2/172|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
Справа № 2/172 |
15.12.11 |
|
За позовом |
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» |
|
До |
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана» |
|
Про |
стягнення 7 821,32 грн. |
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Покровська О.Ю.
Від відповідача не з’явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором перестрахування, ціна позову 7 821,32 грн.
Ухвалою від 07.10.2011р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №2/172.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2011р. судом було відкладено розгляд справи на 08.11.11р. в зв’язку з неявкою представників сторін та невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 28.10.2011р. від позивача надійшли документи на вимоги ухвали суду від 07.10.2011р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.11.2011р. судом було відкладено розгляд справи на 06.12.11р. в зв’язку з неявкою представників відповідача та невиконанням ними вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
На минулому судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про витребування від позивача додаткових документів.
Ухвалою суду від 06.12.2011р. клопотання відповідача було задоволено та розгляд справи було відкладено.
У зв’язку з поданим відповідачем клопотанням представник позивача надав додаткові пояснення.
Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.
За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Східно-Українське страхове товариство»зареєстровано як юридична особа 24.09.2001 року виконавчим комітетом Київської районної у м. Донецьку ради, в 2006 році відповідно до Протоколу №9 від 12.09.2006р. позачергових загальних зборів змінило своє найменування на Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», а в 2010 році на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»(Позивач), що підтверджуються Протоколом №9 від 12.09.2006р. позачергових загальних зборів, свідоцтвом про державну реєстрацію ЗАТ «Страхова компанія «Східно-Українське страхове товариство», свідоцтвом про державну реєстрацію А00 № 318888, свідоцтвом про державну реєстрацію А01 № 7130581 від 29 вересня 2010 року, та Статутом Позивача.
Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Оріана»зареєстровано як юридична особа 25.10.1999 року, і 17.11.2010 року змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оріана»(Відповідач), що підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ № 8802 та копією свідоцтва про державну реєстрацію А01 № 726984.
30 грудня 2005 року Позивачем (Перестрахувальником) та Відповідачем (Перестраховиком) було укладено Договір № 02-06-ОРИАНА облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземного транспорту (Договір).
За умовами Договору Перестрахувальник зобов'язується передавати, а Перестраховик зобов'язується приймати в перестрахування частину відповідальності Перестрахувальника за транспортними засобами, що прийняті Перестраховиком на страхування відповідно до п. 1.3 цього Договору, починаючи з 01.01.06 р. (п. 2.4 Договору). Перестраховик зобов'язаний на умовах, викладених в розділі 2 Договору, приймати від Перестрахувальника в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього Договору (п. 3.4.1 договору).
Перестраховик, в межах власного утримання, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього Договору (п. 4.1 договору).
Згідно п. 2.8 Договору основний документообіг між Сторонами здійснюється шляхом оформлення Перестрахувальником щомісячних Рахунків бордеро премій (Додаток №3 до Договору).
Відповідно до п. 2.8.1 Договору рахунок бордеро премій повинен містити повний перелік наземних транспортних засобів, для яких почала діяти у звітному місяці відповідальність Перестраховика.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі Договору сторони підписали рахунок бордеро-премій за квітень 2006р., згідно якого на перестрахування був взятий ризик настання страхового випадку за Договором страхування наземного транспорту № 05098-50-02 від 19.04.2006р.
Умовами рахунку бордеро-премій частка перестраховика у страховому відшкодуванні та витратах на врегулювання страхового випадку склала 6 399,32 грн., в тому числі: частка Перестраховика у страховому відшкодуванні - 6 399,32 гривень і частка Перестраховика в витратах на врегулювання страхового випадку - 0,00 гривень.
02.10.2006 року за Договором страхування наземного транспорту № 05098-50-02 від 19.04.2006 року настав страховий випадок.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог пункту 3.2.5 та 3.2.6 Договору, Позивач повідомив Відповідача про настання страхового випадку та надав відповідачеві весь перелік документів надання яких передбачено Договором страхування наземного транспорту № 05098-50-02 від 19.04.2006 та Договором № 02-06-ОРИАНА від 30.12.2005р. і в претензії вих. № 5112 від 19.10.09 р. вимагав від Відповідача погасити існуючу заборгованість, зокрема по Договору № 02-06-ОРИАНА від 30.12.2005р. в сумі 6 399,32 грн.
Як вбачається з відповіді на претензію, Відповідач вимагав від Позивача надати додаткові документи, і до їх надання зазначав, що не може прийняти рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування, і тому вимоги претензії Позивача залишив без задоволення.
Відповідач не скористався своїм правом з’явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові; також Відповідач не надав суду пояснення щодо обґрунтованості витребування від Позивача додаткових документів для розгляду претензії Позивача вих. № 5112 від 19.10.09 р., про що вказано в листі Відповідача № 786 від 12.11.2009р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Відповідно до ст. 987 ЦК України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.
Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, як це передбачено статтею 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушив умови Договору та не відшкодував згідно наведеного вище рахунку бордеро-премій 6 399,32 грн.
Суд погоджується та вважає обґрунтованим надані Позивачем розрахунки наведеної основної заборгованості Відповідача в розмірі 6 399,32 грн., компенсації в зв’язку з інфляцією в сумі 1 127,99 грн. та 294,02 - 3% річних за період 19.11.2009 - 01.06.2011р.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості в розмірі 6 399,32 грн., компенсації в зв’язку з інфляцією в сумі 1 127,99 грн. та 294,02 - 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана»(м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3; ідентифікаційний код 30552209) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(м. Донецьк, вул. Постишева, 60, сьомий поверх; ідентифікаційний код 31650052) 6 399 (шість тисяч триста дев’яносто дев’ять) грн. 32 коп. заборгованості, 1 127 (одна тисяча сто двадцять сім) грн. 99 коп. компенсації в зв’язку з інфляцією, 294 (двісті дев’яносто чотири) грн. 02 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.О.Домнічева
Повне рішення складено 20.12.11р
