ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16555/13
провадження № 2/753/2483/21
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Ляшенко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва заяви адвоката Олійник Оксани Василівни, адвоката Полонського Олександра Юрійовича, діючих в інтересах ОСОБА_1 про відвід головуючого судді та секретаря судового засідання, а також заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді по розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що є правонаступниками ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл, суд -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Дарницького районного суду м. Києва з 23 листопада 2011 року знаходяться вказана справа.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, якимзокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дана справа передана судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ (ч.1 ст. 33 ЦПК України).
В судовому засіданні 03 березня 2021 року на стадії клопотань представниками позивача Олійник О.В. , діючою на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 10 лютого 2021 року, Полонським О.Ю. , діючим на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 10 лютого 2021 року, подано заяви про відвід головуючого судді та секретаря судового засідання, не погоджуючись із процесуальними рішеннями такого головуючого судді, а вбачаючи недовіру головуючому судді, виражають недовіру й секретарю судового засідання.
Окрім того позивачкою ОСОБА_1 подана заява від 26 лютого 2021 року, яка надійшла до суду за вхідним № 13790 від 01 березня 2021 року, про відвід головуючого суддіне погоджуючись із процесуальними рішеннями такого головуючого судді, яка є предметом розгляду у цьому судовому засіданні.
Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.1 ст. 34 ЦПК України).
Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 40 ЦПК України)
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.2 ст. 40 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно, подані позивачем та її представниками три заяви про відвід судді підягають розгляду цим судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч.7 ст. 40 ЦПК України).
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді (ч. 8 ч.7 ст. 40 ЦПК України).
Відповідно до ч.9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, джерелом якої є відповідні рішення, що будуть наведені далі, гарантоване статтею 6 § 1 право на справедливий судовий розгляд вимагає, аби будь - яка справа розглядалась встановленим законом «незалежним і безстороннім судом». Між поняттями незалежності і об`єктивної безсторонності існує тісний зв`язок. Тому питання їх дотримання Суд часто розглядає сукупно (Findlay проти Сполученого Королівства, § 73).
Стаття 6 § 1 вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був «безстороннім». Зазвичай безсторонність визначається як відсутність упередження або наперед складеної думки і може оцінюватись у різний спосіб (Kyprianou проти Кіпру [ВП], § 118; Micallef проти Мальти [ВП], § 93).
У рамках суб`єктивного підходу Суд завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне (Kyprianou проти Кіпру [ВП], § 119; Hauschildt проти Данії, § 47).
Для того, щоб вирішити, чи у даній справі є правомірні підстави сумніватись в неупередженості судді, слід взяти до уваги думку скаржника, якій, проте, не можна надавати вирішальної ролі. Визначальною є потреба встановити, чи його оцінка може вважатись об`єктивно виправданою (Ferrantelli і Santangelo проти Італії, § 58; Padovani проти Італії, § 27).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі № 5 - 15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01 березня 2012 року у справі № 5 - 15п12).
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.
Зважаючи на доводи поданих представниками позивача та позивачкою численних заяв про відвід головуючого судді, які за своєю сутністю зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями такого головуючого, слід зазначити, що рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст. 44 ЦПК України).
Суд, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи заяв позивача та її представників про відвід головуючого судді, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для їх розгляду і вирішення, приходить до висновку про те, що підстав для їх задоволення не вбачається, жодна з наведених в законі підстав для відводу судді не знайшли свого підтвердження, відтак підстави, передбачені ст. 36 ЦПК України, відсутні.
Зважаючи на визначену заявником підставу для відводу такого головуючого судді, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Аналогічні висновки цей суд зробив і за наслідками розгляду попередньо поданими позивачем, його представниками численних заяв про відвід головуючого судді.
Таким позивачем, а також її представниками - адвокатами Олійник О.В., Кибало А.Я., Полонським О.Ю. подані численні заяви про відвід головуючого судді, не погоджуючись із процесуальними рішеннями головуючого судді, які судом ухвалами визнані необгрунтованими та відмовлено у їх задоволенні, а також залишені без розгляду підставі ч.5 ст. 39 ЦПК України, й заявлення яких судом оцінено як зловживання правом та спрямовані на затягування розгляду справи.
Одночасно, вирішуючи заяви про відвід секретаря судового засідання, суд встановив таке.
Представники позивача - адвокати Олійник О.В., Полонський О.Ю., обґрунтовуючи подані ними заяви про відвід секретаря судового засідання, визначають підставу такого відводу - виявлення недовіри головуючому судді, що згідно ст. 36 ЦПК України, не є підставою для відводу такого секретаря судового засідання.
Статтею 38 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача.
Так, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у розгляді справи та підлягають відводу (самовідводу) з підстав, зазначених у статті 36 цього Кодексу.
Питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішується складом суду, що розглядає справу (ч.10 ст. 40 ЦПК України).
Суд, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви про відвід секретаря судового засідання, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для їх розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку про те, що підстав для їх задоволення не вбачається, жодна з наведених в законі підстав для відводу секретаря судового засідання не знайшли свого підтвердження, відтак підстави, передбачені ст. ст.36, 38 ЦПК України, відсутні.
Водночас, як вбачається із матеріалі справи, протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 26 липня 2017 року з підстав проведення повторного автоматизованого розподілу справ між суддями (підстава - звільнення головуючого по цій справі судді Парамонова М.Л.), даного суддю визначено головуючим суддею по розгляду вказаної справи, із призначенням справи до судового розгляду на 12 год. 00 хв. 10 серпня 2017 року.
10 серпня 2017 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою сторін на 14 год. 30 хв. 06 грудня 2017 року.
Починаючи із судового засідання, яке мало місце 06 грудня 2017 року, й у кожне наступне судове засідання позивачем/її представником подаються численні заяви про відвід головуючого судді, не погоджуючись із процесуальними рішеннями такого головуючого, які вимагають їх процесуального розгляду та прийняття відповідних рішень за їх наслідками.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року провадження по справі зупинено на час хвороби позивача ОСОБА_1 (а.с. 150 - 151 том 7), й ухвалою цього ж суду від 20 липня 2020 року провадження по справі поновлено згідно заяви відповідача (а.с. 215 том 7).
Зважаючи на процесуальну поведінку позивача, а у подальшому також її трьох представників - адвокатів Олійник О.В., Кибало А.Я., Полонського О.Ю., якими, як вбачається із протоколів судових засідань, подано в кожне судове засідання заяви про відвід головуючого судді, а у деяких - декілька, а також про відвід секретаря судового засідання, за наслідками яких суд, вирішуючи подані позивачем заяви про відвід судді, секретаря судового засідання, зважаючи на виділений час на розгляд такої справи, з об`єктивних причин, зважаючи на заявлення в кожному судовому засіданні численних відводів головуючого судді, не може перейти до наступної стадії судового розгляду після клопотань - розгляду справи по суті, а також враховуючи процесуальне право іншої сторони (відповідача) на доступ до правосуддя - отримати рішення суду по даній справі у строки, визначені процесуальним законом, суд на підставі п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України вважає за необхідне заявити самовідвід з метою виключення будь-яких сумнівів у безсторонності, об`єктивності та неупередженості такого головуючого судді у розгляді даної справи, оскільки позивач зводить свої доводи у заявах про відвід про те, що даний головуючий зацікавлений у наслідках розгляду цієї справи, а обрана позивачем тактика заявлення численних відводів головуючому судді, секретарю судового засідання спрямована на зловживання правами та створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Так, позивач вказує, що даний головуючий приймав участь у розгляді справи між тими самими сторонами, а саме - розгляді подання державного виконавця щодо обмеження відповідача у праві виїзду за кордон, за наслідками якого прийняв рішення на користь відповідача - відмовив у задоволенні такого подання, тим самим виявив прихильність до такої сторони. Окрім того вона повідомлена відповідачем про те, що він має вплив на суддів, що вказує на те, що цей суддя зацікавлений у розгляді такої справи.
Судом вживалась до позивача заходи, передачені процесуальним законом, процесуального примусу, визначені ст.ст. 143, 144 ЦПК України, проте такий позивач не реагує на неодноразові попередження.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.
У відповідності до ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу за наявності на те підстав (обставин), вичерпний перелік яких визначений ст. ст. 36, 37 ЦПК України, що виключає можливість їх розширеного тлумачення.
Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо наявні інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України» від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.
Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов`язкові для врахування судами України.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно пункту 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією Економічної та ООН від 27.07.2006 №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи або має бути відведений в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Згідно зі статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.
Відтак, враховуючи процесуальну поведінку позивача упродовж розгляду справи цим головуючим суддею, поданих позивачем численних заяв про відвід головуючого судді у кожному судовому засіданні, позивач заявляє, що у нього є сумнів у неупередженості цього судді, обравши тактику заявлення численних відводів, яка не дозволяє розглядати справу по суті, й цей суддя за таких виключних обставин має бути відведений.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобовязані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь- який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Згідно ч. 7 ст. 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Враховуючи встановлені виключні обставини та вказані норми, а також з метою забезпечення процесуальних прав учасників процесу по даній справі, строків її розгляду, зважаючи на процесуальну поведінку сторони позивача, якою, як вбачається із протоколів судових засідань, подано в кожне судове засідання заяви про відвід головуючого судді, а у деяких - декілька, за наслідками яких суд, вирішуючи подані заяви про такий відвід, об`єктивно не може перейти на наступну стадію судового розгляду після клопотань - розгляду справи по суті, а також, враховуючи процесуальне право іншої сторони (відповідача) на доступ до правосуддя - отримати рішення суду по даній справі у строки, визначені процесуальним законом, з метою виключення будь-яких сумнівів у безсторонності, об`єктивності та неупередженості головуючого судді по розгляду даної справи, згідно п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України є підставою для самовідводу судді.
На підставі вищевикладеного п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України та, з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" керуючись ст.ст. 33, 34, п.5 ч.1 ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяв адвоката Олійник Оксани Василівни, адвоката Полонського Олександра Юрійовича, діючих в інтересах ОСОБА_1 , про відвід головуючого судді та секретаря судового засідання, а також заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді по розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що є правонаступниками ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл, - відмовити, визнавшии їх необґрунтованими.
Заявити самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що є правонаступниками ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл.
Передати матеріали цивільної справи для повторного розподілу між суддями Дарницького районного суду м. Києва в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ
Визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ (ч.1 ст. 33 ЦПК Укоаїни).
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ:
