ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
07.12.2020Справа № 910/10956/15За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (щодо винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності) у справі № 910/10956/15,
стягувач - Національний банк України.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Лук`янчук Д.Ю.
Представники сторін:
від боржника (скаржник) - Онищенко О.А.;
від органу ДВС - Мазур Г.І.;
від стягувача - Перетятько С.М., Бірюкова О.А.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (далі - Боржник) звернулося до суду в межах справи № 910/10956/15 з указаною скаргою, у якій просить:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) Нідченка Д.Є. (далі - Державний виконавець) щодо винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, у межах виконавчого провадження від 02.09.2020 (далі - Постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності);
- визнати неправомірною Постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності;
- зобов`язати Державного виконавця, який здійснює заходи примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження № 61409886, скасувати Постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності.
Головними мотивами скарги є те, що суб`єкт оціночної діяльності призначений Державним виконавцем перебуває у партнерських стосунках зі стягувачем, що викликає сумнів у його неупередженості та Державним виконавцем не було враховано щодо можливого погодження між сторонами ціни майна.
ВДВС у поясненнях щодо скарги зазначив, що Державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Національний банк України (далі - Стягувач) проти задоволення скарги заперечив, зазначив, що призначений Державним виконавцем суб`єкт оціночної діяльності був попереджений про кримінальну відповідальність та самостійно несе індивідуальну відповідальність, що забезпечує його незалежність та неупередженність.
У листопаді 2020 року Боржник подав клопотання про передачу вказаної скарги для розгляду в межах справи № 910/13550/20 про банкрутство Боржника.
Це клопотання Боржник мотивував тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/13550/20 про його банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Посилаючись на положення частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, Боржник зазначає, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є Боржник, повинен відбуватися виключно господарським судом, у проваджені якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи. На думку Боржника, ця справа № 910/10956/15 була порушена до порушення справи № 910/13550/20 про банкрутство Боржника, рішення у справі № 910/10956/15 ухвалене 11.02.2019, проте вищевказана скарга у виконавчому провадженні, яке здійснюється з особливостями щодо наслідків відкриття справи про банкрутство щодо Боржника, є частиною загального судового розгляду і забезпечує дотримання права на справедливий судовий розгляд аж до фактичного виконання рішення. При цьому, передача справи для розгляду в межах справи про банкрутство буде сприяти судовому контролю у межах цього провадження за діяльністю Боржника, що буде більш ефективним, як для суду, так і для сторін.
ВДВС та Стягувач проти передачі скарги для розгляду у межах справи про банкрутство Боржника заперечили. Свої заперечення мотивували тим, що у цій справі №910/10956/15 вже винесено остаточне рішення, а отже судовий розгляд самих позовних вимог закінчено. Оскарження дій/бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду не є, та не може бути окремим судовим процесом, а є завершальною стадією судового розгляду у конкретній справі. Контроль за виконанням судового рішення повинен здійснюватися у розумінні статті 340 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) саме тим судом, який розглянув справу як суд першої інстанції, і у межах цієї справи. Відтак, на думку ВДВС і Стягувача, розгляд скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення суду повинного відбуватися у тому ж провадженні, що і сам спір.
У судовому засіданні представник Боржника підтримав подані клопотання про передачу скарги за підсудністю та саму скаргу, а представники Стягувача та ВДВС заперечували проти передачі справи за підсудністю та проти задоволенні скарги з вище викладених мотивів.
Заслухавши пояснення представників Боржника, Стягувача та ВДВС, розглянувши матеріали справи за скаргою, суд вважає, що він є компетентним судом з розгляду цієї скарги, а скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Щодо питання підсудності розгляду вказаної скарги.
Боржник заявляючи клопотання про передачу справи за підсудністю, посилається на положення статті 20 ГПК України та частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, та мотивує це тим, що майнові спори за участю боржника розглядаються виключно в межах справи про банкрутство, що дозволяє здійснити ефективний судовий контроль щодо повернення майнових активів боржника у його розпорядження з метою відновлення платоспроможності або належного формування ліквідної маси банкрута.
Частиною 9 статті 30 ГПК України передбачено, що справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно з частиною 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Суд погоджується із твердженнями Боржника, що системний аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство, він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і в силу наведених приписів законодавства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Однак, у цій справі № 910/10956/15 майновий спір, стороною в якому є Боржник, уже вирішений з ухваленням остаточного судового рішення.
Питання, пов`язані із судовим контролем за виконанням судових рішень, врегульовані розділом VI ГПК України.
Частиною 1 статті 340 ГПК України передбачено, що скарга на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Розгляд судом такої скарги має наслідком здійснення судового контролю за виконанням судового рішення як завершальної стадії судового процесу, а не вирішення майнового спору.
Предметом розгляду цієї скарги є правомірність дій Державного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 910/10956/15, а тому у суду відсутні правові підстави для направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду скарги в межах справи № 910/13550/20 про банкрутство Боржника.
Щодо розгляду скарги по суті, то суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №910/10956/15, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 та постановою Верховного Суду від 21.05.2020, позов задоволено, у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 13.10.2014 № 43, укладеним між Стягувачем та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", у загальній сумі 1224239240,01 грн. звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.10.2014, укладеним між Стягувачем та Боржником, на наступне нерухоме майно: цех по виробництву лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, що складається з адміністративно-виробничого корпусу А, загальною площею 9406,1 кв.м., адміністративного корпусу Б, загальною площею 103,6 кв.м., складу В, загальною площею 1460,1 кв.м., виробничого цеху Л, загальною площею 181,8 кв.м., складу - рампи П, загальною площею 550,6 кв.м., складу М, загальною площею 534,5 кв.м., складу Т, загальною площею 109,8 кв.м. (далі - Предмет іпотеки). Визначено спосіб реалізації Предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та стягнуто з Боржника у Державний бюджет України 73080 грн. судового збору.
На виконання вищезазначеного рішення суду 13.02.2020 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ № 910/10956/15, на виконання якого 28.02.2020 було відкрито виконавче провадження №61409886, про що ВДВС прийнято відповідну постанову.
Також з матеріалів вказаного виконавчого провадження вбачається, що при здійсненні виконавчих дій 12.08.2020 ВДВС було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої на підставі статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" описано та накладено арешт на майно - Предмет іпотеки. Назва кожного описаного предмета і його відмінні ознаки детально відображені у наведеній постанові рукописним текстом.
Стягувачем в межах виконавчого провадження №61409886 було подано клопотання про залучення для проведення оцінки описаного в рамках виконавчого провадження нерухомого майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ "ОФ "Де Візу".
02.09.2020 Державним виконавцем винесено Постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадження № 61409886 згідно з якої в якості оцінювача призначено ТОВ "ОФ "Де Візу".
Не погоджуючися з вказаною постановою Боржник звернувся до суду із скаргою в межах даної справи.
Заперечуючи проти доводів скарги Державний виконацець зазначив, що під час ухвалення ним оскаржуваної постанови він діяв в межах своїх повноважень з урахуванням Закону України "Про виконавче провадження".
З приводу наданих Скаржником додаткових пояснень до скарги та посилань на встановлені факти в ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №910/13550/20, то суд зазначає, що скарга, яка розглядалася в межах справи № 910/13550/20 стосувалася тих дій які було вчинено Державним виконавцем після винесення оскаржуваної у даній скарзі постанови, крім того ухвала суду від 28.10.2020 № 910/13550/20 була винесена на підставі доказів, які були зібрані в межах розгляду тієї справи (скарги).
Суд розглядає дану скаргу з урахуванням наданих до неї пояснень та доказів, а також встановлює лише ті обставини, які виникли на момент винесення оскаржуваної у даній скарзі Постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності.
У статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
З наданої Боржником до скарги заяви №13-08/20 від 13.08.2020 вбачається, що з метою спільного зі Стягувачем визначення вартості майна в порядку встановленому ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" було здійснено звернення до Стягувача.
З урахуванням припису ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження", сторонами виконавчого провадження ВП № 61409886 являються Стягувач та Боржник. Вказаною заявою було запропоновано Стягувачу, визначити час, дату, місце зустрічі та направити уповноваженого представника для проведення спільної з Боржником наради для визначення за взаємною згодою в порядку ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" вартості майна.
Боржник також повідомив і Державного виконавця про намір спільного зі Стягувачем погодити ціну майна, на підтвердження чого надав суду копію листа направленого ВДВС.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", між НБУ та ТОВ "Станіславська торгова компанія" укладено Іпотечний договір від 13.10.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1323.
Відповідно до п. 5 Іпотечного договору, в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, загальною ринковою вартістю 1 250 000 000,00 грн. (предмет іпотеки), яке знаходиться за адресою: єдиний майновий комплекс, загальною площею 12 346,5 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Івано- Франківськ, вул. Промислова, 29.
Також у п. 5 Іпотечного договору, сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 1 250 000 000,00 грн.
Разом з тим, Державний виконаць не прийняв до уваги, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У матеріалах справи наявний договір №100776 укладений між Стягувачем та ТОВ "ОФ "Де Візу" 29.12.2018 предметом якого виступає надання послуг з оцінки заставного майна та рецензування звітів про оцінку заставного майна.
Тобто, з викладеного слідує, що Стягувач та ТОВ "ОФ "Де Візу" мають партнерські відносини та звіт про оцінку майна має виконуватися ТОВ "ОФ "Де Візу" на підставі вказаного Договору.
У частині 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Надані ДВС та Стягувачем заперечення на скаргу жодним чином не спростовують встановленого факту, що ТОВ «Оціночна фірма «ДЕ ВІЗУ» взаємопрацює зі Стягувачем, що у свою чергу викликає сумнів щодо неупередженості такого суб`єкта оцінювання надавати свої послуги з оцінки майна Боржника.
Крім того, за приписами ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб`єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов`язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.
Під час укладання органами державної влади та органами місцевого самоврядування договорів на проведення оцінки майна застосовуються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону. Не допускається встановлення інших обмежень щодо участі суб`єктів оціночної діяльності в проведенні оцінки майна, крім тих, що визначені умовами конкурсного відбору відповідно до законодавства.
Із викладеної норми слідує, що Державний виконавець у випадку призначення суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна має призначати відповідного суб`єкта за конкурсним відбором відповідно до законодавтсва.
Проте, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, Державним виконавцем при прийнятті Постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності було порушено принцим змагальності, оскільки ним призначено суб`єкта оціночної діяльності, який був запропонований Стягувачем.
Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Таким чином, право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на всі обставини та зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги Боржника.
Керуючись статтями 232-235, 240, 342, 343 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на дії державного виконавця щодо винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності, визнання неправомірною цієї постанови та зобов`язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. щодо винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, у межах виконавчого провадження від 02.09.2020.
3. Визнати неправомірною постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 02.09.2020, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. у межах виконавчого провадження № 61409886.
4. Зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який здійснює заходи примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження № 61409886, скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 02.09.2020, винесену державним виконавцем Нідченком Д.Є. у межах виконавчого провадження № 61409886.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статями 254-257 ГПК України.
Повний текст складено 15.12.2020
Суддя Р.Б. Сташків
