РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-884/11
16.11.2011 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя в АР Крим у складі:
головуючого судді Іванова С.С.
при секретарі Левчик О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «ПроКредитБанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «ПроКредитБанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки №№22.1633-ДП1 від 13.11.06 р., укладеного між ПАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_1 недійсним. Вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_2 та ПАТ «Прокредитбанк»м 13.11.06 р. укладений кредитний договір №22.1633, за яким він отримав кредит у суми 10000 доларів США на особисті потреби. Зі слів ОСОБА_2 він був впевнений, що розмір кредитних коштів складає 1000 доларів США та отриманий на ведення комерційної діяльності. На той час він проживав з донькою ОСОБА_2 однією сім’єю, без реєстрації шлюбу. ОСОБА_2 шляхом обману щодо розміру кредиту та мети використання кредитних коштів, умовив його підписати договір поруки. Під час підписання договору поруки не був ознайомлений з його змістом та умовами. Крім того, у вказаному договору відсутня ціна кредитного договору. В зв’язку з чим просить визнати вказаний договір недійсним та стягнути з відповідача понесені судові витрати у сумі 920 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 300 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився. Надав заяву від 5.04.11 р. про розгляд справи у його відсутності. У запереченнях до позову від 5.04.11 р. позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що договір поруки є похідним договором від основного зобов’язання та укладається в забезпечення основного зобов’язання за кредитним договором. Факт дійсності договору поруки встановлений рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 25.06.09 р., відповідно до якого з ОСОБА_1 у солідарному порядку стягнута заборгованість за кредитом у сумі 183946,06 грн. Тому, вважає доводи позивача надуманими та необґрунтованими.
У судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення позову та пояснив, що отримав кредит у банку у сумі 10000 доларів США з метою оренди приміщень. У якості забезпечення виконання умов кредитного договору з позивачем був укладений договір поруки. Він не відмовляється від виплати заборгованості за кредитом.
Вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного. Судом встановлено, що між ПАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_2 13.11.06 р. був укладений кредитний договір №22.1633. відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 наданий кредит в сумі 10000 доларів США, строком користування на 48 місяців, зі сплатою 21% річних за користування кредитом. Цільове призначення кредиту – задоволення особистих потреб. Відповідно до п.3.1. кредитного договору у якості забезпечення зобов’язань по кредитному договору є майно та (або) майнові права позичальника та третіх осіб (поручителів, майнових поручителів, гарантів) згідно укладених договорів застави, поруки та гарантії.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 25.06.09 р. з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредтБанк» стягнута заборгованість за кредитним договором №22.1633 від 13.11.06 р. у загальній сумі 182216,06 грн. Вказане рішення набрало законної сили. (а.с.36).
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, як мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно ст.233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
В зв’язку з викладеним, ствердження позивача на введення його ОСОБА_2 в оману під час укладення кредитного договору та укладення договору поруки на вкрай невигідних для нього умовах, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду. Позивачем не надано жодного доказу що б стверджувало про протилежне. Тому, суд вважає, що вимоги позивача необґрунтованими, заявленими з метою ухилення від виконання умов за договором поруки.
Судові витрати залишити за сторонами.
Керуючись ст.202, 203, 215, 230, 233 ЦК України, ст.3, 11, 13, 88, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки №22.1633-ДП1 від 13.11.06 р., укладеного між ПАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_1 – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду АРК протягом 10 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.
Суддя
