Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2/17222.07.10
За позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування
житлового фонду Святошинського району м. Києва»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телент»
про стягнення 71194,13 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Войтов Є.О.
Від відповідача не з’явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телент»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором оренди №82 від 31.12.08р. в сумі 71194,13 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010р. порушено провадження у справі.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник Відповідача у всі судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.
За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-
ВСТАНОВИВ:
31.12.08 року між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 82 (надалі –Договір), за умовами якого Позивач зобов’язався передати, а Відповідач –прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 115,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Леся Курбаса, 3-Б для використання під розміщення складу господарчих товарів.
Пунктом 9.1. Договору сторони погодили термін його дії –з 31.12.2008 р. до 30.11.2011 р.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вказане вище приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 31.12.08 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.09 р. у справі № 35/607 за позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телент»про стягнення 43327,80 грн. відповідачем були порушені зобов’язання за договором оренди нежилого приміщення від 31.12.08 р. № 82 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати та відшкодуванню плати за землю, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 43 327,80 грн. за період з січня 2009 року по липень 2009р. Зазначене рішення суду в апеляційному та/або касаційному порядку не оскаржувалось, набрало законної сили та є чинним станом на час винесення рішення по даній справі №2/172.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.10 р. у справі № 51/17 за позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телент», розірвано договір оренди № 82 від 31.12.08 р та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю “Телент” з нежитлового приміщення загальною площею 115,6 кв.м., що знаходиться у підвальному приміщенні будинку за адресою: м. Київ, пр. Леся Курбаса, 3-б та передано дане приміщення Комунальному підприємству “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва”. Зазначене рішення суду в апеляційному та/або касаційному порядку не оскаржувалось, набрало законної сили та є чинним станом на час винесення рішення по даній справі №2/172
Порядок розрахунків між сторонами визначений в розділі 3 Договору, відповідно до якого орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 41 від 31.10.06 р. і складає 5722,20 грн. за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати (згідно з додатком № 1 до Договору).
Податок на додану вартість сплачується відповідачем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок позивача, зазначений в п. 11 даного Договору. При частковій оплаті орендної плати в першу чергу зараховується пеня, потім орендна плата. Розмір орендної плати змінюється позивачем в односторонньому порядку у разі зміни орендних ставок, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, про що відповідач повідомляється листом, який є підставою для зміни в нарахуваннях. Крім орендної плати відповідач відшкодовує позивачу: амортизаційні відрахування за орендоване майно; плату за землю.
Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.
Відповідач не скористався своїм правом з’явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.
Відповідно до листа ДПА України від 09.06.2000р. №7987/7/16-1220-13, якщо між суб'єктами підприємницької діяльності у складі вартості послуги за договором оперативної оренди передбачена компенсація розміру "земельного податку", платником якого є орендодавець, то така компенсація відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" у складі вартості послуг оперативної оренди є об'єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування якої визначається виходячи із загальної вартості такої послуги з урахуванням можливих компенсацій за іншими витратами.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.
Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати та плати за землю по Договору за період з серпня 2009 року по березень 2010 року включно, з врахуванням передбаченої Договором індексації та ПДВ, що разом становить 61877,23 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості з орендної плати та плати за землю з врахуванням передбаченої Договором індексації та ПДВ, що разом становить 61877,23 грн.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Суд погоджується з розрахунком пені наданим позивачем, у розмірі 9316,90грн., який розрахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 3.10 Договору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телент»(м. Київ, вул. Щорса, 26-А; ідентифікаційний код 34480353) на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»(м. Київ, вул. Симиренка, 17; код ЄДРПОУ 36037999) 61877 (шістдесят одну тисячу вісімсот сімдесят сім) грн. 23 коп. заборгованості, 9316 (дев’ять тисяч триста шістнадцять) грн. 90 коп. пені, 712 (сімсот дванадцять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя І.О.Домнічева
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –27.07.2010р.
