2/172
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
03 вересня 2009 р. |
№ 2/172 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
|
головуючого: |
Першикова Є.В., |
|
суддів: |
Данилової Т.Б., |
|
Муравйова О.В., |
|
розглянула |
|
касаційні скарги |
товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальний театр "Київ" (далі –Товариство) |
|
на постанову |
Київського апеляційного господарського суду |
|
від |
19.05.09 |
|
у справі |
№ 2/172 |
|
господарського суду |
міста Києва |
|
за позовом |
Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) |
|
до |
Товариства |
|
про |
стягнення 36 686,70 грн. |
В засіданні взяли участь представники:
|
- позивача: |
не з'явились; |
|
- відповідача: |
Пашинський А.Л. (за дов. б/н від 10.02.09); Невєдров В.М. (директор Товариства). |
Ухвалою від 24.07.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Грейц К.В. (доповідач), суддів –Бакуліної С.В., Глос О.І. касаційні скарги Товариства на постанову від 19.05.09 Київського апеляційного господарського суду у даній справі прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 03.09.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 03.09.09 представники Управління не з'явились.
Враховуючи, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 03.09.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи за участю представників Товариства.
У зв'язку з хворобою судді Грейц К.В., розпорядженням від 31.08.09 в.о. Голови Вищого господарського суду України для перегляду даної справи в касаційному порядку по суті створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Першиков Є.В. (доповідач), судді –Данилова Т.Б., Муравйов О.В., яка ухвалою від 31.08.09 прийняла справу до свого провадження.
Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання 03.09.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.
За згодою представників Товариства, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.09.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, рішенням від 17.07.08 господарського суду міста Києва (суддя Домнічева І.О.) позовні вимоги Управління задоволено частково.
З Товариства на користь Управління стягнуто 27 461,70 грн. основного боргу, 6 091,87 грн. пені, 367,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті вимог провадження у справі припинено.
01.08.08 на виконання рішення від 17.07.08 господарським судом міста Києва було винесено наказ про примусове виконання рішення.
Матеріали справи свідчать, що 27.02.09 Товариство звернулось до суду першої інстанції з заявою № 37 від 26.02.09 про розстрочку виконання рішення суду. Така заява була мотивувалась тим, що на момент подання такої заяви на рахунках Товариства були відсутні кошти в достатньому для виконання рішення суду розмірі, а продаж майна Товариства, яке складає театральний реквізит, сценічні костюми та декорації, призведе до неможливості виконання Товариством своєї статутної діяльності.
Ухвалою від 17.03.09 господарського суду міста Києва (суддя Ващенко Т.М.) Товариству відмовлено у наданні розстрочки виконання рішення від 17.07.08 цього суду.
Постановою від 19.05.09 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Дикунської С.Я., суддів –Дзюбка П.О., Пантелієнка В.О.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а ухвалу від 17.03.09 господарського суду міста Києва –без змін.
При винесенні вказаних судових рішень, щодо заяви Товариства про розстрочку виконання рішення, суди врахували, що обставини, наведені заявником в якості "виняткових" для розстрочки виконання рішення не є такими за своєю суттю, та не підтверджені відповідними доказами.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу від 17.03.09 господарського суду міста Києва та постанову від 19.05.09 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 8, 14, 16 Закону України "Про театри і театральну справу", ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 03.09.09 від Управління письмового відзиву на касаційну скаргу не надійшло, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
З правового аналізу наведеної норми вбачається, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення означає зміну строків виконання рішення, що суттєво зачіпає інтереси стягувача, віддаляючи реальне виконання рішення на більш пізній строк, ніж це визначено рішенням суду. Розстрочка –це виконання рішення по частинам у вказані господарським судом строки.
Оскільки вказана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки перелік майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, визначає державний виконавець у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", наказ господарського суду не повинен містити такого переліку, а лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду.
Таким чином, оскільки відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи, то господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.
Отже, відстрочка або розстрочка виконання рішення надається лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що Господарського процесуального кодексу України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов’язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України, здійснивши юридичну оцінку судових рішень попередніх судових інстанцій, прийшла до висновку, що всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Товариством не було надано до попередніх судових інстанцій доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, у зв’язку з чим фактично не доведено їх підставність.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальний театр "Київ" залишити без задоволення.
Постанову від 19.05.09 Київського апеляційного господарського суду у справі № 2/172 господарського суду міста Києва залишити без змін.
|
Головуючий |
Є.Першиков |
|
судді: |
Т.Данилова |
О.Муравйов |
