КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
єдиний унікальний номер справи: №753/16555/13
номер провадження №22-ц/824/937/2023
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних прав:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.
при секретарі Рагушіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі прямої трансляції судового розгляду справи на каналі Судової влади України апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дарницького районного суду міста Києва Гусак О.С.,
у цивільній справі № 753/16555/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що є правонаступниками ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл,-
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася суду з позовом до ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що є правонаступниками ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за результатами розгляду якої, з урахуванням подальших уточнень, просила:
перевести на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ОСОБА_3 права та обов`язки покупця за договорами купівлі-продажу та свідоцтва про право власності наступного нерухомого майна:
- 3-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що набута ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08 вересня 2009 року, укладеним між ОСОБА_3 - продавець та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - покупці, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., реєстровий № 5534;
- 4-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , оформлену на ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08 вересня 2009 року, укладеного між ТОВ «ДБК» - продавець та ОСОБА_3 - покупець, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О., реєстровий № 4494;
- офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , на першому поверсі, під`їзд № 1, літера А;
- 4-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , оформлену на ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2008 року, укладеного між ВАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ГРАНІТ-ІНВЕСТ» - продавець та ОСОБА_3 - покупець, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., реєстровий № 1191;
- земельну ділянку в с/т «Ландиш», Київська область, Броварський район, с. Рожни, кадастровий номер земельної ділянки 3221287201:05:002:0277, оформлену на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 - продавець та ОСОБА_3 - покупець, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Саверою М.В., реєстровий № 3170;
- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на 3-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; 4-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , на першому поверсі, під`їзд № 1, літера А; 4-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку в с/т «Ландиш», Київська область, Броварський район, с. Рожни, кадастровий номер земельної ділянки 3221287201:05:002:0277;
- поділити спільну сумісну власність, визначивши за ОСОБА_1 , врахувавши наявність малолітньої дитини - сина, який проживає із нею, право власності на 3-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; 4-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку в с/т «Ландиш», Київська область, Броварський район, с. Рожни, кадастровий номер земельної ділянки 3221287201:05:002:0277;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на офісне приміщення за адресою АДРЕСА_3 , на першому поверсі, під`їзд № 1, літера А; 4-кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_4 .
В обґрунтування позову зазначаючи, що з січня 2005 року вона проживала з ОСОБА_2 разом без реєстрації шлюбу, а 08 вересня 2006 року сторони зареєстрували шлюб, у якому, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_7 . За час перебування у шлюбі, її чоловіком придбано нерухоме майно, а саме: 3-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; 4-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; офісне приміщення: за адресою: АДРЕСА_3 , на першому поверсі; 4-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ; земельну ділянку в с/т «Ландиш», Київська обл., Броварський район, с. Рожни, право власності на яке, він зареєстрував за своєю матір`ю - ОСОБА_3 . При цьому, зазначене майно було придбано за спільні кошти подружжя, у зв`язку з чим, є спільним майном подружжя. Крім того, квартира АДРЕСА_6 , була придбана за кошти, які, в тому числі, були надані батьками позивача у сумі 50 000 Євро та 3 000 доларів США, за усною домовленістю, що квартиру буде оформлено на сина, що виконано не було.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права спільної сумісної власності та її розподіл, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну у скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на його незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального та порушення норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги, задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що судом першої інстанції не з`ясовано та проігноровано те, що ОСОБА_3 отримавши кошти від продажу недобудови у місті Житомирі, проінвестувала їх у 3-кімнатну квартиру розташовану у АДРЕСА_7 , на яку позивач не претендує, як і не претендує на 1-кімнатну квартиру по АДРЕСА_8 . Під час розгляду справи, судом було проігноровано 3 довідки БТІ та пояснення ОСОБА_2 викладені у зустрічному позові, у справі, що розглядається Дніпровським районним судом міста Києва, згідно яких, сторони перебуваючи в шлюбі придбали автомобіль, проте під час розгляду даної справи останній зазначив, що вони молода сім`я у яких грошей не було. Судом не встановлено дату, час та осіб, з якими зустрічалися ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо продажу квартиру АДРЕСА_9 , не взято до уваги, наявність значної кількості документів поданих відповідачем. Судом не встановлено, зокрема, ціну продажу недобудови та земельної ділянки під нею, що земельна ділянка не є окремим об`єктом продажу, терміни ведення будівництва, а також, що у день продажу земельної ділянки та недобудови, було інвестовано кошти у 3-кімнатну квартиру по АДРЕСА_7 . У оскаржуваному рішенні судом не вірно зазначено вартість квартири АДРЕСА_6 , не з`ясовано доходи батьків відповідача-1, вартість комунальних послуг, факт зняття 19 грудня 2008 року відповідачем-1 спільних коштів подружжя, те, що позивач особисто займалась ремонтом квартири АДРЕСА_3 на що витрачала спільні кошти подружжя, що частину коштів на зазначену квартиру були отримані від батьків позивача, що оформлення нерухомості на ОСОБА_3 здійснював працівник фірми позивача та відповідача-1, факт прострочення ОСОБА_3 сплати коштів за договором купівлі-продажу квартир від 19 грудня 2008 року, не досліджено наявний в матеріалах справи аудіозапис, що відповідач-1 позбавлений батьківських прав, а також, що спірна нерухомість з`явилась після двох років роботи фірми позивача та відповідача-1 - ПП «Укрспецмонтаж інвест». Судом зроблено неправильний висновок про те, що позивач затягувала розгляд справи. Зазначає, що в ухвалені оскаржуваного рішення брав участь суддя Коренюк А.М., якому було заявлено відвід, і підстави його відводу було визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими. У апеляційній скарзі скаржник також викладає свої заперечення на ухвали суду від 06 грудня 2017 року про відмову у задоволенні заяв про відвід судді Коренюка А.М., посилаючись на те, що вказаним суддею уже ухвалювалось незаконне рішення, а також на те, що позивача було усунуто від доступу до правосуддя. Зазначає, що відвід було заявлено й судді Гусак О.С. з підстав, які визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими. На думку скаржника, суддя Коренюк А.М. намагалася провести розгляд справи без участі позивача, не постановила ухвалу про прийняття справи до свого провадження, не визначила у якому провадженні має розглядатися дана справа, не визначила сторонам строк на подання основних процесуальних документів, провела судове засідання призначене на 25 серпня 2020 року за відсутності позивача. Суддею Гусак О.С. проведено судове засідання призначене на 22 квітня 2021 року за відсутності позивача, відклавши розгляд справи на 23 квітня 2021 року, не повідомивши позивача про дату судового засідання. Суддями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проігноровано заяви позивача про те, що в матеріалах справи зникли аркуші справи, документи, конверти в яких прийшли документи, додатки до документів. 20 травня 2021 року суддя Гусак О.С. допустила до участі у розгляді справи адвоката Черткова І.В., права на адвокатську діяльність якого, було припинено 19 травня 2021 року. Судом не вчинено дії передбачені ст.ст. 196, 197, 198 ЦПК України. Також, суддею Гусак О.С. позбавлено позивача права на правову допомогу, у зв`язку з відмовою у клопотання позивача про оголошення перерви через погане самопочуття останньої та у зв`язку з відсутністю її представників.
У апеляційній скарзі скаржник також викладає свої заперечення проти протокольної ухвали від 22 квітня 2021 року щодо визнання неповажними причини неявки адвокатів вважаючи її необґрунтованою та ухвали про відмову у трансляції до мережі Інтернет від 25 лютого 2021 року та від 22 квітня 2021 року, позбавивши позивача права на справедливий суд. Скаржник викладає свої заперечення на протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перехід до підготовчої стадії провадження, вважає її необґрунтованою. Також, скаржник викладає свої заперечення на ухвалу від 22 квітня 2021 року про відмову у задоволенні відводу судді Гусак О.С., зазначаючи про упереджене ставлення судді.
01 жовтня 2021 року від ОСОБА_4 , а 04 жовтня 2021 року від ОСОБА_5 на адресу Київського апеляційного суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, з яких вбачається, що останні не погоджуються з доводами апеляційної скарги та просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін.
Вказуючи, що наведені позивачем обставини ґрунтуються у своїй більшості на припущеннях та вимислах. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що частину коштів для інвестування квартири АДРЕСА_6 були надані її батьками, а також, що вона особисто займалась ремонтом зазначеної квартири. Більшість доводів скаржника зводяться до не встановлення судом доходів батьків відповідачів та неврахування того факту, що подружжя мало дохід від діяльності ПП «МНВТК «УКРСПЕЦМОНТАЖ ІНВЕСТ». При цьому, позивач не наводить доказів на підтвердження доходу подружжя. Зазначають, що вони набули право власності на квартиру АДРЕСА_6 на законних підставах, шляхом укладення договору купівлі-продажу з особою, яка була наділена правом власності на квартиру та не мала застережень щодо неможливості розпорядження своїм майном.
06 жовтня 2021 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Ішутко С.Ю. на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Зазначаючи, що частина обставин, про які зазначає позивач, не обґрунтовують позовні вимоги, зокрема, що батько відповідачів помер до моменту укладення між позивачем та відповідачем-1 шлюбу, факт позбавлення відповідача-1 батьківських прав та інші. Наведені позивачем обставини, ґрунтуються у своїй більшості на припущеннях та вимислах. Щодо не встановлення судом першої інстанції дати та часу зустрічі щодо продажу 3-кімнатної квартири, є безпідставним, з огляду на наявний у матеріалах справи договір купівлі-продажу квартири від 08 вересня 2009 року. Більшість тверджень позивача щодо не встановлення судом обставин, що мають значення для справи, зводяться до не встановлення судом доходів батьків відповідачів та не врахування того факту, що подружжя мало дохід від діяльності ПП «МНВТК «УКРСПЕЦМОНТАЖ ІНВЕСТ». При цьому, позивач не наводить доказів на підтвердження доходу подружжя. Посилання скаржника на неправильне встановлення судом першої інстанції ціни квартири АДРЕСА_6 , є безпідставним. Посилання позивача на ухвалення судового рішення суддею, якому було заявлено відвід і підстави відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, є неналежними. Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення, є формальними.
19 жовтня 2021 року від скаржника ОСОБА_1 на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява щодо предмета позову. Разом з тим, вказана заява не може бути взята до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки з неї вбачається, що позивач фактично просить частково змінити предмет та підстави позову. Проте, вирішення питання щодо прийняття заяви про зміну предмету чи підстав позову, відповідно до вимог ЦПК України, є прерогативою суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року було частково задоволено заяву ОСОБА_1 щодо зупинення провадження у справі. А саме зупинено провадження у справі до часу деокупації території Херсонської області, або зміни обставин щодо можливості розгляду справи за участі позивача ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у встановленому законом порядку.
Крім того, розгляд справи здійснюється судом апеляційної інстанції в режиміпрямої трансляції судового розгляду справи на каналі Судової влади України.
Позивач про розгляд справи повідомлялася за поштовою та електронною адресою визначеною нею. Поважність причин своєї неявки суду не повідомила.
До початку розгляду справи від представника ОСОБА_2 та ОСОБА_2 - адвоката Ішутка С.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність зазначених відповідачів та їх представника;
Третя особа в справі ОСОБА_4 в судовому засіданні яке відбувалося 27 квітня 2023 року не визнав подану апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні. Нез`явившись в судове засідання 01 червня 2023 року треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом при розгляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10 , батько ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 06 серпня 2005 року (т. І а.с. 145).
08 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 08 вересня 2006 року(т. І а.с. 07), у якому, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_11 - ОСОБА_12 - свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 24 травня 2008 року (т. І а.с. 08).
05 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_13 (покупець) укладено договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_10 , та господарських будівель, що знаходяться за вказаною адресою. Ціна продажу становить 152 168 грн. (т. ІІ а. с. 106).
15 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та АКБ «Аркада» укладено договір № 59223 про участь у Фонді фінансування будівництва, за яким, ОСОБА_3 , на підставі повного визнання Правил Фонду фінансування будівництва за програмою ТОВ «ДБК», надала згоду на участь у ФФБ, взвши на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ, передавши кошти банку в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування (т. ІV а.с. 112-114).
15 серпня 2008 року між АКБ «Аркада» та ОСОБА_3 укладено договір № 59223 про уступку майнових прав, за яким, банк уступає довірителю майнові права на зазначений у п. 3 цього договору об`єкт інвестування, закріплений за довірителем на підставі договору про участь у ФФБ. Згідно п. 3 вказаного договору, об`єктом інвестування є: квартира АДРЕСА_11 . Вартість об`єкту інвестування на дату укладення договору становить 797 505 грн. 59 коп. (т. ІV а.с. 115).
Згідно акту прийому-передачі квартири інвестору від 13 квітня 2009 року, ОСОБА_3 сплатила 100 % вартості об`єкта інвестування, а ТОВ «ДБК» як забудовник передав їй 3-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т. ІV а.с. 116).
12 червня 2009 року ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 2 червня 2009 року № 855-С/КІ (реєстрація 17 червня 2009 року у Київському міському БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, запис у реєстровій книзі № осн. 299-255 за реєстровим № 9946) видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_4 на 3-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т. V а.с. 20).
Згідно з витягом зі списку інвесторів за підписом начальника відділу підготовки будівництва ТОВ «ДБК» ОСОБА_14 , ОСОБА_3 є інвестором 3-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у збудованому ТОВ «ДБК» будинку (т. ІV а.с. 117).
Згідно з витягом із довідки про виплату 100 % вартості квартири за підписом директора ТОВ «ДБК» ОСОБА_15 , головного бухгалтера ОСОБА_16 , ОСОБА_3 виплатила 100 % вартості за 3-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 797 505 грн 59 коп. (т. ІV а. с. 118).
19 грудня 2008 року між ВАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 4-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 1 210 545 грн. 60 коп. (т. І а.с. 130).
Згідно заяви на переказ готівки № 802127 від 25 грудня 2008 року, ОСОБА_3 сплачено на рахунок ВАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» кошти у сумі 150 000 грн., призначення платежу: оплата за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12 укладеним 19 грудня 2008 року (т. ІІІ а.с. 53).
Згідно заяви на переказ готівки № 811086 від 30 грудня 2008 року, ОСОБА_3 сплачено на рахунок ВАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» кошти у сумі 107 000 грн., призначення платежу: оплата за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12 укладеним 19 грудня 2008 року (т. ІІІ а.с. 54).
Згідно заяви на переказ готівки № 793913 від 20 грудня 2008 року, ОСОБА_3 сплачено на рахунок ВАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» кошти у сумі 900 000 грн., призначення платежу: оплата за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12 укладеним 19 грудня 2008 року (т. ІІІ а.с. 55).
Згідно заяви на переказ готівки № 812521 від 31 грудня 2008 року, ОСОБА_3 сплачено на рахунок ВАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» кошти у сумі 53 545 грн. 60 коп., призначення платежу: оплата за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12 укладеним 19 грудня 2008 року (т. ІІІ а.с. 56).
20 грудня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0599 га за адресою: с/т «Ландиш», Київська область, Броварський район, с. Рожни, кадастровий номер 3221287201:05:002:0277, вартістю 150 042 грн. (т. ІV а.с. 02).
Згідно листа ГУ Держкомзему у Київській області № 07-03-3/1489 від 25 січня 2012 року, за ОСОБА_3 обліковується на праві власності земельна ділянка площею 0,0600 га з кадастровим номером 3221287201:05:002:0277 для ведення садівництва, місцезнаходження: Київська обл.., Броварський р-н., с. Рожни, с/т «Ландиш». Підстава набуття права власності на земельну ділянку: договір купівлі-продажу земельної ділянки № 3170 від 20 грудня 2008 року серії ВМА № 776484 (т. ІІ а.с. 43).
08 вересня 2009 року між ТОВ «ДБК» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 4-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно п. 1.3 вказаного договору, вартість відчужуваного нерухомого майна згідно довідки характеристики № 1412130 від 10 вересня 2009 року становить 889 708 грн. Згідно п. 2.1 договору, вартість майна складає: 958 333 грн. 33 коп., крім того, ПДВ 20 % - 191 666 грн. 67 коп., вартість майна разом з ПДВ складає 1 150 000 грн., які сплачуються покупцем наступним чином: 900 000 сплачено покупцем на рахунок продавця до підписання та нотаріального посвідчення договору, а кошти у сумі 250 000 грн. повинна бути сплачена в термін до жовтня 2009 року (т. ІІ, а. с. 109-110).
08 вересня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9 . Ціна продажу квартири становить 960 000 грн. (т. ІV а.с. 86).
Згідно листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна № 36437 (И-2014) від 27 червня 2014 року, реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_9 була проведена за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 12 червня 2009 року. Далі право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2009 року (т. ІV а.с. 38).
Згідно листа ТОВ «ДБК» від 05 травня 2015 року № 147, 08 вересня 2009 року між ТОВ «ДБК» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , що зареєстрований в реєстрі за № 4494. За актом приймання-передачі ТОВ «ДБК» передав ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_9 . Нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_3 придбавалися довірителями через ФФБ на підставі договорів про участь у фонді фінансування будівництва, які укладались між управителем та довірителями. Відповідно до договору про участь у ФФБ № 59223 від 15 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_3 , остання виступала довірителем та отримала у власність об`єкт інвестування, а саме: квартиру АДРЕСА_9 (т.V а.с. 09-10).
Згідно довідки про доходи № 125 від 02 лютого 2012 року, ОСОБА_2 у період липень 2010 року - січень 2012 року працював у ТОВ «Укрспецмонтаж Інвест» на посаді заступника директора. Загальна сума доходу ОСОБА_2 за вказаний період складала 40 204 грн. 73 коп. (т. І а.с. 151).
Згідно довідки № 124 від 01 лютого 2012 року виданої ТОВ «Укрспецмонтаж Інвест», ОСОБА_2 у період з 01 липня 2010 року по 01 лютого 2012 року жодних доходів, окрім заробітної плати не отримував (т. І а.с. 152).
Згідно із трудовою книжкою, ОСОБА_2 , у період, за який придбано спірні об`єкти нерухомості, та ним з ОСОБА_1 укладено шлюб, навчався в аспірантурі в НПУ ім. М.П. Драгоманова, працював за сумісництвом на посадах асистента кафедри, викладача кафедри НПУ ім. М.П. Драгоманова, начальника юридичного відділу, юрисконсульта за сумісництвом ПП «Дніпр-спецмонтаж Інвест» (т. І а.с. 158-164).
Згідно довідки про доходи від 04 січня 2012 року № 04, ОСОБА_2 у період з вересня 2004 року по червень 2010 року працював у НПУ ім.. М.П. Драгоманова на посаді викладача. Загальна сума доходу ОСОБА_2 за вказаний період складала 31 106 грн. 98 коп. (т. І а.с. 165-166).
Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 у період, за який придбано спірні об`єкти нерухомості, та нею з ОСОБА_2 укладено шлюб, працювала за сумісництвом на посаді асистента кафедри, викладача кафедри, навчалась в аспірантурі в НПУ ім. М.П. Драгоманова (т. І а.с. 167-172).
Згідно довідки про доходи від 04 січня 2012 року № 05, ОСОБА_1 у період з лютого 2005 року по червень 2008 року працювала у НПУ ім.. М.П. Драгоманова на посаді викладача. Загальна сума доходу ОСОБА_1 за вказаний період складала 6 850 грн. 87 коп. (т. І а.с. 173-174).
Згідно листа № 135 від 11 квітня 2013 року директора ТОВ «ДБК» ОСОБА_17 , за період з вересня 2006 року по 10 квітня 2013 року цивільно-правових відносин щодо придбання нерухомого майна (квартир, офісних приміщень) у будинку АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ТОВ «ДБК» не існувало; договорів інвестування нерухомості, переуступки прав та інших правочинів щодо придбання, фінансування нерухомості у будинку АДРЕСА_3 ТОВ «ДБК» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не укладав (т. ІІІ а.с. 63-64).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 02 травня 2017 року (т. VІ а.с. 128).
Згідно заповіту складеного 05 січня 2012 року, ОСОБА_3 , все майно, де б воно не було та з чого б не складалось, заповідала ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (т. VІІ а.с. 79-80).
Відмовляючи у задоволенні позову в частині переведення прав та обов`язків покупця, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів на підтвердження того, що позивач та ОСОБА_2 були покупцями спірного майна, здійснювали оплату його вартості за відповідними договорами за рахунок набутих ними у шлюбі коштів; позивач не спростувала передбачену ст. 655 ЦК України презумпцію про те, що предмет договору належав продавцю та перейшов у власність покупця, та покупець сплатив ціну за власний рахунок, та інше не було передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання за позивачем та відповідачем - ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на спірне майно, суд першої інстанції виходив з відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 мали намір придбати спірне майно за їх спільні кошти, та була між ними й покійною ОСОБА_3 домовленість про те, що остання оформить договори на своє ім`я. Суд вважав недоведеним факт існування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільної домовленості щодо придбання нерухомого майна за кошти, набуті ними у шлюбі та матеріальну можливість укладення спірних договорів як покупцями указаного нерухомого майна.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині поділу майна, суд першої інстанції виходив з того, що вони є похідними від вимог щодо визнання права власності на майно, у задоволенні яких було відмовлено.
Розглядаючи спір колегія суддів вважає що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.. 629 ЦК України).
За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Особливості купівлі-продажу об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості визначаються законом. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
За своєю суттю та за загальним правилом договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику. Покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.
Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, і покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що правовідносини щодо придбання: квартир АДРЕСА_13 та АДРЕСА_6 ; квартири АДРЕСА_12 та земельної ділянки площею 0,0599 га з кадастровим номером 3221287201:05:002:0277, виникли між ОСОБА_3 та юридичними/ фізичними особами на підставі зазначених вище договорів купівлі продажу.
Згідно довідок та заяв на переказ готівки, усі платіжні транзакції за договорами купівлі-продажу вищевказаного майна здійснювала ОСОБА_3 . Оформлення документів на інвестування чи придбання вищевказаного майна здійснено за участі ОСОБА_3 , право власності на об`єкти зареєстровано також за нею. При цьому, доказів на підтвердження того, що кошти сплачені ОСОБА_3 за вищевказане майно, є спільними коштами позивача та відповідача - ОСОБА_2 , як стверджує позивач, чи доказів на підтвердження укладення між ними (подружжям) й ОСОБА_3 угоди, за якою б, остання придбавала майно за кошти подружжя з метою подальшої передачі його позивачу та відповідачу- ОСОБА_2 , а також доказів наявності коштів у подружжя на придбання такого майна, матеріали справи не містять.
Крім того, матеріали справи не містять й доказів на підтвердження того, що офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , розташоване на першому поверсі, під`їзд № 1, літера А, належить/належало за життя ОСОБА_3 на праві власності.
Так, із листа ТОВ «ДБК» від 05 травня 2015 року № 147 вбачається, що нежитлові приміщення у буд. АДРЕСА_3 придбавалися довірителями через ФФБ на підставі договорів про участь у фонді фінансування будівництва, які укладались між управителем та довірителями. Проте, вказані відомості не дають можливості суду встановити наявність права власності ОСОБА_3 на офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , розташоване на першому поверсі, під`їзд № 1, літера А.
Крім того, згідно листа № 135 від 11 квітня 2013 року директора ТОВ «ДБК» ОСОБА_17 , за період з вересня 2006 року по 10 квітня 2013 року цивільно-правових відносин щодо придбання нерухомого майна (квартир, офісних приміщень) у будинку АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ТОВ «ДБК» не існувало; договорів інвестування нерухомості, переуступки прав та інших правочинів щодо придбання, фінансування нерухомості у будинку АДРЕСА_3 ТОВ «ДБК» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не укладав.
З вказаного вбачається, що позивач та відповідач - ОСОБА_2 не були покупцями спірного майна та не здійснювали його оплату за рахунок набутих у шлюбі коштів. Позивачем не спростовано передбачену ст. 655 ЦК України презумпцію про те, що предмет договору належав продавцю та перейшов у власність покупця, та покупець сплатив ціну за власний рахунок, та інше не було передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині переведення прав та обов`язків покупця ОСОБА_3 на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України).
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
У ст. 63 СК України зазначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила, зокрема, визнати спірне майно спільною сумісною власністю її та відповідача-1 та поділити спільну сумісну власність, визначивши за нею право власності на квартири АДРЕСА_13 та АДРЕСА_6 та земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:05:002:0277 розташовану в с/т «Ландиш», а за відповідачем - право власності на офісне приміщення за адресою АДРЕСА_3 , на першому поверсі, під`їзд № 1, літера А та квартиру АДРЕСА_12 .
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, квартири АДРЕСА_13 та АДРЕСА_6 , квартира АДРЕСА_12 та земельна ділянка площею 0,0599 га з кадастровим номером 3221287201:05:002:0277 були придбані не позивачем чи відповідачем-1, а ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу. Доказів на підтвердження спільної домовленості щодо придбання нерухомого майна за кошти, набуті подружжям у шлюбі та матеріальну можливість укладення договорів купівлі-продажу, як покупцями нерухомого майна, матеріали справи не містять. Крім того, матеріали справи не містять й доказів на підтвердження того, що офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , розташоване на першому поверсі, під`їзд № 1, літера А взагалі було придбане ОСОБА_3 .
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо належності спірного майна позивачу та відповідачу - ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, є недоведеними, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Крім того, оскільки позивачем не доведено належність їй та відповідачу вказаного майна на праві спільної сумісної власності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог щодо його поділу.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що: судом не з`ясовано та проігноровано те, що ОСОБА_3 отримавши кошти від продажу недобудови у місті Житомирі, проінвестувала їх у 3-кімнатну квартиру розташовану у АДРЕСА_7 , на яку позивач не претендує, як і не претендує на 1-кімнатну квартиру по АДРЕСА_8 ; судом не встановлено дату, час та осіб, з якими зустрічалися ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо продажу квартиру АДРЕСА_9 ; судом не взято до уваги пояснення ОСОБА_2 викладені у зустрічному позові, у справі, що розглядається Дніпровським районним судом міста Києва; судом не встановлено ціну продажу недобудови та земельної ділянки під нею, що земельна ділянка не є окремим об`єктом продажу, терміни ведення будівництва, а також, що у день продажу земельної ділянки та недобудови, було інвестовано кошти у 3-кімнатну квартиру по АДРЕСА_7 ; судом не взято до уваги, що відповідач-1 позбавлений батьківських прав, а також, що спірна нерухомість з`явилась після двох років роботи фірми позивача та відповідача-1 - ПП «Укрспецмонтаж інвест» та, що оформлення нерухомості на ОСОБА_3 здійснював працівник фірми позивача та відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, позовні вимоги позивача полягають у переведенні прав та обов`язків покупця на позивача та відповідача - ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу, визнання за останніми права спільної сумісної власності на спірне майно та його поділ.
Таким чином, доказуванню підлягають обставини, що спроможні підтвердити факт придбання спірного майна за кошти подружжя у період шлюбу. Натомість, вищевказані обставини, не є такими, що обґрунтовують позовні вимоги позивача.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду, також доводи апеляційної скарги в частині того, що судом не вірно зазначено вартість квартири АДРЕСА_6 , виходячи з наступного.
У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що 08 вересня 2009 року між ТОВ «ДБК» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 4-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 889 708 грн. (т. 3 а. с. 66-68).
Тобто, судом вказано вартість квартири згідно довідки характеристики № 1412130 від 10 вересня 2009 року у сумі 889 708 грн., а не ціну за якою було здійснено її продаж. Водночас, ціна за яку було придбано вищевказану квартиру (1 150 000 грн.), була встановлена судом на підставі платіжних доручень, що в сумі складають 1 150 000 грн. та співпадають з ціною квартири зазначеною у договорі.
Доводи апеляційної скарги в частині не з`ясування судом першої інстанції наявності доходів батьків відповідачів, на думку колегії суддів, не спростовує висновки суду першої інстанції, виходячи з того, що позовні вимоги позивача полягають у переведенні прав та обов`язків покупця на позивача та відповідача - ОСОБА_2 за спірними договорами купівлі-продажу, визнання за останніми права спільної сумісної власності на спірне майно та його поділ. Таким чином, доказуванню підлягають обставини, що можуть підтвердити факт придбання спірного майна за кошти подружжя у період шлюбу. Відтак, зазначені скаржником доводи не входить до предмету доказування.
Посилання скаржника на те, що спірне майно придбано за кошти подружжя, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Не знайшли в ході розгляду справи свого підтвердження також доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач особисто займалась ремонтом квартири АДРЕСА_3 на що витрачала спільні кошти подружжя, а також, що частину коштів на зазначену квартиру були надані батьками позивача.
Посилання скаржника на факт прострочення ОСОБА_3 сплати коштів за договором купівлі-продажу квартир від 19 грудня 2008 року та на те, що вартість комунальних послуг є значно вищою за пенсію ОСОБА_3 , на думку колегії суддів, не свідчить про те, що спірне майно придбано за спільні кошти позивача та відповідача - ОСОБА_2 , а відтак як на підставу для задоволення апеляційної скарги.
Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції поданої ОСОБА_3 заяви від 25 квітня 2017 року, є помилковим, оскільки в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що 12 червня 2017 року від імені ОСОБА_3 , яка згідно з копією свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , до суду надійшла заява про визнання позову відповідно до змісту якої ОСОБА_3 підтвердила той факт, що кошти на придбання спірного майна надавав ОСОБА_2 (т. 6 а.с.136). Тобто, судом було прийнято до уваги заяву ОСОБА_3 та надано їй відповідну оцінку при ухваленні судового рішення.
Не ґрунтуються на нормах діючого законодавства також посилання скаржника на те, що судом зроблено неправильний висновок в частині обставин затягування позивачем розгляду справи, оскільки зазначене посилання, не спростовує висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що не спростовують висновків суду також посилання скаржника на те, що підстави заявлених суддям Коренюк А.М. та Гусак О.С. відводів повинні бути визнані судом апеляційної інстанції обґрунтованими, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що позивачем дійсно неодноразово подавалися заяви про відвід зазначених суддів у зв`язку з їх, (на думку позивача), упередженістю та необ`єктивністю. Разом з тим, вказані позивачем підстави відводу у поданих нею заявах (т. 6 а.с. 161-164; т. VIII а.с. 33-36, 76-83, 135-140, 170-173, 204-210, 240-245; т. ХI а.с. 198-204; т. Х а.с. 21-27) не свідчать про упередженість суддів чи порушення ними принципу безсторонності. Позивачем не доведено обставин, які викликають сумнів у об`єктивності та неупередженості суддів, а відтак, підстави для відводу суддів Коренюк А.М. та Гусак О.С. не можуть бути визнані судом апеляційної інстанції обґрунтованими.
Посилання скаржника на ігнорування судом заяв щодо зникнення аркушів справи, на допущення до участі у розгляді справи у якості адвоката Черткова І.В., право на адвокатську діяльність якого, було припинено, свідчить про допущене судом порушення норм процесуального права, яке не вплинуло на правильність правового результату вирішення справи та висновків суду, а тому, виходячи з приписів ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування правильного по суті і законного рішення суду.
Посилання скаржника на відмову суду у наданні дозволу на проведення трансляції судових засідань в мережі Інтернет, не свідчить про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Крім того, скаржником не зазначено, яким чином зазначена відмова призвела до неправильного вирішення справи по суті.
Колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що суддею Гусак О.С. проведено судове засідання призначене на 22 квітня 2021 року (відкладення розгляду справи на 23 квітня 2021 року) за відсутності позивача, виходячи з наступного.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно протоколу судового засідання від 22 квітня 2021 року (т. Х а.с. 36-39), позивач була присутня у судовому засіданні призначеному на 22 квітня 2021 року на 10 год. 00 хв., про дату, час та місце розгляду якого, була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим листом (т. ІХ а.с. 238).
З вказаного протоколу також вбачається, що за клопотанням позивача у судовому засіданні було оголошено перерву до 22 квітня 2021 року до 14 год. 00 хв. Проте, після закінчення перерви позивач до зали суду не з`явилася, подавши заяву про оголошення перерви. В свою чергу, суд першої інстанції, врахувавши обставини на які посилалась позивач у поданому нею клопотанні, заслухавши думку учасників справи, щодо нього, врахувавши тривалий розгляд справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Так, у вказаному засіданні, судом було, зокрема, оголошено позовну заяву, заслухано пояснення учасників справи та розпочато стадію дослідження доказів. Тобто, розгляд справи по суті судом було розпочато за належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, о 17:55:23 судом було оголошено перерву до 23 квітня 2021 рік на 10 год. 00 хв.
Згідно протоколу судового засідання від 23 квітня 2021 року, судом продовжено розгляд справи зі стадії дослідження доказів, надано учасникам справи можливість надати додаткові пояснення, закінчено з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, проведено стадію судових дебатів, після чого суд видалився до нарадчої кімнати, по виходу з якої судом було проголошено судове рішення.
З вказаного вбачається, що розгляд справи по суті розпочався судом першої інстанції за належним чином повідомленої позивачки про дату, час та місце розгляду справи, а відтак, відсутні підстави для скасування рішення суду з підстав передбачених п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що суддею Гусак О.С. було позбавлено позивача права на правову допомогу у зв`язку з відмовою у задоволенні її клопотання про оголошення перерви через погане самопочуття останньої та у зв`язку з відсутністю її представників. Оскільки, підстави зазначені позивачем, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження поганого самопочуття позивача, відсутність доказів на підтвердження поважної причини неявки в судове засідання представника позивача - адвоката Олійника О.В., беручи до уваги, що дана справа знаходилася в провадженні суду з листопада 2011 року, враховуючи заперечення інших учасників справи проти зазначеного клопотання - не свідчать про порушення судом норм процесуального права.
Не постановлення суддею Коренюк А.М. ухвали про прийняття справи до свого провадження, не визначення нею провадженні у якому має розглядатися дана справа, не надання сторонам строку на подання основних процесуальних документів, не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки згідно ч. 12 ст. 33 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. При цьому, цивільним процесуальним законодавством України не передбачено обов`язок суду постановляти ухвалу про прийняття справи до свого розгляду у разі зміни складу суду.
Не ґрунтується на нормах діючого законодавства також посилання скаржника на необґрунтовану відмову суду у задоволенні заяви про перехід до підготовчої стадії провадження, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2021 року позивачем подано до суду першої інстанції заяву про повернення до підготовчого судового засідання. Вказана заява обґрунтована необхідністю забезпечення сторін правом на подання процесуальних заяв, клопотань та надання доказів.
Згідно ч.ч. 2-3 ст. 189 ЦПК України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, дана справа перебувала на розгляді Дарницького районного суду з листопада 2011 року. Ухвалу про призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні за участю сторін та третіх осіб було постановлено судом 25 серпня 2020 року (т. VII а.с. 239).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі та їх представник, а також треті особи вважали за можливе закінчити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті. Таким чином, суд першої інстанції, вислухавши думку учасників справи, прийнявши до уваги строки проведення судового засідання, оцінивши доводи позивача викладені у заяві про повернення до підготовчого судового засідання, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії).
З урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді:
