ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"11" листопада 2020 р. м. Черкаси справа № 10/5026/290/2011
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем судового засідання Вініченко О.Б., за участю:
ТОВ АЛЬФА-ЛІЗИНГ Україна: не з`явився,
приватний виконавець Булахевіч С.В. не з`явився,
від боржника: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду скаргу представника ПрАТ Первомайський кар`єр «Граніт» на рішення приватного виконавця, оформлені у формі постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника,
у справі №10/5026/290/2011
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Агросолтек»
до відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар`єр «Граніт»
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
Від представника ПрАТ Первомайський кар`єр «Граніт» надійшла скарга на рішення приватного виконавця, оформлені у формі постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника.
Скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні.
У судове засідання учасники судового процесу не з`явилися, що не перешкоджає розгляду скарги по суті.
З матеріалів скарги встановлено наступне.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 року у справі №10/5026/290/2011 затверджено мирову угоду укладену між кредиторами в особі комітету кредиторів та боржником, на умовах відстрочки, розстрочки погашення грошових вимог кредиторів, припинено процедуру санації, провадження у справі №10/5026/290/2011 закрито.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.07.2019 року у справі №10/5026/290/2011 задоволено частково заяву ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» про виправлення помилки у виконавчому документі. Виправлено помилки в ухвалі від 03.06.2019 року, шляхом доповнення резолютивної частини ухвали суду: пунктом 6, який викладено у наступні редакції: «Ухвала набрала законної сили 03.06.2019 року»; пунктом 7, який викладено у наступній редакції: «Строк пред`явлення ухвали до виконання по 03.06.2022 року»; в іншій частині заяви відмовлено.
30 червня 2020 року були отримані копії рішень приватного виконавця Булахевіча Степана Вікторовича оформлених у формі наступних постанов:
- постанова від 19.06.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №62389614 з примусового виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 року у справі №10/5026/290/2011;
- постанова від 19.06.2020 року про арешт майна боржника;
- постанова від 19.06.2020 року про арешт коштів боржника.
Зі змісту отриманого рішення про відкриття виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження №62389614 відкрите за зверненням ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» про відкриття виконавчого провадження та ухвали господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 року.
07 липня 2020 року було отримано від приватного виконавця постанову від 02.07.2020 року про арешт коштів боржника.
З прийнятими приватним виконавцем Булахевічем Степаном Вікторовичем постановою від 19.06.2020 року ВП №62389614 про відкриття виконавчого провадження, постановою від 19.06.2020 року ВП №62389614 про арешт коштів боржника, постановою від 19.06.2020 року про арешт майна боржника, постановою від 02.07.2020 року ВП №62389614 про арешт коштів боржника, боржник не погоджується та вважає, що вказані постанови є незаконними, оскільки прийняті з порушенням процесуальних норм, закріплених, зокрема в частині 3, частині 5 cтатті 327 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 4, 4.2 ст.5,11,12,15,18,26 Закону України «Про виконавче провадження», а також за невірного застосування норм права, закріплених в ст.ст. 35-39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній станом на 04.11.2012 року).
Щодо неправомірності постанови про відкриття виконавчого провадження боржник зазначає наступне.
При прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець залишив поза увагою той факт, що виконавчий документ, на підставі якого було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та були відсутні всі необхідні документи для відкриття виконавчого провадження, а безпосередньо ухвала про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство не є виконавчим документом та не підлягає примусовому виконанню особами, на яких покладені функції примусового виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
В той же час, виконавцем не були дотримані вимоги Закону, під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження.
По-перше, щодо відсутності підстав у приватного виконавця станом на 15.06.2020 року розпочати примусове виконання рішення. Приватний виконавець Булахевіч С.В. не мав станом на 15.06.2020 року права на примусове виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 року у справі №10/5026/290/2011.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи.
Абзацом 13 частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
При цьому, строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Виходячи зі змісту ухвали від 03.06.2019 року вбачається, що загальна сума вимог щодо яких укладена мирова угода у справі про банкрутство - 89 517 123 грн. 82 коп.
Згідно відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців вбачається, що приватний виконавець Булахевіч Степан Вікторович, номер посвідчення 0350, внесений до Єдиного реєстру приватних виконавців 15.08.2019 року, а отже розпочав діяльність приватного виконавця саме з 15.08.2019 року. Отже, приватним виконавцем здійснюється діяльність менше ніж один рік.
Таким чином, приватний виконавець Булахевіч С.В. не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення більше або дорівнює двадцять мільйонів гривень.
Разом з цим, зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2020 року вбачається, що виконавче провадження відкрито в межах суми
12 126 761,03 грн., однак вказана сума ухвалою від 03.06.2019 року не передбачена, ні як загальна сума стягнення, ні як сума стягнення на користь ТОВ «Альфа-Лізинг Україна».
Більш того, на користь ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» на сьогоднішній день здійснюється примусове виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 року №10/5026/290/2011 приватним виконавцем Недоступом Дмитром Миколайовичем в рамках виконавчого провадження №60924313. Вказане виконавче провадження на сьогодні чинне.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Отже, приватний виконавець Булахевіч С.В. зобов`язаний був повернути виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
В ухвалі ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» не визначений стягувачем. Зі змісту постанови від 20.12.2019 року ВП №60924313 про відкриття виконавчого провадження, вбачається, що стягувачем у виконавчому провадженні виступає - ТОВ «Альфа-Лізинг Україна».
Ухвала від 03.06.2019 року про затвердження мирової угоди була прийнята стосовно одного боржника та 16 (шістнадцяти) кредиторів, й щодо жодного із них не було закріплено статусу стягувача.
В той же час, поряд із ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» було укладено мирову угоду із 11 (одинадцятьма) кредиторами однієї черги - четвертої черги, стосовно яких також настав строк виконання умов мирової угоди, проте ухвала була видана лише ТОВ «Альфа-Лізинг Україна», що позбавило можливості отримати виконавчий документ решті кредиторів.
З цього слідує, що подана від ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» заява не є заявою стягувача в розумінні cтатті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (оскільки в поданому виконавчому документі заявник не був таким, що визначений стягувачем), а відтак вказана заява не була підставою для початку примусового виконання рішення суду.
Боржник зазначає, що на відміну від справ позовного провадження по яким ухвали про затвердження мирової угоди є виконавчими документами і повинні відповідати вимогам статті 193 ГПК України та частин 1, 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», мирова угода, затверджена у справі про банкрутство, не є виконавчим документом, законом не передбачено її примусове виконання, а наслідки невиконання ухвали про затвердження мирової угоди передбачені нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Вказане дає підстави для висновку, що ухвала про затвердження мирової угоди укладеної у справі про банкрутство не є виконавчим документом, а спеціальний порядок її виконання та правові наслідки не виконання боржником передбачені безпосередньо в Законі, який має вищий пріоритет в застосуванні до відносин пов`язаних із провадженням у справі про банкрутство.
Такого правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 року у справі №7/17-2087-2011 (http://www. reyestr. courtsov. ua/Review/86999054).
Отже, в силу вищевказаних положень законодавства, ухвала від 03.06.2019 року у справі №10/5026/290/2011 є судовим рішенням, яким не передбачається застосування заходів примусового характеру особами, які здійснюють примусове виконання рішення, а відтак ухвала мала бути також повернута без прийняття до виконання на підставі пункту 7 частини 4 cтатті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
27.07.2020 року на адресу суду від приватного виконавця Булахевіча С.В. надійшло письмове заперечення на скаргу наступного змісту.
В силу Закону України «Про виконавче провадження», стягувач який в свою чергу визначений ухвалою суду від 03.06.2019 року у справі №10/5026/290/2011, здійснив своє право на примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили, в тій частині стягнення, яке визначено заявою про примусове виконання рішення.
Відповідно до норм статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» ухвала суду у господарських справах є виконавчим документом.
Правомірність відкриття 20.12.2019 року виконавчого провадження №60924313 підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 року у справі №10/5026/290/2011.
28.07.2020 року від ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» надійшли письмові заперечення, які підтримують позицію викладену у письмових запереченнях поданих приватним виконавцем Булахевіча С.В., просить відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив наступне.
За приписами статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст. 340 ГПК України).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються судові процедури банкрутства, зокрема мирова угода.
Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами (стаття 77 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Відповідно до статті 79 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов`язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
Статтею 81 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами цієї мирової угоди. Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство.
Наслідки невиконання боржником мирової угоди визначені статтею 82 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Так у відповідності до приписів частини 9 статті 82 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред`явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.
Отже приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які є спеціальними у даній справі, передбачено право кредитора захистити свої права у випадку невиконання боржником мирової угоди.
Відтак невиконання боржником зобов`язань по мировій угоді, затвердженій господарським судом у справі про банкрутство, є підставою для пред`явлення кредиторами своїх вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.
Суд зазначає, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на відміну від справ позовного провадження, ухвали по яким є виконавчими документами і повинні відповідати вимогам статті 193 ГПК України та частин 1,2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», не передбачено примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди у справах про банкрутство.
Також, суд зазначає, що мирова угода у справі про банкрутство є новацією зобов`язання боржника перед кредиторами та відповідною процедурою в ході провадження у справі про банкрутство, передбачає право кредиторів захистити свої інтереси в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. При цьому з огляду на новацію основного зобов`язання, первісне зобов`язання боржника припиняється.
Також слід відзначити, що на відміну від загального позовного провадження, у відповідності до якого ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", мирова угода затверджена у справі про банкрутство не є виконавчим документом та наслідки її невиконання передбачені пунктом 9 статті 82 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім того, у відповідності до пункту 6 статті 82 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мирова угода може бути розірвана в разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів в межах провадження справи про банкрутство.
Відтак з урахуванням того, що чинним законодавством України не передбачено примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство, суд вважає, що приватний виконавець Булахевіч С.В. всупереч Закону та практики Верховного Суду (справи №7/17-2087-2011, 10/5026/290/2011), відкрив виконавче провадження №62389614.
За таких обставин, скарга представника боржника підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1.Скаргу представника ПрАТ «Первомайський кар`єр Граніт» задовольнити.
2.Визнати неправомірними рішення приватного виконавця Булахевіча Степана Вікторовича прийняті у формі наступних постанов:
-постанови від 19.06.2020 року ВП №62389614 про відкриття виконавчого
провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Черкаської
області від 03.06.2019 року №10/5026/290/2011;
- постанова від 19.06.2020 року ВП №62389614 про арешт коштів боржника;
- постанова від 19.06.2020 року ВП №62389614 про арешт майна боржника;
- постанова від 02.07.2020 року ВП №62389614 про арешт коштів боржника;
3.Зобов`язати приватного виконавця Булахевіча Степана Вікторовича усунути порушення прав боржника - ПрАТ «Первомайський кар`єр «Граніт» та вимог чинного законодавства, шляхом:
- повернення без прийняття до виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 року №10/5026/290/2011 п. 3,4,7,9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»;
- звільнення від арешту накладеного постановою від 19.06.2020 року ВП №62389614 кошти боржника - ПрАТ «Первомайський кар`єр «Граніт» (код ЄДРПОУ 00292356), розміщених на рахунках, відкритих боржником;
- звільнення від арешту накладеного постановою від 19.06.2020 року ВП №62389614 коштів боржника - ПрАТ «Первомайський кар`єр «Граніт» (код ЄДРПОУ 00292356), розміщених на рахунках, відкритих боржником;
- звільнення від арешту накладеного постановою від 02.07.2020 року ВП №62389614 майна боржника - ПрАТ «Первомайський кар`єр «Граніт» (код ЄДРПОУ 00292356).
Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя С.С. Боровик
