ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2011 р.
Справа№ 17489/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано – Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано – Франківської області від 04 лютого 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано – Франківської області про визнання дій неправомірними та стягнення не донарахованої суми зобов’язання проводити нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач 15.12.2009 року звернулась в суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано – Франківської області про визнання дій неправомірними та стягнення не донарахованої суми зобов’язання проводити нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Вимоги мотивовані тим, що вона є матір’ю малолітніх дітей і перебуває у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку та отримує допомогу по догляду за дітьми. При цьому розмір допомоги, який вона отримує є значно меншим розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей до досягнення ними шестирічного віку і який встановлений ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і видатками, обумовленими народженням і похованням». Просить стягнути з відповідача на її користь суму недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку за період з 07.11.2008 року по даний час.
Постановою Снятинського районного суду Івано – Франківської області від 04 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано – Франківської області. Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано – Франківської області відповідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у розмірі не меншому як прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років за період з 25.11.2008 року по 04.02.2010 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що дії відповідача щодо виплати допомоги позивачці не відповідають ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежувались виплати названої вище допомоги, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що управління правомірно, в межах наявних фінансових ресурсів здійснювало виплати, передбачені Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у порядку, розмірі та у спосіб, визначених діючим законодавством України на момент відповідних виплат.
В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).
Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає підстави для її задовольнити.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачка є матір’ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується відповідними свідоцтвами про народження, здійснює догляд за дітьми до досягнення ними трирічного віку та має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Статями 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається: застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є загальним, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів України не делеговані.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 та від 11 січня 2007 року № 13) передбачено, що на виконання статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір). Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії їх прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам – у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N 107-VI стосовно внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Відповідно до пунктів 5 та 6 вказаного Рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Одночасно з цим, слід зазначити, що цим Рішенням Конституційного Суду України не визнано неконституційними положення пункту 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», які діяли по 31 грудня 2008 року.
Отже, колегія суддів вважає, що слід відмовити у призначенні допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за 2008 рік, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2009 році, то згідно з ч. 2 ст. 46 розділу V Закону від 26 грудня 2008 року N 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На даний час діє Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (із змінами та доповненнями).
З аналізу наведеного, вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із зобов’язанням провести перерахунок такої за 2009 та 2010 роки являються безпідставними та задоволенню не підлягають.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись статтями 195, 196, 197, 198 п. 3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано – Франківської області задовольнити.
Постанову Снятинського районного суду Івано – Франківської області від 04 лютого 2010 року по адміністративній справі №2а-77/10 – скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді С.П.Нос
Р.М.Шавель
