Рубіжанський міський суд Луганської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.12.2012 2/1224/4156/11
2-290/11
Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:
головуючого - судді Буйкіна М.І.
при секретарі Гайворонській І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рубіжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського учбово - виробничого підприємства №2 Українського товариства сліпих про стягнення невиплачених працівникові грошових сум у зв’язку зі звільненням з роботи ,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з даним позовом, вказавши наступне.
01 серпня 2007 року згідно наказу №58-к він був прийнятий на роботу до УВП №2 УТОС .
30.01.2009 року він подав заяву про його звільнення з роботи та зазначив, щоб йому виплатили компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.
Згідно наказу №5-к від 30.01.2009 року був звільнений з підприємства за ст.38 КЗпрП України за власним бажанням.
При його звільненні з підприємства відповідач письмово його не повідомив щодо нарахування та виплати належних йому сум.
Про те, що відповідач нарахував йому заборгованість по заробітній платі в сумі 1349 грн. йому стало відомо тільки в грудні 2010 року при наданні звіту, його як суб’єкта підприємницької діяльності до об’єднаної державної податкової інспекції в м. Рубіжне.
Крім цього , за час роботи на підприємстві відповідача він ні разу не знаходився у щорічній відпустці.
До теперішнього часу вищезазначена заборгованість відповідачем не йому не виплачена, а також не сплачена грошова компенсація за невикористану відпустку.
Посилаючись на вищевказане, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1349 грн.. та середній заробіток за період затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в 21 024 грн. та компенсацію за невикористану відпустку.
У судовому засіданні позивач уточнив свої вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 1090 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку на день звернення з позовом до суду 31.01.2011 року в сумі 14 716 грн. та підтвердив викладені в позові обставини справи.
Представник відповідача позов визнав частково, в сумі 1090 грн. ,нарахованих позивачу при звільненні .Вимоги позивача в частині стягнення компенсації за час затримки розрахунку не визнав, суду пояснив ,що позивач в день звільнення не з’явився в бухгалтерію підприємства за розрахунком, а лише отримав у відділі кадрів трудову книжку
Крім того, позивач неодноразово був повідомлений про необхідність з’явитися до бухгалтерії підприємства за отриманням розрахунку при звільненні, але так і не з’явився.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши й оцінивши представлені письмові докази по справі в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпрП України при звільненні працівника виплата всіх сум , що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.
Згідно з вимогами ст.117 КЗпрП України в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до вимог ст.232 КЗпрП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:
1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;
2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб, митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;
5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.
Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:
1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;
2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;
3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів - при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;
4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;
5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;
6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.
Відповідно до вимог ст. 233 КЗпрП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.
Згідно ст.238 КЗпрП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах з 01.08.2007 року по 30.01.2009 року ,займав посаду юрисконсульта ,що підтверджується копією трудової книжки року (а.с.3).
30.01.2009 року позивач був звільнений з роботи за ст.38 КЗпрП України за власним бажанням , що підтверджується копією наказу №5-к від 30.01.2009 року (а.с. ).
При звільненні позивача з підприємства, відповідачем не був проведений розрахунок , заборгованість розрахункових сум становить 1090 грн., що не заперечується відповідачем.
В день звільнення, розрахункові суми, які належали позивачу від підприємства, не були йому виплачені, що є грубим порушенням прав позивача.
Доводи відповідача в тій частині ,що позивач в день звільнення не з’явився в бухгалтерію підприємства за розрахунком, а лише отримав у відділі кадрів трудову книжку не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.
Також не заслуговують на увагу і доводи відповідача в тій частині, що позивач неодноразово був повідомлений про необхідність з’явитися до бухгалтерії підприємства за отриманням розрахунку при звільненні, оскільки відповідач не надав суду жодного належного доказу, які б підтверджували те ,що позивач отримував поштою листи від підприємства з проханням з’явитися за затриманим розрахунком.
В судовому засіданні позивач пояснив, що після звільнення з роботи він жодного поштового повідомлення від відповідача не отримував, і про нараховані йому суми йому стало відомо від працівників податкової інспекції у грудні 2010 року під час надання звіту в Рубіжанський податковій інспекції.
Доводи позивача в цій частині ні чим не спростовуються , а навпаки, підтверджуються матеріалами справи.
Із наданої Рубіжанської ОДПІ письмової відповіді від 27.10.2011 року видно ,що за перший квартал 2009 року підприємство УВП №2 УТОС сплатило податок з доходів фізичних осіб, в тому числі із доходу нарахованому позивачу, після звільнення позивача , тобто з 30.01.2009 року, вперше 20 лютого 2009 року під час нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства за січень 2009 року. Дана обставина підтверджується також копією платіжної відомості на виплату заробітної плати працівникам підприємства УВП №2 УТОС за січень 2009 року №ВЗП-000002 від 24 лютого 2009 року ( а.с. ). Вищезазначені обставини свідчать про відсутність грошей на підприємстві на виплату заробітної плати в січні –в першій половині лютого 2009 року та підтверджують доводи позивача про затримку розрахунку при його звільненні.
При вирішенні питання про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, суд на підставі вимог ст.117 КЗпрП України вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку і по день звернення позивача до суду з даним позовом. Сама по собі відсутність коштів у роботавдця не виключає його відповідальності у зв’язку з порушенням вимог передбачених ст. 117 КЗпрП України.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України , що містяться в Постанові Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці пункт 20 № 13 від 24 грудня 1999 року при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку суд враховує, розмір спірної суми , на яку позивач має право, частку, яку вона становить у заявлених вимогах істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.
Враховуючи розмір заборгованості по заробітній платі, на день звільнення позивача, який становить 1090 грн. та його частку у заявлених вимогах (14 716 грн. ), істотність цієї частки, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 3000 грн., визначений без утримання прибуткового податку з громадян .
В задоволенні позовних вимог в іншій частині позову відмовити за їх необґрунтованістю.
Враховуючи , що сторони звільненні від сплати судового збору на підставі ст.5 ч.1 п.1,19 Закону України «Про судовий збір» судові витрати відносяться на рахунок Держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,209,212-215 ЦПК України, ст.116,117,232,233,238 КЗпрП України, постановою Пленуму Верховного Суду України
»Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№ 13 суд ,-
Вирішив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Рубіжанського учбово - виробничого підприємства №2 Українського товариства сліпих про стягнення невиплачених працівникові грошових сум у зв’язку зі звільненням з роботи задовольнити частково.
Стягнути з Рубіжанського учбово - виробничого підприємства №2 Українського товариства сліпих на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 473, 49 грн., компенсацію за невикористану відпустку 647,01 грн. , а всього 1090,80 грн.
Стягнути з Рубіжанського учбово - виробничого підприємства №2 Українського товариства сліпих на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений без утримання прибуткового податку з громадян , у розмірі 3 000,00 грн.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині позову відмовити за їх необґрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ :
