Справа № 128/3148/17
УХВАЛА
30 квітня 2021 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої колегії судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого- ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області в режимі відеконференції письмове клопотання прокурора про продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та усне клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 27.08.2017 в ЄРДР за №12017020100000960 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
З 24 листопада 2017 року в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
30.04.2021 у даному судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , підтримав подане суду письмове клопотання про продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки такий строк спливає, а ті ризики, які стали підставою для його застосування - не відпали, а саме: ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, вчиноного за попередньою змовою групою осіб ; судовий розгляд даного провадження ще триває; обвинувачений ОСОБА_5 - проживає у Липовецькому районі Вінницької області, тобто за межами м. Вінниці, тому може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Заперечував проти задоволення усного клопотання захисника.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає , що наведені ризики прокуром на даний час відпали; обвинувачений ОСОБА_5 довгий час тримається під вартою, в свою чергу, має сім`ю, неповнолітніх дітей, отже має соціально-стримуючи фактори, тому просив суд відмовити у задоволені клопотання прокурора та заявив усне клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав клопотання захисника, без наведення мотивів.
30.04.2021 члени колегії: судді ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають в інших судових процесах.
Інші учасники судового провадження до судового засідання не з`явилися.
Відповідно до постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням внесених до неї змін згідно до Постанови КМУ № 104 від 17.02.2021, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .
Згідно Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» - Пункт 20-5 розділу XI "Перехідні положення" КПК України викладено в такій редакції: у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
З огляду на вищезазначене, беручи до уваги, що до закінчення дії застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 неможливо у колегіальному складі вирішити клопотання прокурора з об`єктивних причин, тому суд приходить до висновку про необхідність вирішення даного клопотання головуючою колегії.
Вислухавши клопотання прокурора та захисника, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження щодо них, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а клопотання захисника- необгрунтованим та таким , що підлягає відмові у задоволенні, виходячи з такого.
Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
З положень, викладених у ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Головуючою колегії установлено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.
Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, головуюча колегії враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»). З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).
Згідно роз`ясненнями, викладеними у постанові № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
Ознайомившись із обвинувальним актом, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що наразі продовжують існувати та не відпали ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, які свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_5 хоча і є раніше не судимою особою, в силу ст. 89 КК України, одружений, має трьох малолітній дітей; має постійне місце проживання на території області , але обвинувачується у вчинені особливо тяжкого умисного корисливого злочину розбою, на даний час судовий розгляд даного провадження триває, не заслухані пояснення обвинувачених, не досліджені речові докази, тому головуюча колегії переконана, що наразі не відпали та продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Відтак, суд доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід відносно обвинуваченого не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, головуюча колегії доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, останньому доцільно продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів , а саме - по 28.06.2021, включно.
Також, судом не встановлено, а обґрунтованого клопотання та будь яких доказів про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт стороною захисту, для спростування ризиків, зазначених прокурором,- не надано , у зв`язку з чим у задоволені клопотання захисника ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Керуючись ст.331 КПК, Головуюча колегії,
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)», тобто по 28.06.2021 року, включно.
У задоволені усного клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.
Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)», для виконання. Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи діб, обвинуваченим з дня отримання копії ухвали, а іншими учасниками - з дня проголошення ухвали.
Повна ухвала суду проголошена 30.04.2021 о 12.30 годин.
Головуюча колегії-суддя : ОСОБА_1
