Ухвала
Іменем України
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 210/4600/15
провадження № 51-2547 зр 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні заяву, яка має назву клопотання, ОСОБА_5 про роз`яснення постановиВерховного Суду від 22 грудня 2020 року та ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2020 року,
встановив:
За вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2018 року ОСОБА_5 засуджено за частиною 2 статті 121, частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України (далі КК) із застосуванням статей 70, 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишено без зміни. Початок строку покарання визначено обчислювати з часу затримання 25 липня 2015 року. Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 25 липня 2015 року по 24 грудня 2015 року та з 21 червня 2017 року по 20 вересня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а з 24 грудня 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року (з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, якою виправлено описку у цьому рішенні) вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2018 року щодо ОСОБА_5 змінено в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_5 у строк покарання зараховано строк його попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 20 вересня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 грудня 2020 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задоволено частково, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 змінено в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_5 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 25 липня 2015 року по 24 грудня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті судове рішення залишено без зміни.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 грудня 2020 року виправлено допущену в резолютивній частині постанови Верховного Суду від 22 грудня 2020 року описку та зазначено у резолютивній частині закінчення строку зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання замість «18 квітня 2019 року» «24 грудня 2015 року» та постановлено вважати правильним зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання період з 25 липня 2015 року по 24 грудня 2015 року.
У своїй заяві засуджений просить роз`яснити постанову Верховного Суду від 22 грудня 2020 року та ухвалу Верховного Суду від 24 грудня 2020 року. Зазначає про те, що на момент постановлення вказаних судових рішень не було прийнято остаточного рішення за його скаргою на неправомірні дії працівників Дзержинського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. При цьому, також просить касаційний суд роз`яснити йому чи є вказані обставини нововиявленими або виключними.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи заяви та перевіривши матеріали провадження, Суд касаційної інстанції вважає, що у роз`ясненні постанови Верховного Суду від 22 грудня 2020 року та ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2020 року слід відмовити з огляду на таке.
Так, відповідно до частини 4 статті 441 КПК визначено, що судові рішення суду касаційної інстанції роз`яснюються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтею 380 цього Кодексу, згідно з якою, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Роз`яснення рішення це викладення більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.
Разом з тим, текст постанови Верховного Суду від 22 грудня 2020 року викладено відповідно до вимог статей 372, 441 КПК з посиланням на норми чинного кримінального процесуального закону, чіткими зрозумілими реченнями і не містить у собі труднощів для розуміння її точного змісту.
Текст ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2020 року про виправлення описки в судовому рішенні також не містить у собі труднощів для розуміння її точного змісту.
Натомість, у своїй заяві засуджений хоча і просить роз`яснити судові рішення, однак фактично наводить обставини щодо яких просить надати роз`яснення чи є вони нововиявленими або виключними.
Тобто, засуджений у своїй заяві не вказує, в чому полягає незрозумілість судових рішень, при цьому, не звернув увагу на те, що питання про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами вирішується в порядку глави 34 КПК.
Тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про розяснення постанови Верховного Суду від 22 грудня 2020 року та ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2020 року в порядку статті 380 КПК.
При цьому, слід зазначити, що згідно з положеннями статті 459 КПК нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Також, відповідно до цієї статті КПК виключними обставинами визнаються: встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом; встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
Крім того, у статті 463 КПК визначено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.
На підставі викладеного, керуючись статями 380, 441 КПК, Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_5 у роз`ясненні постанови Верховного Суду від 22 грудня 2020 року та ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
