Постанова від 02.03.2023 по справі № 128/3148/17 Касаційний кримінальний суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 02.03.2023 по справі № 128/3148/17 Касаційний кримінальний суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 128/3148/17

Картка справи

Це рішення містить правові висновки

Справа № 128/3148/17

Картка справи

Постанова

Іменем України

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 128/3148/17

провадження № 51-2152 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі

відеоконференції),

представника потерпілих ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2021 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020100000960, за обвинуваченням

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Чигла, Таловського району Воронезької області РФ, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України такого, що немає судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2021 року ОСОБА_10 засуджено за ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту затримання, з 27 серпня 2017 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання зараховано період попереднього ув`язнення з 27 серпня 2017 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку день за два.

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат у провадженні та скасовано арешт на майно.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_11 , судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Вироком Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року апеляційні скарги захисників залишено без задоволення, апеляційні скарги прокурора та потерпілих задоволено.

Вирок місцевого суду скасовано в частині призначених покарань. Змінено покарання ОСОБА_11

ОСОБА_10 за ч. З ст. 187 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_10 зараховано в строк покарання період попереднього ув`язнення з 27 серпня 2017 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку день за день.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду встановлено, що 27 серпня 2017 року близько 03:00 години, ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливим мотивом, проникли до будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_8 . Знаходячись в будинку, ОСОБА_10 піднявся на другий поверх, де вчинив напад на ОСОБА_7 , поєднуючи свої дії із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, а саме направив у її бік розкладний ніж та, демонструючи його, закрив їй рукою рот, завів до кімнати, після чого зв`язав руки та ноги пластиковим хомутом, посадив на ліжко та постійно знаходився біля неї.

В цей час, ОСОБА_11 металевою фомкою зламав двері до спальної кімнати власниці будинку ОСОБА_8 та заволодів металевим сейфом, який знаходився у шафі, всередині якого були гроші у сумі 163 400 гривень, спецзасіб марки «ФОРТ 10Р», калібру 9 мм , вартістю 9187,50 грн., який належить ОСОБА_8 , спецзасіб марки «ФОРТ 17Р», калібру 9 мм, вартістю 10 582,25 гривень, який належить ОСОБА_12 , а також інші речі (монети, патрони, пістолет), які не становлять матеріальної цінності. Крім цього, ОСОБА_11 заволодів газовим револьвером марки «МЕ 38 Compact», калібру 9 мм, № НОМЕР_1 , вартістю 3450,00 гривень, що належить ОСОБА_12 , а також патронами, які не становлять матеріальної цінності та зберігались в комоді.

Після чого, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з місця скоєння злочину зникли, заподіявши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 9187, 50 грн., а потерпілому ОСОБА_12 - 177 432, 25 грн.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Зазначає, що місцевий суд порушив право ОСОБА_10 на захист тому, що не дав йому можливості дати показання та відмовив у клопотанні про відкладення судового розгляду для підготовки до судових дебатів.

В підготовчому судовому засіданні, всупереч вимог ст.314, 345 КПК України, обвинуваченим не вручено пам'ятки про права та обов`язки, не роз`яснено їх права.

Місцевий суд не привів до присяги потерпілу ОСОБА_8 , чим порушив вимоги ст.352,353 КПК України.

Вказує, що до 19 вересня 2018 року в справі брав участь неповноважний прокурор, оскільки відсутня постанова про призначення групи прокурорів.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції допущені порушення проігнорував та не дав відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту.

Позиції інших учасників судового провадження

Від потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 надійшли заперечення у яких вони, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, просять залишити її без задоволення. Аналогічну позицію висловили потерпілі та їх представник в суді касаційної інстанції.

Захисник ОСОБА_6 , в судовому засіданні, вимоги касаційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу сторони захисту вважав необґрунтованою та заперечував проти її задоволення.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.

Касаційні доводи захисника про порушення місцевим судом права ОСОБА_10 на захист, через ненадання йому можливості дати показання, не заслуговують на увагу.

У статті 20 КПК України, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.

Положеннями ст. 348 КПК України передбачено, що після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого та, крім іншого, роз`яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом ( ст. 63 Конституції України).

Із матеріалів справи слідує, що після виконання головуючим вимог ст. 348 КПК України, ОСОБА_10 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, винним він себе не визнає та, користуючись правом, гарантованим ст.63 Основного Закону, відмовився від дачі показань.

На усіх стадіях кримінального провадження ОСОБА_10 мав можливість надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, проте на неодноразові пропозиції головуючого відмовлявся.

Сторона захисту скаржиться на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у клопотанні про надання часу для підготовки до судових дебатів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право обвинуваченого мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту.

Водночас забезпечення такого права має узгоджуватися з дотриманням чіткого балансу з розумністю строків судового розгляду.

Крім того, під час забезпечення права мати достатній час та можливості для підготовки до захисту слід враховувати й низку умов, зокрема: характер справи, її складність, стадію, на якій знаходиться кримінальне провадження, класифікацію кримінального правопорушення, завантаженість захисників та інші.

Із системного аналізу параграфу 3 глави 28 КПК України (Процедура судового розгляду) слідує, що судові дебати - це обов`язкова частина стадії судового розгляду, в якій виступають його учасники з аналізом доказів, які були досліджені в судовому розгляді, та пропозиціями про вирішення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 363 КПК України після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд переходить до судових дебатів.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, протягом всього судового розгляду ОСОБА_10 надавалась кваліфікована правова допомога захисника ОСОБА_6 , кримінальне провадження одноепізодне, при цьому, в суді першої інстанції розглядалось майже чотири роки, тобто ОСОБА_10 та його захисник мали достатньо часу і можливостей належним чином організувати свою лінію захисту й підготуватись до судових дебатів.

Також, заслуговує на увагу те, що після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_6 вказали суду про відсутність у них клопотань та можливість переходу до стадії судових дебатів. Лише після виступу в судових дебатах прокурора та потерпілих, захисник заявив клопотання про надання часу для підготовки до судових дебатів обвинуваченому, яке суд, із дотриманням вимог закону розглянув та обґрунтовано відмовив у його задоволенні. В свою чергу, право ОСОБА_10 на захист під час судових дебатів було реалізовано як шляхом виступу його захисника ОСОБА_6 , так і ним безпосередньо.

Варто зазначити, що статтею 322 КПК України передбачено безперервність судового розгляду, крім того, визначено вичерпний перелік випадків відкладення судового засідання, які не вважаються порушенням безперервності судового розгляду, проте, відкладення судового розгляду з метою підготовки учасників провадження до судових дебатів до них не відноситься.

Таким чином, суд, розглядаючи клопотання сторони захисту про надання часу для підготовки до виступу у судових дебатах, не був обмежений законом та необхідністю задоволення таких вимог сторони захисту і вирішував питання щодо доцільності відкладення або продовження судового засідання, виходячи з положень ст. 318 КПК України.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у провадженнях № 51-1782 км18, 51-54 км 22, 51-1824 км 19.

Посилання захисника у касаційній скарзі на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 листопада 2021 року (провадження № 51-5055 км 20) є нерелевантним, оскільки вказане рішення було ухвалено судом касаційної інстанції з урахуванням конкретних обставин, які суттєво відрізняються від встановлених обставин у даному кримінальному провадженні.

Твердження адвоката про не вручення у підготовчому судовому засіданні обвинуваченим пам`яток про права та обов`язки, а також не роз`яснення судом їх прав, безпідставні.

Статтею 345 КПК України чітко регламентовано, що судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам`ятку про їхні права та обов`язки, передбачені цим Кодексом. Після ознайомлення з пам`яткою головуючий з`ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов`язки і у разі необхідності роз`яснює їх.

Законодавець не зобов`язує суд з власної ініціативи роз`яснювати учасникам судового процесу їх права. Права роз`яснюються лише у разі необхідності, на вимогу особи, яка їх не зрозуміла.

Відповідно до матеріалів провадження, обвинуваченим судовим розпорядником вручено пам`ятки про їх права та обов`язки. Після ознайомлення з пам`ятками головуючий з`ясував у осіб, які беруть участь у судовому розгляді, чи зрозумілі їм їх права та обов`язки. Жодних заяв чи клопотань про те, що права не зрозумілі та є необхідність у їх роз`ясненні обвинувачені суду не заявляли, навпаки, зазначили, що такої необхідності немає. Крім того, обвинувачені протягом судового розгляду користувалися послугами кваліфікованих захисників.

Таким чином порушення вимог КПК України допущено не було.

Стосовно посилань у скарзі на те, що місцевий суд не привів до присяги потерпілу ОСОБА_8 слід зазначити таке.

Положеннями ст.353 КПК України передбачено, що перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу та з`ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим, з`ясовує, чи отримав потерпілий пам`ятку про права та обов`язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз`яснює їх, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, п`ятою - чотирнадцятою статті 352 цього Кодексу.

Із аудіозапису судового засідання в суді першої інстанції встановлено, що головуючий перед допитом потерпілої ОСОБА_8 , дотримуючись вимог ст. 353 КПК України, серед іншого, з`ясував чи отримала вона пам`ятку про права та обов`язки, чи зрозумілі вони їй, а також попередив про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Зважаючи на це, додаткове неодержання усної присяги (підтвердження) говорити правду, виходячи з положень ст.412 КПК України, не можна визнати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону .

Доводи захисника про те, що до 19 вересня 2018 року в справі брав участь неповноважний прокурор були предметом належної перевірки суду апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. ч. 1, 2, 6 вказаної статті). Під час судового розгляду учасники судового провадження мають право заявляти клопотання у відповідності до вимог ст. 350 КПК України.

Захисник ОСОБА_6 лише в апеляційній скарзі, в той час, коли справа майже чотири роки розглядалась судом першої інстанцій, вперше поставив під сумнів повноваження прокурора, який до 19 вересня 2018 року брав участь у справі, через відсутність, на думку адвоката, постанови про його призначення.

Відповідно до висновку ОП ККС ВС у справі № 477/426/17 (провадження № 51-4963 кмо 20), якщо в суді першої інстанції в учасників судового провадження не виникало сумнівів про достовірність доказів через призму неналежного суб`єкта доказування, а це питання виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

В межах перевірки апеляційних доводів сторони захисту, апеляційний суд з`ясував, що у даному кримінальному провадженні, 27 серпня 2017 року, в день внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, першим заступником керівника Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_13 була винесена постанова про призначення групи прокурорів. Такі відомості не суперечать копії витягу з реєстру досудових розслідувань про рух даного кримінального провадження. Також, із матеріалів справи видно, що прокурор, який здійснював процесуальне керівництво на досудовому слідстві та затверджував обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні, приймав участь в судових засіданнях до 19 вересня 2018 року. Тому суд обґрунтовано не встановив порушень про які стверджував захист.

Водночас, суд апеляційної інстанції у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 КПК України, перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони захисту, визнавши їх необґрунтованими, навівши мотиви на їх спростування, з якими у свою чергу погоджується і суд касаційної інстанції. Вирок апеляційного суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, в повній мірі відповідає вимогам ст.370,420 КПК України, тому доводи захисника в цій частині також безпідставні.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а тому підстав для задоволення скарги немає.

Беручи до уваги викладене та, керуючись статтями 434, 436, 441,442 КПК України, Суд вважає, що судові рішення слід залишити без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2021 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Джерело: ЄДРСР 109433433

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!