Справа № 128/3148/17
УХВАЛА
22 червня 2021 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області у складі:
головуючого колегії судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю: прокурора ОСОБА_5 ,
захисників- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого- ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 27.08.2017 в ЄРДР за №12017020100000960 за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину , передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
З 24 листопада 2017 року в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
22.06.2021 у даному судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , підтримав подане суду письмове клопотання про продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки такий строк спливає, а ті ризики, які стали підставою для його застосування - не відпали, а саме: ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, вчиноного за попередньою змовою групою осіб ; судовий розгляд даного провадження ще триває; обвинувачений ОСОБА_8 - проживає у Липовецькому районі Вінницької області, тобто за межами м. Вінниці, тому може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Заперечував проти задоволення усного клопотання захисника.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає , що наведені ризики прокуром на даний час відпали; обвинувачений ОСОБА_8 довгий час тримається під вартою, в свою чергу, має сім`ю, неповнолітніх дітей, отже має соціально-стримуючи фактори, тому просив суд відмовити у задоволені клопотання прокурора та заявив усне клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав клопотання захисника.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали позицію захисника ОСОБА_6 .
Вислухавши клопотання прокурора та захисника, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження щодо них, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а клопотання захисника- необгрунтованим та таким , що підлягає відмові у задоволенні, виходячи з такого.
Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
З положень, викладених у ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Колегією суддів установлено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_8 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.
Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, колегії суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»). З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).
Згідно роз`ясненнями, викладеними у постанові № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
Ознайомившись із обвинувальним актом, вислухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає, що наразі продовжують існувати та не відпали ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, які свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_8 хоча і є раніше не судимою особою, в силу ст. 89 КК України, одружений, має трьох малолітній дітей; має постійне місце проживання на території області , але обвинувачується у вчинені особливо тяжкого умисного корисливого злочину розбою; на даний час судовий розгляд даного провадження триває, не заслухані пояснення обвинувачених, не досліджені речові докази, тому колегія суддів переконана, що наразі не відпали та продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Відтак, суд доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід відносно обвинуваченого не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, колегія суддів доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, останньому доцільно продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів , а саме - по 20.08.2021, включно.
Також, судом не встановлено, а обґрунтованого клопотання та будь яких доказів про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт стороною захисту, для спростування ризиків, зазначених прокурором,- не надано , у зв`язку з чим у задоволені клопотання захисника необхідно відмовити.
Керуючись ст.331 КПК , Колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання прокурора ОСОБА_5 , задовольнити.
Продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань ( №1)», тобто по 20 серпня 2021 року включно.
Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установи "Вінницька установа виконання покарань ( №1)», -для відома.
У задоволені усного клопотання захисника ОСОБА_6 - відмовити.
Об`явити перерву в даному судовому засіданні до 15.00 годин- 26.07.2021 для ознайомлення захисника ОСОБА_7 з матеріалами кримінального провадження .
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи діб, обвинуваченим з дня отримання копії ухвали, а іншими учасниками - з дня проголошення ухвали.
Повна ухвала суду проголошена о 09.00 годин 25.06.2021.
Головуюча колегії -суддя : ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
