ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2012 р.
Справа № 26197/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С.П.,
суддів - Дяковича В.П., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 21 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області про поновлення пропущеного стоку звернення до адміністративного суду та зобов»язання до нарахування та виплати недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И В:
08 квітня 2009 року, Бориславським міським судом Львівської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області про поновлення пропущеного стоку звернення до адміністративного суду та зобов»язання до нарахування та виплати недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії «Дітям війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року (після зміни позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни, а тому у відповідності до ст.6 даного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога їй не виплачувалась в повному обсязі.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому невиплата передбаченого згаданою статтею підвищення до пенсії «дітям війни» є такою, що суперечить Конституції України та Законам України.
Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 21 травня 2010 року позов задоволено. Постановлено визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області здійснити нарахування та виплату за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.
Зазначену постанову мотивовано тим, що статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», що визнані неконституційними.
Оскільки, позивач, відноситься до соціальної групи «діти війни», то з огляду на викладене слід зобов'язати відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області, здійснити нарахування і виплату пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 01 травня 2010 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначено, що до видаткової частини Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не було внесено змін, а тому кошти на виплату передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищень були відсутні. Крім того вказано, що законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене в цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а позов задоволити частково з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому ненарахування та невиплата відповідачем підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року є безпідставною.
Враховуючи вказане положення суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід здійснювати в період з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду судом першої інстанції), колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду судом першої інстанції), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У зв'язку з тим, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповідачем, колегія суддів вважає, що в даному випадку слід застосовувати річний строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду судом першої інстанції), оскільки іншими нормативно-правовими актами не визначено строк звернення до суду за не нарахованими пенсіями.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив те, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Водночас, на думку суду апеляційної інстанції, безпідставним є твердження апелянта, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Водночас суд апеляційної інстанції у відповідності до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства вважає вірним визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум - неправомірними.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області задоволити частково.
Постанову Бориславського міського суду Львівської області від 21 травня 2010 року в справі №2а-77/10/1301 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум - протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги суду касаційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: С.П. Нос
Судді: В.П. Дякович
А.І. Рибачук
