ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2014 року
Справа № 10/5026/290/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Катеринчук Л.Й.
Куровського С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Черкаси та Управління Пенсійного фонду України у місті Черкаси
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 по справі №10/5026/290/2011 за заявою ТОВ "АГРОСОЛТЕК" до ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" про банкрутство, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 порушено провадження по справі №10/5026/290/2011 про банкрутство ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", за загальною процедурою, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.02.2012 по справі №10/5026/290/2011 введено процедуру санації боржника на строк до 12 місяців, керуючим санацією боржника призначено керівника боржника Костіна А.М., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Звєздічева М.О.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 /суддя Шумко В.В./ затверждено мирову угоду від 24.02.2014, укладену між боржником та кредиторами, провадження по справі №10/5026/290/2011 припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 по справі №10/5026/290/2011 /колегія суддів у складі : Доманська М.Л., Копитова О.С., Шипко В.В./ ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 залишено без змін.
В касаційних скаргах Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Черкаси і УПФ України у м.Черкаси просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.04.2014, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення по справі, прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні заяви розпорядника майна боржника Звєздічева М.О. про затвердження мирової угоди.
Кредитор - ПАТ "Азот" в поясненнях на касаційні скарги просить скарги задовольнити, оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції - скасувати, прийняти нове рішення по справі про відмову у затвердженні Мирової угоди від 24.02.2014.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Провадження по справі про банкрутство ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" здійснюється на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону, чинній до 19.01.2013 року.
До Господарського суду Черкаської області 28.02.2014 надійшла заява розпорядника майна боржника про затвердження мирової угоди по справі про банкрутство ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт".
Як вбачаться із матеріалів справи, 21.02.2014 проведено збори комітету кредиторів ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", на яких більшістю голосів було прийнято рішення про укладення мирової угоди.
Затверджуючи мирову угоду від 24.02.2014, укладену між боржником та кредиторами, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги щодо форми, змісту мирової угоди, умов та строків її укладання, які встановлені ст.ст. 35, 36, 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сторонами мирової угоди дотримані, а саме : рішення про укладання мирової угоди як з боку кредиторів, так і збоку боржника прийнято і сама угода підписана повноваженими сторонами (п.п.3,4 ст. 35 Закону); мирова угода укладена щодо вимог передбачених ст. ст. 31, 36 Закону, а отже, мирова угода не містить положень, які б суперечили діючому законодавству.
Київський апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 без змін.
Але з такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.
Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст.4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
Згідно із п.1 ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство (ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.
Відповідно до п.2 ст.36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.
Як вбачається із матеріалів справи, мирова угода від 24.02.2014, передбачає умови погашення заборгованості перед кредиторами другої, третьої, четвертої черг та прощення (списання) заборгованості перед кредиторами шостої черги (п.1.6 мирової угоди).
Так, умовами мирової угоди (п.1.8) передбачено відстрочення на один рік кредиторської заборгованості в сумі 536 664,82 грн, а після спливу річного терміну, розстроченню на три роки, в сумі 118 173,67 грн - відстроченню на чотири роки, в сумі 86 587 811,23 грн, - відстроченню на двадцять років, а після спливу, розстроченню на десять років, в сумі 2 274 473,48 грн - списанню.
Крім того, вказаними умовами мирової угоди від 24.02.2014 передбачено відстрочку сплати заборгованості в сумі 86 587 811,23 грн на двадцять років, а після спливу вказаного строку, розстрочку даної заборгованості на десять років, тобто даними умовами мирової угоди, яка передбачає відстрочку і розстрочення заборгованості в сумі більш ніж 86 ( вісімдесят шість) мільйонів гривень на тридцять років, боржник фактично звільняється від сплати кредиторської заборгованості.
Затверджуючи дану мирову угоду суд першої інстанції не звернув уваги, що умови даної мирової угоди не відповідають вимогам Закону та порушують баланс інтересів кредиторів і боржника.
Відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при затвердженні мирової угоди господарський суд зобов'язаний перевірити порядок укладення мирової угоди, встановлений Законом, та відповідність умови мирової угоди чинному законодавству.
Господарський суд Черкаської області, затверджуючи мирову угоду від 24.02.2014, укладену між боржником та кредиторами, в порушенні вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", належним чином не дослідив істотні умови даної мирової угоди, не з'ясував чи відповідає дана мирова угода нормам чинного законодавства, та чи не порушує укладена мирова угода прав та законних інтересів сторін.
Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, в порушення вимог ст.99-101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції від 08.04.2014 на зазначені вище обставини уваги не звернув не дав їм належної оцінки.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 по справі про банкрутство ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, видом діяльності боржника являється : добування декоративного та будівельного каменю, піску та гравію (т.1а.с.24звор.).
Згідно із п.1 абз.5-6 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, не порушуються з дня набрання чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 1 січня 2013 року.
(пункт 1 розділу VII доповнено абзацом згідно із
Законом України від 06.03.2003 р. N 597-IV,
абзац шостий пункту 1 розділу VII у редакції
Законів України від 17.02.2004 р. N 1499-IV,
від 18.01.2005 р. N 2354-IV,
від 11.01.2007 р. N 585-V,
від 23.12.2009 р. N 1790-VI)
Провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, які були порушені після 1 січня 2000 року, підлягає припиненню.
(пункт 1 розділу VII доповнено абзацом згідно із
Законом України від 06.03.2003 р. N 597-IV,
абзац сьомий пункту 1 розділу VII у редакції
Закону України від 17.02.2004 р. N 1499-I
Відтак,суду першої інстанції належить перевірити, чи наявна частка держави у статутному капіталі боржника, вид діяльності боржника - ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", відповідно до КВЕД, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. № 441 з послідуючими змінами та чи відноситься боржник до підприємств, до яких, за видом їх діяльності, застосовуються вимоги абз . 6 п.1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і послідуючий розгляд справи здійснювати з урахуванням встановленого.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 - 1119, 11110 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Черкаси та Управління Пенсійного фонду України у місті Черкаси задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 по справі №10/5026/290/2011 скасувати.
Справу №10/5026/290/2011 направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Катеринчук Л.Й.
Куровський С.В.
