Рішення від 18.05.2021 по справі № 216/5508/20 Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

open

Головна
Судові рішення
Рішення
Рішення від 18.05.2021 по справі № 216/5508/20 Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 216/5508/20

Картка справи

Справа № 216/5508/20

Картка справи

Справа № 216/5508/20

провадження 2/216/987/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2021 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Бутенко М.В..,

за участю: секретаря судового засідання Котенко О.В.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником нерухомого майна, що належить їй на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 18.09.2003 року, укладеного між ЗАТ «Кримканалбуд» м. Сімферополь і ОСОБА_1 , згідно з яким позивачкою було придбано нерухоме майно колишньої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договорі купівлі продажу зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.09.2003 року, що підтверджується відповідним Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1598677 від 30.09.2003 року. З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їй внаслідок незаконного збройного заволодіння Російською Федерацією Кримського півострова, на території якого знаходиться дане нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. 20 лютого 2014 року розпочалася військова збройна агресія Російської Федерації проти України, що призвело до окупації Російською Федерацією частини території України, а саме: Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та включення цієї території до складу Російської Федерації на правах суб`єктів федерації «Республіки Крим» та «міста федерального значення Севастополь», про що було проголошено Російською Федерацією 18 березня 2014 року нібито внаслідок проведеного 16 березня 2014 року так званого «референдуму про статус Криму». Дата початку окупації Криму 20 лютого 2014 року встановлена в частині другій статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Позивача не було на території Автономної Республіки Крим (далі АРК) під час окупації Криму, вона знаходилася на материковій частині України, але повідомлення із засобів масової інформації про захоплення Криму «зеленими чоловічками» схожими на військових Збройних Сил Російської Федерації, про події які відбувалися під стінами Верховної Ради АРК, у Севастополі, Бахчисараї, Керчі та в інших районах АРК призвели до нервового зриву, розладу діяльності сердечно-судинної системи, підняття артеріального тиску, підвищення психоемоційного напруження, розладу сну тощо. Позивачка думала лише про події, що відбулися в АРК, про те майно яке залишилося вже на окупованій військами Російської Федерації території АРК, можливість його втрати та неможливість його повернення. Вона не могла нормально працювати, спілкуватися з родиною та близькими їй людьми, навіть з людьми, які її оточували на той час. У неї відбувся розлад діяльності сердечно-судинної системи, піднявся артеріальний тиск, підвищилося психоемоційне напруження, розлад сну тощо. Позивач не могла ні про що думати, окрім тієї події, що відбулася в Криму, про своє майно, яке залишилося вже на окупованій військами РФ території АРК, можливість його втрати та неможливість його повернення. На цьому фоні в неї розвинувся нав`язчивий сумнів у доцільності повернення до АРК, почуття тривоги, розгубленості та безпорадності. Тому, вона разом із чоловіком зібрала свої речі, які помістилися в багажнику автомобіля, і прийняли рішення залишити нерухоме майно, яке знаходилося за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки для його врятування необхідно було написати заяву про отримання підданства РФ чого, вона не зробила, оскільки не мала морального права. У зв`язку з відмовою прийняти громадянство РФ виникло побоювання незаконного арешту спецслужбами РФ мене та мого чоловіка, на кшталт, арешту ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших громадян України, які не забажали приймати громадянство країни-агресора РФ. Таке побоювання надало впевненості в правильності прийнятого рішення залишити майно, у т.ч. нерухоме, на поталу загарбникам і виїхати на підконтрольну Україні територію, а саме: у м. Кривий Ріг оскільки її право на її володіння, користування і розпорядження було фактично порушене РФ неможливістю володіти, користуватися і розпоряджатися ним, у т.ч. проживати в ньому, керуючись при цьому законодавством України, а не РФ. Постійні погрози з боку окупаційної адміністрації, прокуратури та ФСБ РФ, на кшталт, відібрати майно чи зруйнувати його, або відкрити кримінальне провадження за надуманими мотивами, засудити та арештувати змусило мене прийняти таке негативне рішення про залишення нерухомого майна з усім його начинням, яке не вдалося вивести вже з анексованої РФ території АРК. Таке психоемоційне навантаження протягом шести років окупації РФ Кримського пів острова та не примирення з думкою щодо втрати свого майна призвело до непорозуміння в сім`ї, виникнення в неї гіпертонічної хвороби, погіршення функції та можливостей імунної системи мого організму, розладу сну, почуття тривоги, розгубленості та депресивного фону настрою і, як наслідок, погіршення загального стану її здоров`я, яке на її думку є безцінним. За викладених обставин позивач вважає, що має право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами, ефективність яких полягає в поновленні порушеного права та відповідного відшкодування, як матеріальних збитків (упущеної вигоди), так і моральної шкоди, завданих незаконними діями Російської Федерації. Посилаючись на вищевикладені обставини позивачка просить суд стягнути з Російської Федерації на її користь майнову шкоду в розмірі 13 238 000,00 грн., необхідних для відновлення її порушеного права, моральну шкоду в розмірі 1 300 000 грн., яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала ушкодженням її здоров`я, моральну немайнову шкоду в розмірі 2 300 000 грн. завданої їй внаслідок душевних страждань та судові витрати в розмірі 100 000,00 грн.

Позивач у судове засідання не з`явилася, представником позивача, адвокатом Зайкою П.К. подано заяву про заочний розгляд справи.

Відповідачу Посольству Російської Федерації в Україні направлявся запит щодо згоди на участь у справі як відповідача Російської Федерації в особі компетентних органів держави Російської Федерації, із повідомленням, що відсутність відповіді на вказаний запит буде розцінено судом як згода на таку участь. Відповідь від Посольства Російської Федерації в Україні до суду не надійшла, що розцінюється судом як згода на участь у розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в заочному порядку, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу бази відпочинку від 18 вересня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Ленінської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим Паніною О.В., зареєстровано в реєстрі за номером 1960, належить база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»,тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 № 9-рп/2012 наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Основного Закону України). Відповідно до частини першої статті 64 Основного Закону України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Конституційні права і свободи є фундаментальною основою існування та розвитку Українського народу, а тому держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для їх реалізації. Відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 6 статті 5 Закону України«Про забезпечення прав і свобод громадянина правовий режим на тимчасово окупованій території України»визначено,що відшкодування матеріальної та моральної шкоди,заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна,юридичним особам,громадським об`єднанням,громадянам України,іноземцям та особам без громадянства,у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу,що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу,Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України (ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першої та четвертої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. (ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України).

Внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 зазнала моральних втрат і душевних страждань, які проявилися у розладі діяльності сердечно-судинної системи, підвищенням психоемоційного напруження, розладу сну тощо, через постійні думки можливості втрати належного їй нерухомого майна розташованого на окупованій військами разом з дружиною Російської Федерації території АРК, яке в результаті прийшлось залишити через відмову отримання громадянства Російської Федерації.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що факт наявності душевних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, належним чином доведений та у повній мірі підтверджується матеріалами справи.

У пункті 82 рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» зазначено, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав і свобод, у якій формі вони не закріплювались в національному правопорядку. Особа на практиці повинна мати можливість скористатись ефективним засобом захисту, тобто засобами, які б запобігли вчиненню порушень чи їх продовженню або забезпечили заявнику відповідне відшкодування.

За таких обставин, суд вважає, що відсутність на національному рівні ефективного юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав не може бути перешкодою у реалізації особою таких прав та свобод.

Отже, враховуючи множинний та триваючий характер порушень прав та законних інтересів ОСОБА_1 , а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний позивачем спосіб стягнення майнової та моральної шкоди у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені Російською Федерацією відносно неї.

Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу матеріальну та моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20000 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - Євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 Євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявники, які вважають себе жертвами більш ніж одного порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свод, можуть вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.

Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих ОСОБА_1 моральних страждань, істотних порушень його конституційних прав, умисного характеру дій Російської Федерації, а також почуття безпорадності та розчарування, які вона відчуває роками через неможливість користуватись належним йому майном, суд вважає достатнім розмір компенсації за заподіяну йому майнову шкоду в сумі 13 238 000 грн., та моральну шкоду у сумі 1 300 000 грн., виходячи з практики Європейського суду з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через незаконну окупацію.

Крім цього, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме: Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому, на думку суду є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.

Відтак, враховуючи вище викладені норми міжнародних договорів, ратифікованих Україною, Російська Федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України де порушено низку прав та свобод громадян України, у тому числі особистих прав позивача, зокрема, право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, тому саме на Російську Федерацію слід покласти обов`язок із відшкодування збитків, завданих протиправними діями.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат,пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи відносяться витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати позивача складаються з витрат пов`язаних із залученням експерта для визначення ціни позову шляхом проведення експертизи задля оцінки нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 1,28 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для визначення розміру матеріальних збитків, розмір яких становить 5000 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 12, 13, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України в розмірі 13 238 000,00 грн., моральної шкоди в розмірі 1 300 000 грн., та судові витрати в розмірі 5000 грн., а всього: 14 534 000 грн. (чотирнадцять мільйонів п`ятсот тридцять чотири тисячі).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Російська Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні, місцезнаходження: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27.

Суддя М.В. Бутенко

Джерело: ЄДРСР 97006626

скопійовано

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!