ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.11 Справа № 2/172
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, м.Львів до ОСОБА_4, м.Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія сходів Акорд-Проект», с.Верхня Білка про визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства
В С Т А Н О В И В:
Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія сходів Акорд-Проект»ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія сходів Акорд-Проект»ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.11.2010р. порушив провадження у справі, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія сходів Акорд-Проект».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія сходів Акорд-Проект»від 17 січня 2006 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія сходів Акорд-Проект». Згідно п.11.3. статуту товариства за рахунок внесків учасників утворюється статутний фонд в розмірі 260 000 грн. Учасниками товариства є позивач і відповідач, частки кожного в статутному фонді товариства складають 50%. Як зазначив позивач, відповідно до статуту товариства, кожен з учасників, в тому числі і ОСОБА_4, набув обов'язку по сплаті внеску до статутного капіталу товариства у розмірі 130 000 грн. До моменту реєстрації товариства учасники сформували 50% статутного капіталу товариства. Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про господарські товариства»частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Проте, як стверджує позивач, на відміну від позивача, який повністю оплатив свою частку в статутному капіталі товариства, відповідач дану вимогу закону не виконав та за результатами першого року діяльності товариства сформував свою частку лише у розмірі 30% від статутного капіталу товариства, оплативши до кінця встановленого законом терміну (до 17 січня 2007 року) лише 13 000 грн.
На думку позивача, у описаних вище правовідносинах учасник товариства ОСОБА_4 (відповідач) виступає боржником товариства, так як не виконав взятого на себе зобов'язання, а товариство –кредитором перед ОСОБА_4 Згідно ч.3 ст.528 ЦК України інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 ЦК України. Статтею 516 ЦК України встановлено порядок заміни кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки ст.515 ЦК України встановлено виключний перелік зобов'язань, в яких заміна кредитора не допускається, а саме: заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а укладених договорів, які б регулювали даний вид правовідносин немає, на думку позивача, заміна боржника ОСОБА_4 у зобов'язанні перед товариством на ОСОБА_3 здійснюється без згоди боржника (ОСОБА_4).
Враховуючи те, що відповідач не сформував свою частку у повному обсязі, позивач, перейнявши на себе обов'язки боржника –відповідача, з метою підтримання діяльності товариства та виконання вимог чинного законодавства, власними коштами доформував статутний капітал товариства.
Таким чином, на думку позивача, останній, окрім задекларованої частки у статуті товариства у розмірі 50% статутного капіталу товариства, вартістю 130 000 грн., додатково набув право власності на частку у розмірі 18,39 % статутного капіталу товариства, оплативши 47 808,00 грн., а отже, розмір фактично оплаченої частки в статутному капіталі товариства позивачем становить 68,39%, загальною вартістю 177 808,00 грн. В зв’язку з цим позивач просить визнати право власності за позивачем на 18,39% частки в статутному капіталі ТОВ «Студія сходів Акорд-Проект»номінальною вартістю 47 808 грн.
Представники відповідача в судових засіданнях позов заперечили повністю з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема відповідач зазначив, що відповідно до ст.ст.41, 52 Закону України «Про господарські товариства»до компетенції зборів учасників товариства відноситься прийняття рішень про внесення змін до статуту товариства, встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів. На думку відповідача, вимоги позивача зводяться до того, щоб судовим рішенням змінити розмір і співвідношення часток засновників у статутному фонді товариства, що є виключною компетенцією зборів засновників. Позивачем не надано жодних доказів того, що зборами засновників прийнято рішення про зміну співвідношення часток засновників. Крім цього, згідно ч.3 ст.52 Закону України «Про господарські товариства»якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія сходів Акорд-Проект»позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.
За письмовим клопотанням сторін ухвалою суду від 05.01.2011р. було продовжено строк вирішення спору.
20.01.2011р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.
У відповідності до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п’ятнадцять днів. Як вже зазначалося вище, ухвалою суду від 05.01.2011р. строк вирішення спору продовжено до 22.01.2011р. За таких обставин у суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого ст.69 ГПК України.
Представникам сторін роз’яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суду не поступало.
В судовому засіданні 20.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2011р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія сходів Акорд-Проект»створене на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія сходів Акорд-Проект»від 17 січня 2006 року, яке оформлене протоколом №1 від 17 січня 2006 року, та зареєстроване у Єдиному державному реєстрі 21 січня 2006 року.
Відповідно до п. 3.1. статуту учасниками товариства є:
1) громадянин України ОСОБА_4;
2) громадянин України ОСОБА_3.
Згідно п. 11.3 статуту товариства для забезпечення діяльності товариства, за рахунок внесків учасників утворюється статутний фонд в розмірі 260 000 гривень.
У п. 11.4. статуту товариства учасниками затверджено наступний порядок формування статутного фонду товариства:
- ОСОБА_4 вносить 130 000,00 гривень і його частка в статутному фонді складає 50 %;
- ОСОБА_3 вносить 130 000,00 гривень і його частка в статутному фонді складає 50 %.
До моменту реєстрації товариства учасники сформували 50% статутного капіталу товариства, що підтверджується заявою про переказ готівки №1 від 17 січня 2006 року на суму 65 000 грн. (платник –ОСОБА_4), та заявою про переказ готівки від 17 січня 2006 року на суму 65 000 грн. (платник –ОСОБА_3).
07.08.2006р. відповідач вніс 13 000 грн. як внесок у статутний фонд товариства, що підтверджується квитанцією від 07.08.2006р.
Позивачем в період з лютого 2006 року по листопад 2008 року внесено на рахунок ТОВ «Студія сходів Акорд-Проект»з призначенням платежу «внесок в статутний фонд»112 808 грн., що підтверджується квитанцією №1 від 14 лютого 2006 року на суму 8160,00 грн.; квитанцією №2 від 27 лютого 2006 року на суму 1000,00 грн.; квитанцією №3 від 1 березня 2006 року на суму 22500,00 грн.; квитанцією №4 від 17 березня 2006 року на суму 3500,00 грн.; квитанцією №5 від 27 березня 2006 року на суму 6000,00 грн.; квитанцією №6 від 4 квітня 2006 року на суму 7500,00 грн.; квитанцією №7 від 19 квітня 2006 року на суму 2548,00 грн.; квитанцією №8 від 16 травня 2006 року 400,00 грн.; квитанцією №9 від 9 червня 2006 року на суму 200,00 грн.; квитанцією №11 від 18 серпня 2006 року на суму 46300,00 грн.; квитанцією №15 від 20 травня 2008 року на суму 2350,00 грн.; квитанцією від 23 травня 2008 року на суму 150,00 грн.; квитанцією від 20 червня 2008 року на суму 700,00 грн.; квитанцією від 24 червня 2008 року на суму 3600,00 грн.; квитанцією від 24 липня 2008 року на суму 1000,00 грн.; квитанцією №3 від 30 липня 2008 року на суму 700,00 грн.; квитанцією від 20 серпня 2008 року на суму 500,00 грн.; квитанцією від 29 серпня 2008 року на суму 1200,00 грн.; квитанцією №9 від 29 вересня 2008 року на суму 1500,00 грн.; квитанцією №10 від 20 жовтня 2008 року на суму 600,00 грн.; квитанцією від 28 жовтня 2008 року на суму 1000,00 грн.; квитанцією №1 від 6 листопада 2008 року на суму 850,00 грн.; квитанцією №1 від 19 листопада 2008 року 550,00 грн.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Законом України від 15 грудня 2006 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Згідно ч.1 ст.167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ч.3 ст 167 ГК України під корпоративними правами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються чи припиняються щодо корпоративних прав.
Відтак даний спір є корпоративним спором та відноситься до підвідомчості господарських судів.
Відповідно до ч.1 ст.140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, засноване одним або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Згідно ст.143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Відповідно до ст.58 Закону України „Про господарські товариства” вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Згідно ст.59 згаданого вище Закону до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься, зокрема, внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів.
У п. 11.4. статуту ТОВ «Студія сходів Акорд-Проект»учасниками затверджено наступний порядок формування статутного фонду товариства:
- ОСОБА_4 вносить 130 000,00 гривень і його частка в статутному фонді складає 50 %;
- ОСОБА_3 вносить 130 000,00 гривень і його частка в статутному фонді складає 50 %.
Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про господарські товариства»до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. В матеріалах справи містяться письмові докази (заяви про переказ готівки від 17 січня 2006 року), які підтверджують внесення учасниками 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу в статутний фонд товариства.
Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про господарські товариства»частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.
Як попередньо встановлено судом, позивачем повністю сплачено його внесок до статутного фонду товариства, що підтверджується доданими до справи платіжними документами.
Натомість, як встановлено судом, відповідач свого обов’язку щодо сплати решти свого вкладу в статутний фонд товариства протягом першого року діяльності товариства належним чином не виконав, внісши лише 13 000 грн.
Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про господарські товариства»якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.
Проте в матеріалах справи відсутні докази того, що учасниками товариства приймались рішення про зменшення статутного капіталу товариства чи про ліквідацію товариства.
Варто наголосити, що чинним законодавством не передбачено можливості виконання одним учасником товариства обов’язку за іншого учасника товариства поза відносинами представництва.
Слід зазначити, що й саме товариство не позбавлене права звернутися до суду з позовом про стягнення з учасника несплаченої ним частини внеску до статутного капіталу товариства.
Посилання позивача на ст.528 ЦК України суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Так в силу приписів ч.3 ст.528 ЦК України інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно.
Таким чином, правова конструкція вищезазначеної норми передбачає наявність наступних обов’язкових елементів:
а) повинна існувати вимога кредитора до боржника;
б) так звана інша особа повинна мати право на майно боржника (право оренди, право застави тощо);
в) повинна існувати небезпека втратити право на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно.
Однак позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності жодного з вищеперелічених елементів конструкції правової норми, зазначеної в ст.528 ЦК України. Зокрема позивачем не надано суду доказів того, що товариство, як кредитор по відношенню до відповідача, пред'являло останньому вимогу щодо сплати решти внеску до статутного капіталу.
Крім цього, позивач не навів доказів існування у нього яких-небудь прав на майно саме відповідача, як боржника (право оренди, право застави тощо). Наявність у позивача певних корпоративних прав не можна ототожнити з правами на майно іншого учасника товариства.
Також залишився недоведеним позивачем і факт існування небезпеки втратити право на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно.
Відповідно до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора в зобов’язанні вчиняється у тій же формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора в зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Окрім цього суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. В порушення даної норми позивачем не обґрунтовано, яке матеріальне право чи інтерес позивача порушене діями відповідача.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини позивача, то відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 140, 143, 513, 528 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя
