ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" вересня 2008 р. Справа № 2/172
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Трощанське", с.Троща Чуднівського району Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "22" травня 2008 р. у справі № 2/172 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Трощанське", с.Троща Чуднівського району Житомирської області
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка хмелярів та пивоварів", с.Карпівці Чуднівського району Житомирської області
про зобов'язання повернути 20780,00 кг. зерна ячменю на суму 25767,20 грн. та 8000,00 кг гречки на суму 14400,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.05.2008 р. усправі №2/172 в позові Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Трощанське" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка хмелярів та пивоварів" про зобов'язання повернути 20780,00 кг. зерна ячменю на суму 25767,20 грн. та 8000,00 кг гречки на суму 14400,00 грн. - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач в особі ліквідатора ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти новий судовий акт.
Зокрема, скаржник вважає, що наведені у оскаржуваному рішенні висновки суду не є належно мотивованими, що є порушенням норм процесуального права.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач вказує на фактичні обставини справи та обґрунтовує позовні вимоги ст.174, 20 Господарського кодексу України. Як пояснює позивач, посівний матеріал був наданий відповідачу - СТОВ "Спілка хмелярів та пивоварів" саме в борг, який відповідач зобов'язувався повернути після збору урожаю восени 2004 року. При цьому, доказом визнання відповідачем господарських зобов'язань перед позивачем як боргу протягом четвертого кварталу 2006 року та в 2007 році позивач вважає повернення частини зерна, що знаходились у володінні відповідача. Як вказує скаржник, незадоволеними залишились господарські зобов'язання відповідача перед позивачем у вигляді заборгованості по зерну в натурі в кількості 20780,00 кг. ячменю та 8000,00 кг. гречки.
Посилаючись на лист Житомирської товарної аграрно-промислової біржі від 25.02.2008р. №23, в якому зазначено ціну зерна ячменю та зерна гречки, позивач вказує, що сума завданих йому збитків складає 40167,20 грн., що, як вважає скаржник, не враховано господарським судом.
Крім того, на думку скаржника, господарський суд при прийняті рішення, обмежив права позивача щодо заявленого позивачем клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог, одна з яких є засновником позивача із суттєвою часткою голосів у статутному капіталі позивача, тобто, рішення господарського суду може вплинути на його права або обов'язки, чим порушив вимоги ст.27 ГПК України.
В засідання суду особа, що подала апеляційну скаргу, свого представника не направила, про причини неявки в суд не повідомила, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції - ухвали суду від 15.07.2008 р. про відкладення розгляду справи (а.с.65,66).
Від відповідача - СТОВ "Спілка хмелярів та пивоварів" 23.09.2008 р. на адресу суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№02-01/5757/08 від 23.09.2008р.) та клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з відрядженням директора (вх.№02-01/5756/08 від 23.09.2008р.). Вказане клопотання розглянуто судовою колегію та відхилено, зважаючи на те, що: по-перше, клопотання не обґрунтовано документально; по-друге, у відповідності до ст.28 ГПК України відповідач як юридична особа мав можливість направити для участі в засіданні суду будь-якого іншого представника згідно довіреності.
Крім того, слід зазначити, що з урахуванням приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України, нез'явлення в судове засідання сторін, повідомлених належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
27.02.2008 р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Трощанське" в особі ліквідатора ОСОБА_1 звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка хмелярів та пивоварів" про зобов'язання повернути 20780,00 кг. зерна ячменю на суму 25767,20 грн. та 8000,00 кг. гречки на суму 14400,00 грн., яке, як зазначив позивач, СТОВ "Трощанське" передало в борг СТОВ "Спілка хмелярів та пивоварів" відповідно до акту від 04.04.2004 р.
В матеріалах справи міститься копія акту від 04.04.2004 р. прийому-передачі посівного матеріалу з СТОВ "Трощанське" в СТОВ "Спілка хмелярів та пивоварів", з якого вбачається, що комісія по врегулюванню майнових відносин з однієї сторони та комісія по прийому основних засобів виробництва з другої сторони підписали вказаний акт про те, що 04.04.2004 р. була проведена передача посівного матеріалу, а саме: ячмінь - 46000,00 грн., гречка - 8000 грн., овес -7000 кг.. Вказаний акт містить підписи голів та членів обох зазначених комісій, печатки позивача та відповідача.
Зазначений акт, на думку позивача, є доказом отримання відповідачем майна згідно переліку в борг та укладення між сторонами договору позики, який регулюється главою 60 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Особливість договору позики полягає в тому, що позичальник отримує предмет позики у власність.
Договір позики є реальним договором та вважається укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, що визначені родовими ознаками. Договір вступає в силу лише з моменту, коли позикодавець передає предмет позики позичальнику. Саме з моменту передачі грошей або речей, що є предметом позики, позичальник стає їх власником. Позикодавець за договором набуває лише прав, позичальник - обов'язків. Після передачі предмета позики позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості, а позикодавець набуває права вимоги щодо повернення суми позики або певної кількості речей того ж роду і такої ж якості.
При цьому, судова колегія зазначає, що згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
З наведеної норми вбачається, що вартість родових речей, що передаються в позику, встановлюється за домовленістю сторін. Вартісна оцінка родових речей є підставою для визначення форми договору. У випадках, коли позикодавцем є юридична особа, письмова форма є обов'язковою, незалежно від суми позики.
В даному випадку, в акті від 04.04.2004 р. йдеться про передачу зерна ячменю на суму 15697,50 грн., гречки на суму 2726,40 грн. та овесу на суму 2385,60 грн., тобто всього на суму 30697,50грн., що значно перевищує десятикратний розмір встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Зважаючи на зазначене та той факт, що як позивач, так і відповідач у справі є юридичними особами, укладати договір позики вони повинні були лише у письмовій формі.
Зі змісту ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України вбачається, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей в позику.
Проте, серед наявних матеріалів справи відсутні будь-які письмові докази (розрахунковий або товаророзпорядчий документ, письмове прохання відповідача про відстрочку повернення отриманого зерна, листи, тощо), які б свідчили про домовленість між сторонами у справі щодо передачі посівного матеріалу за актом від 04.04.2004 р. саме в позику.
Так, згідно матеріалів справи, зі сторони СТОВ "Спілка хмелярів та пивоварів" розписка про отримання ним за актом прийому-передачі від 04.04.2004 р. зерна в позику не надавалась; сам акт прийому-передачі посівного матеріалу не містить жодних посилань на підставу, згідно якої передано вказаний посівний матеріал.
Не є обґрунтованим також посилання позивача на передачу частини зерна, що знаходились у володінні відповідача як на доказ визнання відповідачем отримання зерна за актом прийому-передачі від 04.04.2004 р. зважаючи на таке.
Так, в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, які свідчать про передачу СТОВ "Спілка хмелярів та пивоварів" Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Трощанське":
ячменю в кількості 5140,00 кг. за накладною №2 від 11.11.2006 р.;
ячменю в кількості 5140,00 кг. за накладною №3 від 11.11.2006 р.;
ячменю в кількості 4920,00 кг. за накладною б/н від 11.11.2006 р.;
овесу в кількості 3040,00 кг. за накладною №2 від 08.11.2006 р.;
овесу в кількості 3960,00 кг. за накладною №2 від 08.11.2006 р.
Проте, підстав розцінювати вказані накладні та передачу за ними відповідачем зерна позивачу як доказ визнання відповідачем отримання зерна за актом від 04.04.2004р. в позику у суду немає, оскільки в даних накладних відсутнє жодне посилання на повернення позики або ж на акт прийому-передачі від 04.04.2004 р.
Крім того, згідно накладної №1350 від 26.10.2007р. позивачу передано 10020 кг. вікомішанки. Слід зазначити, що згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, у випадку наявності домовленості між сторонами про передачу зерна ячменю, овесу чи гречки за актом від 04.04.2004 р. відповідачу у позику, останній, зважаючи на особливість договору позики та речей, визначених родовими ознаками, повинний був повернути позивачу саме зерно ячменю, овесу чи гречки відповідної якості та у визначеній кількості. Докази погодження сторонами заміни зерна ячменю, яке відповідач мав повернути позивачу за умови наявності договору позики, на вікомішанку, відсутні.
При цьому, посилання у даній накладній на передачу вікомішанки в рахунок заборгованості згідно акту передачі не містить вказівки на конкретний документ (№, дату, підставу, тощо).
За таких обставин, зазначена накладна не є доказом, підтверджуючим позовні вимоги щодо господарського спору у даній справі.
Стосовно посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в ухвалі від 24.04.2008 р. про відкладення розгляду справи суд першої інстанції зобов'язав позивача надати докази повноважень осіб, які підписали акт від 04.04.2004 р., за яким передавалось спірне майно (зерно), а також надати докази, що відповідач отримав зерно саме в борг, а не з інших підстав.
На виконання вимог вказаної ухвали, 22.05.2008 р. позивачем було подано заяву, в якій він просив залучити до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору осіб, які підписали акт від 04.04.2004 р., за яким передавалось спірне майно (зерно), а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та колишнього голову СТОВ "Трощанське" ОСОБА_7 - для з'ясування обставин, підписання акту від 04.04.2004р., за яким передавалось спірне майно (зерно), а також отримання доказів того, що відповідач отримав зерно саме в борг, а не з інших підстав. З рішення, що оскаржується, вбачається, що в задоволенні даного клопотання суд відмовив.
Зі змісту заяви позивача від 22.05.2008 р. вбачається, що позивач просить залучити вказаних осіб для з'ясування обставин підписання акту від 04.04.2004 р..
З даного приводу слід зазначити, що згідно ст.27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Статтею 30 ГПК України передбачено, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.
Разом з тим, ч.2 ст.34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Слід зазначити, що заяву про залучення третіх осіб від 22.05.2008 р. позивач обґрунтовував саме необхідністю з'ясування у вказаних фізичних осіб обставин підписання спірного акту та отримання доказів того, що зерно передавалось на підставі усного договору позики.
Водночас, судова колегія наголошує, що недодержання письмової форми договору позики не має наслідком його недійсність, але позбавляє сторони права у випадку виникнення судового спору посилатися на підтвердження факту позики на свідчення свідків.
За таких обставин, відмова суду першої інстанції в задоволенні заяви позивача від 22.05.2008 р. є правомірною.
Суд звертає увагу, що у відповідності до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Слід зазначити, що позивач не виконав вимог ухвали суду від 15.07.2008 р., зокрема, не надав суду апеляційної інстанції оригінал акту прийому-передачі посівного матеріалу від 04.04.2004 р., доказів наявності домовленості сторін щодо передачі посівного матеріалу на умовах позики, документи, що стосуються мети створення та діяльності комісії по врегулюванню майнових відносин.
В даному випадку, позивачем у справі не надано жодних фактичних даних, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку мав би можливість встановити наявність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме - передачу зерна за спірним актом від 04.04.2004 р. на умовах повернення, тобто на підставі договору позики.
З урахуванням викладених обставин, висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог є таким, що відповідає обставинам справи, а тому рішення господарського суду Житомирської області від 22 травня 2008 р. у справі №2/172 слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Трощанське" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 22 травня 2008 р. у справі №2/172 - без змін.
2. Справу №2/172 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд
