавши думку відповідачів та представника відповідачів та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення клопотання про оголошення перерви, задовольнив клопотання позивачки і оголосив перерву до 14 год (том 10, а. с. 36-39);
- о 13 год 53 хв та 13 год 55 хв 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала до канцелярії суду заяву про відвід судді Гусак О. С. (том 10, а. с. 21-27) та заяву про розгляд заяви про відвід судді без її участі у зв`язку з погіршенням її стану здоров`я та необхідністю надання їй медичної допомоги, просила оголосити перерву і призначити судове засідання з метою участі її представника для забезпечення представництва її інтересів (том 10, а. с. 20);
- ухвалою Дарницького районного суду від 22 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дарницького районного суду м. Києва Гусак О. С. визнано необґрунтованою та відмовлено у її задоволенні (том 10, а. с. 28-29);
- після вирішення питання про відвід судді ОСОБА_18 суд на обговорення поставив питання про оголошення перерви. Відповідачі, треті особи та їх представник заперечували проти оголошення перерви, посилаючись на зловживаннями правами позивачкою, затягування розгляду справи та порушення всіх розумних строків її розгляду, оскільки позов розглядається з 2011 року;
- суд протокольною ухвалою відмовив в оголошенні перерви з тих підстав, що позивачка, прохаючи оголосити обідню перерву, на погане самопочуття не скаржилася, доказів поважності неповернення її в судове засідання після оголошення перерви не надала, на початку судового засідання клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю її представників не подавала, вважала можливим розгляд справи без її представників (том 10, а. с. 36-39);
- після закінчення оголошеної перерви (14 год 35 хв) ОСОБА_1 до зали судового засідання не повернулася;
- о 17 год 55 хв суд оголосив перерву в судовому засіданні до 10 год 23 квітня 2021 року.
22 квітня 2021 року через канцелярію суду, дата реєстрації 10 год 15 хв, та електронною адресою, час реєстрації 10 год 16 хв, ОСОБА_19 (мати позивачки) подано заяву про залучення її до розгляду у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Суду вказане клопотання передано о 14 год (том 10, а. с. 1-2). Суд протокольною ухвалою заяву на підставі статті 222 ЦПК України залишив без розгляду у зв`язку з тим, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача до закінчення підготовчого провадження, а з листопада 2011 року до 25 серпня 2020 року (призначення розгляду справи по суті) вказану заяву не було подано в строки, передбачені статтею 53 ЦПК України.
Провадження у суді апеляційної інстанції
Під час апеляційного розгляду справи 18 серпня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про оголошення перерви у розгляді справи та призначення наступного судового засідання після закінчення воєнного стану в Україні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що є правонаступниками ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_20 , ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл зупинено до деокупації території Херсонської області або зміни обставин щодо можливості розгляду справи за участю позивача ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо касаційної скарги ОСОБА_2
ОСОБА_2 оскаржує ухвалу Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, якою провадження у цій справі було зупинено до деокупації території Херсонської області чи зміни обставин щодо можливості розгляду справи за участі позивачки ОСОБА_1 .
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є частково прийнятними з огляду на таке.
Україна як учасниця Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 04 грудня 1995 року у справі «Беллє проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року у справі №1-10/2012 (пункт 2.2) зазначено, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі або позбавлений такого права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначав, що 18 серпня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про оголошення перерви у розгляді справи та призначення наступного судового засідання після закінчення воєнного стану в Україні. При цьому апеляційний суд вважав за доцільне задовольнити цю заяву частково та зупинити провадження у справі на час до деокупації території Херсонської області чи зміни обставин щодо можливості забезпечення участі позивачки у розгляді справи.
Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у разі продовження розгляду цієї справи без участі позивачки, яка належним чином не може реалізувати свої процесуальні права через ведення активних бойових дій за місцем її знаходження, призведе до порушення прав позивачки та порушення принципу рівності сторін спору.
Проте такий висновок суперечить нормам процесуального права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ від 27 червня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96, ЄСПЛ 2000-VII)).
Відповідно до частини першої статті 251 ЦПК України (в редакції станом на 18 серпня 2022 року) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі:
1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу;
4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення;
4-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації;
5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;
6) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За частиною першою статті 252 ЦПК України (в редакції станом на 18 серпня 2022 року) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:
1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;
2) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;
3) перебування учасника справи у довгостроковому службовому відрядженні;
4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;
5) призначення судом експертизи;
6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 87 цього Кодексу;
8) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;
9) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;
10) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Частиною третьою статті 252 ЦПК України (в редакції станом на 18 серпня 2022 року) передбачено, що суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.
Верховний Суд зазначає, що статті 251 та 252 ЦПК України містять вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі.
Як вбачається із наведених процесуальних норм закон не передбачає такої підстави для зупинення провадження у справі як перебування сторони на тимчасово окупованій території.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи». Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № № 537/588/23 (провадження № 61-1393св24) та від 25 квітня 2024 року у справі № № 761/13428/21 (провадження № 61-16982св23).
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи». Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 522/20606/21(провадження № 61-10411св23).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.
Також стаття 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає порядок виклику до суду та повідомлення про судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно з частиною другою статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, яка переглядається, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі.
Крім того, 04 березня 2022 року на сайті Судової влади Верховний Суд роз`яснив особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан. Верховний Суд зазначив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення або прискорення будь-якої форми судочинства забороняється.
Якщо суд не припинив здійснювати судочинство, учасники судових процесів мають можливість подати заяву про відкладання розгляду справи у зв`язку з воєнними діями та/ або про розгляд справи у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.
Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що ОСОБА_1 просила апеляційний суд про оголошення перерви у розгляді справи та не обґрунтовувала свою заяву положеннями статей 251 та 252 ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Верховний Суд враховує, що ухвала Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року постановлена з порушення норм процесуального права.
Водночас ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року поновлено провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року. Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року залишено без змін.
Враховуючи, що після постановлення ухвали суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у цій справі Київський апеляційний суд самостійно поновив відповідне провадження, після чого справа розглянута по суті, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 та скасування ухвали Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .
Щодо посилання заявниці на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та оскарження судових рішень з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року)).
Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України № 2» (Gurepka v. Ukraine) (No. 2), заява № 38789/04, § 23, ЄСПЛ)).
ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом.
В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Трудов проти росії» (Trudov v. russia), заява № 43330/09, § 25, 27)).
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, неповідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Тлумачення частини першої статті 8, частини другої статті 211, пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що: обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу; невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства; розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України).
Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України дає підстави для висновку, що: правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскаржуваного судового рішення; оскаржуване судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції; правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.
ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти росії», (Shishkov v. russia), заява № 26746/05, § 110)).
ЄСПЛ вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (рішення ЄСПЛ від 03 липня 2014 року у справі «Мала проти України» (Mala v. Ukraine), заява № 4436/07, § 48)).
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 369/11029/17 (провадження № 61-7045св21), від 10 квітня 2024 року у справі № 202/4557/22 (провадження № 61-10493св23).
У справі, що переглядається, судовий розгляд справи по суті позовних вимог ОСОБА_1 був призначений на 10 год 22 квітня 2021 року.
У судове засідання 22 квітня 2021 року учасники справи, зокрема ОСОБА_1 , з`явилися.
Згідно із журналом судового засідання від 22 квітня 2021 року від початку судового засідання (10 годин 13 хвилин) до оголошення першої перерви (13 год 10 хв) відбулося встановлення осіб, які з`явились в судове засідання, оголошено склад суду, роз`яснено право відводу та інші права учасникам процесу, а також розглядалися заяви та клопотання ОСОБА_1 .
Після оголошеної перерви (14 год 35 хв) ОСОБА_1 до зали судового засідання не з`явилася.
Розгляду справи по суті у судовому засіданні розпочався о 16 год 19 хв за відсутності ОСОБА_1 .
О 17 год 55 хв суд першої інстанції оголосив перерву у судовому засіданні до 23 квітня 2021 року до 10 год.
За вимогами частини третьої статті 240 ЦПК України про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з розпискою від 22 квітня 2021 року про дату, час і місце засідання суду 23 квітня 2021 року о 10 год були повідомлені: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представник відповідача та третіх осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 не була повідомлена про дату, час і місце засідання суду 23 квітня 2021 року о 10 год.
23 квітня 2021 року суд першої інстанції продовжив розгляд справи по суті позовних вимог, провів судові дебати та після виходу з нарадчої кімнати ухвалив рішення по суті вимог позову ОСОБА_1 .
Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу у судовому засіданні, призначеному на 10 год 23 квітня 2021 року, за відсутності позивачки, яка належним чином не була повідомлена про дату, час і місце засідання суду щодо розгляду вимог її позову по суті.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, не звернув увагу на те, що заявниця посилалася на порушення місцевим судом норм цивільного процесуального права, зокрема неповідомлення її про оголошення перерви в судовому засіданні 22 квітня 2021 року (оголошену за відсутності ОСОБА_1 ) до 23 квітня 2021 року та розгляд справи по суті позовних вимог за відсутності належного повідомлення позивачки про такий розгляд.
Апеляційний суд помилково не врахував, що такі доводи ОСОБА_1 є обґрунтованим в контексті забезпечення їй права на доступ до правосуддя та рівності сторін спору (стаття 6 Конвенції).
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України розгляд справи судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, тому дійшов помилкового висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Оскільки постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, то решта доводів касаційної скарги ОСОБА_1 щодо суті заявлених вимог не переглядаються та не оцінюються судом касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 207/4765/15-ц, провадження № 61-2827св22; від 10 квітня 2024 року у справі № 202/4557/22, провадження № 61-10493св23).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що:
касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , підлягає частковому задоволенню, а ухвала Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року підлягає скасуванню; касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року скасувати.
Постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік
