Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" листопада 2018 р. Справа №914/240/18
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дубник О.П.
суддів Зварич О.В.
Скрипчук О.С.
за участю секретаря судового засідання Лагутіна В.Б.
розглянув матеріали апеляційної скарги військового прокурора Західного регіону України №10/2/3-469 вих.-18 від 09.07.2018
на п. 2-4 ухвали Господарського суду Львівської області від 26.06.2018 (суддя Юркевич М.В.)
у справі № 914/240/18
за позовом: Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ
до відповідача-1: Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» -Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт» (далі - ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»), м. Київ
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Будінвест», м. Львів
до відповідача-3: Адміністрації державної прикордонної служби України, м. Київ
за участю третьої особи - 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «АрхіБуд», м. Львів
третьої особи - 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Громадської організації «Правозахисний центр ім. ген. УНР Володимира Сікевича» (далі- ГО "Правозахисний центр ім. ген. УНР В. Сікевича"), м. Львів
третьої особи-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: військової частини №2144, м. Львів
третьої особи-4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівської міської ради, м. Львів
третьої особи-5 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіонального ландшафтного парку «Знесіння», м. Львів
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна
за участю представників:
від прокуратури: Майорчак В.М. прокурор (посвідчення №051331 від 02.11.2018);
від позивача: Барнич Т.В. представник (довіреності у матеріалах справи);
від відповідачів-1,2,3: не з`явились (належно повідомлено);
від третьої особи - 1: Рабінович М.П. адвокат (ордер у матеріалах справи);
від третьої особи - 2: Сікевич Н.В. керівник;
від третьої особи - 3: не з`явився (належно повідомлено);
від третьої особи - 4: Піскун А.Й. представник (довіреність у матеріалах справи);
від третьої особи - 5: Мекекечко М.В. представник (довіреність у матеріалах справи).
1.Розгляд справи.
Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.
Судове засідання фіксувалось технічними засобами згідно ст. 222 ГПК України.
Хід розгляду апеляційної скарги викладено в ухвалі суду від 23.10.2018 р.
2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Відповідачі-1,2,3 та третя особа-3 у судове засідання участі уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових повідомлень від 24.10.2018 (а.с. 60-62, 65, 67, т.5).
Відповідач-1 у заяві №31.8/65/6812-18 від 15.08.2018 просив проводити розгляд справи без участі його представника (а.с. 1-2, т.5 ).
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3. Короткий зміст позовних вимог.
09 лютого 2018 р. заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Будінвест» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (будівель, споруд) від 20.04.2006р., укладеного між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством «Будінвест» (а.с. 11-23, т. 1).
В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що Кабінетом Міністрів України рішення щодо відчуження спірного нерухомого майна Державної прикордонної служби України, розташованого на земельній ділянці державної власності площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові не приймалося, а спірна земельна ділянка, що належала до категорії земель оборони незаконно вибула з державної власності на підставі ухвал Львівської міської ради.
4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2018 у справі № 914/240/18 клопотання ТзОВ «Архібуд» про зупинення провадження у справі задоволено (п. 2). Зупинено провадження у справі 914/240/18 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у справі №907/50/16 (п. 3). Сторонам, після завершення розгляду справи №907/50/16 Верховним Судом, повідомити Господарський суд Львівської області для поновлення провадження у даній справі (п. 4).
В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд зазначив з посиланням на п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, що предметом перегляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №907/50/16 є застосування судами строку позовної давності, а у даній справі на розгляді перебувають заяви відповідачів та третьої особи про застосування строку позовної давності до вимог прокурора та позивача. Суд дійшов висновку, що правовідносини, які переглядаються Великою Палатою Верховного Суду у справі №907/50/16 та Господарським судом Львівської області у справі №914/240/18 є подібними також по об`єктах дослідження, а саме військове державне майно, яке було відчужене, передане у власність чи користування третіх осіб. Суд зазначив, що вважає за необхідне скористатися і своїм процесуальним правом для всебічного, повного та об`єктивного розгляду, як даної справи в цілому, так і усунення тієї виключної правової проблеми для формування єдино правильної правозастосовчої практики (а.с. 41-47, т.4).
5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
Військовий прокурор Західного регіону України не погоджується з п. 2-4 ухвали суду та вважає її в цій частині незаконною, такою, що винесена з порушенням норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України) та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими (п. 2 ч. 1 ст. 280 ГПК України). Зокрема, апелянт зазначає, що Господарський суд Львівської області у порушення п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України скористався правом на зупинення провадження у справі не у підготовчому засіданні, а під час розгляду справи по суті. На думку апелянтаё судом першої інстанції не враховано, що у справі №907/50/16 предметом спору є витребування майна з незаконного володіння, а предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна без застосування наслідків недійсності правочину. Зазначає, що майно, що є предметом спору у справі №907/50/16 не є і не було військовим майном та витребовується на користь Міністерства аграрної політики та продовольства України, а майно, що є предметом спору у справі №914/240/18 є військовим майном, однак знищено після вибуття з державної власності, а тому заступник військового прокурора Західного регіону України не зазначав у позові вимогу застосування наслідків недійсності правочину. Просить скасувати п.п. 2-4 ухвали Господарського суду Львівської області від 26.06.2018 у справі № 914/240/18 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ТзОВ «АрхіБуд» у відзиві б/н від 20.07.2018 на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.06.2018 у справі № 914/240/18 без змін. Зазначає, що здійснюючи представництво інтересів держави у суді, прокурор представляє саме державу, а не її державні органи, на які останньою покладено відповідні функції, а відтак у господарських справах №907/50/16 і №914/240/18 один і той же суб`єкт в інтересах якого звертається прокурор. Стверджує, що як об`єкти нерухомого майна, відчужені за оскаржуваним договором купівлі-продажу (будівель і споруд) від 20.04.2006 у господарській справі №914/240/18, так і цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Свалявський завод продтоварів», діяльність якого припинена шляхом реорганізації через приєднання до одного з учасників господарської справи №907/50/16 (попри закріплення їх на праві господарського відання та на праві оперативного управління), перебували у державній власності й мали статус державного майна, тому їх тотожність, власне як об`єктів правового регулювання у цих господарських справах, безумовна. На думку ТзОВ «АрхіБуд», в обох господарських справах підстави позову є схожі, оскільки стосуються вибуття з власності держави нерухомого майна начебто поза межами встановлених законодавством процедур, а тому можна дійти висновку, що правовідносини у господарських справах №914/240/18 та №907/50/16 є подібними як у трактуванні цього поняття Верховним Судом, так і за логічним й лексичним змістом, визначеним ГПК України. Зазначає, що не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України, оскільки вирішення питання зупинення провадження (ст.ст. 227-228 ГПК України) не ставиться у залежність від від стадії, на якій перебуває провадження у справі, й тим більше - від черговості чи повноти вирішеності питань, визначених ст. 182 ГПК України.
Львівська міська рада у відзиві б/н і дати (вх. №01-04/4440/18 від 26.07.2018) на апеляційну скаргу просить задоволити апеляційну скаргу військового прокурора Західного регіону України. Зазначає, що суд першої інстанції у порушення п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України не вирішив питання зупинення провадження у справі у підготовчому засіданні, а лише на другому засіданні розгляду справи по суті. Стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що у справі №907/50/16 предметом спору є витребування майна з незаконного володіння, а предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна без застосування наслідків недійсності правочину. Зазначає, що майно, що є предметом спору у справі №907/50/16 не є військовим майном та витребовується на користь Міністерства аграрної політики та продовольства України, а майно, що є предметом спору у справі №914/240/18 є військовим майном, однак знищено після вибуття з державної власності, а тому заступник військового прокурора Західного регіону України не зазначав у позові вимогу застосування наслідків недійсності правочину.
Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» у відзиві б/н від 26.07.2018 на апеляційну скаргу вважає п. 2-4 ухвали суду такими, що підлягають скасуванню. Вважає, що правовідносини передбачені справою №914/240/18 та №907/50/16 є різними та не можуть бути подібними, оскільки різні предмети спору у даних справах.
6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.02.2018р. було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ТзОВ «АрхіБуд» (а.с. 2-3, т.1).
До Господарського суду Львівської області 26.06.2018р. ТзОВ «Архібуд» подано заяву про зупинення провадження у даній справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі №907/50/16 (а.с. 100-101, т. 4).
У заяві вказано, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться справа №907/50/16 за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.07.2017р. та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 року у справі за позовом заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські Зорі», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал», про витребування майна з незаконного володіння.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 року справу №914/50/16 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а також вважає необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України від 05.10.2016р. у справі №916/2129/15, з якого вбачається, що положення про позовну давність до заявлених позовних вимог не застосовується. Однак, у постанові від 22.06.2017р. у справі №6-1047 цс17 Верховний Суд України, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення початку перебігу строку позовної давності, вбачав підстави для застосування до правовідносин інституту позовної давності.
Заявник зазначає, що на стадії підготовчого провадження відповідачем та третьою особою було подано заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовної заяви.
7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.
Згідно з п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 228 ГПК України).
Відповідно до п.11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
У матеріалах справи містяться подані до суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження відповідачем-1 клопотання, заявлене у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 105-106, т.1), про застосування до вимог позивача строку позовної давності, та подані третьою особою-1 окремі письмові пояснення з приводу застосування позовної давності (а.с. 143- 145, т.1), а також заява відповідача -2 про застосування строків позовної давності (а.с. 234-236, т.1), що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовної заяви.
На розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться справа №907/50/16 за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.07.2017р. та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 року у справі за позовом заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські Зорі», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал», про витребування майна з незаконного володіння.
З ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2018р. у справі 907/50/16, вбачається, що предметом перегляду в даному випадку є застосування судами строку позовної давності, а у даній справі на розгляді суду перебувають заяви відповідачів-1,2 та третьої особи-1 про застосування строку позовної давності до вимог прокурора та позивача.
Правовідносини, які переглядаються Великою Палатою Верховного Суду у справі №907/50/16 та Господарським судом Львівської області у справі №914/240/18 є подібними.
Суд першої інстанції обгрунтовано вказав правову позицію Верховного суду, яка полягає в тому, що існує правова невизначеність у застосуванні ст. 267 ЦК України, а отже і виключна правова проблема, усунення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, в тому числі і по даній справі.
Апелянт зазначає, що Господарський суд Львівської області у порушення п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України скористався правом на зупинення провадження у справі не у підготовчому засіданні, а під час розгляду справи по суті. Однак, дані доводи є необгрунтованими, оскільки вирішення питання зупинення провадження (ст.ст. 227-228 ГПК України) не ставиться у залежність від стадії, на якій перебуває провадження у справі, й тим більше - від черговості чи повноти вирішеності питань, визначених ст. 182 ГПК України.
На думку апелянта судом першої інстанції не враховано, що у справі №907/50/16 предметом спору є витребування майна з незаконного володіння, а предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна без застосування наслідків недійсності правочину. Однак, об`єкти нерухомого майна в обох справах перебували у державній власності й мали статус державного майна, тому є тотожними як об`єкти правового регулювання у цих господарських справах. Також, в у справі 907/50/16 та справі №914/240/18 прокурором подано позов в інтересах держави, а підстави позову стосуються вибуття з власності держави нерухомого майна.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги військового прокурора Західного регіону України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч.1 ст.271 України).
Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
8. Судові витрати.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 232, 233, 236, 254, 255, 269- 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а п.п. 2-4 ухвали Господарського суду Львівської області від 26.06.2018 року у цій справі без змін.
2. Судові витрати покласти на військового прокурора Західного регіону України.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.11.2018р.
Головуючий суддяДубник О.П.
СуддяЗварич О.В.
СуддяСкрипчук О.С.
