ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16555/13
провадження № 2/753/2483/21
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" лютого 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Бурбела А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва заяву адвоката Олійник Оксани Василівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 від 16 лютого 2021 року, а також заяву адвоката Кибало Андрія Ярославовича від 16 лютого 2021 року про відвід головуючого судді по розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що є правонаступниками ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл, суд -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Дарницького районного суду м. Києва з 23 листопада 2011 року знаходяться вказана справа.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, якимзокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дана справа передана судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ (ч.1 ст. 33 ЦПК України).
В судовому засіданні 16 лютого 2021 року на стадії клопотань представником позивача Олійник О.В. , діючою на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 10 лютого 2021 року, подана заява, підтримана позивачем ОСОБА_1 та іншим представником - адвокатом Полонським О.Ю., про відвід головуючого судді, не погоджуючись із процесуальними діями такого головуючого судді, щодо розгляду якого оголошена перерва в судовому засіданні на 18 лютого 2021 року у зв`язку із закінчення робочого часу в судовому засіданні 16 лютого 2021 року.
Слід звернути увагу, що до початку розгляду справи відвід головуючому судді стороною позивача не був заявлений, ним (позивачем/його представниками) виявлено довіру такому головуючому судді, що підтверджується протоколом судового засідання та його звукозаписом.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року у задоволенні заяви адвоката Кибала А.Я., діючого в інтересах ОСОБА_1 від 10 лютого 2021 року, про відвід головуючого судді по розгляду справивідмовлено, визнавши її необґрунтованою, а заяву ОСОБА_1 від 12 лютого 2021 року про відвід головуючого судді по розгляду такої залишено без розгляду.
Окрім того, після судового засідання, яке мало місце 10 лютого 2021 року, представником позивача Кибалом А.Я. знову подана заява від 16 лютого 2021 року про відвід головуючого судді, не погоджуючись із процесуальними рішенням/діями такого головуючого судді, відповідно діях такого представника вбачаються ознаки зловживання правом на заявлення завідомо безпідставного відводу та вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.
Надавши правову оцінку діям позивача та його представників, які за узгодженою позицією за кількісною черговістю представників та самою позивачкою поданоють численні заяви про відвід головуючого судді, дублюючи зміст таких заяв, оголошуючи їх зміст тривалий час, тим самим перешкоджаючи суду перейти до іншої стадії розгляду справи, суд приходить до висновку про зловживання позивачем процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству.
Так, в судових засіданнях, які мали місце 12 лютого 2021 року, 16 лютого 2021 року позивачка ОСОБА_1 , її представники Кибало А.Я. та Олійник О.В. весь час, відведений для розгляду цієї справи оголошували заяви про відвід судді, на рекомендації судді щодо недопущення зловживання процесуальними правами не реагували, перечили законним розпорядженням головуючого судді, у своїй промові вживали вислови, які місться ознаки прояву неповаги до суду, вдавалась до критики процесуальним діям головуючого судді за черговістю кожен, надаючи вказівки головуючому судді не перешкоджати їх виступу.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст. 44 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч.3 ст. 44 ЦПК України).
Суд, відповідно до ч.4 ст. 44 ЦПК Українизобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу визначені ст. 143 ЦПК України. Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.1 ст. 34 ЦПК України).
Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 40 ЦПК України)
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.2 ст. 40 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно, подані позивачем/її представником заяви про відвід судді підягають розгляду цим судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч.7 ст. 40 ЦПК України).
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді (ч. 8 ч.7 ст. 40 ЦПК України).
Відповідно до ч.9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, джерелом якої є відповідні рішення, що будуть наведені далі, гарантоване статтею 6 § 1 право на справедливий судовий розгляд вимагає, аби будь - яка справа розглядалась встановленим законом «незалежним і безстороннім судом». Між поняттями незалежності і об`єктивної безсторонності існує тісний зв`язок. Тому питання їх дотримання Суд часто розглядає сукупно (Findlay проти Сполученого Королівства, § 73).
Стаття 6 § 1 вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був «безстороннім». Зазвичай безсторонність визначається як відсутність упередження або наперед складеної думки і може оцінюватись у різний спосіб (Kyprianou проти Кіпру [ВП], § 118; Micallef проти Мальти [ВП], § 93).
У рамках суб`єктивного підходу Суд завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне (Kyprianou проти Кіпру [ВП], § 119; Hauschildt проти Данії, § 47).
Для того, щоб вирішити, чи у даній справі є правомірні підстави сумніватись в неупередженості судді, слід взяти до уваги думку скаржника, якій, проте, не можна надавати вирішальної ролі. Визначальною є потреба встановити, чи його оцінка може вважатись об`єктивно виправданою (Ferrantelli і Santangelo проти Італії, § 58; Padovani проти Італії, § 27).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі № 5 - 15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01 березня 2012 року у справі № 5 - 15п12).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.
Зважаючи на доводи цієї заяви та поданих позивачкою численних заяв про відвід головуючого судді, які за своєю сутністю зводяться до незгоди із процесуальними діями такого головуючого, слід зазначити, що рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника.
Суд, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи заяви представника позивача про відвід головуючого судді, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення, приходить до висновку про те, що підстав для її задоволення не вбачається, жодна з наведених в законі підстав для відводу судді не знайшли свого підтвердження, відтак підстави, передбачені ст. 36 ЦПК України, відсутні.
Зважаючи на визначену заявником підставу для відводу такого головуючого судді, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Окрім того, вирішуючи питання про заявлений відвід представником позивача адвокатом Кибалом А.Я. згідно із поданою ним заявою від 16 лютого 2021 року, доводи якої зводяться до незгоди із процесуаалними діями головуючого судді, остання на підставі ч.5 ст. 39 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.
Таким представником позивача подана повторна заява після розглянутої 16 лютого 2021 року заяви про відвід головуючого судді, не погоджуючись із процесуаалними діями головуючого судді, у задоволенні якої суд відмовив, визнавши її необгрутнованою та яка на підставі ч.5 ст. 39 ЦПК України наразі підлягає залишенню без розгляду, й заявлення якої оцінюються судом як зловживання правом та спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.
Так, відповідно до ч.5 ст. 39 ЦПК України якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
На підставі вищевикладеного п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та, керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 39, 40 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви адвоката Олійник Оксани Василівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 від 16 лютого 2021 року, про відвід головуючого судді по розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що є правонаступниками ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл, - відмовити, визнавшии її необґрунтованою.
Заяву адвоката Кибало Андрія Ярославовича від 16 лютого 2021 року про відвід головуючого судді по розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що є правонаступниками ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл - залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СУДДЯ:
