ЄУН 387/987/20
Номер провадження по справі 1-кп/387/31/21
У Х В А Л А
20 травня 2021 року смт Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області клопотання обвинуваченої у кримінальному провадженні зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12020120000000297 від 04.09.2020, яке 27.10.2020 надійшло з Кіровоградської обласної прокуратури за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , не працюючої, громадянка України, освіта середня, має на утриманні малолітнього сина, раніше не судима,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участі сторін кримінального провадження :
прокурора ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 обвинуваченої ОСОБА_3
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_3 заявила клопотання, що у зв`язку із суттєвими розбіжностями в правовій позиції із захисником відносно порядку проведення лінії захисту вважає необхідним заявити клопотання про заміну призначеного судом захисника - адвоката ОСОБА_7 іншим адвокатом по призначенню. Підставою для заміни захисника є те, що вона має колізії із адвокатом та розбіжності у правових позиціях та обґрунтовано сумнівається в призначеному захисникові, його здатності виконувати свої обов`язки, старанно представляти інтереси свого підзахисного. Також обвинувачена зазначила, що адвокат постійно зайнята, а тому не вистачає їй часу для виконання обов`язків адвоката у її кримінальній справі. Крім того вона просила захисника щоб заявити клопотання про призначення дактилоскопічної експертизи, однак захисник їй пояснила, що пройшли строки та вона не буде заявляти таке клопотання.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 пояснила, що свої обов`язки виконує належним чином, жодних суперечностей із ОСОБА_3 у неї не було, а з приводу клопотання про заявлення дактилоскопічної експертизи ОСОБА_3 взагалі до неї не зверталася. Також повідомила суд, що вона має 20 -ти річний досвід юриста та працює адвокатом у кримінальних справах 10 років, а тому може достатнім чином здійснювати захист ОСОБА_3 у цій справі. В позиціях ОСОБА_3 вона повністю підтримує. Крім того зі справою вона ознайомилася повністю та до початку судового засідання із обвинуваченою зустрічалася тричі.
Прокурор також заперечив з приводу клопотання обвинуваченої про заміну захисника, так як для стороннього спостерігача адвокат ОСОБА_7 не вчиняла. Відсутність у судових засіданнях адвоката були об`єктивними так як приймала участь в інших справах, крім того ОСОБА_3 свою вину визнала частково та не визнавала в частині керування нею транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. З приводу інших обставин справи заперечень не було. Водночас справа на даний час знаходиться на стадії судових дебатів, у зв`язку із чим адвокат ОСОБА_7 на даний час не вчиняла жодних процесуальних дій, які б вказували на потребу заміни захисника з позиції стороннього спостерігача.
Представник потерпілого підтримав позицію прокурора просив в задоволенні клопотання обвинуваченої відмовити так як обвинувачена бажає замінити захисника не з підстав, які заявлені у клопотанні, а з інших підстав.
Суд заслухавши клопотання та учасників судового розгляду доходить до таких висновків.
Суд зазначає, що право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не розповсюджується на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти. В цьому разі особа має право на отримання правової допомоги належної якості та відповідно до стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25.02.2014 р. № 386/5.
Такий висновок узгоджується з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. "с" ч. 3 ст. 6), а також практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні у справі «Артико проти Італії» від 13 травня 1980 р. визнав, що у ст.6 Конвенції йдеться про правову допомогу, а не про призначення захисника. Факт призначення захисника ще не є забезпеченням ефективної правової допомоги, призначений адвокат може через різні обставини (об`єктивні чи суб`єктивні) не виконати належним чином свої професійні обов`язки. Органи влади, як зазначено у вказаному рішенні ЄСПЛ, «якщо вони поінформовані про це, повинні або замінити захисника, або примусити його виконувати свої професійні обов`язки».
В рішенні у Справі «Ніколаєнко проти України» від 15 лютого 2013 р. (Заява № 39994/06) ЄСПЛ зазначив: незалежність представників юридичної професії від держави передбачає, що здійснення захисту є по суті відносинами між підсудним та його захисником незалежно від того, чи призначається захисник для надання юридичної допомоги, чи його послуги оплачуються з приватного джерела ( рішення від 24 вересня 2002 року у справі «Кускані проти Сполученого Королівства» (Cuscani v. the United Kingdom), заява № 32771/96, п. 39). Згідно з підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції втручання компетентних національних органів вимагається лише у тому випадку, коли нездатність захисника ефективно представляти інтереси підзахисного є очевидною або у достатній мірі доведена до їхнього відома якимось іншим способом (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камазінскі проти Австрії» (Kamasinski v. Austria), Series A, № 168, та рішення від 21 квітня 1998 року у справі «Дауд проти Португалії» (Daud v. Portugal), п. 38, Reports 1998-II). Про порушення права на захист обвинуваченого, тобто пункту 3(с) статті 6 Конвенції пункт 9 Порядку зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine) від 12 червня 2008 року, заява № 32092/02, пункти 85-88, 91.
У ст. 20 КПК, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
У всіх випадках, коли інтереси правосуддя вимагають призначення адвоката, обвинувачений має право на допомогу юриста, досвід та компетентність якого відповідають характеру правопорушення, щоб він міг надати ефективну правову допомогу. Це вже питання, зокрема, активності суду щодо забезпечення права неефективний захист. Національні суди не повинні пасивно спостерігати за випадками неефективного юридичного представництва. Що стосується адвокатів, призначених компетентними органами, то позиція полягає в тому, що суди повинні ще уважніше спостерігати за діями таких захисників («Санніно проти Італії», «Кускані проти Сполученого Королівства»). Крім того, якщо цього вимагають обставини справи, суду слід дослідити, якою мірою адвокат виконує свої обов`язки («Дауд проти Португалії»). Однак просте призначення національними органами захисника не гарантує ефективну правову допомогу (п. 65 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1989 р. у справі «Камазінскі проти Австрії»).
Компетентні національні органи влади мають втрутитися відповідно до підпункту «с» п.3 ст. 6 Конвенції, якщо нездійснення захисником, призначеним у рамках правової допомоги, ефективного представництва інтересів захисника є явним або належним чином доведено до їхнього відома в інший спосіб (див. рішення у справах «Камазінський проти Австрії» (Kamasinski v Austria),від 19 грудня 1989 р., п. 65, Series A № 168; «Дауд проти Португалії» (Daud v. Portugal), від 21 квітня 1998 р.,п. 38, Reports 1998-II та рішення у справі «Іглін проти України» (Iglin v Ukraine).
Разом з тим необхідно враховувати, що Європейський суд підкреслює, що підпункт «с» п. 3 ст. 6 Конвенції вимагає не просто «призначення» захисника, який би виступав від імені обвинуваченого, а того, щоб право на юридичну допомогу здійснювалось практично та ефективно, щоб забезпечити достатній захист («Артіко проти Італії»16, «Імбріоша проти Швейцарії»). Оцінити, чи було таке юридичне представництво практичним та ефективним, можна лише на основі конкретних обставин справи, розглядаючи процес в цілому («Куліковський проти Польщі»).
Доводи ОСОБА_3 про необхідність усунення захисника ОСОБА_7 від здійснення її захисту та надання іншого захисника обумовлені суб`єктивним баченнями тих чи інших клопотань, яка дійсно може не збігатися з юридичним баченням захисника з огляду на те, що справа знаходиться на стадії розгляду "судові дебати". Зазначена обставина безумовно призведе до постійної необхідності заміни й подальших захисників за суб`єктивним критерієм обвинуваченої ОСОБА_3 , що зумовить неефективність судового розгляду кримінального провадження судом.
Суд зазначає, що у даному випадку захисник ОСОБА_7 була залучена на стадії судових дебатів, де розгляд справи за участі захисника ОСОБА_7 ще не відбувався. Разом з тим сумнів щодо не здатності виконувати свої обов`язки у зв`язку із її завантаженістю є суб`єктивним. В судовому засіданні суд з`ясував в яких саме позиціях є розбіжності, на що обвинувачена зазначила, що адвокат не бажає заявити дактилоскопічну експертизу. Водночас захисник ОСОБА_7 повністю заперечила з приводу такої розмови із її підзахисною а саме в тому, що захисник не бажала заявляти цю експертизу. Також суд переконався, що захисник дійсно в повній мірі ознайомилася із матеріалами справи та мала декілька побачень із ОСОБА_3 . Також адвокат ОСОБА_7 маючи 10 ти річний досвід роботи адвокатом у сфері кримінальних справ на переконання суду має кваліфікацію та здатність виконувати свої обов`язки захисника.
Суд зазначає, що безумовне право на заміну захисника в силу припису ч.3 п.3 ст.42, ст.54 КПК України існує та реалізоване під час заміни адвоката ОСОБА_8 на іншого захисника, але право заміни захисника не є безмежним та повторні клопотання щодо заміни захисника можуть задовольнятися виключно за наявності для цього дійсно об`єктивних підстав, які пов`язані із неналежністю здійснення захисником своїх обов`язків.
Суд такожзазначає,що адвокат ОСОБА_7 участі усудовому засіданніне приймалата жоднихпроцесуальних дійв судовомузасіданні невчиняла післяїї призначення,що дійснодля сторонньогоспостерігача невказує наненалежність виконаннясвоїх обов`язків.Отже суд не знайшов жодних доказів, крім суб`єктивного бачення ОСОБА_3 , що адвокат ОСОБА_7 не виконує належним чином свої професійні обов`язки у цій справі та не здійснює ефективний захист обвинуваченої в тому числі і не встановив, що захисник займає у справі позицію на погіршення становища підзахисної та всупереч її волі.
Отже судовим розглядом не встановлена і заявником не доведена наявність обставин, які б унеможливлювали участь захисника у здійсненні захисту обвинуваченої ОСОБА_3 .
Крім того суд зазначає, що статтею 59 Конституції України гарантовано кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження розкрито в ст. 20 КПК. Відповідно до ст. 48 цього Кодексу захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні.
З аналізу зазначених норм випливає, що ОСОБА_3 для реалізації та захисту прав є вільною у своєму виборі щодо залучення захисника у кримінальному процесі.
Отже, за наявності клопотання обвинуваченої про необхідність забезпечення її права на захист та неможливості оплатити послуги захисника, з метою реалізації прав обвинуваченої та беручи до уваги факти відмови від призначених центром двох захисників ( ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ) суд вважає за необхідне застосувати правову позицію, викладену в рішенні ЄСПЛ «Артико проти Італії» від 13 травня 1980 р., яка полягає в тому, що органи влади, «якщо вони поінформовані про це (тобто про відмову підсудного від призначеного захисника з певних причин), повинні або замінити захисника, або примусити його виконувати свої професійні обов`язки» .
Відповідно до п.4 ч.1 ст.20 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» особі, якій раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога, повторно така допомога не надається.
Хоча поведінка захисника стосується в основному обвинуваченої і її адвоката, держава може втрутитися, коли неспроможність державного захисника стає очевидною. В судовому засіданні неналежного та неефективного захисту не встановлено.
При цьому суд роз`яснює ОСОБА_3 , що обвинувачена має право відмовитися від захисника або залучити для захисту своїх прав та інтересів захисника за власні кошти.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 47-49, 54 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про заміну захисника ОСОБА_7 відмовити.
Роз`яснити захиснику ОСОБА_7 необхідність забезпечення ефективної правової допомоги та виконання належним чином своїх професійних обов`язків, а також п.3 ст. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме адвокату заборонено використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта та займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_9
