ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7103/22 Справа № 216/5508/20 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 216/5508/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрій Тарасович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2022 року, яка постановлена суддею Чирським Г.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 серпня 2022 року, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т., в якій просила:
визнати протиправною і незаконною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. стосовно неналежного виконання покладених на нього законом України «Про виконавче провадження» обов`язків у виконавчому провадженні №66004114, відкритого з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 року по справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої Російською Федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення її права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, яке знаходилось в той час в Криму;
зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. направити на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про його вручення постанову про приєднання ВП №66004114 до зведеного ВП №59036926 для прийняття нею рішення про її оскарження;
стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ 1 076 000,00 грн. за неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні № 66004114, відкритому з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 року по справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої їй Російською Федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення права розпоряджатися своїм майном.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2022 року було відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. - задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т., що полягає у несповіщенні стягувача ОСОБА_1 про наявність постанови від 17.06.2022 року про приєднання виконавчого провадження №66004114 до зведеного виконавчого провадження №59036926.
Зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т., вжити заходів у спосіб, передбачений статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, направити на адресу ОСОБА_1 постанову від 17.06.2022 року про приєднання виконавчого провадження №66004114 до зведеного виконавчого провадження №59036926.
Провадження в частині відшкодування моральної шкоди - закрито.
Роз`яснено заявниці ОСОБА_1 право звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку позовного провадження.
В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, який задовольнити вимоги скарги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розгляд скарги відбувся неповноважним судом та поза межами повноважень судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чирського Г.М. Так, розпорядженням Голови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було встановлено скорочений режим роботи Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області - з 08:00 години до 15:00 години дня, а судове засідання 30 серпня 2022 року фактично розпочалося о 15:02:52 годин та закінчилося о 17:35:54 годин, тобто ухвала суду постановлена у неробочий час.
Також, зазначає, що судом неправильно застосовано положення статті 451 ЦПК України та не враховано, що даною правовою нормою не передбачено права суду закривати провадження у справі. Вважає, що закриття провадження у справі позбавляє її права на повторне звернення до суду з аналогічними позовними вимогами, а тому суд обмежує її право на доступ до суду та на справедливий розгляд її справи.
Зазначає, що визнання судом бездіяльності Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. неправомірною та нестягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди не можна вважати ефективним способом правового захисту судом її порушеного права, встановленого статтею 40 Конституції України.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 грудня 2021 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Кузьменком О.С. відкрито виконавче провадження №66004114 з примусового виконання виконавчого листа від 23.06.2021 № 216/5508/20 за рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 року про стягнення з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 13238000,00 грн., моральної шкоди в розмірі 1300000,00 грн., та судові витрати в розмірі 5000.00 грн., а всього: 14534000.00 грн. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена стягувачеві.
Згідно ухвали Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.07.2022 року у справі №216/5508/20 (Номер провадження у суді 4-с/216/23/22), частково задоволена скарга ОСОБА_1 та визнана бездіяльність державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. щодо не розгляду її заяви та не направлення на її адресу відповідної постанови, прийнятої за результатом такого розгляду, - неправомірною та зобов`язав державного виконавця вчинити певні дії.
Під час розгляду зазначеної скарги встановлено, що постановою Головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 17.06.2022 року, під час примусового виконання виконавчого листа № 216/5508/20, виданого 23.06.2021 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, виконавче провадження № 66004114 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 59036926.
ОСОБА_1 не отримувала постанову Головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 17.06.2022 року.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльності Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т., що полягає у не сповіщенні стягувача ОСОБА_1 про наявність постанови від 17.06.2022 року про приєднання виконавчого провадження № 66004114 до зведеного виконавчого провадження № 59036926 та зобов`язуючи державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т., вжити заходів у спосіб, передбачений статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, направити ОСОБА_1 постанову від 17.06.2022 року про приєднання виконавчого провадження № 66004114 до зведеного виконавчого провадження № 59036926, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено невиконання державним виконавцем вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення ОСОБА_1 постанови від 17.06.2022 року про приєднання виконавчого провадження № 66004114 до зведеного виконавчого провадження № 59036926.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 28 цього Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.
Таким чином, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 26.05.2021 у справі №873/31/20, від 17.04.2019 у справі №342/158/170.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та фактично не оспорюється у суді апеляційної інстанції, державним виконавцем не виконано вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» та не направлено ОСОБА_1 копію постанови від 17.06.2022 року про приєднання виконавчого провадження № 66004114 до зведеного виконавчого провадження № 59036926, у зв`язку з чим скарга останньої в цій частині є обґрунтованою та правомірно задоволена судом.
Закриваючи провадження у частині вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що законодавець не наділив суд повноваженнями стягувати моральну шкоду або інші збитки ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльністю державного виконавця, та заявниця ОСОБА_1 має право на звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди в межах позовного провадження.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Інститут судового контролю (Розділ VII ЦПК України) має на меті контроль за дотриманням та поновленням порушених права сторін виконавчого провадження. Про що свідчить аналіз ч. 2 ст. 451 ЦПК України, згідно якої у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до роз`яснень, наданих в п.п. 13, 20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в Законі України «Про виконавче провадження», зокрема, зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: про відкриття провадження у справі; щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд; щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, тощо.
У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами в передбаченому розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд.
У разі заявлення у скарзі вимог про право (наприклад, про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби) в їх прийнятті має бути відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, у скарзі ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. заявлено вимоги щодо стягнення моральної шкоди, які не можуть бути розглянуті судом в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження в цій частині вимог, роз`яснивши ОСОБА_1 її право на звернення до суду із цими вимогами в порядку позовного провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно застосовано положення статті 451 ЦПК України та не враховано, що даною правовою нормою не передбачено права суду закривати провадження у справі, спростовуються вищевикладеним.
Доводи апеляційної скарги про те, що закриття провадження у справі позбавляє ОСОБА_1 права на повторне звернення до суду з аналогічними позовними вимогами, а тому суд обмежує її право на доступ до суду та на справедливий розгляд її справи, є надуманими, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися із аналогічними вимогами в порядку позовного провадження, про що їй роз`яснено в оскаржуваній ухвалі суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що розгляд скарги відбувся неповноважним судом та поза межами повноважень судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чирського Г.М., оскільки розпорядженням Голови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було встановлено скорочений режим роботи Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області - з 08:00 години до 15:00 години дня, а судове засідання 30 серпня 2022 року фактично розпочалося о 15:02:52 годин та закінчилося 17:35:54 годин, тобто ухвала суду постановлена у неробочий час, є безпідставними, оскільки не впливають на правильність та законність судового рішення у даній справі.
При цьому, слід зауважити, що із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Доступ до суду, як елемент права на справедливий судовий розгляд, не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року).
Судом першої інстанції дотримано прав та законних інтересів заявниці, оскліьки у судовому засіданні приймав участь її представник ОСОБА_2 , який надавав пояснення по справі та був заслуханий судом.
З урахуванням наведеного та меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм процесуального права, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 листопада 2022 року.
Головуючий:
Судді:
