Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/17852/15-ц
2/357/437/20
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10.11.2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Бондаренко О.В., при секретарі Вангородській О.С., розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, Орган опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації, про визнання незаконним вивезення дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини та відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
21.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив: 1) визнати незаконним вивезення ОСОБА_2 неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон України та зобов`язати відповідача повернути дитину до постійного місця проживання на території України у м. Біла Церква Київської області, 2) визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , 3) відібрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ОСОБА_2 та передати батьку ОСОБА_1 , 4) стягнути з відповідача на свою користь 345 600,00 грн. моральної шкоди; 6) стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
08.07.2019 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, після скасування 29.05.2019 року постановою Великої палати Верховного суду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.08.2017 року, ухвали та постанови Апеляційного суду Київської області від 17.08.2018 року і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, справу прийнято до провадження та призначено за правилами загального позовного провадження підготовче засідання.
10.11.2020 року представник відповідача, адвокат Гаро Г.О., подала до суду клопотання про закриття провадження у справі в порядку п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України мотивуючи тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже досяг 14 років, тому відповідно до ч.3 ст. 160 СК України він наділений правом самостійно визначити з ким з батьків та де він хоче надалі проживати, у зв`язку з цим, вирішення судом питання щодо визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини прямо суперечить чинному законодавству та порушуватиме права і інтереси дитини. Враховуючи, що вимоги про незаконність вивезення дитини за кордон, відібрання дитини від матері та передача батьку та спору про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача є похідними від вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки вони обґрунтовувалися наявністю спору між батьками про визначення місця проживання дитини та необхідністю позивача вирішувати цей спір в судовому порядку, провадження у справі підлягає закриттю в цілому.
У підготовчому засіданні представник відповідача клопотання підтримала в повному обсязі.
Позивач у підготовчому засіданні заперечив проти клопотання мотивуючи тим, що Верховний Суд встановив факт незаконного вивезення дитини за кордон та вказав на те, що дитина навіть після досягнення 14 років не може в повній мірі оцінювати ситуацію яка склалася, тому вказані питання мають вирішувати батьками.
Представник позивача у підготовчому засіданні зазначив, що клопотання не підлягає до задоволення мотивуючи тим, що дана справа знаходить в провадженні вже 5 років, крім вимоги щодо визначення місця проживання дитини є інші вимоги, які є окремими, а не похідними та вирішення яких не залежить від віку дитини, враховуючи, що правомірність вивезення дитини за кордон має вирішуватися з урахуванням часу виникнення спору.
Представник третьої особи, Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, у підготовчому засіданні заперечила проти клопотання мотивуючи тим, що спір між батьками існує, а для вирішення питання щодо місця проживання дитини необхідно заслухати думку дитини.
Третя особа - Орган опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації, у підготовче засідання представника не направила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.
Відповідач у підготовче засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
При вирішенні клопотання суд виходить з наступного.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно із ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц Верховний Суд зауважив, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Але відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Суд роз`яснив, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Також, Верховний Суд зауважив, що якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вказаним спором 21.12.2015 року та провадження у справі відкрито до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, таким чином провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Також, слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у даній справі, зазначено про необхідність встановлення дійсних обставин справи, визначення характеру спірних правовідносин та норм права, які їх регулюють та надання належної правової оцінки зібраним доказам, що можливо здійснити лише при розгляді справи по суті та ухваленні рішення у справі.
Керуючись ст. 255, 353 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, Орган опіки та піклування Білоцерківської районної державної адміністрації, про визнання незаконним вивезення дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяО. В. Бондаренко
