ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
07.12.2020Справа № 910/10956/15
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія»
на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (щодо розгляду заяви про відвід оцінювачу),
у справі № 910/10956/15,
стягувач - Національний банк України.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Лук`янчук Д.Ю.
Представники сторін:
від боржника (скаржник) - Онищенко Т.О.;
від органу ДВС - Мазур Г.І.;
від стягувача - Перетятько С.М., Бірюкова О.А.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (далі - Боржник) звернулося до суду в межах справи № 910/10956/15 з указаною скаргою, у якій просить:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) Нідченка Д.Є. (далі - Державний виконавець) щодо нерозгляду заяви Боржника від 28.09.2020 вих. № 01-09.09/20 про відвід суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна фірма «ДЕ ВІЗУ» (далі - ТОВ «ДЕ ВІЗУ») у виконавчому провадженні № 61409886;
- зобов`язати Державного виконавця розглянути вказану заяву про відвід суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «ДЕ ВІЗУ».
Скарга мотивована тим, що користуючись своїм правом Боржник 28.09.2020 в порядку статей 19, 23 Закону України «Про виконавче провадження» подав Державному виконавцю заяву про відвід суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «ДЕ ВІЗУ», оскільки, на думку Боржника, існують обставини, що викликають сумнів у неупередженості цього оцінювача. Вказана заява була отримана ВДВС, однак на дату звернення з даною скаргою до суду Боржником не отримано будь-якого рішення з боку Державного виконавця по розгляду цієї заяви, що є порушенням вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження».
Представник ВДВС заперечуючи проти скарги зазначив, що Боржник 09.09.2020 вже подавав заяву про відвід суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «ДЕ ВІЗУ», яку Державний виконавець розглянув та 28.09.2020 виніс відповідну постанову про відмову у задоволенні відводу суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання. Заява Боржника від 28.09.2020 про відвід суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «ДЕ ВІЗУ» по суті є повторною та в ній зазначалися ті ж самі доводи, що і у вищевказаній заяві від 09.09.2020. Тому, зазначена заява Боржника від 28.09.2020 Державним виконавцем повторно не розглядалася.
Однак, у судовому засіданні представник ВДВС додав до матеріалів справи копію постанови ВДВС від 20.10.2020 про відмову у задоволенні відводу суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання, винесену за результатами розгляду Державним виконавцем заяви Боржника від 28.09.2020.
Національний банк України (далі - Стягувач) проти задоволення скарги заперечив з підстав не доведення Боржником порушення його прав чи свобод бездіяльністю Державного виконавця.
У листопаді 2020 року Боржник подав клопотання про передачу вказаної скарги для розгляду в межах справи № 910/13550/20 про банкрутство Боржника.
Це клопотання Боржник мотивував тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/13550/20 про його банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Посилаючись на положення частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, Боржник зазначає, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є Боржник, повинен відбуватися виключно господарським судом, у проваджені якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи. На думку Боржника, ця справа № 910/10956/15 була порушена до порушення справи № 910/13550/20 про банкрутство Боржника, рішення у справі № 910/10956/15 ухвалене 11.02.2019, проте вищевказана скарга у виконавчому провадженні, яке здійснюється з особливостями щодо наслідків відкриття справи про банкрутство щодо Боржника, є частиною загального судового розгляду і забезпечує дотримання права на справедливий судовий розгляд аж до фактичного виконання рішення. При цьому, передача справи для розгляду в межах справи про банкрутство буде сприяти судовому контролю у межах цього провадження за діяльністю Боржника, що буде більш ефективним, як для суду, так і для сторін.
ВДВС та Стягувач проти передачі скарги для розгляду у межах справи про банкрутство Боржника заперечили. Свої заперечення мотивували тим, що у цій справі №910/10956/15 вже винесено остаточне рішення, а отже судовий розгляд самих позовних вимог закінчено. Оскарження дій/бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду не є, та не може бути окремим судовим процесом, а є завершальною стадією судового розгляду у конкретній справі. Контроль за виконанням судового рішення повинен здійснюватися у розумінні статті 340 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) саме тим судом, який розглянув справу як суд першої інстанції, і у межах цієї справи. Відтак, на думку ВДВС і Стягувача, розгляд скарги на бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення суду повинно відбуватися у тому ж провадженні, що і сам спір.
У судовому засіданні представник Боржника підтримав подані клопотання про передачу скарги за підсудністю та саму скаргу, а представники Стягувача та ВДВС заперечували проти передачі справи за підсудністю та проти задоволенні скарги з вище викладених мотивів.
Заслухавши пояснення представників Боржника, Стягувача та ВДВС, розглянувши матеріали справи за скаргою, суд вважає, що він є компетентним судом з розгляду цієї скарги, а остання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №910/10956/15, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 та постановою Верховного Суду від 21.05.2020, позов задоволено, у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 13.10.2014 № 43, укладеним між Стягувачем та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», у загальній сумі 1224239240,01 грн. звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.10.2014, укладеним між Стягувачем та Боржником, на наступне нерухоме майно: цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, що складається з адміністративно-виробничого корпусу А, загальною площею 9406,1 кв.м., адміністративного корпусу Б, загальною площею 103,6 кв.м., складу В, загальною площею 1460,1 кв.м., виробничого цеху Л, загальною площею 181,8 кв.м., складу - рампи П, загальною площею 550,6 кв.м., складу М, загальною площею 534,5 кв.м., складу Т, загальною площею 109,8 кв.м. (далі - Предмет іпотеки). Визначено спосіб реалізації Предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та стягнуто з Боржника у Державний бюджет України 73080 грн. судового збору.
На виконання вищезазначеного рішення суду 13.02.2020 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ № 910/10956/15, на виконання якого 28.02.2020 було відкрито виконавче провадження № 61409886, про що ВДВС прийнято відповідну постанову.
З матеріалів справи убачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 було відкрито провадження у справі №910/13550/20 про банкрутство Боржника.
Щодо питання підсудності розгляду вказаної скарги.
Боржник заявляючи клопотання про передачу справи за підсудністю, посилається на положення статті 20 ГПК України та частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, та мотивує це тим, що майнові спори за участю боржника розглядаються виключно в межах справи про банкрутство, що дозволяє здійснити ефективний судовий контроль щодо повернення майнових активів боржника у його розпорядження з метою відновлення платоспроможності або належного формування ліквідної маси банкрута.
Частиною 9 статті 30 ГПК України передбачено, що справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно з частиною 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Суд погоджується із твердженнями Боржника, що системний аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство, він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і в силу наведених приписів законодавства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Однак, у цій справі № 910/10956/15 майновий спір, стороною в якому є Боржник, уже вирішений з ухваленням остаточного судового рішення.
Питання, пов`язані із судовим контролем за виконанням судових рішень, врегульовані розділом VI ГПК України.
Частиною 1 статті 340 ГПК України передбачено, що скарга на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Розгляд судом такої скарги має наслідком здійснення судового контролю за виконанням судового рішення як завершальної стадії судового процесу, а не вирішення майнового спору.
Предметом розгляду цієї скарги є правомірність діяння Державного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 910/10956/15, а тому у суду відсутні правові підстави для направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду скарги в межах справи № 910/13550/20 про банкрутство Боржника.
Щодо розгляду скарги по суті, то суд зазначає наступне.
З матеріалів виконавчого провадження № 61409886 убачається, що 02.09.2020 Державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження №61409886, згідно з якою в якості оцінювача призначено ТОВ «ДЕ ВІЗУ».
09.09.2020 Боржником подано Державному виконавцю заяву про відвід суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання у виконавчому провадженні № 61409886.
Вказана заява від 09.09.2020 була розглянута Державним виконавцем, та 28.09.2020 останнім винесено постанову про відмову у задоволенні відводу суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання.
28.09.2020 Боржником повторно в порядку статей 19, 23 Закону України «Про виконавче провадження» було подано Державному виконавцю заяву про відвід суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «ДЕ ВІЗУ» за вих. № 01-09.09/20.
Серед підстав для відводу у вказаній заяві, зазначалося про те, що ТОВ «ДЕ ВІЗУ» під час визначення вартості майна Боржника не в змозі забезпечити об`єктивність оцінки майна, так як перебуває тривалий час у партнерських відносинах зі Стягувачем.
Як слідує з матеріалів справи, та не заперечується ВДВС, вказана заява була отримана ВДВС 05.10.2020 (підтверджується зокрема трекером відстеження статусу відправлення з офіційного сайту АТ «Укрпошта»).
Частиною 4 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що експерт, спеціаліст, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їхніми представниками або іншими особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або якщо є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.
За наявності підстав для відводу експерт, спеціаліст, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З тих самих підстав відвід таким особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
Питання про відвід експерта, спеціаліста, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання чи перекладача вирішується у строк до п`яти робочих днів після надходження заяви про відвід шляхом винесення вмотивованої постанови виконавця.
Таким чином, на підставі вказаної норми Державний виконавець повинен був розглянути заяву Боржника про відвід суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «ДЕ ВІЗУ» від 28.09.2020 у строк до 12.10.2020 (включно).
Однак, вказана заява Боржника була розглянута Державним виконавцем лише 20.10.2020, про що цією датою винесено постанову про відмову у задоволенні заяви (звернення) від 28.09.2020 про відвід суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «ДЕ ВІЗУ».
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Несвоєчасне виконання Державним виконавцем покладених на нього законом обов`язків є проявом бездіяльності, яка порушує права Боржника щодо своєчасного розгляду його звернень.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Зважаючи на те, що заява Боржника від 28.09.2020 про відвід суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «ДЕ ВІЗУ» вже була розглянута Державним виконавцем, про що 20.10.2020 (вже після звернення Боржника із даною скаргою) винесено відповідну постанову, то скарга в частині зобов`язання Державного виконавця розглянути вказану заяву про відвід суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «ДЕ ВІЗУ» задоволенню не підлягає.
За таких обставин, суд визнає подану скаргу частково обґрунтованою, а тому задовольняє її частково.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 232-235, 240, 342, 343 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на бездіяльність державного виконавця щодо нерозгляду заяви про відвід суб`єкта оціночної діяльності задовольнити частково.
2. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. з приводу розгляду заяви боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» від 28.09.2020 вих. № 01-09.09/20 про відвід суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна фірма «ДЕ ВІЗУ» у виконавчому провадженні № 61409886.
3. У решті скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статями 254-257 ГПК України.
Повну ухвалу складено 15.12.2020.
Суддя Р.Б. Сташків
