ЄУН 387/987/20
Номер провадження по справі 1-кп/387/31/21
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2021 року смт Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12020120000000297 від 04.09.2020, яке 27.10.2020 надійшло з Кіровоградської обласної прокуратури за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , не працюючої, громадянка України, освіта середня, має на утриманні малолітнього сина, раніше не судима,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участі сторін кримінального провадження :
прокурора ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_3
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху, яка керувала транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої за таких обставин.
ОСОБА_3 04.09.2020 близько 14 години 30 хвилин в порушення вимог п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, керувала технічно справним автомобілем ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у світлу пору доби по вулиці Челюскінців в смтДобровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області зі сторони вулиці Української армії і в напрямку вулиці Суворова, грубо порушуючи вимоги п.п.1.5, 2.3 (б) і (д) Правил дорожнього руху України, через наявний стан алкогольного сп`яніння, позбавила себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок руху та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Під час подальшого руху, в зазначений час на вказаному автомобілі у вказаному напрямку, ОСОБА_3 рухаючись по прямій ділянці дороги, не впоралась із керуванням транспортного засобу та без нагальної на те потреби, не пов`язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху, допустила виїзд керованого нею транспортного засобу на зустрічну смугу руху, де навпроти будинку №123 «А», допустила наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала на краю проїзної частини, тим самим порушила вимоги п.10.1 та 12.1 ПДР України.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, а саме: осадження шкіри та рани лобної ділянки з крововиливом у м`які тканини цієї ділянки, осадження шкіри перенісся та кінчика носа, синця довкола правого ока, синця верхньої повіки лівого ока, осадження шкіри під правим оком, синців верхньої та нижньої губ, крововиливу під м`які мозкові оболонки та забою головного мозку, уламкового перелому лобної кістки з переходом на кістки основи черепа, перелому тіла нижньої щелепи. Також пішохід ОСОБА_8 отримала закриту тупу травму грудного відділу хребта, а саме: перелом 2-го грудного хребця із забоєм речовини спинного мозку на цьому рівні, та закриту тупу травму грудної клітини з переломами 2,3,4,5,6,7,8,9,10 ребер справа та 1,2,3,4,5,6,7,8,10 ребер зліва з ушкодженням нижньої долі лівої легені. В сукупності зазначені тілесні ушкодження несуть ознаки тяжких, як небезпечні для життя і знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті.
Також на тілі потерпілої виявленні тілесні ушкодження у вигляді: синця у нижній третині лівого передпліччя по задньо - зовнішній поверхні; синця по тильній поверхні лівої кисті, синця в середній третині лівого плеча по зовнішній поверхні, синця у середній третині правого плеча по передньо - зовнішній поверхні; синця у проекції правої колінної чашечки ; синця передній поверхні середньої третини правого стегна; синця по задній поверхні у верхній третині лівої гомілки на фоні якого 5 мілких саден розміщених поряд; синця у нижній третині лівого стегна по задній поверхні ; синця у верхній третині лівого стегна по передньо-зовнішній поверхні на фоні якого садно лінійної форми, зліва від вказаного садна поверхнева рана щілиноподібної форми горизонтально розміщена; синця у нижній третині лівого стегна по зовнішній поверхні на фоні якого 2 садна щілиноподібної форми розміщені одне над другим; рани у середній третині лівої гомілки по задньо-зовнішній поверхні, які мають ознаки легких.
Види ушкоджень (переломи кісток, крововиливи, синці, садна), властивості ран (веретоподібна форма, нерівні зсаджені краї, наявність тканинних перетинок) вказують, що всі вони спричинені значною за силою дією тупих предметів і могли утворитись у результаті ДТП.
Враховуючи викладене, водій ОСОБА_3 допустивши порушення вимог п.п.1.5, 2.3 ( б) і (д), 2.9 ( а), 10.1, 12.1 ПДР України, своїми діями створила передумови, при яких відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_8 .
ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала частково. В судовому засіданні надала показання, що 04.09.2020 ДТП сталося о пів на третю годину дня. Перед ДТП вирішила поїхати на город спільно із знайомим напідпитку з ОСОБА_9 . По дорозі в автомобілі між обвинуваченою і пасажиром виникла сварка. Зважаючи на те, що на дорозі між вулицями Челюскінців та Радянської Армії була яма на дорозі, яку водії намагаються об`їжджати, враховуючи, що на дорозі транспорту не було, обвинувачена намагалася повернути правіше, але під час сварки втратила керування автомобілем і тоді авто повернуло ліворуч у напрямку загиблої потерпілої. Удар автомобіля прийшовся на стовпчик, після цього машину посунуло у сторону потерпілої на більшу відстань ніж довжина автомобіля (3-4 метри) внаслідок чого відбувся наїзд на потерпілу. Коли автомобіль зупинився і відірвало колесо, вона відразу витягнула ключі із замка запалювання і підбігла до потерпілої. Потерпіла лежала на стовпчиках. Обвинувачена перевернула її і оглянувши, помітила сильну травму голови, зрозуміла, що треба викликати швидку допомогу. Обвинувачена почала надавати потерпілій першу допомогу, потерпіла почала кашляти. Пасажир обвинуваченої вийшов із автомобіля і почав кричати щоб викликала швидку. Так як свій мобільний телефон обвинувачена забула вдома, вона звернулася з проханням до перехожого, щоб той викликав швидку. Обвинувачена відмовляється визнавати показання свідка ОСОБА_9 правдивими стосовно того, що вона також, як і її пасажир, вживала горілку та керувала авто у нетверезому стані. Наголошує, що алкоголь вона вживала попереднього вечора (150 200 грам горілки), а не у день ДТП. Після ДТП обвинувачену доставляли до Добровеличківської ЦРЛ на медичне обслідування (приблизно через 40 хвилин після ДТП). Там обвинувачена пройшла тестування на газоаналізаторі перший раз показало 2.0 проміле. Обвинувачена двічі проходила тест та двічі результат був 2.0 проміле. Між продуттям був проміжок часу приблизно у 5 хвилин. Також проводилися інші тести на алкогольне сп`яніння. На думку обвинуваченої до виникнення ДТП вона їхала зі швидкістю 40 км/годину. Також на запитання учасників кримінального провадження ОСОБА_3 зазначила, що коли їхала з ОСОБА_9 мала можливість загальмувати. На зустрічній смузі не встигла відреагувати щоб натиснути на гальма так як внаслідок конфлікту можливо вона відволіклася. Винною себе визнала частково, так як коли рухалася автомобілем не бачила як потерпілу збила автомобілем, а лише побачила як падає потрепіла в боковому склі автомобіля. В подальшому коли перевернули потерпілу ОСОБА_8 побачила у неї значну травму голови, тому вважає, що саме наявність стовпів зумовила смерть потерпілої. Причиною падіння потерпілої ОСОБА_8 є факт її збиття автомобілем. Коли рухалась, то потерпілу побачила перед самим автомобілем.
Водночас на стадії завершення судового розгляду сторона захисту заявила клопотання про зміну показань у кримінальному провадженні так як попередній адвокат вважав, що ці всі обставини необхідно доводити в апеляційному суді, а тому обвинувачена надала інші показання. В судовому засіданні ОСОБА_3 зазначила, що коли вона рухалася автомобілем перед ДТП, у свідка ОСОБА_9 була неправомірна поведінка і останній погрожував їй та замахнувся на неї та схопив кермо автомобіля у нижній частині, не надавши їй можливості повернути праворуч, а взявши кермо обома руками повернув кермо ліворуч. Також свідок ОСОБА_9 плутано надавав показання. Також зазначила, що обвинувачена намагалася загальмувати, але було запізно. Із ОСОБА_9 раніше сварки траплялися досить часто і вона його побоювалася, а показання ОСОБА_9 є неправдивими. Отже вважає, що ДТП сталося внаслідок неправомірних дій пасажира ОСОБА_9 .
Обвинувачена та її захисник цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування шкоди визнала частково вказавши, що визнає позовні вимоги в розмірі відшкодування шкоди страховою компанією відповідно до законодавства України.
Суд зазначає, що необережна вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості .
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні відмовився надавати будь-які показання, так як не був свідком подій, які стосуються загибелі його матері. Просив суд призначити максимальне покарання для обвинуваченої. Водночас зазначив, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підтримує у повному обсязі. Представник позивача та позивач зазначили, що потерпілий пережив важку втрату своєї матері, так як відбулись суттєві зміни в звичайному ритмі життя позивача, пов`язану із загибеллю близької людини та його психологічний стан істотно погіршився. За життя мати піклувалася про сина потерпілого, який проживає без матері, а він ходив на роботу та заробляв кошти. На даний час він позбавлений благополуччя, а смерть матері призвела до неможливості належної його самоорганізації. У зв`язку із зазначеним просив задовольнити позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000 гривень. Позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди представник позивача просив залишити без розгляду.
Суд зазначає, що вина ОСОБА_3 підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості .
Свідок ОСОБА_10 надав показання, що в той день коли відбулась ця подія він заступив в наряд слідчо-оперативної групи. Під час чергування їм зателефонував черговий та повідомив, що на вулиці Челюскінців відбулось ДТП. Коли прибули на місце пригоди, то там знаходився автомобіль швидкої допомоги та медичні працівники надавали першу медичну допомогу ОСОБА_8 , а саме робили непрямий масаж серця потерпілій. Також там стояв автомобіль темно-вишневого кольору ВАЗ 2107 в напрямку руху до магазину на зустрічній смузі руху. Автомобіль мав ушкодження лівого колеса та неподалік лежала загибла потерпіла. Пам`ятає, що першочергове повідомлення йому надійшло як ДТП, проте коли прибули на місце, то було встановлено, що зіткнення транспортних засобів не було, а було збито жінку, яку він не знав. Крім швидкої допомоги на місці події була обвинувачена, яка була водієм автомобіля та чоловік. Коли запитали, хто водій, то обвинувачена пояснила, що вона. З ним також був дільничний офіцер поліції ОСОБА_11 . Пам`ятає, що загибла потерпіла лежала на спині навпроти хвіртки домоволодіння на бетонних стовпах та була світла пора доби і сухо. В автомобіля ВАЗ 2107 був вирваний важіль, який тримався та було пошкоджене колесо. Кров потерпілої була на стовпах та коли переносили її, також були сліди крові. Обвинувачену та її співмешканця, котрий був із нею в авто, направили до лікарні для визначення стану алкогольного сп`яніння. Коли приїхали до лікарні, то ОСОБА_3 та її співмешканця завели до медичного приміщення де був пристрій для визначення стану алкогольного сп`яніння. Медичний пристрій, який визначає стан сп`яніння, спочатку перевірили надівши муштук та зробивши забір повітря. В подальшому обвинувачена видихнула повітря в трубку та результат показав два проміле. Після того, як лікар виписав акт, то даний акт було вручено ОСОБА_3 , де вона підписалася про його отримання. Освідування проводив лікар Вієвський. Після освідування ОСОБА_3 її повезли до Добровеличківського ВП ГУНП в Кіровоградській області для складання протоколу про адміністративне правопорушення та отримання відповідних вказівок для подальших дій керівництва. Також необхідність її доставлення у приміщення поліції була і в тому щоб син потерпілої не заподіяв їй шкоди, так як був дуже емоційно схвильований у зв`язку зі смертю матері та сильно кричав.
Свідок ОСОБА_9 надав показання, що події відбулись 03 вересня 2020 року. Він був знайомий з ОСОБА_3 близько трьох років та вони зустрічалися, а також проживали разом. В цей день він був також на рибалці та близько 11 години до нього зателефонувала ОСОБА_3 та запитала де він, на що повідомив їй, що скоро буде повертатися додому. Коли приїхав додому за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 ще не було. В цей день була річниця з дня смерті батька ОСОБА_3 та вона зі своєю матір`ю їздили на поминки до кладовища. Приблизно через 30 хвилин ОСОБА_3 приїхала на автомобілі темно-вишневого кольору ВАЗ 2107, дане авто перебувало у неї в розпорядженні. Він почистив рибу та пожарив, після чого пообідали. Під час обіду випили трішки горілки, яка в нього залишалася з рибалки приблизно 150 грам. ОСОБА_3 випила близько 70-100 грам горілки. Чи була ОСОБА_3 твереза коли їхала він не знає, так як сам перед цим вживав алкоголь та не міг відчувати. В подальшому їм потрібно було поїхати на заправку. За кермом була ОСОБА_3 , а він знаходився на передньому пасажирському сидінні. ОСОБА_3 керувала автомобілем після вживання алкоголю. Коли вони виїхали, то спочатку їхали по вулиці Щорса та виїхали на вулицю Радянської Армії, після цього повернули на вулицю Челюскінців. Коли їхали, то розмовляли спокійно, за кермо не смикав. Чому ОСОБА_3 змінила напрямок руху не знає, можливо відволіклась. До моменту наїзду на бордюр не заважав кермувати. Після зіткнення з бордюром смикнув за кермо праворуч, після чого автомобіль зупинився. Як була збита потерпіла свідок не бачив. В момент наїзду на бордюр під час руху автомобіля намагався вивернути руль на себе праворуч. Саме в напрямку руху транспорту відбулося зіткнення з лівої сторони. Чому відбулось зіткнення свідок не знає, можливо ОСОБА_3 відволіклася, однак зіткнення відбулося не у зв`язку з його втручанням. Коли свідок вийшов з автомобіля то побачив потерпілу, яка лежала за бордюрами до входу домоволодіння, вона лежала ближче до двору та головою у напрямку будинку. Тулуб потерпілої лежав на землі, а ноги ніби на бордюрах. Коли свідок побачив потерпілу, то почав надавати першу медичну допомогу. Також свідок був присутнім під час приїзду швидкої допомоги. Всі ці події відбулися близько 13 години 00 хвилин, а ОСОБА_3 повернулася додому близько 12 години. Пошкодження в автомобілі мали місце, а саме вивернуте колесо, а більше не знає, які ще були пошкодження, так як невдовзі приїхала поліція. Коли ОСОБА_3 проводили медичне освідування, то він був присутній в кабінеті. Також за проханням лікаря ОСОБА_3 пройшлась та присідала. Двічі ОСОБА_3 продувала газоаналізатор. Особисто коли йому проводили освідування, то він продував газоаналізатор один раз, результат був два проміле. Результату освідування ОСОБА_3 він не знає. Протягом дня він випив десь 350 грам горілки. Додав, що до моменту зіткнення автомобіля потерпілу не знав. Автомобіль рухався зі швидкістю 50-60 кілометрів за годину.
Свідок ОСОБА_12 надав показання, що 03 чи 04 вересня 2020 року близько 14 години 50 хвилин він йшов в напрямку від автостанції до магазину «Жасмін», що знаходиться на вулиці Челюскінців. Не доходячи до магазину в 5-10 метрах, йому на зустріч з перевищенням швидкості їхало авто ВАЗ 2107 баклажанового кольору. Швидкість автомобіля була приблизно 70-80 км за годину та в подальшому він почув удар та скрегіт металу. Сам момент зіткнення свідок не бачив, так як коли йшов та для видимості ДТП йому заступало гілля вишні. Побачивши ДТП, з пасажирського сидіння вийшов чоловік та в цей час також з магазина вибіг хлопчик років восьми і закричав щоб врятували бабусю. Свідок схопив дитину та передав її людям щоб дитина нічого не бачила, бо зрозумів, що сталася аварія. Чоловік з автомобіля почав надавати допомогу потерпілій, а ОСОБА_3 почала плакати. Чоловік кричав щоб викликали швидку. Свідок відразу зателефонував до швидкої та після цього в РЕС щоб про трагедію повідомили сина потерпілої та в поліцію. Перший виклик дзвінка був о 15 годині 03 хвилини. Потерпіла лежала в 2-3 метрах від проїзної частини, головою в напрямку автостанції та лежала на бордюрах. В авто було відбите ліве колесо. Бордюри були вибиті, тапочки потерпілої лежали в 2-3 метрах від неї. Зі слів ОСОБА_3 він дізнався, що вона була за кермом. ОСОБА_3 хаотично бігала по дорозі та на його думку вона перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Автомобіль їхав йому на зустріч по лівій стороні, магазин від нього знаходився по правій стороні. По даній вулиці свідок ходить дуже часто, бордюри були лише біля домоволодіння потерпілої. Додав, що перед місцем ДТП були ями в 5 метрах, розміром 6 см., глибиною 30х50.
Свідок ОСОБА_13 , яка є сусідкою постраждалої,
у момент ДТП перебувала у себе вдома в кімнаті та дивилася телевізор. Так як надворі було жарко, а тому у кімнаті вікн було відчинене. Під час ДТП свідку було чутно звук швидкого руху автомобіля зі сторони вулиці (колишня назва вулиці Радянської Армії). Почувши звук їй стало цікаво, з іншого вікна побачила стовп пилу, який здійнявся від руху автомобіля. В подальшому свідок залишалася у своєму будинку п`ять або десять хвилин, поки не почула крики ОСОБА_14 («почула крики ОСОБА_15 » - букв. цитата), який голосно кричав. Свідок почула як приїхала швидка допомога, а тому вийшла на вулицю. Там свідок помітила два автомобіля поліції та автомобіль швидкої допомоги. Також на колінах поряд з потерпілою ОСОБА_8 , яка лежала на узбіччі («при дорозі» - букв. цитата), стояв ОСОБА_6 . Також свідок бачила декілька молодих людей та хлопчика (онука потерпілої), що стояли поряд з місцем ДТП. Крім того поряд з лівої сторони відносно дороги знаходився автомобіль червоного чи вишневого кольору. Автомобіль стояв неподалік від тіла потерпілої. Одне з коліс було пошкоджене чи відлетіло. Свідок запитала, хто лежить на землі, на що ОСОБА_16 відповів, що його мати. Потерпіла лежала на стовпчиках, що відділяли узбіччя від палисадника. Свідок бачила обвинувачену біля місця ДТП. Після того як потерпілу забрала «швидка», син потерпілої від`їхав від місця ДТП за «швидкою», попередньо вказавши на жінку, яка збила потерпілу.
Крім показань обвинуваченої, свідків, вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України доводиться письмовими доказами та висновками судових експертиз, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.09.2020 зі схемою та фото таблицею, диском з відеозаписом обстановки ДТП , слідчим зафіксовано, що від вулиці Центральної Армії до вулиці Суворова відбулась дорожньо-транспортна пригода наїзд на пішохода за участі автомобіля ВАЗ-2107 номерний знак НОМЕР_1 , огляд було проведено світлу пору доби. Місце дорожньо-транспортної пригоди розташовано навпроти будинку №84 по вулиці Челюскінців смт Добровеличківка, а саме на проїзній горизонтальній частині вулиці. Покриття асфальтоване, сухо та чисто. Наявність нерівностей та пошкоджень дорожнього покриття по ходу руху транспортного засобу відсутні. Також до проїзної частини примикають праворуч узбіччя та ліворуч бордюрний камінь. Загальна видимість та конкретна видимість з робочого місця водія при денному освітленні більше 100 метрів. Локалізація пошкодження на транспортному засобі : розбита передня ліва фара, передній бампер, пошкоджено капот, переднє ліве крило, переднє праве крило, заднє праве крило, задній бампер, заднє крило багажника, зірване з місця кріплення переднє ліве колесо разом зі стійкою, заднє ліве колесо розгерметизовано. Слід руху по лівому узбіччі та бордюрному камені, який є поверхневий прямолінійні, довжини згідно схеми (т.1 а.с. 82-90). Зазначені в протоколі обставини також підтверджується і схемою до протоколу огляду місця ДТП та фототаблицями (т.1 а.с.87-89). Також в судовому засіданні було оглянуто відеозапис обстановки ДТП, який є додатком до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.09.2020 (т.1 а.с.90).
Відповідно до протоколу огляду трупа від 04.09.2020 із фото таблицею, слідчим зафіксовано, що оглянуто тіло жіночої статі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_3 з ознаками насильницької смерті. На час огляду тіло вдягнене у лосини чорного кольору з плямами у виді кругів білого кольору та футболку зеленого кольору. На ногах взуття відсутнє. При огляді голови тіла виявлено на чолі відкриту рану з переломом у волосяній частині. На обличчі виявленні множинні ссадна, гематоми обох очей, в ділянці щік та носу крововиливи (т.1 а.с. 91-93 ).
Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.09.2020 встановлено, що ОСОБА_3 було направлено до КЗ «Добровеличківська ЦРЛ», огляд проводився за допомогою АлКонт 01 сУ, результат огляду 2,0 ‰ (т.1 а.с.94).
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.09.2020 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився 04.09.2020 о 16 годині 20 хвилин ( т.1 а.с.95).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , автомобіль ВАЗ 210700-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_17 та відповідно до полісу № АР /8155043 ОСОБА_3 застрахувала автомобіль ВАЗ 210700-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 ( т.1 а.с.114-115 ).
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №2228 від 05.09.2020, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 60 років. Причина смерті забій головного мозку, перелом кісток черепа ( склепіння та основи), відкрита черепно-мозкова травма, пішохід травмований легковим авто ( а.с. 151).
Згідно звисновком судово-медичноїекспертизи №78від 02.10.2020,при судово-медичномудослідженні трупа ОСОБА_8 1959року народженняу останньоївиявлено тілесніушкодження увигляді комбінованоїтравми:ВЧМТ осаднення шкірита ранилобної ділянкиз крововиливому м`якітканини цієїділянки,осаднення шкіриперенісся такінчика носу,синця довколаправого ока,синця верхньоїповіки лівогоока,осаднення шкірипід правимоком ,синців верхньоїта нижньоїгуб,крововиливу підм`якімозкові оболонкита забоюголовного мозку,уламкового переломулобної кісткиз переходомна кісткиоснови черепа,перелому тіланижньої щелепи;б)закрита тупатравма грудноговідділу хребта:перелом 2-гогрудного хребцяз забоєм речовиниспинного мозкуна цьомурівні;в)закрита тупатравма грудноїклітини зпереломами 2,3,4,5,6,7,8,9,10ребер справата 1,2,3,4,5,6,7,8,10ребер зліваз ушкодженням,нижньої долілівої легені;які всукупності (а,б,в)несуть ознакитяжких ,як небезпечнідля життяі знаходяться у прямому причинномузв`язкуз настаннямсмерті.Також натілі потерпілоївиявлені тілесніушкодження увигляді:синця унижній третинілівого передпліччяпо задньо-зовнішнійповерхні;синця потильній поверхнілівої кисті;синця всередній третинілівого плечапо зовнішнійповерхні,синця у середній третині правого плеча по передньо-зовнішній поверхні; синця у проекції правої колінної чашечки; синця по передній поверхні середньої третини правого стегна; синця по задній поверхні у верхній третині лівої гомілки на фоні якого 5 мілких ссаден розміщених поряд; синця у нижній третинілівого стегнапо заднійповерхні;синця уверхній третинілівого стегнапо передньо-зовнішній поверхніна фоніякого саднолінійної форми,зліва відвказаного ссаднаповерхнева ранащілиноподібної формигоризонтально розміщена;синця унижній третинілівого стегнапо зовнішнійповерхні нафоні якого2ссадна щілиноподібноїформи розміщеніодне наддругим;рани усередній третинілівої гомілкипо задньо-зовнішній поверхні,які маютьознаки легких. Морфологічні властивостіушкоджень (запалірожево-коричневіповерхні саден:відсутність ознакзагоєння втріщинах,розривах,ранах;відсутність ознакконсолідаціі (зрощення)переломів кісток;виражені темно-червонікрововиливи ум`якітканини в місцях ушкоджень); наявність внутрішньої кровотечі; відсутність різниці у проявах вираженості крововиливів в місцях ушкоджень, в сукупності вказують, що всі травматичні зміни у потерпілої утворилися прижиттєво незадовго до настання її смерті. Види ушкоджень (переломи кісток, крововиливи, синці, садна), властивості ран (веретеноподібна форма, нерівні зсаднені краї, наявність тканинних перетинок) вказують, що всі вони спричинені значною за силою дією тупих предметів і могли утворитись у результаті ДТП. При судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_8 1959 року народження, виявлено етиловий спирт в кількості 0,34 % , що яку живихосіб відповідаєнезначному впливуалкоголю наорганізм. Смерть ОСОБА_8 1959 року народження, настала від отриманої комбінованої травми ВЧМТ, закритої тупої травми грудної клітини та хребта з забоєм головного та спинного мозку, множинними переломами ребер справа з ушкодженням лівої легені (т.1 а.с. 122-124 ) .
Відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи №3663/20-27 від 16.09.2020 та фото таблицею , по дослідженню технічного стану рульового керування, ходової частини та гальмівної системи автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено, що гальмівна система, ходова частина та рульове керування представленого дляекспертного дослідженняа/мВАЗ 2107реєстраційний номер НОМЕР_1 ,на моментчасу,що передувавнастанню розглянутоїподії знаходилисяв працездатномустані іне малиознак наявностінесправностей ,які ведутьдо виникненнявтрати цимавтомобілем йогопоперечної стійкостіраптовому дляйого водіяуводу вбіксмуги руху,яка обираєтьсяїм (водієм )чи обумовлюютьпозбавлення цьоговодія можливостізниження швидкостіавтомобіля аждо йогоповної зупинкиза допомогоюробочої гальмівної системиз відомоюводію ефективністю.Виявлені приекспертному оглядіавтомобіля-деформаціята руйнуванняелементів підвіскипереднього лівогоколеса,розгерметизація шинколіс лівоїсторони автомобіля,руйнування поворотноговажеля лівогопереднього колесата розривгальмівного трубопроводугальмівного механізмулівого передньогоколеса сталисьпід часДТП.Перед ДТПрульове керування,гальмівна системата ходовачастина автомобіляВАЗ 2107,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,перебували втехнічно-справномустані,вирішення питанняпро впливнесправностей накерованість автомобілемперед ДТП,є безпредметним(т.1 а.с. 126-131).
Відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи №3666/20-27 від 16.09.2020 та фото таблицею по дослідженню контактної взаємодії автомобіля ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 з пішоходом встановлено, що на підставі огляду автомобіля ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , слідів, які б з безумовністю явно вказували на зону контакту даного автомобіля з конкретним пішоходом ( ОСОБА_8 ) не виявлено. При цьому в передній лівій частині на окремих ділянках його кузова виявлені пошкодження, які могли бути утворені при наїзді на людину, при цьому дані сліди є характерними для фронтального контакту (т.1 а.с. 134-137).
Відповідно до висновку автотехнічної експертизи по обставинам дорожньо-транспортної пригоди №422 від 22.09.2020 ( Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод) встановлено, що в дорожній обстановці, що склалась водій автомобіля «ВАЗ 2107» ОСОБА_3 для забезпечення безпеки дорожнього руху під час руху по проїзній частині дороги, повинен був керуватися вимогами п.п.2.3 ( б) і ( д) та 10.1. ПДР України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля « ВАЗ 2107» ОСОБА_3 виконуючи належним чином вимоги п.п.2.3 ( б) і ( д) та 10.1. ПДР України, мав у своєму розпорядженні технічну змогу уникнути даної ДТП. Питання, що стосуються оцінки дій пішохода не входить до компетенції авто технічного експерта. Місце наїзду автомобіля « ВАЗ 2107» на пішохода ОСОБА_8 знаходиться в районі місця, позначеного позицією №7 на схемі протоколу огляду місця події, тобто на лівій стороні дороги, по напрямку руху автомобіля « ВАЗ 2107». Більш точне місцезнаходження місця наїзду з розмірами можливо було б визначити в ході огляду місця події безпосередньо після ДТП. В причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору, знаходились невідповідність дій водія автомобіля « ВАЗ 2107» ОСОБА_3 вимогам п.п.2.3. ( б) і ( д) та 10.1. ПДР України (т.1 а.с. 142-144).
Також суд в судовому засіданні ознайомився із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно з яким зареєстроване кримінальне провадження №12020120000000297 від 04.09.2020 , а також із повідомленнями про підозру від 05.09.2020 та від 19.10.2020. Крім того суд з`ясував, що відповідно до протоколу затримання від 05.09.2020 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в присутності адвоката ОСОБА_18 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України (т.1, а.с.100-103).
Даючи оцінку показанням обвинуваченої, свідків, аналізуючи їх та співставляючи із зібраними у справі доказами, суд доходить до таких висновків.
Відповідно до статті 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК України, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення.
Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.
Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.
Виходячи з наведених вище висновків щодо застосування правил статті 87 КПК України, суд зазначає, що проведення огляду місця події, не несе порушення конституційних прав обвинуваченої, а тому невірне зазначення адреси будинку в прив`язці до місця дорожньо-транспортної пригоди не тягне визнання доказу недопустимим, так як ці обставини встановлені судом під час судового розгляду та дослідженням доказів, в тому числі і відтворенням відеозапису обстановки ДТП, який є додатком до протоколу огляду місця події від 04.09.2020. Суд зазначає, що помилка у протоколі огляду місця події від 04.09.2020 сталася навпроти будинку по АДРЕСА_4 . Отже підстав для визнання протоколу огляду місця події від 04.09.2020 недопустимим є безпідставним.
Суд також зазначає, що тлумачення частини 1 статті 87 КПК України в частині визнання недопустимими похідних доказів призводить до висновку, що це правило може бути застосовано до похідних доказів лише у разі, якщо первісні докази визнані недопустимими на підставі частин 1-3 статті 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме собою не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі частини 1 статті 87 КПК України.
Крім того, застосовуючи правило частини 1 статті 87 КПК України в частині визнання недопустимими похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в доказі, що визнаний ним недопустимим відповідно до частини 1 статті 87 КПК.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що сторона захисту просить визнати недопустимими доказ а саме протокол огляду місця події, роблячи посилання на доктрину «Плодів отруйного дерева» сформульованим Європейським судом з прав людини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть тами ж.
Суд зазначає, що для того, щоб можна було вважати, що певний доказ був отриманий з порушенням, та може бути визнаний недопустимим або таким, що являється «плодом отруйного дерева» інформація, що міститься у недопустимому доказі, має доводити обставини, які необхідно встановити для здійснення такої процесуальної дії.
Отже, на підставі вищевикладеного суд не приймає до уваги посилання захисника про недопустимість вказаних доказів з підстав не вірного зазначення в протоколі огляду місця події від 04.09.2020 номера будинку, оскільки вказані слідчі дії проводились в межах кримінального провадження та щодо ДТП пов`язаного зі смертю ОСОБА_8 .
Суд також відхиляє аргументи сторони захисту та обвинуваченої ОСОБА_3 , що винуватим у виникненні дорожньо-транспортній пригоді є ОСОБА_9 , який будучи учасником дорожнього руху в якості пасажира втрутився у керування автомобілем та повернув кермо ОСОБА_3 ліворуч, що спричинило ДТП. Суд допитував з приводу цих обставин як обвинувачену ОСОБА_3 так і свідка ОСОБА_9 . Водночас свідок ОСОБА_9 надав суду показання, що під час руху та безпосередньо в момент з`їзду керувати ОСОБА_3 не заважав, а зіткнення відбулось не внаслідок його втручання. Водночас ОСОБА_3 змінювала свої показання та просила їх прийняти правильними саме в останньому варіанті, а саме що ОСОБА_9 втрутився у керування автомобілем, що і спричинило ДТП. Суд приймає такі показання обвинуваченої як спробою уникнути відповідальності та мінімізувати для себе негативні наслідки вчиненого злочину, а її посилання на непрофесійну діяльність захисника є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.
Крім того суд зазначає, що незалежно від причин виникнення небезпеки для руху водій зобов`язаний був дотримуватися правил дорожнього руху та виконувати вимоги як п.п 1.5, 2.3(б) (д) так і п.10.1 та 12.1 Правил, порушення яких дії обвинуваченої перебувають у причинному зв`язку із суспільно-небезпечними наслідками у вигляді заподіяння смерті потерпілій.
Суд зазначає, що стороною захисту не надано жодних доказів, які спростовують провину ОСОБА_3 , та порушення свідком ОСОБА_9 правил дорожнього руху, які були у взаємозв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Також суд враховує думку Верховного суду висловлену у постанові від 19 травня 2020 року, у справі № 490/10025/17, згідно якої порушення учасником дорожнього руху правил саме по собі не виключає винуватість іншого учасника руху, і створення небезпеки учасником дорожнього руху, яку водій був у стані виявити, не звільняє того від обов`язку вжити заходи, необхідні для уникнення або зменшення шкідливих наслідків від створеної небезпеки. Водій не вправі ігнорувати дійсну дорожню обстановку, яка склалася на момент прийняття ним рішення, у тому числі й небезпеку, що виникла внаслідок порушення ПДР іншим учасником. Основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.
Висновком експерта № 422 від 22 вересня 2020 року, який є неспростованим доказом, чітко стверджено, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля « ВАЗ 2107» ОСОБА_3 виконуючи належним чином вимоги п.п.2.3 ( б) і ( д) та 10.1. ПДР України, мала у своєму розпорядженні технічну змогу уникнути даної ДТП.
В обставинах даного провадження суд переконаний, що обвинувачена ОСОБА_3 усвідомлювала, що вона має діяти таким чином, щоб не створити перешкод учасникам руху, які мають перевагу. Організація дорожнього руху на зазначеній ділянці дороги дозволяла їй не розподіляти свою увагу між різними напрямами, і зосередитися на головному факторі, який вона мала врахувати перед здійсненням зміни напрямку руху на розташуванні, швидкості та інших важливих факторах руху транспортних засобів, що мали перевагу, аби переконатися, що актуальна дорожня обстановка дозволяє здійснити маневр. Крім того самовільно встановлені бетоні стовпи у вигляді бордюрного каменю самі по собі не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки в межах обставин вчинення ОСОБА_3 ДТП. Суд зазначає, що недопущення порушення правил ПДР не допустили б наїзд на пішохода ОСОБА_8 та остання не отримала б жодних тілесних ушкоджень. Водночас висновком інженерно-транспортної експертизи №3666/20-27 від 16.09.2020 встановлено, що в передній лівій частині на окремих ділянках його кузова виявлені пошкодження, які могли бути утворені при наїзді на людину та при цьому дані сліди є характерними для фронтального контакту.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що факт скоєння злочину та винність обвинуваченої у вчиненні злочинних дій доведені повністю.
Дії обвинуваченої ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілій.
При призначенні покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, віднесеного законодавцем до категорії тяжких, внаслідок якого двом потерпілим було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, форму вини - необережність, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_3 , яка не одружена, має на утриманні малолітнього сина, офіційно не працевлаштована, має постійне місце проживання у смт Добровеличківка, судимості не має, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Крім того суд враховує відомості досудової доповіді відносно особи обвинуваченої, а саме ОСОБА_3 раніше не судима. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Ймовірність виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства цілком можлива.
Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винну та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Водночас в судовому засіданні ОСОБА_3 вважає недопустимими докази щодо її стану алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, так як під час огляду не було здійснено відеофіксації, вважає, що прилад АЛКОНТ 01СУ №8009-06 не пройшов перевірки на придатність. Також захисник зазначила, що в матеріалах відсутні докази, що лікар, який проводив огляд обвинуваченої на стан алкогольного сп`яніння проходив тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Також згідно з Інструкцією з експлуатації АЛКОНТ 01СУ №8009-06, міжповірочний інтервал засобу вимірювальної техніки становить 6 місяців. Водночас остання повірка була проведена 29.11.2020. Огляд ОСОБА_3 проходила 04.09.2020.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту суд зазначає, що ОСОБА_3 була доставлена до Добровеличківської ЦРЛ після ДТП для проведення огляду згідно вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 відповідно до яких у разі скоєння дорожньої транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що зазначений висновок оскаржувався обвинуваченою, право на оскарження висновку передбачено п. 13,14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103.
Згідно з вимогами цього нормативного акту огляд водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди є обов`язковим і ця процедура не є слідчою дією у розумінні вимог статей 214, 223 КПК, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання цих результатів медичного дослідження недопустимими і такими, що отримані з порушенням порядку, передбаченого законом, тобто до внесення відомостей до ЄРДР.
Такі висновки повністю узгоджуються із правовими позиціями Верховного суду викладеними, зокрема у постановах від 24.02.2020 року у справі № 473/2872/18, від 10.12.2020 року у справі № 715/1912/19, від 11.02.2020 року у справі № 691/219/18.
Суд також приймає до уваги наявність в матеріалах справи свідоцтва про повірку приладу АЛКОНТ 01СУ №8009-06, яке чинне до 29.11.2020, а також сертифікату на прилад про прийняття приладу АЛКОНТ 01СУ №8009-06 (т.1 а.с. 157-158).
Також ОСОБА_3 досліджував лікар ОСОБА_19 саме спеціаліст вузького профілю - нарколог з достатнім стажем роботи, тому його висновок із описанням виконуваних ним тестів не викликає у суду сумніву. Також суд зазначає та сторонами не заперечувалося що огляд ОСОБА_3 на стан алкогольного сп`яніння проводився двічі і прилад показав 2 проміле алкоголю крові, що підтверджується відповідним актом (т.1 а.с.155).
Таким чином, акт та висновок до нього щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 133 від 04.09.2020 є належними та допустимими доказами, оскільки такі отримані у відповідності до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09.11.2015 року.
Зважаючи на викладене, суд доходить до висновку, що належними та допустимим доказами доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_3 вчинено за наявності обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а тому ця обставина підлягає врахуванню судом при призначенні покарання, а тому має місце порушення ОСОБА_3 п.2.9 (а) ПДР України.
Обставини, що пом`якшують покарання, судом не встановлені.
В той же час, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_3 , яка є водієм, достовірно знала про заборону керувати автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, однак свідомо порушила дану заборону, що потягло незворотні наслідки у виді смерті потерпілої. Також суд враховує, що обвинувачена вину визнала частково та намагалася її перекласти на пасажира ОСОБА_9 . Крім того ОСОБА_3 не визнавала вчинення ДТП у стані алкогольного сп`яніння посилаючись на невідповідність проведення процедури огляду та документів, які підтверджують її стан. Суд з`ясував, що обвинувачена не розкаялася, не просила вибачення у потерпілого, не намагалася злагодити свою провину та не відшкодовувала заподіяну шкоду.
Отже суд врахувавши позицію прокурора, потерпілого, які просили позбавити волі обвинувачену на максимальний термін, позицію захисника, яка просила виправдати обвинувачену, висновки органу пробації, вважає за необхідне призначити обвинуваченій строк покарання в межах санкції ч. 2ст.286КК Україниу виді позбавлення волі. Крім того суд вважає за необхідне застосувати до неї додаткове покарання передбачене ч.2ст. 286 КК Україниу виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке вона має відповідно до виданого посвідчення водія і позбавити ОСОБА_3 права керування транспортними засобами на максимальний строк визначений цією статтею.
Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної злочином моральної та матеріальної шкоди суд зазначає наступне.
ОСОБА_6 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги шодо стягнення моральної шкоди в розмірі 500000 грн підтримали у повному обсязі та зазначили, що потерпілий зазнав глибоких душевних страждань, так як втратив свою матір з якою постійно підтримував близькі родинні зв`язки. Також його матір постійно доглядала сина коли ОСОБА_6 був на роботі. Внаслідок загибелі матері, потерпілий зазнав та продовжує зазнавати значних душевних страждань.
Що стосується позовних вимог про стягнення матеріальних збитків, позивач та його представник позовні вимоги просили суд залишити без розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_3 позовні вимоги визнала частково, а саме у розмірі страхового відшкодування передбаченого законом.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршенням здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Зокрема, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно моральну шкоду. Одночасно цивільна відповідальність ОСОБА_3 на час ДТП була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цим полісом, в якому страхувальником є ОСОБА_3 , забезпечена відповідальність осіб перед потерпілими за участю керованого автомобіля марки ВАЗ-21070-20, реєстраційний № НОМЕР_1 . Тобто з урахуванням наявності договору страхування відповідальність у певних межах була покладена як на особу, яка застрахувала свою відповідальність, так і на страхову компанію.
Внаслідок ДТП, яке вчинено ОСОБА_3 на вказаному транспортному засобі, ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть. З метою відшкодування шкоди, завданої вчиненим ОСОБА_3 злочином, передбаченим ч.2 ст.286 КК України ОСОБА_6 подав позов, визначивши відповідача ОСОБА_3 . Відповідно потерпілий звернув вимоги до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000 гривень.
Суд вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди виходить з того, що потерпілий втратив близьку людину - матір, з якою підтримував близькі родинні стосунки, а також враховуючи несподівану та передчасну смерть матері викликали в потерпілого глибокі душевні страждання, враховуючи, що матір приймала постійну участь у житті потерпілого ОСОБА_6 . Також суд враховує, що страждання потерпілого поглиблені тим, що ОСОБА_3 до ухвалення вироку суду жодного разу особисто не попросила вибачення в потерпілого за скоєне, у вчиненому не розкаялася та не надавала потерпілому жодної компенсації.
Отже суд вважає доведеними ті обставини, що внаслідок загибелі близької людини потерпілий зазнав та продовжує зазнавати душевних страждань. Непоправність вказаного становища безумовно призводить до нервових переживань, дискомфорту, стривоженості за своє майбутнє без матері. Зазначене безумовно негативно впливає на психічний стан здоров`я потерпілого та примушує його докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Отже суд оцінює розмір заподіяної моральної шкоди 350000 гривень.
Зазначений розмір моральної шкоди визначено судом з огляду на характер та обсяг перенесених потерпілим страждань, які пов`язані зі смертю матері.
Однак рішення суду про стягнення 350000 грн у повному об`ємі з ОСОБА_3 без урахування відповідальності страховика, визначеної договором страхування та посвідченої відповідним полісом, суперечить вимогам закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV. Зокрема, п.27.3 ст.27 указаного закону, крім іншого, передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, батькам (усиновлювачам). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.
Розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі на день ДТП, тобто станом на 01 вересня 2020 року становив 5000 грн, що визначено ст.8 закону «Про Державний бюджет на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX.
Тому зі страховика в рахунок відшкодування моральної шкоди належить стягнути 60000 грн (5000*12), а решту суми з ОСОБА_3 .
Проте, оскільки потерпілий не заявляв позовні вимоги до страхової компанії, то суд зменшує визначений ним розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 350000 грн на суму 60000 грн і стягує різницю з ОСОБА_3 , що становить 290000 гривень.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що в судовому засіданні ОСОБА_3 заявила, що не бажає приймати участь в судових засіданнях, а тому ухилятиметься від її участі. Крім того враховуючи, що прокурор просив максимальну міру покарання у виді позбавлення волі, а тому є реальний ризик переховуватися шляхом зміни місця постійного перебування. Потерпіла сторона підтримала клопотання прокурора.
Отже суд доходить до висновку, що з метою належної процесуальної поведінки та запобіганню ризикам переховування від покарання, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою .
Також обвинуваченій необхідно зарахувати термін попереднього ув`язнення тримання під вартою за період з 04.09.2020 до 16.02.2021 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Процесуальні витрати за проведення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи №3663/20-27 від 16.09.2020, судової інженерно-транспортної експертизи (трасологічної) №3666/20-27 від 16.09.2020 та за проведення судової інженерно-транспортної експертизи по обставинам ДТП №422 від 22.09.2020, необхідно покласти на обвинувачену.
Доля речових доказів має бути вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 100, 349, 369, 373-376 КПК України, суд
У Х В А Л И В :
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки .
Зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , термін попереднього ув`язнення тримання під вартою за період з 04.09.2020 до 16.02.2021 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Обрати обвинуваченій ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід тримання під вартою, взявши обвинувачену під варту із зали суду і строк відбування покарання їй обчислювати з 04 жовтня 2021 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в сумі 3922 ( три тисячі дев`ятсот двадцять дві )гривні 63 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м.Анівка Сахалінського області, жителя АДРЕСА_5 , в рахунок відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди кошти в сумі 290000 (двісті дев`яносто тисяч) гривень .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду за клопотанням цивільного позивача та його представника.
Речові докази у справі: автомобіль марки ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 (у технічному стані після ДТП), - повернути законному власнику, після набрання вироком законної сили; взуття потерпілої ОСОБА_8 , яке знаходиться у камері схову Добровеличківського ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградської області, - знищити після набрання вироком законної сили.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження та може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області ОСОБА_20
