Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 216/5508/20 (провадження № 4-с/216/23/22)
провадження № 61-10201св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко Олексій Степанович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2022 року
у складі судді Цимбалістенко О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П.,
Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою
на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С.
Скаргу мотивовано тим, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О. С. під час виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травні 2021 року у справі № 216/5508/20, не виконані свої обов`язки, передбачені частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема: не розглянуто заяву ОСОБА_1 від 07 квітня 2022 року та не надано останній відповіді про розгляд цієї заяви.
Разом із цим, ОСОБА_1 посилалась на те, що ураховуючи характер порушень головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О. С. обов`язків, покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження», їх обсяг та тривалість призвело до порушення її майнових прав у сумі 14 534 000,00 грн, стягнення яких покладається саме на державну виконавчу службу, їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінила у 1 300 000,00 грн, що на її думку відповідає практиці Європейського суду з прав людини щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди у разі порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і Першого протоколу до Конвенції від 20 березня 1952 року.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд:
визнати протиправною і незаконною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. щодо неналежного виконання покладених на нього законом України «Про виконавче провадження» обов`язків у виконавчому провадженні
№ 66004114, відкритого з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення її права володіти, користуватися
та розпоряджатися своїм майном;
зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. вжити заходів із примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20
у спосіб, передбачений статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження»;
стягнути з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 1 300 000,00 грн
за неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні № 66004114, відкритому
з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої їй російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення права розпоряджатися своїм майном.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С., що полягає
у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 07 квітня 2022 року та ненаданні останній відповіді про розгляд заяви під час виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20.
Зобов`язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
на виконанні якого перебуває рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20, вжити заходів у спосіб, передбачений статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 квітня 2022 року, про розгляд якої повідомити останню.
Провадження у частині відшкодування моральної шкоди закрито, роз`яснено заявнику ОСОБА_1 право звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди у порядку позовного провадження.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що аналізуючи сукупність дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. під час виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року
у справі № 216/5508/20, дослідивши матеріали скарги та копії матеріалів зведеного виконавчого провадження, суд першої інстанції вважав, що
у цьому випадку вбачаються ознаки протиправної бездіяльності державного виконавця, що полягали у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 07 квітня 2022 року та ненаданні останній відповіді про розгляд заяви під час виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20, тобто невиконанні державним виконавцям свого обов`язку, передбаченого частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Разом із цим, закриваючи провадження у частині вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того,
що законодавець не наділив суд повноваженнями стягувати моральну шкоду або інші збитки ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги
на рішення, дії або бездіяльністю державного виконавця, та заявниця має право на звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди у межах позовного провадження.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням у частині закриття провадження щодо вимог про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 зверталась із апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду. В іншій частині ухвала суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції не оскаржувалась та предметом перегляду не була.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі
у частині вимог про стягнення моральної шкоди та із роз`ясненням ОСОБА_1 її право на звернення до суду із цими вимогами у порядку позовного провадження, оскільки у скарзі ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. заявлено вимоги щодо стягнення моральної шкоди, які
не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю
за виконанням судових рішень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої
та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної скарги неправильно застосовані положення статті 451 ЦПК України та не враховано, що цією правовою нормою не передбачено права суду закривати провадження у справі.
На думку ОСОБА_1 , закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення моральної шкоди позбавляє її права на повторне звернення
до суду з аналогічними позовними вимогами, а тому суд обмежує її право
на доступ до суду та на справедливий розгляд її справи.
Разом із цим, на думку ОСОБА_1 , у справі відбулась незаконна заміна складу суду, де головуючу суддю Бутенко М. В., яка ухвалили судове рішення у справі, було замінено на суддю Цимбалістенко О. В., що суперечить положенню частини одинадцятої статті 33 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2012 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи
із Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У грудні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України посилається на те, що у справах
за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця
чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду у позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд.
У разі заявлення у скарзі вимог про право (наприклад, про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби) в їх прийнятті має бути відмовлено.
У скарзі ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. заявлено вимоги щодо стягнення моральної шкоди, які, на думку відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю
за виконанням судових рішень, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження у цій частині вимог, роз`яснивши ОСОБА_1 її право на звернення до суду із цими вимогами у порядку позовного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 грудня 2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадження
№ 66004114 з примусового виконання виконавчого листа від 23 червня
2021 року № 216/5508/20 про стягнення з російської федерації на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України у розмірі 13 238 000,00 грн, моральної шкоди - 1 300 000,00 грн, та судові витрати - 5 000,00 грн, а усього: 14 534 000,00 грн. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена сторонам.
07 квітня 2022 року стягувач ОСОБА_1 зверталася із заявою
до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. про накладення арешту на майно боржника.
Вказана заява отримана адресатом 27 квітня 2022 року.
Крім того, на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало зведене виконавче провадження № 59036926, боржником
у якому є російська федерація.
Відповідно до заперечень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України після приєднання виконавчого провадження
№ 66004114 до зведеного виконавчого провадження № 59036926 17 червня 2022 року, загальна сума заборгованості склала 42 652 164 358,87 грн,
що підтверджується обліковою карткою на зведене виконавче провадження № 59036926.
Згідно із обліковою карткою на зведене виконавче провадження № 59036926 виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20
на час розгляду судами першої та апеляційної інстанцій здійснювалося
в рамках вказаного зведеного виконавчого провадження. У зведеному виконавчому провадженні відсутні на виконанні рішення судів інших юрисдикцій.
Відповідно до копій матеріалів зведеного виконавчого провадження відомостей про розгляд заяви ОСОБА_1 від 07 квітня 2022 року
та відомостей про направлення стягувачу відповіді не міститься.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори
та інші правочини.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання
або оспорювання.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав
та вплив на правопорушника.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Інститут судового контролю (розділ VII ЦПК України) має на меті контроль
за дотриманням та поновленням порушених права сторін виконавчого провадження.
Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії
чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться у пунктах 13 та 20 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень
у цивільних справах», скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в Законі України «Про виконавче провадження», зокрема, зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань,
що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: про відкриття провадження у справі; щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд; щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, тощо.
У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд.
У разі заявлення у скарзі вимог про право (наприклад, про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби) в їх прийнятті має бути відмовлено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду
в порядку цивільного судочинства.
Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі
№ 757/43355/16-ц).
Встановивши, що у скарзі ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. заявлено вимоги щодо стягнення моральної шкоди, які не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про закриття провадження у цій частині вимог, роз`яснивши ОСОБА_1 її право на звернення до суду
із цими вимогами у порядку позовного провадження.
Станом на час розгляду цієї справи Верховним Судом, згідно із інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 із вимогами про стягнення моральної шкоди у порядку позовного провадження
не зверталась.
Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення статті 451 ЦПК України
та не враховано, що цією правовою нормою не передбачено права суду закривати провадження у справі, спростовуються викладеним вище.
Доводи касаційної скарги про те, що закриття провадження у справі позбавляє ОСОБА_1 права на повторне звернення до суду
з аналогічними позовними вимогами, а тому суд обмежує її право на доступ до суду та на справедливий розгляд її справи, є надуманими, оскільки вона не позбавлена права звернутися із аналогічними вимогами у порядку позовного провадження, про що їй роз`яснено в оскаржуваних судових рішеннях.
Доводи касаційної скарги у справі відбулась незаконна заміна складу суду, де головуючу суддю Бутенко М. В., яка ухвалили судове рішення у справі, було замінено на суддю Цимбалістенко О. В., що суперечить положенню частини одинадцятої статті 33 ЦПК України є необґрунтованими, виходячи
з наступного.
Відповідно до частин першої та одинадцятої статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених
у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків,
що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
Відповідно до підпунктів 2.3.1. та 2.3.2. Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення про АСДС) розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи;
Підпунктом 2.3.4. Положення про АСДС передбачено, що автоматизований розподіл судових справ здійснюється в автоматизованій системі за такими правилами: із загального списку суддів визначаються судді, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу; для суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється розрахунок коефіцієнтів навантаження; із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу
з урахуванням визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження здійснюється визначення судді для розгляду конкретної судової справи за принципом випадковості.
За скаргою ОСОБА_1 , яка надійшла на адресу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 03 червня
2022 року, судом було зареєстровано провадження № 4-с/216/23/22
(а. с. 1-3).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2022 року визначено суддю-доповідача Цимбалістенко О. В. Судді, які приймали участь в розподілі: Бутенко М. В., Кузнецов Р. О., Онопченко Ю. В., Цимбалістенко О. В. Суддя виключений
із розподілу через неповноважність (закінчено або не розпочався період повноважень) - ОСОБА_2 (а. с. 8).
Матеріали справи не містять порушень частини одинадцятої статті 33 ЦПК України.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку,
що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права,
та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися
для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але
не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування
чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у частині вимог скарги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович
