Справа № 216/5508/20
провадження 4-с/216/36/23
УХВАЛА
іменем України
18 вересня 2023 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Гулковського О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Кривому Розі, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровець Андрія Тарасовича,
в с т а н о в и в:
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (далі ДВС) Міністерства юстиції України (далі МЮУ) Назаровця А.Т., в якій просила:
визнати протиправною і незаконною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. щодо неналежного виконання покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження» обов`язків у виконавчому провадженні №66004114, відкритого з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення її права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, яке знаходилось у той час на території Криму;
зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. направити на її адресу рекомендованим листом із повідомленням про його вручення постанову про приєднання виконавчого провадження № 66004114 до зведеного виконавчого провадження № 59036926 для прийняття нею рішення про її оскарження;
відшкодувати з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ моральну шкоду у розмірі 1076000,00 грн за неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні № 66004114, відкритому з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі №216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої їй російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення права розпоряджатися своїм майном.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2022 року, за наслідками розгляду її скарги на дії головного державного виконавця Департаменту ДВС МУЮ Кузьменка О.О., дізналась про наявність постанови про приєднання виконавчого провадження №66004114 до зведеного виконавчого провадження №59036926, винесеної головним державним виконавцем Департаменту ДВС МЮУ Назаровцем А. Т. Вказану постанову, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», вона не отримувала.
Посилаючись на те, що така бездіяльність державного виконавця є неправомірною та такою, що суперечить основним засадам виконавчого провадження, встановленим у статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», просила скаргу задовольнити.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т., що полягає у несповіщенні стягувача ОСОБА_1 про наявність постанови від 17 червня 2022 року про приєднання виконавчого провадження №66004114 до зведеного виконавчого провадження №59036926.
Зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. вжити заходів у спосіб, передбачений статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема направити на адресу ОСОБА_1 постанову від 17 червня 2022 року про приєднання виконавчого провадження №66004114 до зведеного виконавчого провадження №59036926.
Провадження в частині скарги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди закрито на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку позовного провадження.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 31.07.2023 ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в частині закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича скасовано, справу в цій частині направлено до суду першої інстанції.
Зокрема, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд виходив з того, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому Розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд. Оскільки Розділом 7 ЦПК України визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а вирішення питань щодо наявності та розміру моральної шкоди може бути встановлено за участю фізичних, юридичних осіб і держави, що вказує на наявність спору між сторонами, тому заявлені вимоги у рамках вказаної скарги про відшкодування моральної шкоди з державного виконавця не можуть бути вирішені по суті, оскільки вирішуються у позовному провадженні. З огляду на те, що законодавець не наділив суд повноваженнями відшкодовувати моральну шкоду чи збитки ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, скаргу в частині вимог про відшкодування моральної шкоди (або будь-яких вимог, які розглядаються в порядку позовного провадження) суд залишає скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику його право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.
У судове засідання стягувач, представник боржника і державний виконавець не з`явилися, про час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали скарги та надані учасниками судового провадження документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягають залишенню без розгляду, з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Правові норми, які регулюють відносини між державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження, містяться у Законі України «Про виконавче провадження».
Розгляд скарг на рішення, дії, або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження за зверненнями його учасників, Законами України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу» віднесено до компетенції суду.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Цивільним процесуальним законодавством визначено спеціальний порядок розгляду скарг, предметом яких є судовий контроль за виконанням судових рішень, який врегульовано Розділом 7 ЦПК України.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Інститут судового контролю (Розділ VII ЦПК України) має на меті контроль за дотриманням та поновленням порушених права сторін виконавчого провадження.
Відтак, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах це особлива форма правосуддя, де процесуальна діяльність суду пов`язана із виконанням судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі процесуального контролю за законністю рішень, дії або бездіяльності посадових осіб та органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців та різних позовів як важливої гарантії захисту права особи після набуття судовим рішенням чинності.
Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: про відкриття провадження у справі; щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд; щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в межах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не може розглядати питання про відшкодування моральної шкоди або інших збитків, приймаючи ухвалу, постановленою за результатами розгляду скарги, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Проте, у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166, 1167 ЦК України).
Такі справи повинні розглядатись у позовному порядку шляхом пред`явлення позову, оскільки є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, як у цій справі, у державного виконавця.
Отже, оскільки Розділом 7 ЦПК України визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а вирішення питань щодо наявності та розміру моральної шкоди може бути встановлено за участю фізичних, юридичних осіб і держави, що вказує на наявність спору між сторонами, тому заявлені вимоги у рамках вказаної скарги про стягнення моральної шкоди з державного виконавця не можуть бути вирішені по суті, оскільки передбачають позовне провадження.
У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд.
Втім, особливістю цивільного процесуального законодавства є наявність окремого провадження виду непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Характерною і визначальною відмінністю цього провадження є відсутність спору про право (за частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду).
Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У пунктах 74, 75 постанови від 14 грудня 2021 року у справі №344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.07.2023 у цій справі погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду».
Встановлено, що у скарзі ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т., серед іншого, заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди, які, як було встановлено вище, не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а тому, підлягають залишенню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 260, 294, 353, 447, 450 ЦПК України,-
п о с т а н о в и в:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровець Андрія Тарасовича в частині вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку позовного провадження.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ
