УХВАЛА
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 216/5508/20
провадження № 61-13св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрій Тарасович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року у складі судді Чирського Г. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (далі - ДВС) Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) Назаровця А. Т., в якій просила:
- визнати протиправною і незаконною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А. Т. щодо неналежного виконання покладених на нього законом України «Про виконавче провадження» обов`язків у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритого з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення її права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, яке знаходилось у той час в Криму;
- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А. Т. направити на її адресу рекомендованим листом із повідомленням про його вручення постанову про приєднання ВП № НОМЕР_2 до зведеного ВП № НОМЕР_1 для прийняття нею рішення про її оскарження;
- стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ 1 076 000,00 грн моральної шкоди за неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої їй російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення права розпоряджатися своїм майном.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2022 року, за наслідками розгляду її скарги на дії головного державного виконавця Департаменту ДВС МУЮ Кузьменка О. О., дізналась про наявність постанови про приєднання ВП № НОМЕР_2 до зведеного ВП № НОМЕР_1, винесеної головним державним виконавцем Департаменту ДВС СЮУ Назаровцем А. Т. Вказану постанову, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», вона не отримувала.
Посилаючись на те, що така бездіяльність державного виконавця є неправомірною та такою, що суперечить основним засадам виконавчого провадження, встановленим у статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», просила скаргу задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А. Т. задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А. Т., що полягає у несповіщенні стягувача ОСОБА_1 про наявність постанови від 17 червня 2022 року про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_2 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А. Т. вжити заходів у спосіб, передбачений статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема направити на адресу ОСОБА_1 постанову від 17 червня 2022 року про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_2 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Провадження в частині відшкодування моральної шкоди закрито.
Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку позовного провадження.
Встановивши невиконання державним виконавцем вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення ОСОБА_1 постанови від 17 червня 2022 року про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_2 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, суд першої інстанції визнав неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А. Т.
Закриваючи провадження у частині вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що законодавець не наділив суд повноваженнями стягувати моральну шкоду або інші збитки ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, зазначивши, що заявниця має право на звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди у межах позовного провадження.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права , вважав його законним та обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її скарги у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині закриття провадження щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідив обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні скарги.
Суди не звернули увагу на те, що стаття 451 ЦПК України не передбачає часткового задоволення скарги, зокрема й закриття провадження у певній окремій частині вимог. Суд не наділений процесуальними повноваженнями закривати провадження у справі в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди з підстави можливості заявнику подати позовну заяву до відповідного суду про її відшкодування в загальному позовному провадженні.
Вважає, що закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення моральної шкоди позбавляє її права на повторне звернення до суду з аналогічними позовними вимогами, а тому суд обмежує її право на доступ до суду та на справедливий розгляд її справи.
Окрім того, розгляд скарги відбувся неповноважним судом та поза межами повноважень судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чирського Г. М., оскільки розпорядженням Голови цього суду було встановлено скорочений режим роботи суду - з 08:00 години до 15:00 години дня, а судове засідання 30 серпня 2022 року фактично розпочалося о 15:02:52 годин та закінчилося о 17:35:54 годин, тобто ухвала суду постановлена у неробочий час.
Доводи інших учасників справи
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У скарзі ОСОБА_1 заявила вимоги щодо стягнення моральної шкоди, які, на думку відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження у цій частині вимог, роз`яснивши ОСОБА_1 її право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.
ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якому просить відзив відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без розгляду, оскільки підписаний не учасником судового процесу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу справу № 216/5508/20 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року справу № 216/5508/20 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Обставини справи, встановлені судами
23 грудня 2021 року Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Кузьменко О. С. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 23 червня 2021 року № 216/5508/20, виданого на виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року про стягнення з російської федерації на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, у розмірі 13 238 000,00 грн, моральної шкоди в розмірі 1 300 000,00 грн, та судові витрати в розмірі 5 000,00 грн, усього 14 534 000,00 грн. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена стягувачеві.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2022 року у справі № 216/5508/20 частково задоволена скарга ОСОБА_1 та визнана бездіяльність державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. щодо не розгляду її заяви та ненаправлення на її адресу відповідної постанови, прийнятої за результатом такого розгляду, - неправомірною й зобов`язано державного виконавця вчинити певні дії.
Під час розгляду зазначеної скарги встановлено, що постановою Головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т. від 17 червня 2022 року, при примусовому виконанні виконавчого листа № 216/5508/20, виданого 23 червня 2021 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, виконавче провадження № НОМЕР_2 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Вказану постанову від 17 червня 2022 року ОСОБА_1 не отримувала з огляду на невиконання державним виконавцем вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо її направлення заявниці.
Звертаючись зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, ОСОБА_1 , окрім іншого, посилалась на те, що невиконання ним вимог Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення, призвело до порушення її прав та завдало моральної шкоди, яку вона оцінює в 1 076 000,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходила Друга судова палата Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Норми, які регулюють відносини між державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження, містяться у Законі України «Про виконавче провадження».
Розгляд скарг на рішення, дії, або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження за зверненнями його учасників, Законами України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу» віднесено до компетенції суду.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Цивільним процесуальним законодавством визначено спеціальний порядок розгляду скарг, предметом яких є судовий контроль за виконанням судових рішень, який врегульовано розділом 7 ЦПК України.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Інститут судового контролю (розділ VII ЦПК України) має на меті контроль за дотриманням та поновленням порушених права сторін виконавчого провадження.
Відтак судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива форма правосуддя, де процесуальна діяльність суду пов`язана із виконанням судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі процесуального контролю за законністю рішень, дії або бездіяльності посадових осіб та органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців та різних позовів як важливої гарантії захисту права особи після набуття судовим рішенням чинності.
Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні.Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що в межах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не може розглядати питання про відшкодування моральної шкоди або інших збитків, приймаючи ухвалу, постановленою за результатами розгляду скарги, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Між тим, у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутись до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166, 1167 ЦК).
Такі справи повинні розглядатись у позовному порядку шляхом пред`явлення позову.
Таким чином, оскільки розділом 7 ЦПК України визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а вирішення питань щодо наявності та розміру моральної шкоди може бути встановлено за участю фізичних, юридичних осіб і держави, що вказує на наявність спору між сторонами, тому заявлені вимоги у рамках вказаної скарги про стягнення моральної шкоди з державного виконавця не можуть бути вирішені по суті, оскільки передбачають позовне провадження.
Встановивши, що у скарзі ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т., серед іншого, заявлено вимоги щодо стягнення моральної шкоди, які не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про закриття провадження у цій частині вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, роз`яснивши заявниці її право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.
Водночас касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 451 ЦПК України та не врахували, що цією правовою нормою не передбачено права суду закривати провадження у справі.
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: про відкриття провадження у справі; щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд; щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, тощо.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Після закриття провадження позивач не має права на повторне звернення до суду з тим же позовом.
Разом із тим, особливістю цивільного процесуального законодавства є наявність окремого провадження - виду непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Характерною і визначальною відмінністю цього провадження є відсутність спору про право (за частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду).
Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для про закриття провадження у цій справі в частині вимог, що стосуються відшкодування моральної шкоди, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки закриття провадження у справі, у розумінні норм процесуального права, позбавляє ОСОБА_1 права на повторне звернення до суду з аналогічними вимогами.
Залишення ж заяви без розгляду, після усунення умов, що були підставою для її залишення без розгляду, надає право на звернення до суду повторно.
Разом із тим, у постановах від 18 січня 2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-10201св22), від 25 січня 2023 року у справі № 2-275-07 (провадження №61-9364св22) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, пославшись на те, що у разі заявлення у скарзі вимог про право (наприклад, про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби) в їх прийнятті має бути відмовлено, погодився з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі в частині вимог, що стосуються відшкодування моральної шкоди, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України
Розглядаючи цю справу, обговоривши доводи заявниці, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-10201св22), від 25 січня 2023 року у справі № 2-275-07 (провадження №61-9364св22), та передачі цієї справи на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передання справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 216/5508/20 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов
