Постанова від 22.09.2020 по справі № 10/5026/290/2011 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 22.09.2020 по справі № 10/5026/290/2011 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 10/5026/290/2011

Картка справи

Це рішення містить правові висновки

Справа № 10/5026/290/2011

Картка справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 10/5026/290/2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Катеринчук Л.Й.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - А.А. Верховець, судді: С.В. Сотніков, Б.М. Поляков) від 18.05.2020

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"

на дії приватного виконавця

у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолтек"

до боржника відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна")- Халявка І.М., адвокат,

представник боржника - Кураса С.А., адвокат.

представник приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. - Шахов О.М., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1 14.02.2011 Господарський суд Черкаської області ухвалив порушити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолтек" провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" (далі - Боржник) в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.1999 № 784-XIV, далі - Закон про банкрутство).

22.02.2011 Господарський суд Черкаської області ухвалив, за результатами проведення підготовчого засідання, призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича.

1.2 27.02.2012 Господарський суд Черкаської області ухвалив ввести щодо Боржника процедуру санації Боржника на строк дванадцять місяців, призначити керуючим санацією керівника боржника - Костіна А.М., а розпорядником майна Боржника - арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

03.06.2019 Господарський суд Черкаської області ухвалив задовольнити клопотання розпорядника майна Боржника про припинення процедури санації та про затвердження мирової угоди і про припинення провадження у справі; затвердити мирову угоду від 25.04.2019, укладену між Боржником в особі керуючого санацією - директора Костіна А.М., та комітетом кредиторів Боржника в особі голови комітету кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Констракшн Холдінг" в особі Скидана А.І.; припинити процедуру санації Боржника, а провадження у справі закрити.

23.07.2019 Господарський суд Черкаської області ухвалив задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ЛІЗИНГ Україна" (далі - ТОВ), виправити помилки в ухвалі господарського суду Черкаської області від 03.06.2019, доповнити резолютивну частину ухвали господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 пунктом 6, який викласти в наступній редакції: "Ухвала набрала законної сили 03.06.2019 року"; пунктом 7, який викласти в наступній редакції: "Строк пред`явлення ухвали до виконання по 03.06.2022 року", а в задоволенні вимог в іншій частині заяви відмовити.

1.3 24.01.2020 Боржник подав скаргу:

- про визнання неправомірними рішення приватного виконавця Недоступа Дмитра Миколайовича (далі - Приватний виконавець), прийняті у формі постанов: від 20.12.2019 ВП № 60924313 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 № 10/5026/290/2011; дві постанови від 20.12.2019 ВП № 60924313 про арешт коштів Боржника та дві постанови від 23.12.2019 ВП № 60924313 про арешт коштів Боржника (далі - Постанови);

- про зобов`язання Приватного виконавця усунути порушення прав Боржника та вимог чинного законодавств шляхом повернення без прийняття виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 № 10/5026/290/2011, звільнення з під арешту, накладеного постановою від 20.12.2019 ВП № 60924313, коштів Боржника, розміщених на рахунках, відкритих Боржником, звільнення з під арешту, накладеного постановою від 23.12.2019 ВП № 60924313, коштів Боржника, розміщених на рахунках, відкритих Боржником, звільнення з під арешту, накладеного постановою від 20.12.2019 ВП № 60924313, майна Боржника, звільнення з під арешту, накладеного постановою від 23.12.2019 ВП № 60924313, майна Боржника, повернення на рахунки Боржника коштів в сумі 471 669 грн 68 коп., списаних з рахунку НОМЕР_1 .

1.4 Скарга мотивована незаконністю заперечуваних постанов Приватного виконавця з огляду на те, що ухвала про затвердження мирової угоди, на підставі якої оформленні оскаржувані постанови, не відповідає вимогам законодавства, встановленим для виконавчого документа, не є виконавчим документом в силу особливостей укладення мирової угоди у справі про банкрутство, про що є висновок Верховного Суду, та не підлягає примусовому виконанню. Також скарга мотивована тим, що ТОВ, зазначене в оскаржуваних постановах як стягувач, не вказано як стягувач в ухвалі 03.06.2019, не зазначений строк пред`явлення ухвали до виконання як виконавчого документа, а нормами спеціального Закону про банкрутство встановлені спеціальні наслідки невиконання умов мирової угоди у справі про банкрутство.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1 19.02.2020 Господарський суд Черкаської області ухвалив задовольнити скаргу Боржника, визнати неправомірними дії Приватного виконавця у формі прийнятих ним Постанов, зобов`язати Приватного виконавця усунути порушення прав Боржника та вимог чинного законодавства шляхом повернення без прийняття виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019, звільнення з під арешту майна та коштів Боржника, накладених Постановами, та повернення на рахунки Боржника коштів в сумі 471 669 грн 68 коп., списаних з рахунку НОМЕР_1 .

2.2 Рішення суду мотивоване відсутністю підстав для відкриття виконавчого провадження щодо виконання ухвали від 03.06.2019 з огляду на те, що ухвала про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство Боржника, на відміну від ухвали про затвердження мирової угоди у межах розгляду справ позовного провадження, не є виконавчим документом, а наслідки невиконання боржником умов мирової угоди, укладеної та затвердженої у справі про банкрутство, та порядок та умови захисту прав кредиторів визначені нормами спеціального Закону про банкрутство.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1 18.05.2020 Північний апеляційний господарський суд постановив задовольнити скарги ТОВ та Приватного виконавця, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.02.2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Боржника про визнання неправомірними дії Приватного виконавця у формі прийнятих Постанов.

3.2 Рішення суду мотивоване застосуванням з дати набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства правил ГПК України до порядку виконання ухвали про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство як до виконавчого документа через зміну законодавчого регулювання в частині наслідків невиконання мирової угоди, яка укладена та затверджена у справі про банкрутство: з норм Закону про банкрутство на норми ГПК України з огляду на втрату чинності Закону про банкрутство та з огляду на відсутність в чинному Кодексі України з процедур банкрутства законодавчого регулювання наслідків невиконання мирової угоди.

Апеляційний суд додав, що ухвала від 03.06.2019 про затвердження мирової угоди у цій справі має всі ознаки виконавчого документа, а висновки в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 7/17-2087-2011 не можуть бути враховані апеляційним судом у спірних правовідносинах з огляду на заперечення у справі № 7/17-2087-2011 вчиненої у квітні 2019 року (до набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства) виконавчої дії з відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди.

4. Встановлені судами обставини

4.1 Виконавче провадження № 60924313 було відкрите на підставі заяви ТОВ про відкриття виконавчого провадження, ухвали господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 про затвердження мирової угоди та ухвали господарського суду Черкаської області від 23.07.2019 про виправлення описки.

За змістом постанови від 20.12.2019 ВП № 60924313 про відкриття виконавчого провадження стягувачем у виконавчому провадженні є ТОВ.

4.2 В ухвалі від 03.06.2019 у справі №10/5026/290/2011 ТОВ не визначено як стягувач.

Ухвала від 03.06.2019 про затвердження мирової угоди була прийнята стосовно одного боржника та 16 (шістнадцяти) кредиторів, й щодо жодного із них не було закріплено статусу стягувача.

Поряд із ТОВ було укладено мирову угоду із 11 (одинадцятьма) кредиторами однієї черги - четвертої черги, стосовно яких також настав строк виконання умов мирової угоди, проте ухвала була видана лише ТОВ.

4.3 06.02.2020 Приватний виконавець надав відзив на скаргу від 27.01.2020, в додатках до якої було надано копію розпорядження приватного виконавця № 60924313 та копії платіжних доручень №1095, 1096, 1097 від 10.01.2020 року.

Відповідно до розпорядження № 60924313 Приватний виконавець розподілив стягнуті з Боржника грошові кошти в сумі 471 669 грн 68 коп. наступним чином:

428 197 грн. 71 коп. на користь стягувача - ТОВ, як борг за виконавчим документом;

42 819 грн. 77 коп. - на користь Приватного виконавця як основна винагорода за виконавчим документом;

652 грн. 20 коп. - на користь Приватного виконавця як витрати виконавчого провадження, понесені приватним виконавцем.

Згідно з платіжним дорученням № 1095 від 10.01.2020 Приватний виконавець перерахував стягнуті грошові кошти в сумі 428 197 грн. 71 коп. на рахунок стягувача - ТОВ.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 09.06.2020 Боржник подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.02.2020 залишити без змін.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Апеляційний суд не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 7/17-2087-2011, помилково пославшись на вчинення у цій справі у квітні 2019, до набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства, відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, тоді як факт набрання чинності цього Кодексу не впливає на спірні правовідносини у цій справі з огляду на застосування як до правовідносин у цій справі, так і у справі № 7/17-2087-2011 положень Закону про банкрутство в редакції, яка діяла до внесення Законом України № 4212-VI від 22.12.2011 змін, що набули чинності з 19.01.2013.

6.2 Апеляційний суд дійшов неправильних висновків про статус ухвали про затвердження мирової угоди у цій справі як виконавчого документа, безпідставно застосувавши до спірних правовідносин положення Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013, не врахувавши факт порушення провадження у цій справі ухвалою від 14.02.2011 та факт укладення мирової угоди у цій справі на стадії санації Боржника, запровадженої згідно з ухвалою від 27.02.2012, внаслідок чого до правовідносин у цій справі застосовуються положення Закону про банкрутство в редакції, що застосовується до Боржника, яка не визначала за ухвалою про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство статусу виконавчого документа, однак встановлювала спеціальні наслідки невиконання умов мирової угоди

6.3 Висновок апеляційного суду про можливість примусового виконання ухвали від 03.06.2019 як виконавчого документа щодо окремого кредитора створює пріоритет для задоволення вимог одного із конкурсних кредиторів - ТОВ, що є кредитором четвертої черги, ставлячи у нерівне становище інших кредиторів цієї черги, щодо яких на рівних умовах була укладена мирова угода, чим порушується принцип черговості та пропорційності погашення грошових вимог, закріплений мировою угодою, виходячи зі змісту статті 31 Закону про банкрутство.

6.4 Зазначена в ухвалі від 03.06.2019 дата - 03.06.2022 не є строком пред`явлення до виконання цієї ухвали як виконавчого документа, оскільки не враховує різні строки відстрочки для кожного із кредиторів, встановлені в затвердженій судом мировій угоді.

6.5 Інші аргументи в касаційній скарзі аналогічні мотивам в скасованій апеляційним судом ухвалі суду першої інстанції.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1 Заперечення ТОВ аргументів касаційної скарги мотивовано необхідністю дотримання принципу обов`язковості виконання судового рішення та приналежністю ухвали про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство до виконавчих документів.

7.2 Приватний нотаріус у відзиві на касаційну скаргу заперечує аргументи скаржника з мотивів, аналогічних мотивам, викладеним в оскаржуваній постанові апеляційного суду.

8. Касаційне провадження

8.1 Суд не бере до уваги доводи ТОВ у письмових поясненнях "щодо правової позиції відзиву" ТОВ на касаційну скаргу Боржника та у додаткових письмових поясненнях щодо правової позиції відзиву на касаційну скаргу з огляду на подання цих пояснень як доповнень до відзиву на касаційну скаргу 26.08.2020 та 21.09.2020 , як таких, що подані з пропуском встановленого судом в ухвалі від 16.07.2020 строку для подання відзиву на касаційну скаргу - до 31.07.2020, що сплив (з урахуванням пункту 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020) 06.08.2020, та за відсутності клопотання про продовження строку для вчинення цієї процесуальної дії відповідно до положень пункту пункт 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правової природи мирової угоди у справі про банкрутство

9.1 Спір у справі виник за скаргою Боржника на вчинені приватним виконавцем в грудні 2019 року дії (у вигляді прийняття заперечуваних Боржником рішень) щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 - про затвердження мирової угоди у цій справі.

Отже спір стосується порядку виконання (наслідків невиконання) мирової угоди, укладеної та затвердженої судом у справі про банкрутство.

9.2 Враховуючи положення пункту 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення Закону про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI (що набрав чинності з 19.01.2013) та обставини: відкриття провадження у цій справі ухвалою від 14.02.2012 (в період чинності Закону України від 30.06.1999 № 784-XIV), застосування до Боржника згідно з ухвалою від 27.02.2012 процедури санації, тривання процедури санації у цій справі до 03.06.2019 - ухвалення судом рішення про припинення процедури санації Боржника, затвердження (зі стадії санації) мирової угоди і закриття з цих підстав провадження у справі про банкрутство Боржника, то провадження у цій справі здійснювалось за правилами Закону про банкрутство в редакції Закону України від 30.06.1999 № 784-XIV, відповідно до положень якого регулювались правовідносини у цій справі, у тому числі щодо підстав та порядку укладення, виконання мирової угоди у справі про банкрутство.

9.3 Отже правовідносини, що виникли на підставі укладеної та затвердженої судом у цій справі в період чинності Закону про банкрутство мирової угоди, вимагають правової кваліфікації за правилами та положеннями Закону про банкрутство.

9.4 За положеннями Закону про банкрутство відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу грошових коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.

Відповідно до статті 4 Закону про банкрутство мирова угода є однією із судових процедур, яка застосовується до боржника з метою відновлення його платоспроможності. Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі суду.

За приписами статті 35 Закону про банкрутство під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов`язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права.

Статтею 35 Закону про банкрутство встановлено, що рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги (частина 3 статті 36 Закону про банкрутство).

9.5 Водночас, відповідно до положень частини першої статті 192 ГПК України мирова угода, яка укладається у справах позовного провадження, є правовою формою врегулювання спору на підставі взаємних поступок та має стосуватися лише прав та обов`язків сторін спору. Така мирова угода затверджується ухвалою суду, якій надано статусу виконавчого документу (частина 2 статті 193 ГПК), з одночасним закриттям провадження у справі. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про її затвердження може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (частина третя статті 193 ГПК).

9.6 Таким чином, на відміну від правовідносин між сторонами у позовному провадженні, відносинам неплатоспроможності притаманно те, що вони не є засобом вирішення окремого спору між боржником та його кредитором, а повинні забезпечити колективний механізм захисту інтересів різних кредиторів (конкурсних, заставних, поточних), інших учасників провадження у справі про банкрутство та справедливий розподіл активів боржника поміж цими кредиторами, справедливі умови реалізації майна боржника з метою пропорційного захисту майнових інтересів боржника та кредиторів.

А тому судам належить враховувати, що мирова угода в позовному провадженні є способом врегулювання спору між двома сторонами спору, у той час як у справах про банкрутство правовідносини характеризуються множинністю інтересів учасників справи і багатосуб`єктним складом кредиторів мирової угоди. Тому законодавець в окремих випадках не дозволяє застосування певних механізмів позовного провадження щодо окремих процедур банкрутства, прямо передбачивши в спеціальному законі про банкрутство особливі механізми врегулювання правовідносин у разі укладення мирової угоди задля її виконання і, відповідно, задоволення вимог кредиторів.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/26972/14.

9.7 Мирова угода у справі про банкрутство є способом відновлення платоспроможності боржника та рівномірного/пропорційного задоволення грошових вимог кредиторів. Відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є наслідком його неплатоспроможності, а тому факт укладення мирової угоди боржника з кредиторами і закриття справи про банкрутство не свідчать, що усунуті економічні передумови неплатоспроможності. Укладена та затверджена судом мирова угода повертає боржнику його майнову та організаційну незалежність як учасника господарського обігу та змінює умови виконання грошових зобов`язань перед кредиторами. Належне та повне виконання боржником мирової угоди свідчить про спроможність такого боржника як повноцінного учасника господарського обігу.

Однак невиконання боржником умов мирової угоди у ході її виконання свідчить не лише про порушення прав кредиторів, але й про його неспроможність у розумінні законодавства про банкрутство. Тому надання мировій угоді у справі про банкрутство статусу виконавчого документа та її примусове виконання на користь одного чи декількох кредиторів призведе до: нерівномірного (несправедливого та непропорційного) задоволення грошових вимог кредиторів; штучної конкуренції виконавчих проваджень; відновлення загрози неплатоспроможності, оскільки задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань у боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

9.8 У зв`язку із викладеним Суд погоджується з висновком суду першої інстанції у скасованій апеляційним судом ухвалі суду першої інстанції про те, що на відміну від справ позовного провадження, у яких ухвали про затвердження мирової угоди є виконавчими документами і повинні відповідати вимогам статті 193 ГПК України та вимогам частин першої та другої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", мирова угода, затверджена у справі про банкрутство, не є виконавчим документом, законом не передбачено можливості її примусового виконання, на правовідносини з виконання мирової угоди у справі про банкрутство не поширюються положення ГПК України, якими врегулюванні питання виконання мирової угоди, укладеної у справі позовного провадження.

При цьому Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 7/17-2087-2011.

9.9 Дійшовши цього висновку, є помилковим неврахування апеляційним судом позиції Верховного Суду у справі № 7/17-2087-2011, та висновок апеляційного суду про неподібність правовідносин у справі № 7/17-2087-2011 зі спірними правовідносинами у цій справі через відмінність дати відмови у вчиненні виконавчої дії з примусового виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди у справі № 7/17-2087-2011 - в квітні 2019 (до введення в дію Кодексу), від дати ухвалення оскаржуваних постанов приватного виконавця у цій справі - в грудні 2019 (після введення в дію Кодексу), оскільки зазначення про вчинення виконавчих дій (до або після введення в дію Кодексу) не передбачено положеннями статей 33, 37, 39 Закону про банкрутство (у редакції, що застосовується до Боржника) та не може створювати правових наслідків ототожнення мирової угоди у справі про банкрутство як правового інституту колективного врегулювання порядку задоволення боржником грошових вимог кредиторів із правовим інститутом індивідуального врегулювання спору між єдиним позивачем (кредитором) та відповідачем (боржником), яким є мирова угода у позовному провадженні.

А тому Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 6.1).

9.10 Враховуючи викладене, є помилковими у цій справі протилежні висновки апеляційного суду:

- про поширення на спірні правовідносини (через відсутність в чинному на момент виникнення спірних правовідносин Кодексі правового регулювання з питань, що пов`язані з невиконанням мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство), положень статті ГПК України (статті 193), оскільки норми цієї статті регулюють наслідки невиконання затвердженої судом мирової угоди у позовному провадженні та не можуть субсидіарно застосовуватись до правового інституту мирової угоди у процедурі банкрутства, так як процедура виконавчого провадження не передбачає можливостей порушення виконавчого провадження за індивідуальною заявою одного з конкурсних кредиторів, що включений до мирової угоди у справі про банкрутство;

- про належність ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 про затвердження мирової угоди у цій справі про банкрутство до виконавчого документа, що може бути прийнята державним/приватним виконавцем до примусового виконання, оскільки законодавством про банкрутство не визначено статус ухвали про затвердження мирової угоди, як виконавчого документа;

- про законність винесення Приватним виконавцем оскаржуваних постанов у межах відкритого за заявою ТОВ виконавчого провадження з примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство Боржника, оскільки таке рішення порушує баланс інтересів кредиторів попередньої черги та кредиторів тієї ж черги, що і кредитор, який ініціював виконавче провадження.

А тому Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункти 6.2, 6.3) та відхиляє протилежні аргументи ТОВ (пункт 7.1)

9.11 Дійшовши висновку у пунктах 9.6 - 9.8 (про неналежність, за правилами Закону про банкрутство, ухвали про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство Боржника до виконавчого документа, що підлягає примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження"), Суд не бере до уваги аргументи скаржника (пункт 6.4) щодо кваліфікації визначеного в ухвалі про затвердження мирової угоди у цій справі строку пред`явлення до виконання цієї ухвали як виконавчого документа.

9.12 Таким чином висновки в постанові апеляційного суду про статус ухвали про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство Боржника як виконавчого документа у розумінні статті 193 ГПК України та про законність винесення Приватним виконавцем оскаржуваних постанов у межах відкритого за заявою ТОВ виконавчого провадження з примусового виконання вказаної ухвали суду зроблені без врахування положень Закону про банкрутство та з неправильним застосуванням апеляційним судом положень пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" чинного Кодексу і ГПК України.

А тому висновки в скасованій апеляційним судом ухвалі Господарського суду Черкаської області від 19.02.2020 зроблені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених обставин справи.

9.13 У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 308 та статті 312 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а скасована нею ухвала суду першої інстанції (з урахуванням викладених в цій постанові доповнень та уточнень її мотивувальної частини) - залишенню в силі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 у справі № 10/5026/290/2011 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.02.2020 у справі № 10/5026/290/2011 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.Я. Погребняк

Л.Й. Катеринчук

Джерело: ЄДРСР 92069874

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!