Справа № 127/20501/19
Провадження № 22-ц/801/2411/2021
Категорія: 55
Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.
Доповідач:Стадник І. М.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 листопада 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,
з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Венгрин О.О., повний текст якого складено 20.09.2021
в справі №127/20501/19
за позовом ОСОБА_1 (позивач)
до Товариства власників гаражів №2 (відповідач)
про визнання громадянина таким, що не мав права бути членом і головою правління товариства, про визнання обрання і призначення уповноважених зборів товариства фактом усунення власників гаражів/членів товариства від участі в управлінні діяльністю товариства, про визнання фактів, про визнання статуту товариства таким, що суперечить закону, про визнання розбіжностей в протоколах, про визнання залишення ОСОБА_2 посади голови правління товариства достроково, про стягнення моральної шкоди, -
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТВГ №2 про визнання громадянина таким, що не мав права бути членом і головою правління товариства, про визнання обрання і призначення уповноважених зборів товариства фактом усунення власників гаражів/членів товариства від участі в управлінні діяльністю товариства, визнання фактів, про визнання статуту товариства таким, що суперечить закону, визнання розбіжностей в протоколах, визнання залишення ОСОБА_2 посади голови правління товариства достроково, про стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи його тим, що при розгляді справ за позовом ОСОБА_1 до ТВГ №2, на думку позивача, накопичились розбіжності, а саме, відповідача представляв ОСОБА_3 , який займав посаду голови правління ТВГ №2 всупереч положенням статуту товариства, проте незважаючи на це займав вказану посаду протягом 10,5 років.
Замість усунень недоліків в документації та організації, відповідно до рішення суду в справі №212/13513/12 товариство вдалося до хитрощів та затвердило статут.
Крім того, на думку позивача товариством незаконно обрано голову правління та надано підроблений протокол засідання правління.
При розгляді справи №127/17703/14 відповідачем надано інший за змістом протокол.
Позивач вказує, що викладені обставини порушують права, інтереси, а також принижують честь і гідність позивача як власника гаража та завдають йому моральної шкоди, яку він оцінює у 100 000 грн.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
19 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року незаконним та необґрунтованим.
Доводи апелянта полягають у тому, що суд першої інстанції поставився по позивача упереджено та не використав при розгляді цієї цивільної справи матеріали цивільних справ за його позовом до ТВГ №2.
До матеріалів справи було долучено статут товариства, у редакції пізнішій, ніж та, яка стосується предмета спору.
Крім того, суд не взяв до уваги, що відповідач не подавав відзиву на позов, не надавав пояснень та не з`являвся у судові засідання.
Вважає, що відмова у задоволенні позову свідчить про неможливість захисту порушених прав і є перешкоджанням в його доступі до правосуддя.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 15 листопада 2021 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.
Представник відповідача, повідомленого в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явився, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником гаража під № НОМЕР_1 (49), розташованого на території ТВГ №2 за адресою: АДРЕСА_1 з 13.06.2001.
Водночас позивач припинив своє членство у Товаристві власників гаражів № НОМЕР_2 з 23.05.2011.
При цьому перешкод у користуванні гаражем, який належить ОСОБА_1 , ТВГ №2 не чинить.
Відповідно до статуту (т. 2, а.с. 151-167) Товариство власників гаражів № НОМЕР_2 є обслуговуючим кооперативом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав, свобод чи інтересів відповідачем, що також зумовлює відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.
Позиція апеляційного суду
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 417 ЦПК України передбачено, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у цій справі дійшов висновку, що спір у цій справі виник між фізичною особою, яка не є членом Товариства власників гаражів № НОМЕР_2 та цим товариством.
Апеляційний суд, в силу вимог Цивільного процесуального кодексу України враховує вказані обставини при перегляді рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статей 2, 23, 26 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.
Саме особи, які є членами створеного ними обслуговуючого кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні обслуговуючим кооперативом, отримувати певну частку активів обслуговуючого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.
Матеріалами справи підтверджено, що вимоги позову випливають із внутрішніх рішень, дій та змін, які відбуваються в обслуговуючому кооперативі Товариство власників гаражів №2. Вказані рішення і дії жодним чином не стосуються позивача, оскільки останній не входить до складу товариства, а також жодним чином не обмежують і не порушують прав ОСОБА_1 як власника гаража.
Таким чином, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення його прав, як власника гаража.
Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову на підставі недоведеності порушення прав позивача.
Апеляційний суд відкидає посилання апелянта, позивача ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції не дослідив статут відповідача в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до принципу змагальності сторін (стаття 12 ЦПК) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 81 ЦПК.
Відповідно до частин 5-7 статті 81 ЦПК докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 додав до позовної заяви додав витяг зі списку (ймовірно) власників гаражів із зазначенням їх анкетних даних та номера гаража (а.с. 4), об`яву про проведення 14.10.2017 загальних зборів власників гаражів (а.с. 5), витяги з протоколу № 8 загальних зборів уповноважених ТВГ-2 від 25.01.2014 (а.с. 6) і довідку про стан здоров`я ОСОБА_2 (а.с. 7), посвідчення інваліда ІІ-ої групи (а.с. 16).
За змістом ухвали суду від 24.06.2021 засвідчену копію статуту Товариства власників гаражів № 2 суд першої інстанції витребував (т. 2, а.с. 89), а виконавчий комітет Вінницької міської ради надав (т. 2, а.с. 136) якраз за клопотанням позивача.
Відтак судом при розгляді справи досліджувалися Статут «Товариства власників гаражів № 2», затверджений зборами повноважних ТВГ № 2 від 14.01.2004, загальними зборами уповноважених представників Товариства, протокол № 20 від 24.01.2015 (т. 2, а.с. 137-150), а також Статут обслуговуючого кооперативу «Товариство власників гаражів № 2 (нова редакція), затверджений зборами уповноважених представників ТВГ № 2, протокол від 21.01.2017 № 18 (т. 2, а.с. 151-167).
За результатами ознайомлення з матеріалами справи 08.09.2021 ОСОБА_1 додав до справи ряд інших копій документів, в тому числі, зроблених з матеріалів інших цивільних справ (т. 2, а.с. 170-209). Копій статуту товариства в інших редакціях позивач не подавав і в чому полягають відмінності в регулюванні спірних питань на момент виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судом, не вказував.
З матеріалів справи апеляційний суд не вбачає упередженого ставлення до позивача та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Щодо доводів апелянта про порушення його права на доступ до правосуддя, то апеляційний суд зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначає частина друга вказаної статті. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 127/18943/18 (провадження № 14-83цс20) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року по справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зроблено висновок, що «ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою».
Отже, вирішуючи спір, суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий І.М. Стадник
Судді М.В. Матківська
В.В. Сопрун
