Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" жовтня 2019 р. Справа №914/240/18
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого суддіМ.І. Хабіб,
суддівО.П. Дубник,
О.В. Зварич,
секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,
за участю представників учасників справи:
-прокурора- Майорчака В.М. (посвідчення №052656 від 18.04.2019),
-позивача- Барнича Т.В. (довіреність 232/9.1.4/22-19 від 08.01.2019),
-відповідача 1 - не з`явився (належно повідомлений),
-відповідача 2- не з`явився (належно повідомлений),
-відповідача 3 - не з`явився (належно повідомлений),
-третьої особи 1- Сікевич Н.В. (керівник),
-третьої особи 2- не з`явився (належно повідомлений),
-третьої особи 3 - Барбадин-Дунець Н.М. (керівник),
-третьої особи 4 - Хиря В.В. (довіреність №14/9197 від 27.08.2019),
-третьої особи 5 - Піскун А.Й. (довіреність №2901-вих-68 від 18.01.2019),
розглянувши апеляційну скаргу заступника військового прокурора Західного
регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України №05/02
303вих-19 від 05.06.2019
на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2019, повний текст рішення складено 11.05.2019,
у справі № 914/240/18 (суддя Юркевич М.В.)
за позовомЗаступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ
до відповідача1 - Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство Спецтехноекспорт, м. Київ
до відповідача 2 -Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства Будінвест, м. Львів
до відповідача 3-Адміністрації державної прикордонної служби України, м. Київ,
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:
-на стороні позивача
третьої особи 1 -Громадської організації Правозахисний центр ім. ген. УНР Володимира Сікевича, м. Львів
третьої особи 2- Регіонального ландшафтного парку Знесіння, м. Львів
-на стороні відповідачів
третьої особи 3- Товариства з обмеженою відповідальністю АрхіБуд, м. Львів
третьої особи 4 - Військової частини №2144, м. Львів
третьої особи 5 - Львівської міської ради, м. Львів
про:визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2018 року заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення УкрспецекспортДержавного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства Спецтехноекспорт (далі-ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт") та ТОВ «Будінвест» про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу будівель та споруд від 20.04.2006, укладеного ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" та ТОВ «Будінвест».
Ухвалою від 12.02.2018 відкрито провадження у справі № 914/240/18 за вказаним позовом та залучено до участі у справі ТОВ «АрхіБуд» як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
Ухвалою від 06.03.2018 задоволено заяву ГО Правозахисний центр ім. ген. УНР Володимира Сікевича про вступ у справу як третьої особи та залучено її як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (том 1.а.с. 99-101).
30.03.2019 прокурор подав клопотання про залучення до участі у справі Адміністрації Державної прикордонної служби України як співвідповідача у справі, яке обґрунтоване тим, що оспорюваний договір купівлі продажу був укладений на підставі договору комісії на реалізацію нерухомого військового майна від 10.10.2005, укладеного ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" (комісіонер) та Адміністрацією Державної прикордонної служби України( комітент), в інтересах якої та на виконання її доручення відповідач 1 (ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт") реалізував військове нерухоме майно за договором купівлі-продажу, який є предметом спору.
Ухвалою від 03.04.2018 суд задоволив клопотання прокурора та залучив до участі у справі як відповідача 3 Адміністрацію Державної прикордонної служби України, ідент. код 0034039, місцезнаходження: вул. Володимирівська,26, м. Київ. У задоволенні клопотання ТОВ «Будінвест» про залучення Адміністрації Державної прикордонної служби України як третьої особи суд відмовив (том 2.а.с. 75-77).
Ухвала мотивована тим, що відповідно до умов оспорюваного договору купівлі-продажу від 20.04.2016 предмет договору належить на праві державної власності з правом оперативного управління Державній прикордонній службі України на підставі свідоцтва про право власності. Суд вказав, що в ході розгляду справи по суті будуть досліджуватися дії Адміністрації Державної прикордонної служби України в частині доручення на відчуження спірного військового майна по АДРЕСА_1 та правові підстави підготовки документації на його продаж і в залежності від результату розгляду справи рішення суду не просто може вплинути на права Адміністрації Державної прикордонної служби України, а може покласти на неї певні обов`язки.
Ухвалою від 03.04.2018 суд залучив до участі в справі Військову частину № НОМЕР_1 як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (том 2,а.с. 80-83).
Ухвалою від 08.05.2019 залучено до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Львівську міську раду на стороні відповідачів та Регіональний ландшафтний парк Знесіння на стороні позивача (том 2,а.с. 175-178).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.05.2019 у справі № 914/240/18 задоволено клопотання відповідачів про застосування строку позовної давності, відмовлено у задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України про визнання поважними причин пропуску позовної давності та відмовлено у задоволенні позову.
Заступник військового прокурора Західного регіону України не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі 1 і 3 (ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" та Адміністрація Державної прикордонної служби України) просили залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, просили здійснити розгляд справи без участі їх представників.
Треті особи ( ТОВ «АрхіБуд» таВійськова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )) у своїх відзивах на апеляційну скаргу також просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення. Крім того, Військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про розгляд даної справи без участі її представника.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у справі №914/240/18 (колегія суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Матущака О.І., Мирутенка О.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора.
Ухвалою від 05.07.2019 розгляд справи призначено в судовому засіданні 20.08.2019.
15.08.2019 надійшла заява заступника військового прокурора Західного регіону України про відвід судді Матущака О.І.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 у даній справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Матущака О.І., Мирутенка О.Л.) заяву про відвід судді Матущака О.І. визнано необґрунтованою, справу передано для вирішення питання про відвід судді Матущака О.І. іншим складом суду, у зв`язку з чим провадження у справі зупинено на підставі ч. 3 ст. 39 ГПК України.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у даній справі (колегія суддів у складі: Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А. та Желіка М.Б.) відмовлено у задоволенні заяви першого заступника військового прокурора Західного регіону України про відвід судді Матущака О.І.
Ухвалою від 29.08.2019 поновлено провадження у справі, призначено її розгляд в судовому засіданні 10.09.2019.
У зв`язку з перебуванням члена колегії судді Матущака О.І. у відпустці автоматизованим розподілом (протокол повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.09.2019) до складу колегії замість судді Матущака О.І. ведено суддю Дубник О.П.
Ухвалою від 10.09.2019 (колегія суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Дубник О.П., Мирутенка О.Л.) розгляд справи відкладено на 08.10.2019.
У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії суддів судді Мирутенка О.Л. (протокол повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.10.2019) до складу колегії замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Зварич О.В.
Розглянувши матеріли справи, апеляційну скаргу, Західний апеляційний господарський суд встановив, що одним із відповідачів у справі є Адміністрація Державної прикордонної служби України, яка згідно з Положенням про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №533, є центральним органом виконавчої влади.
Статтею 30 ГПК України встановлено правила виключної підсудності справ, частиною 5 якої визначено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Проте, даний спір розглянутий Господарським судом Львівської області.
У судовому засіданні 08.10.2019 прокурор вказав на те, що предметом спору у даній справі є договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташоване у м. Львові, тому вважає, що спір правомірно був розглянутий Господарським судом Львівської області відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України.
Представник позивача(Кабінету Міністрів України) вважає, що даний спір повинен розглядатися господарським судом, юрисдикція якого поширюється на м. Київ, оскільки одним з відповідачів у даній справі є центральний орган виконавчої влади.
Представники третіх осіб 1, 4, 5 (ГО Правозахисний центр ім. ген. УНР Володимира Сікевича, Військової частини № НОМЕР_1 , Львівської міської ради) у вирішенні питання про підсудність даної справи поклалися на розсуд суду.
Представник третьої особи 2( ТОВ «АрхіБуд») підтримав доводи прокурора та вказав про необхідність врахування судом інтересів учасників справи при виникненні колізії при визначенні підсудності даного спору.
Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином були повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Частинами 1, 2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).
За загальними правилами територіальної підсудності, встановленими ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Як вказано вище, статтею 30 ГПК України встановлено правила виключної підсудності справ.
За приписами ч.3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Водночас, ч. 5 ст. 30 ГПК України встановлено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Матеріалами справи підтверджено, що у лютому 2018 року заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт", м. Київ та ТОВ «Будінвест», м. Львів про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.04.2006, укладеного ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" та ТОВ «Будінвест», предметом якого є будівлі і споруди , що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. О.Довбуша 15.
В подальшому суд першої інстанції ухвалою від 03.04.2018 залучив до участі у справі як відповідача 3 -Адміністрацію Державної прикордонної служби України, яка згідно з Положенням про Адміністрацію державної прикордонної служби України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2014 №533, є центральним органом виконавчої влади.
Виходячи з положень ч. 5 ст. 30 ГПК України щодо виключної підсудності справ у спорах, у яких відповідачем є центральний орган виконавчої влади, внаслідок змін у складі відповідачів дана справа стала підсудною Господарському суду міста Києва.
Частиною 2 статті 31 ГПК України встановлено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення( ч.3 ст. 31 ГПК України).
У постановах від 15.05.2018 у справі № 905/1566/17 та від 16.08.2019 у справі №916/142/19 Верховний Суд вказав, що виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом частини 5 статті 30 ГПК України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
За висновками Верховного Суду, викладеними у названих постановах, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині 5 статті 30 ГПК України, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
В силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи прокурора та представника третьої особи 2 (ТОВ «АрхіБуд») та вважає, що внаслідок змін у складі відповідачів, одним з яких є центральний орган виконавчої влади, дана справа відноситься до виключної підсудності господарського суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, і не підлягала розгляду Господарським судом Львівської області, а підлягала передачі для розгляду за встановленою виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Проте Господарський суд Львівської області не передав справу для розгляду за виключною підсудністю, а розглянув її по суті, чим порушив встановлені процесуальним законом правила щодо виключної підсудності справ у спорах, у яких відповідачем є центральний орган виконавчої влади. Розгляд даної справи по суті Господарським судом Львівської області з порушенням правил виключної підсудності є таким, що в цілому нівелює інститут виключної підсудності та ставить під сумнів саму сутність судового розгляду.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 1 статті 279 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Згідно з п. 5 ч. 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2019 у справі № 914/240/18 належить скасувати і передати справу для розгляду до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.
Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат, виходячи з положень ч. 14 ст. 129 ГПК України, апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ч. 5 ст.30, ст.31, 236, 269, 270, 275, 279, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України №05/02-303вих-19 від 05.06.2019 задоволити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2019 у справі № 914/240/18 скасувати. Справу № 914/240/18 передати для розгляду до Господарського суду міста Києва за встановленою за підсудністю.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складений 11.10.2019.
Головуючий суддя М.І. Хабіб
Суддя О.П. Дубник
Суддя О.В. Зварич
