ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2023 року Справа № 918/454/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Дужич С.П. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників - з`явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.03.2023 (повний текст складений 20.03.2023, суддя І.О. Пашкевич) за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі №918/454/18
за заявою Головного управління ДПС у Рівненській області
до Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.03.2023 у справі №918/454/18 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядається у межах справи №918/454/18 про банкрутство Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з майна боржника Приватного підприємства фірма "Інтерекопласт" (в т.ч. об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер 970033756101, площею 82, 1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ) та інших обмежень щодо розпорядження його майном (в т.ч. грошовими коштами).
Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з нерухомого майна (а саме: запис про обмеження за № 26735152 від 15.07.2016) та здійснити реєстрацію припинення публічного обтяження майна боржника Приватного підприємства фірма "Інтерекопласт" (в т.ч. на об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер 970033756101, площею 82, 1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ) на виконання постанови Господарського суду Рівненської області від 21.07.2022 у справі №918/454/18 та ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 у справі №918/454/18.
Вказана ухвала мотивована тим, що з моменту визнання боржника банкрутом згідно з постановою, яка є судовим рішенням, зняття заборон та арештів із майна боржника відповідно до ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства є безумовним. Тобто, з моменту відкриття відносно боржника ліквідаційної процедури всі без винятку арешти чи інші обмеження щодо розпорядження його майном підлягають скасуванню.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить у разі необхідності поновити строк на подачу апеляційної скарги, вважати причини пропуску строку поважними; відстрочити сплату судового збору на розумний строк, але в будь-якому випадку до закінчення розгляду справи; задоволити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.03.2023 у справі №918/454/18 та прийняти нове рішення, яким провадження за скаргою закрити, якщо суд не знайде підстав для закриття провадження - відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що ОСОБА_1 не є стороною та учасником вищезазначеного виконавчого провадження. Скаржник вважає, що зняття арешту з майна особи, яка не є стороною чи учасником виконавчого провадження, і, яка вважає що на її майно накладено арешт, має звернутись до суду з позовом, а не з скаргою на дії передбаченою ГПК, крім того орган ДВС (у даному випадку Відділ) не є відповідачем, а повинен виступати третьою особою. Заявником обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що відповідно є підставою для скасування ухваленого рішення в повному обсязі та прийняття рішення про відмову в задоволенні скарги чи для закриття провадження по справі.
Листом суду апеляційної інстанції від 05.04.2023 у справі №918/454/18 з Господарського суду Рівненської області витребовувалися належним чином оформлені матеріали оскарження ухвали у даній справі.
12.04.2023 на адресу суду від Господарського суду Рівненської області надійшов лист від 12.04.2023, на виконання листа №918/454/18/2113/23 від 05.04.2023, в якому зазначено, що матеріали справи №918/454/18 за заявою Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області до Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" про банкрутство направлені до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду супровідним листом від 27.03.2023, вих. №918/454/18/318/23.
11.05.2023 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №918/454/18.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.03.2023 у справі №918/454/18 залишено без руху. Скаржнику протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду докази сплати 2 684,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду; докази надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи.
19.05.2023 на адресу суду від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору надійшло платіжна інструкція про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн та докази надіслання копії апеляційної скарги іншій стороні.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.03.2023 у справі №918/454/18. Розгляд апеляційної скарги призначений на 13.06.2023.
29.05.2023 на адресу суду від представника арбітражного керуючого надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.03.2023 у справі №918/454/18 відмовити.
В судове засідання представники сторін не з`явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів, вважає за можливе розглянути заяву в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін у справі.
Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.
У провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/454/18 за заявою Головного управління ДФС у Рівненській області до боржника Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" про визнання банкрутом.
02.03.2023 до Господарського суду Рівненської області від ОСОБА_1 надійшла скарга на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Заявник звернувся до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа №918/454/18 за заявою Головного управління ДФС у Рівненській області до боржника Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" про визнання банкрутом, із скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з майна боржника Приватного підприємства фірма "Інтерекопласт" (в т.ч. об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер 970033756101, площею 82, 1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ) та інших обмежень щодо розпорядження його майном ( в т.ч. грошовими коштами);
2. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з нерухомого майна (а саме: запис про обмеження за № 26735152 від 15.07.2016) та здійснити реєстрацію припинення публічного обтяження майна боржника Приватного підприємства фірма «Інтерекопласт» (в т.ч. об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер 970033756101, площею 82, 1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ) на виконання постанови Господарського суду Рівненської області від 21.07.2022 у справі №918/454/18 та ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 у справі №918/454/18.
В обґрунтування скарги заявник вказує, що 16.01.2023 було проведено аукціон з продажу майна банкрута Приватного підприємства фірма "Інтерекопласт", за результатами якого ОСОБА_1 став переможцем. Відповідно із ним було укладено Акт №1 про придбання майна на аукціоні від 25.01.2023. Згідно з Актом банкрут в особі ліквідатора Головка О.І. передає, а ОСОБА_1 приймає у власність нерухоме майно: кв. АДРЕСА_2 , об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер 970033756101, площею 82, 1 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 . Водночас, в процесі реєстрації права власності на майно банкрута, придбане на аукціоні, ОСОБА_1 дізнався про факт обтяження придбаного майна, зокрема, на дане майно Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт в межах виконавчого провадження № 51658605, а саме, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.07.2016 № 51658605. При цьому, скаржник звертає увагу, що постановою Господарського суду Рівненської області від 21.07.2022 у справі №918/454/18 та ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 у справі №918/454/18 скасовано арешти та інші обмеження по розпорядженню, накладені на майно Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт", у т.ч. в межах виконавчого провадження №51658605, зокрема накладені згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.07.2016 № 51658605. Однак дані арешти Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не знято, що порушує права ОСОБА_1 як добросовісного набувача майна боржника Приватного підприємства фірма "Інтерекопласт".
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення скарги ОСОБА_1 та зняття арешту з нерухомого майна, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 16.01.2023 було проведено аукціон з продажу майна банкрута Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" відповідно до Протоколу № ВRD001-UA-20230105-45003 (майно, запропоноване для продажу: квартира в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 Загальна площа 82.1 кв.м. Житлова площа 51.4 кв.м.
За даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відносно майна банкрута ППФ "Інтерекопласт" зареєстровані та діють наступні обтяження: Номер обтяження: 16871000 від (14.05.2018). Обтяжувач: Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, 35007146. Номер і дата виконавчого провадження згідно АСВП: ВП № 55746081 від 13.02.2018. Номер обтяження: 16647972 від (28.12.2017). Обтяжувач: Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, 35007146. Номер і дата виконавчого провадження згідно АСВП: ВП № 55445981 від 27.12.20 17. Номер обтяження: 15898972 від (15.07.2016). Обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС міністерства юстиції України, 00015622. Номер і дата виконавчого провадження згідно АСВП: ВП №51658605 від 14.07.2016. Номер обтяження: 15892445 від (08.07.2016). Обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС міністерства юстиції України, 00015622. Номер і дата виконавчого провадження згідно АСВП: ВП № 51554431 від 06.07.2016.
За результатами вищевказаного аукціону 16.01.2023 було визначено переможця: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . З переможцем було укладено Акт №1 про придбання майна на аукціоні від 25.01.2023.
Відповідно до вказаного Акту на підставі постанови Господарського суду Рівненської області від 21.07.2022 у справі №918/454/18 ПП - фірмою "Інтерекопласт" в особі ліквідатора Головка Олексія Ігоровича передається, а ОСОБА_1 (покупцем) приймається у власність наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 , об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер: 970033756101, площею: 82.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 . Ціна придбання: 1 950 000,00 грн без ПДВ.
Відтак із огляду на означені документи ОСОБА_1 , є добросовісним набувачем майна боржника Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" в процесі процедури його банкрутства, оскільки з прилюдних торгів придбав "Об`єкт житлової нерухомості", загальною площею 82.1 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 970033756101, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_4 .
Скаржник зазначає, що у процесі реєстрації права власності на майно з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 дізнався про факт обтяження зазначеного майна, а саме 23.02.2023 покупцю стало відомо що на майно накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. Арешт накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника № 51658605 від 14.07.2016, обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30476026 від 15.07.2016, номер запису про обтяження: 26735152.
28.02.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з проханням зняти арешт з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер: 970033756101, площею: 82.1 кв.м., шляхом вилучення запису про обтяження №26735152 від 15.07.2016, що міститься в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, та вилучити з державного реєстру речових прав номер запису про обтяження: арешт нерухомого майна, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30476026 від 15.07.2016 11:40:44, ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Після відповідного звернення до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зняття арешту майна боржника, арешт не знято.
Наявність накладеного арешту та бездіяльність органу виконання рішень щодо його зняття, унеможливлює завершити процедуру оформлення придбаного ОСОБА_1 як переможцем торгів.
Скаржником у повному обсязі проведено оплату за придбане нерухоме майно, що підтверджується квитанціями.
Оскільки ОСОБА_1 не може належним чином реалізовувати свої права як покупця придбаного майна у зв`язку з наявністю обтяження на дане нерухоме майно у вигляді арешту, покупець звернувся із скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія судів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Тобто, з моменту відкриття відносно боржника ліквідаційної процедури всі без винятку арешти чи інші обмеження щодо розпорядження його майном підлягають скасуванню.
Існування не скасованих арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута перешкоджає ліквідатору у виконанні покладених на нього Кодексом обов`язків.
Зняття заборон та арештів із майна боржника є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, у тому числі реєструючих та правоохоронних органів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №10/Б-5022/1359/2011, в якій зокрема зазначено, що за загальним правилом зняття заборон та арештів з майна боржника в порядку Закону про банкрутство є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, у тому числі реєструючих, правоохоронних органів та не потребує подальшого винесення окремих судових рішень, а також сплати додаткових коштів, однак, якщо посадова особа ухиляється від виконання постанови суду про визнання боржника банкрутом, зацікавлена особа вправі звернутися до суду з відповідною заявою (клопотанням, скаргою). Розгляд такої заяви судом відбувається виключно в межах справи про банкрутство. При цьому винесення судом окремого судового рішення про звільнення майна боржника від обтяжень лише конкретизує обов`язок осіб, визначений Законом про банкрутство, та може бути підставою для відповідальності цих осіб за невиконання рішення суду у встановленому порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №910/6355/20 дійшла наступного висновку: 8.24. Згідно із частиною першою статті 59 КУзПБ (частиною першою статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону №4212-VI) з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що накладене обтяження на майно банкрута є перешкодою (обмеженням) у здійсненні ліквідатором ліквідаційних заходів щодо банкрута, а саме, виявлення майна банкрута, включення такого майна до ліквідаційної маси, його оцінки та реалізації, одержання та накопичення коштів на ліквідаційному рахунку та послідуючим проведенням задоволення вимог кредиторів у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Отже, під час здійснення ліквідатором покладених на нього обов`язків щодо задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, майнові активи боржника, визнаного банкрутом, мають бути вільними від будь-яких обмежень щодо розпорядження ними, оскільки одним із завдань ліквідаційної процедури є продаж майна боржника, у тому чисті і заставного, з метою задоволення визнаних вимог кредиторів.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою Господарського суду Рівненської області від 21.07.2022, залишеної без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" та повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна боржника Головка Олексія Ігоровича припинено. Приватне підприємство - фірму "Інтерекопласт" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" строком на 12 місяців.Скасовано арешти та інші обмеження по розпорядженню, накладені на майно Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт". Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" не допускається. Ліквідатором Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" призначено арбітражного керуючого Головка Олексія Ігоровича.
22.07.2022 на офіційному веб-порталі судової влади України http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=69026&v=e1b00e13e9&t=5 оприлюднено повідомлення про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" за № 69026.
Ухвалою від 29.12.2022, серед іншого, скасовано арешт майна боржника Приватного підприємства- фірма "Інтерекопласт" та інші обмеження щодо розпорядження його майном (в тому числі грошовими коштами), накладені на підставі Постанови про арешт майна боржника № 51658605 від 14.07.2016, обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Ухвалою від 18.02.2023, серед іншого: заяву ліквідатора арбітражного керуючого Головка О.І. про скасування арештів майна боржника від 31.01.2023 задоволено. Скасовано арешти майна та інші заборони щодо розпорядження майном Приватного підприємства фірма "Інтерекопласт", накладені Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 51658605 від 14.07.2016, а саме: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.07.2016 № 51658605. Ухвала у вказаній частині підлягає до виконання Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на якого покладено реєстрацію припинення арештів та інших обтяжень в межах виконавчого провадження № 51658605.
Відтак наявні судові рішення, що набрали законної сили, (а саме: постанова Господарського суду Рівненської області від 21.07.2022 та ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 та 18.02.2023 у справі № 918/454/18), які зобов`язують Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 51658605 від 14.07.2016 зняти арешт, накладений на майно Приватного підприємства фірма "Інтерекопласт".
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.ст.18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
При цьому, як встановлено судом, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порушення вимог закону не знімає арешт, накладений на майно банкрута Приватного підприємства фірма "Інтерекопласт", у тому числі арешт, накладений на об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер 970033756101, площею 82, 1 кв. м за адресою: м. Рівне, вул. Струтинської, буд. 2б (нова назва вулиці - Гайдамацька), кв. № 13.
Належне Приватному підприємству фірмі "Інтерекопласт" майно після визнання його банкрутом згідно з постановою Господарського суду Рівненської області від 21.07.2022 залучається у ліквідаційну масу та реалізується ліквідатором в ліквідаційній процедурі.
Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури, ліквідатор повинен мати можливість продажу майна боржника та укладання договорів купівлі-продажу відповідно до чинного законодавства України, а тому наявні підстави для зняття заборон та арештів з майна боржника в порядку ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №918/454/18 підлягає задоволенню, а арешт з нерухомого майна (а саме: запис про обмеження за №26735152 від 15.07.2016) - зняттю.
Щодо доводів скаржника про звернення до суду з позовом, а не з скаргою на дії, передбаченою ГПК, та що орган ДВС не є відповідачем, а має бути третьою особою.
Колегія суддів звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №910/21981/16 від 13.04.2023:
"90. Закон України "Про виконавче провадження" і КУзПБ містять прогалини і колізії в частині унормування дій виконавців у разі, якщо щодо боржника порушується процедура банкрутства. Це досить істотно ускладнює вирішення низки питань у процедурі банкрутства, створює суперечки (у тому числі судові) на практиці.
91. Так, у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, постає питання співвідношення цих двох процедур задоволення вимог кредиторів, оскільки метою виконавчого провадження є виконання рішення про стягнення з боржника на користь окремого кредитора без урахування зобов`язань чи вимог інших кредиторів (стягувачів), а метою справи про банкрутство - справедливе (згідно із черговістю та пропорційно) задоволення усієї сукупності кредиторів, які звернулися у справі про банкрутство (неплатоспроможність) з вимогами до боржника.
92. Задля вирішення проблеми такої конкуренції у спеціальному законодавстві передбачено низку запобіжників, зокрема:
- виключну підсудність справ у майнових спорах, стороною яких є боржник, або щодо його майна, інших спорів з вимогами до боржника (пункт 8 частини першої статті 20, частина тринадцята статті 30 ГПК, частина друга статті 7 КУзПБ);
- зупинення вчинення виконавчих дій (пункт 4 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження");
- мораторій на задоволення вимог кредиторів (частина третя статті 41 КУзПБ);
- особливий порядок звернення стягнення на майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та застосування обмежень щодо розпорядження таким майном (частина чотирнадцята статті 39, частина п`ята статті 41 КУзПБ).
93. Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" за загальним правилом виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.
94. За змістом частин першої, другої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
95. Приписами частини третьої цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
96. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абзац перший частини п`ятої статті 41 КУзПБ).
97. Тож на час здійснення провадження у справі про банкрутство примусове виконання певної категорії рішень державним/приватним виконавцем не зупиняється та може здійснюватися, зокрема, шляхом звернення стягнення на кошти/інше майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, а отже, відповідні виконавчі дії впливатимуть на обсяг, склад чи ліквідність майнових активів боржника.
98. У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження").
99. Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на його майно.
100. Зокрема, за приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
101. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).
102. За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20), Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022 у справі №918/984/21, від 26.01.23 у справі №910/21981/16).
103. Тож у разі оскарження вчинених державним/приватним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на кошти чи інше майно боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, постає питання про застосування статей 339, 340 ГПК України та статей 7, 41 КУзПБ при визначенні суду, уповноваженого на судовий контроль за такими діями стосовно боржника.
104. За положеннями статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
105. Така скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 340 ГПК України).
106. Як наголошувалося раніше, з введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ справи у спорах, наслідком вирішення яких може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство, а також спори з вимогами до боржника, за правилами статті 7 цього Кодексу підлягають розгляду виключно у межах справи про його банкрутство.
107. Сутність судового контролю за виконанням судових рішень полягає у розгляді та вирішенні судом скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
108. Підставою для здійснення такого контролю є звернення сторони виконавчого провадження, яка вважає, що відповідним рішенням (дією, бездіяльністю) порушено її права, оскільки на дату такого звернення добровільно не виконані її вимоги виконавцем/посадовою особою ДВС або приватним виконавцем.
109. Тож питання, що є предметом розгляду суду під час судового контролю за виконанням судових рішень, має усі характерні ознаки спору, оскільки постає як стан невизначеності у правах та обов`язках її учасників, що має бути усунутий судовим рішенням. Та обставина, що спір цей є суто процесуальним, особливого значення в розглядуваному контексті не має. Адже за змістом частини першої статті 7 КУзПБ саме господарський суд, що здійснює провадження у справі про банкрутство, розглядає спори, стороною яких є боржник, причому частина друга цієї статті конкретизує, що до таких спорів, зокрема, належать спори щодо інших вимог до боржника, тобто спори, які тим чи іншим чином стосуються інших вимог до боржника.
110. Тому в разі оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, які стосуються виконання судового рішення, ухваленого у спорі за участю боржника в межах справи про банкрутство відповідно до приписів статті 7 КУзПБ, очевидно, що така скарга (заява, позов) підлягає розгляду судом, який розглянув справу в майновому спорі чи іншому спорі з вимогами до боржника як суд першої інстанції (стаття 340 ГПК України), тобто судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, навіть за умови, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень згідно з абзацом четвертим частини другої цієї норми.
111. Водночас Верховний Суд наголошує, що, вирішуючи питання, пов`язані з оскарженням рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо примусового виконання (звернення стягнення на кошти та інше майно) за рішеннями у спорах (правовідносинах), стороною яких є боржник у справі про банкрутство, які були вирішені поза межами справи про банкрутство до введення в дію КУзПБ або з інших причин, господарським судам слід урахувати у системному взаємозв`язку статті 339, 340 ГПК України та статтю 7 КУзПБ, керуючись пріоритетом приписів спеціального закону - КУзПБ, а також закріпленими у цьому законі принципами концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство та судового контролю у відносинах банкрутства (неплатоспроможності).
112. Здійснюючи системне тлумачення приписів статті 7 КУзПБ, підпункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, а також статті 339 ГПК України, слід виходити з того, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними і під час їх зіставлення з нормами загальними вони повинні мати процесуальний пріоритет.
113. Верховний Суд неодноразово зауважував, що КУзПБ у статті 7 розширив підсудність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом цієї норми критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.
114. Телеологічне та лексичне тлумачення приписів пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України у взаємозв`язку зі статтею 7 КУзПБ свідчить, що у цих нормах законодавець, застосувавши категорії "справи у спорах з майновими вимогами", "майновий спір", "спір щодо майна" та залишивши перелік таких спорів відкритим, визначив передумови для реалізації судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, функції судового контролю щодо максимально широкого кола правовідносин за участю боржника та щодо його майна.
115. За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
116. Отже, на переконання Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, за такого формулювання пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, статті 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями стосовно боржника, виконання яких можливе шляхом звернення стягнення на кошти чи інше його майно, незалежно від процесуальної форми звернення (скарга, заява, позов) заінтересованої особи щодо здійснення такого контролю.
117. Тож Верховний Суд вважає, що повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
118. Контроль суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, за виконанням судових рішень може здійснюватися, зокрема, шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, за результатами розгляду якої у разі встановлення обґрунтованості скарги суд ухвалою визнає оскаржувані рішення, дії або бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
119. Натомість розгляд скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та ухвалення відповідного рішення поза провадженням у справі про банкрутство може мати наслідком суперечність між судовим рішенням за скаргою та метою процедур банкрутства (неплатоспроможності) за приписами спеціального закону - КУзПБ, що має пріоритет з часу відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Таке судове рішення не відповідатиме критерію виконуваності та принципу правової визначеності, адже виконавець чи орган державної виконавчої служби може опинитися у стані невизначеності через колізії у правовому регулюванні примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) і процедури банкрутства (неплатоспроможності) боржника".
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що у даній справі скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України має розглядатися у межах справи №918/454/18 про банкрутство Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт".
Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.03.2023 у справі №918/454/18 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.03.2023 у справі №918/454/18 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
4. Матеріали оскарження ухвали у справі №918/454/18 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "14" червня 2023 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Павлюк І.Ю.
