Справа № 128/3148/17
УХВАЛА
02 серпня 2019 року м.Вінниця
Колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4
за участю: прокурора ОСОБА_5 ,
захисників- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених : ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області клопотання прокурора про продовження обвинуваченим застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному 27.08.2017 року в ЄРДР за №12017020100000960 за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
З 24 листопада 2017 року в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В даномусудовому засіданніпрокурор ОСОБА_5 заявивклопотання про продовження обвинуваченим застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки такий строк стикає 06.09.2019 та ті ризики які стали підставою його застосування не змінилися та не відпали, а саме: ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - обвинувачуються у вчинені особливо тяжкого злочину; обвинувачений ОСОБА_8 є раніше неодноразово судимим за вчинення тяжких умисних корисливих злочинів , може вчинити інший злочин та переховуватися від суду; а ОСОБА_9 - проживає у Липовецькому районі Вінницької області , тобто за межами м. Вінниці , тому може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_6 не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 не буде переховатися від суду та вчиняти інший злочин , оскільки має сім`ю, є учасником бойових дій, а також має постійне місце проживання, тому просить суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.
Вислухавши клопотання прокурора, міркування присутніх учасників судового процесу, колегія суддів, вважає клопотання прокурора є обґрунтованим та таким , що підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Колегія суддів вважає, що наразі існують ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, які свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_8 є раніше неодноразово судимою особою за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, останній раз вироком Глибоцьким районним судом Чернівецької області від 18.12.2017 року за ч.1 ст.122, ч.2 ст.185, ст.ст.70,71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; обвинувачується у вчинені особливо тяжкого умисного корисливого злочину, вчиненого у період випробувального строку за ч.3 ст. 187 КК України розбою, санкція статті за яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років; розлучений, від шлюбу має малолітню доньку- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час затримання не працював, проживаючий на час затримання та зареєстрований в Чернівецькій області, може переховуватися від суду , а також вчини інше кримінальне правопорушення. В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_9 хоча є не судимою особою в силу ст. 89 КК України, одружений, має трьох малолітній дітей; має постійне місце проживання на території області та на час затримання працював, але обвинувачується у вчинені особливо тяжкого умисного корисливого злочину розбою, на даний час судовий розгляд даного провадження триває , не заслухані пояснення обвинувачених, не досліджені речові докази, тому суд вважає, що існує ризики переховування ОСОБА_9 від суду та можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Відтак, колегія суддів доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід відносно ОСОБА_9 не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Тому, колегія суддів, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинувачених, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, а саме - по 30.09.2019 включно.
Доводи захисника ОСОБА_7 , про можливість у суду на даний час змінити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід на домашній арешт, колегія суддів вважає хибними, оскільки захистом не спростовано належними та допустимими доказами, що наведені ризики прокурором -відпали.
Керуючись ч.3 ст.331 КПК , Колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Клопотання прокурора ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у Вінницькій УВП УДПтСУ в Вінницькій області на два місяці, тобто по 30.09.2019 року включно.
Копію ухвали направити уповноваженій особі Вінницької УВП УДПтСУ в Вінницькій області для відому.
Об`явити перерву в даному судовому засіданні на 16.09.2019о 16.30годин, у зв`язку із зайнятості адвоката ОСОБА_11 в іншому судовому процесі.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи діб, обвинуваченим з дня отримання копії цієї ухвали, а іншими учасниками - з дня проголошення ухвали.
Головуючий-суддя : ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2
