2/172
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.09 Справа№ 2/172
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представників позивача Ломановського О.А., Тагієва С.В., представника відповідача Амброс М.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший дім”, м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Комфортбуд-1”, м. Львів про стягнення 118594 грн. 25 коп.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Перший дім”, м. Одеса звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Комфортбуд-1”, м. Львів про стягнення 118594 грн. 25 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 10.08.2009р. призначив розгляд справи на 08.09.2009р. Ухвалою суду 08.09.2009р. розгляд справи відкладався на 05.02.2009р.
В судові засідання з’явилися представники позивача, позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що позивач протягом жовтня-листопада 2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 129875 грн. 14 коп., який останнім оплачено частково в сумі 26481 грн. 32 коп. У зв’язку з цим відповідачу було надіслано претензію про оплату боргу, яка задоволена частково. Просять стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченого товару в сумі 103393 грн. 83 коп. а також втрати від інфляції, нараховані за період з листопада 2008р. по липень 2009р.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що вартість товару частково сплачена, на дату розгляду справи в суді розмір неоплаченного товару становить 93393 грн. 83 коп. Також зазначив, що оскільки сторонами не було узгоджено строк оплати вартості товару, письмових вимог про оплату відповідач не отримував, а тому обов’язок з оплати у відповідача не виник.
Представникам роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
31 жовтня 2008р. позивач поставив відповідачу по накладних №Л-ПД-38 та №Л-ПД-39 від 31.10.2008р., на підставі довіреностей №891 від 22.10.2008р. та №977 від 31.10.2008р., товар на загальну суму 81034 грн. 04 коп.
3 листопада 2008р. позивач поставив відповідачу по накладній №Л-ПД-41 від 03.11.2008р., на підставі довіреності №977 від 31.10.2008р., товар на загальну суму 15075 грн. 00 коп.
5 листопада 2008р. позивач поставив відповідачу по накладній №Л-ПД-43 від 05.11.2008р., на підставі довіреності №1019 від 05.11.2008р., товар на загальну суму 360 грн. 00 коп.
10 листопада 2008р. позивач поставив відповідачу по накладній №Л-ПД-48 від 10.11.2008р., на підставі довіреності №1019 від 05.11.2008р., товар на загальну суму 31818 грн. 50 коп.
14 листопада 2008р. позивач поставив відповідачу по накладній №Л-ПД-51 від 14.11.2008р., на підставі довіреності №1077 від 14.11.2008р., товар на загальну суму 1587 грн. 60 коп.
Таким чином було поставлено товар на загальну суму 129875 грн. 14 коп.
У зв’язку з частковою оплатою вартості товару в розмірі 11481 грн. 32 коп., позивач 22 травня 2009р. надіслав відповідачу претензію №1, в якій вимагав оплатити суму заборгованості до 30.05.2009р. Вказана претензія отримана відповідачем 25.05.2009р., про що свідчить відмітка в повідомленні про вручення.
Відповідач 26.05.2009р. та 29.05.2009р. здійснив часткову оплату вартості товару в сумі 10000 грн. 00 коп.
12 черня 2009р. позивач надіслав відповідачу претензію №2, в якій вимагав оплатити суму заборгованості до 20.06.2009р.
18 червня 2009р. відповідач оплатив 5000 грн. 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позовної заяви в суд заборгованість відповідача перед позивачем становила 103393 грн. 83 коп.
В судовому засіданні представники сторін пояснили, що заборгованість частково в сумі 10000 грн. 00 коп. оплачено. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 10000 грн. 00 коп. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.
Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується належним чином оформленою накладною та довіреністю. Таким чином позивач вчинив дії щодо передачі товару та передав такий, а відповідач прийняв товар, підтвердивши прийняття підписом уповноваженої особи на накладних та передачею довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.
Оскільки строк виконання зобов’язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу (претензію) про сплату боргу, яка залишена без розгляду та задоволення.
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог цієї статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період з 30.11.2008р. по 17.07.2009р. втрати від інфляції в сумі 15200 грн. 43 коп.
Оскільки у зобов’язанні між сторонами не було встановлено строку оплати вартості товару, то, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов’язаний був провести оплату вартості товару протягом семи днів з дня отримання вимоги. Як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, вимога (претензія №1) була надіслана позивачем 22.05.2009р. та отримана відповідачем 25.05.2009р. У зв’язку з цим право нарахування інфляційних втрат у позивача виникає після спливу семи днів з дня пред’явлення такої вимоги (претензії), тобто з 01.06.2009р. Позивачем нараховано інфляційні втрати, починаючи з 30.11.2008р., тобто до моменту виникнення у відповідача обов’язку з оплати після заявленої вимоги (надіслання претензії №1). Відповідно до проведеного перерахунку, розмір втрат від інфляції повинен становити 1290 грн. 33 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 93393 грн. 83 коп. основного боргу, 1290 грн. 33 коп. інфляційних втрат. В частині стягнення 10000 грн. 00 коп. основного боргу провадження припинити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 655 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Комфортбуд-1”, м. Львів, вул. Стрийська, 121, фактичне місцезнаходження: м. Львів, вул. Зелена, 186 (ідентифікаційний код 33169993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший дім”, м. Одеса, вул. Прохорівська, 75 (ідентифікаційний код 09325637) 93393 грн. 83 коп. основного боргу, 1290 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1046 грн. 82 коп. державного мита та 114 грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 10000 грн. 00 коп. основного боргу провадження припинити.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя
