КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" травня 2014 р. Справа№ 10/5026/290/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Копитової О.С.
Шипка В.В.
при секретарі судового засідання Патлань І.О.
та представників:
від ініціюючого кредитора: не з'явився;
від інших кредиторів: не з'явилися;
від боржника: Костін А.М. (дов. від 03.02.2014);
від розпорядника майна: не з'явився;
від керуючого санацією: не з'явився.
від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси: Білоконь Л.Я. (дов. від 14.04.2014 № 1669/01-17);
від Публічного акціонерного товариства "Азот": Ахмістов О.М. (дов. від 30.12.2013 № 500-08/95);
розглянувши апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області, Публічного акціонерного товариства "Азот" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси
на ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.04.2014
у справі № 10/5026/290/2011 (суддя: Шумко В.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолтек"
до Відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 у справі № 10/5026/290/2011 затверджено мирову угоду, укладену комітетом кредиторів боржника - Відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт"; дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введену ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 по справі, припинено; повноваження керуючого санацією боржника Костіна А.М., розпорядника майна боржника Звєздічева М.О. припинено; провадження у справі № 10/5026/290/2011 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" припинено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 14.04.2014 № 6792/11, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви розпорядника майна боржника Звєздічева М.О. про затвердження мирової угоди від 24.02.2014.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник Публічного акціонерного товариства "Азот" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 23.04.2014 № 501-06/153, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 у даній справі та прийняти нове рішення, яким в затвердженні мирової угоди від 24.02.2014 відмовити.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 24.04.2014 № 1800/03-07, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в затвердженні мирової угоди, укладеної комітетом кредиторів боржника - Відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт".
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти посилаються на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційних скаргах апелянти зазначають про недопустимість тривалого строку відстрочки та розстрочки, передбаченого мировою угодою від 24.02.2014, у зв'язку з невідповідністю цього чинному законодавству.
Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області в апеляційній скарзі заперечуючи проти затвердження мирової угоди від 24.02.2014 зазначає про те, що мирова угода від 24.02.2014 була підписана за межами процедури санації та повноваження керуючого санацією припинились. Разом з тим, посилається на порушення судом першої інстанції норм Закону України „Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України „Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з огляду на те, що недоїмка, яка числиться за боржником, як борг перед апелянтом, не підлягає списанню.
Публічне акціонерне товариство "Азот" в апеляційній скарзі, заперечуючи проти затвердження мирової угоди від 24.02.2014 зазначає про те, що умови, затверджені в ній, порушують принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки фактично мировою угодою захищені лише інтереси боржника.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси в апеляційній скарзі, заперечуючи проти затвердження мирової угоди від 24.02.2014, зазначає про те, що кредиторські вимоги апелянта до боржника в сумі 4 081,17 грн. за вказаною мировою угодою підлягають списанню, що, як вважає апелянт, суперечить чинному законодавству.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014, від 30.04.2014 та від 07.05.2014 у справі № 10/5026/290/2011 прийнято до провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області, Публічного акціонерного товариства "Азот" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси на ухвалу господарського суду ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 у даній справі та призначено розгляд вказаних апеляційних скарг на 13.05.2014.
У зв'язку з перебуванням судді Остапенко О.М. у відпустці, за розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційних скарг у справі № 10/5026/290/2011 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Копитова О.С., Шипко В.В. Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 апеляційні скарги прийнято до провадження у новому складі суду, об'єднано їх в одне апеляційне провадження та розгляд їх відкладено на 28.05.2014.
28.05.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від боржника надійшов відзив на апеляційні скарги, в яких останній просить суд відмовити повністю у задоволенні апеляційних скарг, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 у даній справі в оскаржуваній частині - залишити без змін, посилаючись на те, що порядок укладання мирової угоди відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому оскаржувана ухвала є законною й підстави для її скасування відсутні.
Від кредиторів (крім представників Публічного акціонерного товариства "Азот" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси) у судове засідання ніхто не з'явився. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судова колегія, вислухавши думки присутніх у судовому засіданні учасників провадження у даній справі, вирішила за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі тих учасників провадження у справі, які не з'явилися у судове засідання 28.05.2014.
Представники Публічного акціонерного товариства "Азот" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси (апелянти) в судовому засіданні 28.05.2014 підтримала вимоги своїх апеляційних скарг та апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області і просили їх задовольнити: скасувати оскаржувану ухвалу і прийняти нове рішення по суті заявлених скарг.
Представник боржника не визнав апеляційні скарги і просив їх відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарги не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.
В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі по тексту - Закон).
Відповідно до ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Згідно ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до матеріалів даної справи провадження у ній перебувало на стадії санації боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 порушено провадження у даній справі про банкрутство ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт".
Ухвалою суду першої інстанції від 19.07.2011 було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт", згідно з яким визнані вимоги: - ТОВ "Агросолтек" - на суму 323 385, 50 грн. в четверту чергу; - Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси - на суму 815 353,18 грн., з яких 595 818,28 грн. у другу чергу, 118 173,67 грн. в третю чергу та 101 361,23 грн. у шосту чергу; - ЗАТ "Бластко" - на суму 120 000,00 грн. у четверту чергу; - Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - на суму 58 241, 30 грн. у другу чергу; - ПП "ІнтерІнформЦентр" - на суму 4 032 105, 00 грн. в четверту чергу; - ТОВ "УніКредит Лізинг" - на суму 18 536 133, 78 грн., з яких 17 152 164,81 грн. в четверту чергу та 1 383 968,97 грн. у шосту чергу; - ПАТ "Азот" - на суму 135 364,96 грн., з яких 123 623,83 грн. в четверту чергу та 11 741,13 грн. у шосту чергу; - Первомайський міськрайонний центр зайнятості - на суму 88 607,50 грн., з яких 86 699,95 грн. в другу чергу та 1907,55 грн. у шосту чергу; - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - на суму 66 193, 93 грн., з яких 62 112,76 грн. у другу чергу та 4081,17 грн. у шосту чергу; -ЗАТ "Соснівський гранкар'єр" - на суму 62 000, 00 грн. в четверту чергу; - ТОВ "Девелопмент Констракшн Холдинг" - на суму 18 507 139,77 грн. в четверту чергу; - ТОВ "Нью Системс Центр" - на суму 6 859 325,60 грн. в четверту чергу; - ВАТ "Янцівський гранітний кар'єр" - на суму 2 030 287,92 грн. в четверту чергу; - ТОВ "Нью Системс РЕ" - на суму 4 537 778,80 грн. в четверту чергу; - ВАТ "Інвесткапітал" - на суму 32 840 000,00 грн. в четверту чергу; - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції - на суму 125,00 грн. в першу чергу. Вимоги, забезпечені заставою майна боржника: 1. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції - на суму 9 959 530,75 грн., з яких 9 959 441,42 грн. у першу чергу та 89,33 грн. у шосту чергу; 2. ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" - на суму 3 733 903,05 грн., з яких 2 962 489,62 грн. у першу чергу та 771 413,43 грн. у шосту чергу задоволення вимог кредиторів - затвердити.
27.02.2012 господарський суд виніс ухвалу про введення процедури санації підприємства - боржника. Керуючим санацією призначено керівника боржника Костіна Артема Михайловича, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича.
31 липня 2012 року господарський суд затвердив план санації боржника.
Судовою колегією встановлено, що під час реалізації плану санації, боржником було погашено вимоги ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції в повному обсязі, вимоги ПАТ «Бласко» на суму 2 962 489,62 грн. (вимоги забезпечені заставою); частково погашені вимоги наступних конкурсних кредиторів другої черги: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - на суму 19 434,62 грн., Первомайського міськрайонного центру зайнятості на суму 28 752,56 грн., Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на суму 20 499,51 грн., Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах на суму 197 540,78 грн.
21.02.2014 було проведено збори комітету кредиторів ВАТ „Первомайський кар'єр „Граніт". На зборах комітету кредиторів ВАТ „Первомайський кар'єр „Граніт" більшістю голосів було прийнято рішення про укладення мирової угоди у справі № 10/5026/290/2011 на запропонованих умовах, яке було оформлене протоколом зборів комітету кредиторів від 21.02.2014 № 6.
До матеріалів справи додано докази, які підтверджують те, що про дату, час і місце проведення зборів комітету кредиторів, проведених 21.02.2014, всіх членів комітету кредиторів було належним чином повідомлено та їм надіслано проект даної мирової угоди для ознайомлення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заперечення Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, ТОВ „УніКредитЛізинг", ПАТ „Азот" щодо укладення мирової угоди не приймаються, оскільки є необґрунтованими, адже Мирова угода складена у відповідності до вимог Закону, яким безпосередньо регулюється провадження у справах про банкрутство, рішення прийняте правомочними зборами комітету кредиторів 21.02.2014, зокрема, щодо затвердження мирової угоди у справі про банкрутство ВАТ „Первомайський кар'єр „Граніт", є легітимним, оскільки прийняте більшістю голосів присутніх на зборах членів комітету кредиторів (62 744 голосів з 82 095), з дотриманням норм п. 9 ст. 16 Закону.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями апелянтів щодо незаконного затвердження мирової угоди від 24.02.2014, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 4 Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:
розпорядження майном боржника;
санація (відновлення платоспроможності) боржника;
мирова угода;
ліквідація банкрута.
Стосовно боржника перші дві процедури вже застосовані.
В процедурі санації повністю погашені вимоги заставних кредиторів, частково - вимоги кредиторів другої черги задоволення.
Однак, здійснення процедури санації боржника не призвело до відновлення його платоспроможності. Встановлений строк процедури санації сплинув, підстави для його продовження відсутні.
Таким чином, судом до боржника має бути застосована одна із двох процедур - мирова угода або ліквідація банкрута.
Пунктом 9 статті 7 Закону встановлено, що при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону.
Визначення мирової угоди у справі про банкрутство, порядок її укладення, розгляду, затвердження, виконання встановлені розділом IV Закону.
Крім того, колегія зазначає, що загальні вимоги до мирової угоди передбачені в самому Законі.
Пунктом 12.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04.06.2004 №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що оскільки мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, має перевірити: правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, зокрема: чи було засідання комітету кредиторів правомочним, чи є повноваження у представників кредиторів брати участь у засіданнях комітету кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди тощо; повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів; дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди, встановленого ст. ст. 35-37 Закону; чи не суперечать умови мирової угоди законодавству; чи не порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб.
Приписами ст. 35 Закону передбачено, що мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.
Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.
Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
В даному випадку мирову угоду підписано головою комітету кредиторів та керуючим санацією, у зв'язку з перебуванням справи на стадії санації боржника.
Приписами ст. 37 Закону визначено, що мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.
Мирова угода має містити положення про:
- розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;
- відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.
Вказані вимоги щодо мирової угоди відображені в затвердженій судом першої інстанції мировій угоді від 24.02.2013 у даній справі.
Відповідно до ст. 38 Закону арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди.
До заяви про затвердження мирової угоди додаються: - текст мирової угоди; - протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди; - список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості; - зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою; - письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголошували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.
За своєю суттю мирова угода фіксує умови врегулювання обов'язків неплатоспроможного боржника щодо погашення заборгованості його кредиторам будь-якими законними способами, наслідком чого має стати припинення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст. 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
У п. 95 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство» зазначено, що господарським судам слід враховувати, що мирову угоду може бути укладено лише після публікації в офіційних друкованих органах оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, затвердження судом реєстру і обрання членів комітету кредиторів, оскільки цей правочин впливає на права та обов'язки всіх кредиторів у справі про банкрутство, крім випадків, прямо передбачених Законом, а рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається виключно комітетом кредиторів.
З наведеного вбачається, що вказана мирова угода від 24.02.2013, яка подана на затвердження місцевому господарському суду, містить всі необхідні істотні умови, затверджена правомочним комітетом кредиторів, який представляє інтереси всіх кредиторів боржника у справі, підписана керуючим санацією боржника - ВАТ „Первомайський кар'єр „Граніт", головою комітету кредиторів - ПАТ „Інвесткапітал", визначає розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника та суми вимог, які підлягають відстрочення (розстроченню) та прощенню (списанню) за погодженням з кредиторами ВАТ „Первомайський кар'єр „Граніт".
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону господарський суд відмовляє у затвердженні мирової угоди в разі порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого Законом, та якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 40 Закону господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено мирову угоду.
Дослідивши подану на затвердження суду мирову угоду у даній справі, суд апеляційної інстанції встановив, що умови мирової угоди не суперечать вимогам Закону, заява про затвердження мирової угоди оформлена належним чином, умови мирової угоди стосуються лише прав і обов'язків сторін, сторони за мировою угодою наділені повноваженнями на її укладення, порядок укладання мирової угоди дотриманий, мирова угода не суперечить вимогам чинного законодавства та за своїм змістом є такою, що може бути виконана у відповідності з її положеннями.
Доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, з огляду на відсутність обґрунтованих посилань в них на порушення норм законодавства України, порушення порядку укладення вказаної мирової угоди, судом не встановлені умови даної мирової угоди, які б суперечили законодавству.
Твердження Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про нелегітимність комітету кредиторів, який уклав мирову угоду, у зв'язку із закінченням строку санації боржника та повноважень керуючого санацією, спростовується матеріалами справи. Крім того, господарським судом продовжено строк процедури санації боржника, повноваження керуючого санацією та розпорядника майна боржника до 08.04.2014 (ухвала суду від 18.03.2014 по справі).
З аналізу норм Закону вбачається, що повноваження керуючого санацією після закінчення строку процедури санації не обмежуються та не припиняються до їх припинення судом, про що має бути винесена відповідна ухвала господарського суду. Крім того, ч. 13 ст. 17 Закону передбачено, що керуючий санацією продовжує виконувати свої обов'язки до моменту передачі справ ліквідатору (у разі переходу до ліквідаційної процедури).
Доводи Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області в апеляційній скарзі стосовно того, що в частині списання заборгованості за реєстром вимог 6 черги, які є недоїмкою, суперечить законодавству, є необгрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, укладена мирова угода не містить положень щодо прощення (списання) заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Разом з тим, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містить положень про неможливість погашення, списання штрафних санкцій (штрафу, пені) при укладенні мирової угоди, що і має місце в даному випадку.
Судовою колегією встановлено, що вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області у розмірі 101 361,23 грн., які увійшли до 6 черги та які підлягають прощенню (списанню), є штрафними санкціями.
Пунктом 7 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на який посилається кредитор в апеляційній скарзі встановлено, що не підлягає списанню сума недоїмки, зокрема, в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону, крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.
Підпунктом 6 пунктом 1 статті 1 вказаного Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом;
Терміни „штрафні санкції", „пеня", „штраф" не є тотожними з терміном „недоїмка", приведеними у вказаних Законах.
Разом з тим, в апеляційній скарзі Управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області зазначено, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено стягнення пені і штрафу у тому ж порядку, як і стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків, а недоїмка не підлягає списанню. Тобто, апелянт сам, посилаючись на вказані вище закони, не ототожнює штрафні санкції з недоїмкою.
Стосовно ж доводів апелянтів щодо значної та необгрунтованої тривалості відстрочення, розстрочення погашення вимог кредиторів, встановлених мировою угодою у даній справі, то судова колегія звертає увагу на те, що Розділ IV Закону, що унормовує порядок підписання та затвердження мирової угоди, її обов'язкові умови, не передбачає будь-яких обмежень чи граничних розмірів надання відстрочки чи розстрочки погашення кредиторських вимог. Судом першої інстанції вірно враховано, що рішення з цього питання щодо строку відстрочки (розстрочки) прийняте повноважним комітетом кредиторів боржника у даній справі, який представляє інтереси всіх кредиторів у справі, у тому числі апелянтів.
До того ж, основною метою процедури банкрутства є саме відновлення платоспроможності боржника, мінімізація випадків ліквідації суб'єктів господарювання, а відтак, враховуючи значний обсяг кредиторської заборгованості, та, наслідки мирової фінансової кризи, що є загальновідомим фактом, встановлення відстрочки (розстрочки) погашення боргів кредиторів на визначений умовами даної мирової угоди термін не може вважатися порушенням чинного законодавства та не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Доводи апелянтів, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія відхиляє доводи апелянтів, викладені в даних апеляційних скаргах, за необґрунтованістю.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області від 14.04.2014 № 6792/11, Публічного акціонерного товариства "Азот" від 23.04.2014 № 501-06/153 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси від 24.04.2014 № 1800/03-07. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 08.04.2014 у справі № 10/5026/290/2011, що оскаржується, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області від 14.04.2014 № 6792/11, Публічного акціонерного товариства "Азот" від 23.04.2014 № 501-06/153 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси від 24.04.2014 № 1800/03-07 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 у справі № 10/5026/290/2011 - без змін.
2. Матеріали справи № 10/5026/290/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.
Повний текст постанови підписаний 02.06.2014.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді О.С. Копитова
В.В. Шипко
