Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.05.2019 справа № 914/240/18
Суддя Юркевич М.В. при секретарі Кияк І.В., розглядаючи матеріали
позовної заяви: Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ
до відповідача-1: Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт», м. Київ
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Будінвест», м. Львів
до відповідача-3: Адміністрації державної прикордонної служби України, м. Київ, за участю
третьої особи - 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АрхіБуд», м. Львів
третьої особи - 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Громадської організації «Правозахисний центр ім. ген. УНР Володимира Сікевича», м. Львів
третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: військової частини №2144, м. Львів
третьої особи 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівської міської ради, м. Львів
третьої особи 5 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіонального ландшафтного парку «Знесіння», м. Львів
про: визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна
за участю представників сторін:
від прокурора: Майорчак В.М.
від позивача: не з`явився
від відповідача-1: не з`явився
від відповідача-2: Рабінович М.П
від відповідача-3: не з`явився
від третьої особи - 1 : Рабінович М.П.
від третьої особи - 2 : Сікевич Н.В. президент громадської організації
від третьої особи - 3 : Хиря В.В. - представник
від третьої особи - 4 : Піскун А.Й. - представник
від третьої особи - 5 : Мекекечко М.В. представник
ВСТАНОВИВ:
Заступником військового прокурора Західного регіону України подано позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт» та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Будінвест» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (будівель, споруд) від 20.04.2006р., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2.
Ухвалою від 12.02.2018р. було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.03.2018р.
06.03.2018р. ухвалою суду ГО «Правозахисний центр ім. ген. УНР Володимира Сікевича» було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Цією ж ухвалою суду підготовче засідання було відкладено на 03.04.2018р.
30.03.2018р. через канцелярію суду поступило клопотання від Військової прокуратури західного регіону України про залучення до участі у даній справі в якості відповідача 3 Адміністрації прикордонної служби України.
Крім того, 03.04.2018р. через канцелярію суду від ТОВ «Будінвест» поступило клопотання про залучення до участі у справі Адміністрації прикордонної служби України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
В чергове підготовче засідання 03.04.2018р. з`явилися представники сторін та третіх осіб. Натомість, представник відповідача - 1 не з`явився та подав клопотання про розгляд справи за його участі.
За наслідком розгляду клопотань прокурора та відповідача 2, суд ухвалою від 03.04.2018р. залучив до участі у даній справі в якості відповідача 3 Адміністрацію державної прикордонної служби України.
В ході підготовчого засідання судом було оголошено учасникам процесу про надходження наступних заяв та клопотань:
26.03.2018р. від Громадської організації «Правозахисний центр ім. ген. УНР Володимира Сікевича» письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.
27.03.2018р. від ТОВ «Архібуд» - заява про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військової частини №2144.
27.03.2018р. - від ТОВ «Архібуд» - письмові пояснення по суті позовних вимог та клопотання про витребування доказів.
27.03.2018р. від ТОВ «Будінвест» - відзив на позовну заяву та заява про застосування строків позовної давності.
27.03.2018р. від ТОВ «Архібуд» - окремі письмові пояснення з приводу заяви про пропуск позовної давності.
27.03.2018р. від ТОВ «Будінвест» - клопотання про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні для подання нових доказів та продовження строку виконання ухвали.
03.04.2018р. від Кабінету Міністрів України клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності.
03.04.2018р. від ТОВ «Будінвест» - додаткові письмові пояснення до заяви про застосування строків позовної давності.
Ухвалами господарського суду від 03.04.2018р. до участі у справі було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог військову частину №2144, а також у якості відповідача 3 Адміністрацію державної прикордонної служби України. Цією ж ухвалою підготовче засідання було відкладено на 08.05.2018р.
Після судового засідання 03.04.2018р. на адресу суду надійшли наступні документи від представників сторін:
19.04.2018р. від Заступника військового прокурора Західного регіону України відповідь на відзиви відповідачів.
03.05.2018р. від ДП «Спецтехноекспорт» - пояснення на виконання ухвали суду від 03.04.2018р.
04.05.2018р. від Адміністрації державної прикордонної служби України клопотання про розгляд справи спочатку.
07.05.2018р. від Громадської організації «Правозахисний центр ім. ген. УНР Володимира Сікевича» заява про залучення Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
08.05.2018р. від Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» заява про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
07.05.2018р. - від Громадської організації «Правозахисний центр ім. ген. УНР Володимира Сікевича» заява про залучення Львівської міської ради в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
07.05.2018р. від Львівської міської ради заява про залучення Львівської міської ради в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
07.05.2018р. від ТОВ «Будінвест» - письмові пояснення.
08.05.2018р. від ТОВ «Архібуд» - клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.
08.05.2018р. від ТОВ «Будінвест» - клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.
За результатами розгляду клопотань сторін про залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, судом, ухвалою від 08.05.2018р. вказані клопотання задоволено.
Суд перейшов до розгляду заяви Адміністрації державної прикордонної служби України про розгляд справи спочатку. В обгрунтування такого клопотання представник покликався на його право, яке передбачене ч. 4 ст. 48 ГПК України.
Крім того, розглядаючи клопотання ТОВ «Будінвест» та ТОВ «Архібуд» про оголошення перерви в судовому засіданні, суд дійшов висновку їх задоволити через відкладення розгляду справи.
Відтак, ухвалою від 08.05.2018р. розгляд справи в межах підготовчого провадження було відкладено на 29.05.2018р.
В судовому засіданні 29.05.2018р. від представника третьої особи ТОВ «Архібуд» поступили клопотання про витребування доказів, зокрема:
1.Витребувати від Адміністрації прикордонної служби України (відповідача 3) копії всіх документів, які стали підставою для проведення тендеру (конкурсу, аукціону) щодо продажу нерухомого майна загальною площею 722,6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Довбуша, 15.
2.Витребувати у Приватного нотаріуса Петелька І.В. копію нотаріальної справи по договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.04.2006р., укладеного між дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» державним госпрозрахунковим зовнішньоторговельним підприємством «Спецтехноекспорт» та товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством «Будінвест».
Ухвалою від 29.05.2018р. клопотання сторін про витребування доказів було задоволено.
Разом з тим, на початку судового засідання 29.05.2018р. від кореспондента телеканалу ТРК «Львів» Шклярук Р.С. поступила заява про надання дозволу на відеозйомку судового процесу у справі №914/240/18.
Сторони проти відеозйомки судового процесу не заперечили.
Крім того, судом оголошено, що з моменту минулого судового засідання 08.05.2018р. від сторін поступили наступні документи:
25.05.2018р. від Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» - письмові пояснення по суті позовних вимог.
29.05.2018р. від Львівської міської ради - письмові пояснення по суті позовних вимог.
29.05.2018р. від Адміністрації державної прикордонної служби України відзив на позов та заява про розгляд справи без участі представника.
Сторони та треті особи подали суду спільну заяву, в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.
Ухвалою від 29.05.2018р. підготовче провадження у справі було закрито та призначено розгляд справ по суті на 19.06.2018р.
В судове засідання по розгляду справи по суті з`явилися представники сторін та третіх осіб. Натомість, представник відповідача 1 в засідання не з`явився, однак у межах підготовчого провадження подав клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
Представник відповідача 3 в судове засідання 19.06.2018р. не з`явився, причини неявки суд не повідомив.
На початку розгляду справи по суті судом оголошено про поступлені від представників сторін витребувані документи на виконання ухвали від 29.05.2018р.
Зокрема, 08.06.2018р. від військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону України надійшли матеріали кримінального провадження №42013150410000018 від 20.02.2013р.
18.06.2018р. від представника ТОВ Архібуд поступили письмові пояснення та заперечення проти задоволення клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності. Як вбачається із штемпеля на конверті про відправку матеріалів, останні були направлені до суду 15.06.2018р., тобто у строк визначений судом ухвалою від 29.05.2018р.
18.06.2018р. від військової прокуратури Західного регіону України поступила інвентаризаційна справа на будівлі по вул. Довбуша, 15 у м. Львові. Натомість, як вбачається із номера та дати вхідної кореспонденції, така інвентарна справа була подана до суду після встановленого судом строку для подання доказів, а саме після 15.06.2018р. Крім того, будь-яких поважних причин неподання документів у строк встановлених судом як у письмовому, так і в усному порядку представником прокуратури подано не було. Відтак, подані військовою прокуратурою матеріали інвентаризаційної справи суд до уваги не приймає.
Після оголошення поступлених документів, суд безпосередньо перейшов до розгляду справи по суті та заслуховування вступних слів сторін.
Крім того, сторони, в порядку дослідження обставин справи виступили та роз`яснили суть своїх вимог та заперечень.
Разом з тим, в ході дослідження доказів, на які сторони покликалися, як на підстави своїх вимог та заперечень, представниками ТОВ «Будінвест» та ТОВ «Архібуд» було заявлено усне клопотання про відкладення розгляд справи для надання можливості повністю ознайомитися з матеріалами кримінального провадження та матеріалами справи.
Прокурор. позивач та треті особи проти відкладення розгляду справи заперечили.
З метою надання сторонам конституційного права на захист, повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, суд, в межах процесуального строку для розгляду справи по суті, судом ухвалою від 19.06.2018р. розгляд справи по суті було відкладено на 26.06.2018р.
В судове засідання 26.06.2018р. з`явилися представники сторін та третіх осіб. В той же час, представники відповідача 1 та відповідача 3 в засідання не з`явилися, однак у раніше поданих клопотаннях просили суд розглядати справу за наявними матеріалами справи за їх відсутності.
На початку судового засідання 26.06.2018р. головуючим суддею було оголошено про поступлення від військової прокуратури клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема засвідченої нотаріально копії договору купівлі-продажу (будівель, споруд) від 20.04.2006р., отриманої 21.06.2018р. у приватного нотаріуса Петелька І.В. з долученими додатками на 92 аркушах.
Ухвалою від 26.06.2018р. клопотання прокурора було задоволено.
Крім того, 26.06.2018р. від товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» поступило клопотання про зупинення провадження у даній справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі №907/50/16.
У поданому клопотанні представник ТОВ «Архібуд» покликався на таке:
На розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться справа за касаційною скаргою Заступника прокурора Львівської області на рішення господарського суду Закарпатської області від 27.07.2017р. у справі за позовом Заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські Зорі» про витребування майна з незаконного володіння.
Колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку про передачу даної справи №914/50/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а також вважає необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України від 05.10.2016р. у справі №916/2129/15, з якого вбачається, що положення про позовну давність до заявлених позовних вимог не застосовується. Однак, у постанові від 22.06.2017р. Верховний Суд України, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення початку перебігу строку позовної давності вбачав підстави для застосування до правовідносин інституту позовної давності.
Як зазначає заявник, враховуючи що на стадії підготовчого провадження відповідачем та третіми особами заявлялися клопотання про застосування до вимог позивача строку позовної давності, то в ході розгляду справи по суті приймаючи рішення, суд має або відхилити або погодитися з доводами відповідачів. А без прийняття Великою Палатою Верховного Суду правового висновку для застосування єдиної практики у згаданій справі, неможливо буде достовірно, всебічно та правильно визначитися з відповідними клопотаннями про застосування строку позовної давності у розглядуваній справі.
Представники прокуратури, позивача, третьої особи 2 проти клопотання заперечили.
Ухвалою господарського суду від 26.06.2018р. клопотання відповідача та третьої особи було задоволено та зупинено провадження у даній справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі №907/50/16. Крім того, зобов`язано сторін після завершення розгляду справи №907/50/16 Верховним Судом, повідомити Господарський суд Львівської області для поновлення провадження у даній справі.
У зв`язку з ненадходженням на адресу суду заяв та клопотань сторін щодо продовження розгляду даної справи, суд 13.02.2019р. звернувся до сторін по справі про надання інформації щодо ходу та результатів розгляду справи №907/50/16 Великою Палатою Верховного Суду.
Станом на 15.04.2019р. від позивача, відповідачів та третіх осіб на запит суду не надійшло жодної відповіді. Натомість, від Військової прокуратури Західного регіону України надійшов лист з інформацією про те, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, 20.11.2018р. постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №907/50/16 касаційну скаргу заступника прокурора львівської області залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. та рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2017р. без змін.
Господарським судом, перевіривши інформацію зазначену прокурором було встановлено, що розгляд справи №907/50/16, до якої було зупинено провадження у розглядуваній справі №914/240/18 було завершено, а отже наявні підстави для поновлення провадження у зупиненій справі.
Ухвалою від 16.04.2018р. провадження у справі було поновлено та призначено для продовження розгляду по суті на 07.05.2019р.
24.04.2019р. від військової прокуратури Західного регіону України поступили додаткові додаткові письмові пояснення з врахуванням позиції Великої палати Верховного Суду України у справі №907/50/16.
06.05.2019р. від ТОВ «Архібуд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
06.05.2019р. від Адміністрації Держприкордонслужби України про розгляд справи за їх відсутності.
07.05.2019р. через канцелярію суду від журналіста газети «Ідея Нації» Шебеко О. поступило клопотання про дозвіл на проведення прямої трансляції судового засідання у даній справі.
В судовому засіданні 07.05.2019р. присутні сторони та треті особи надали свої пояснення з приводу заявлених раніше клопотань про застосування строку позовної давності та про визнання поважними причин пропуску такого строку, після чого суд оголосив про перехід до судових дебатів, в яких сторони виступили із заключними словами.
Зокрема, представник військової прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задоволити, та одночасно відмовити відповідачу 2 в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.
Відповідач 2 проти позову заперечив повністю, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.
В ході розгляду справи, дослідивши обставини справи та подані докази, судом з`ясовано наступне:
31.08.2016р. військовою прокуратурою Західного регіону України було направлено на адресу Кабінету Міністрів України листа щодо можливості здійснення представництва в суді інтересів уряду з питань законності відчуження земельної ділянки площею 2,8939 га, розташованої по вул. Довбуша, 15 у м. Львові.
04.01.2017р. від Міністерства юстиції України надійшла відповідь про забезпечення представництва КМУ у разі звернення військової прокуратури до суду.
Як зазначає прокурор, внаслідок реєстрації ТОВ «Архібуд» (третьою особою 1) права власності на нерухоме майно на спірній земельні ділянці, що підтверджується інформаційною довідкою №97497250 від 15.09.2017р., унеможливлюється повернення її у державну власність, у зв`язку з чим прокурор у даній справі звертається з цим позовом.
В обгрунтування позову, прокурор зазначає наступне:
06.12.2017р. прокуратурою регіону отримано звернення громадської організації «Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича» щодо необхідності здійснення судового захисту інтересів держави за фактом незаконного вибуття з державної власності нерухового майна по вул. Довбуша, 15 у м. Львові.
Як встановлено прокурором, 13.07.2005р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження 358-р «Про затвердження переліку нерухомого військового майна Держприкордонслужби, яке може бути відчужено». Вказаним розпорядженням надано адміністрації Держприкордонслужи дозвіл здійснювати відчуження на відкритих торгах ряду об`єктів військового містечка №301-а по вул. Довбуша, 18 у м. Львові, а саме: склад ІІІ категорії загальною площею 20,5 кв.м., склад ІV категорії 68,5 кв.м., технічне приміщення ІІІ категорії 20 кв.м., туалет 43 кв.м., туалет 3,3 кв.м. та технічне приміщення 20 кв.м., а всього 6 обєктів нерухомості площею 175,3 кв.м.
В той же час, 20.04.2006р. дочірнім підприємством Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт» (відповідачем 1) (на підставі договору комісії від 10.10.2005р., укладеного з Адміністрацією прикордонної служби України (відповідачем 3) було продано ТОВ «Будінвест» (відповідачу 2) керуючись вищенаведеним розпорядженням КМУ військове майно, яке розташоване по вул. Довбуша, 15 у м. Львові, які відсутні у затвердженому переліку майна. Так, було відчужено: 8 об`єктів нерухомості загальною площею 722,6 кв.м.
Вподальшому, ТОВ «Будінвест» відчужило вказане нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 20.10.2006р. ТОВ «Архібуд» (третій особі 1), яке в свою чергу, здійснило реєстрацію права власності на нього.
23.08.2006р. у військову частину НОМЕР_1 з Адміністрації державної прикордонної служби України надійшов супровідний лист №0.614-16533/0/6-06, яким скеровано затверджені акти приймання-передачі будівель та споруд військової частини 2144 по вул. Довбуша, 15, які необхідно зняти з бухгалтерського обліку внаслідок відчуження, а також цим листом командиру військової частини запропоновано провести роботу щодо передачі земельної ділянки за даною адресою відповідно до вимог законодавства.
Як стверджується військовим прокурором, спірне нерухоме військове майно площею 722,6 кв.м. під час укладення договору від 20.04.2006р. вибуло з власності держави незаконно, оскільки таке було відсутнє у згаданому вище розпорядженні КМУ № 258-р від 13.07.2005р.
Таким чином, прокурор наголошує, що фактично відповідачем 1 було відчужено військове майно по вул. Довбуша, 18 м. Львові площею 722,6 кв.м., згода на відчуження якого КМУ, як власником майна, не приймалося. Натомість, КМУ було прийнято розпорядження про відчуження нерухомого майна по вул. Довбуша, 15 загальною площею 175,3 кв. м.
З огляду на наведене, Заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель та споруд від 20.04.2006р.
Позиція позивача.
Кабінет Міністрів України повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задоволити в повному обсязі.
Натомість, у відповідь на заяви та клопотання сторін по справі з приводу застосування до вимог позивача строку позовної давності, останній зазначив наступне:
1.Позицію відповідачів по справі з приводу пропуску строку позовної давності для звернення до суду вважає необгрунтованою та надуманою. Останній стверджує, що про оскаржуваний правочин від 20.04.2006р. кабінету Міністрів України стало відомо лише у лютому 2016р. після отримання позовної заяви Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Кабінету Міністрів України та Львівської ОДА до Львівської міської ради та ТОВ «Архібуд» про визнання недійсним договору оренди землі від 11.12.2008р. та витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 в м. Львові. В той же час, попри порушення провадження у справі №5015/2804/12 господарським судом ще у 2012р., КМУ України, в інтересах якого подавався такий позов, було надіслано позовну заяву лише 2016р., на виконання вимог ухвали суду від 27.01.2016р.
2.З урахуванням наведених вище обставин, Кабінет Міністрів України подав клопотання про визнання поважними причини пропуску строків позовної давності.
Позиція відповідача 1.
У відзиві на позовну заяву ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» проти позовних вимог заперечував з наступних підстав:
1.Відповідач 1 укладаючи спірний договір купівлі-продажу діяв в якості комісіонера та не набувало право власності на майно, а отже не є правозобов`язаним суб`єктом зазначених матеріальних правовідносин.
2.Відповідач 1 просить суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності, оскільки вважає, що такий спив ще у 2009р. при цьому, останній покликався на правову позицію Верховного суду від 13.02.2018р. у справі №910/9452/17, згідно якої перебіг позовної давності у зазначених правовідносинах починається з моменту укладення договору, так як саме в момент їх укладення відбувається порушення.
Позиція відповідача 2.
У відзиві на позовну заяву ТОВ «Будінвест» проти позовних вимог заперечував з наступних підстав:
1.Прокурором не було доведено факту того, що орган державної влади, в інтересах якого було подано даний позов, не здійснює належним чином захисту інтересів держави, а в самому позові не зазначено чітко які саме інтереси держави порушені.
2.Щодо розбіжностей у адресах, на які покликається прокурор. відповідач 2 зазначає, що земельна ділянка по вул. Довбуша, 18, про яку йде мова у розпорядженні КМУ №258-р від 13.07.2005р. та сучасна земельна ділянка по вул. Довбуша, 15 є однією і тією ж земельною ділянкою, а зміна адрес відбулася через рішення виконавчого комітету ЛМР №139 від 10.02.2006р., яким даній ділянці було присвоєно №15.
3.Також відповідач 2 звертає увагу суду на те, що майно, яке було придбано ним 20.04.2006р. загальною площею 722,6 кв.м. було затверджено у додатковому переліку військового майна Державної прикордонної служби України, яке може бути відчужено №9 від 05.11.2004р., що погоджено особисто міністром економіки та з питань євроінтеграції, а також затвердженим рішенням Урядового комітету з питань оборони. А той факт, що таке майно не було включено в розпорядження КМУ №258-р від 13.07.2005р. є технічною помилкою, оскільки на момент його винесення вже діяв затверджений вище перелік.
4.Враховуючи, що задоволення позовних вимог призведе до позбавлення права власності на майно ТОВ «Архібуд», яке було набуте на основі оспорюваних правочинів, що є неприпустимим.
5.Крім того, відповідач 2 в ході розгляду справи, подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог прокурора та відмову в позові. В обгрунтування заяви, останній покликався на обізнаність прокурора та позивача про оспорюваний договір ще в ході розгляду справи №5015/2804/12 за позовною заявою Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Кабінету міністрів України в особі уповноваженого органу Львівської ОДА. Така позовна заява була датована червнем місяцем 2012р. Так, в матеріалах такої справи неодноразово висвітлювалися оскаржуваний договір купівлі-продажу, а саме в письмових поясненнях ГО «Правозахисний центр імені Генерала УНР Володимира Сікевича» (а.с. 168, Т 1) та в листі ГУ Держкомзему у Львівській області №01-16/12-3373 від 29.07.2010р., в якому по датам розписані обставини продажу. Таким чином, відповідач вважає, що кабінет Міністрів України був обізнаний (повинен був бути обізнаний) про оскаржуваний договір ще з 2012р. в ході розгляду справи №5015/2804/12. А тому, з урахуванням трирічного строку позовної давності, по відношенню до даної справи позовна давність прокурора та позивача спливла ще у 2015-2016р. Натомість, прокурор в особі КМУ звернувся до господарського суду з позовом лише в 2018р, порушивши строк позовної давності.
6.На думку відповідача 2, незважаючи на викладені вище факти, також Кабінету Міністрів України було безпосередньо повідомлено про продаж спірних будівель і споруд ще у 2011р. Зокрема, листом від 19.09.2011р. №3/2889 (кримінальне провадження №42013150410000018 від 20.02.2013р., Т. 2, с. 83) Військовою прокуратурою Західного регіону України було повідомлено КМУ про те, що 13.07.2005р. КМУ було прийнято розпорядження №258-р згідно якого відчуженню підлягало 6 приміщень військового містечка №301а загальною площею 175,3 кв.м. по вул. Довбуша, 18 в м. Львові. Проте, в ході перевірки було встановлено, що за вказаною адресою знаходиться житловий будинок, а дійсна адреса майна, яке підлягало відчуженню є м. Львів, вул. Довбуша, 15. Окрім цього, у вказаному листі було зазначено, що службовими особами Держприкордонслужби відчужено 8 приміщень площею 722,6 кв.м. у м. Львів, вул. Довбуша, 15. (Т. 3, а.с. 109). Таким чином, відповідач 2 стверджує про обізнаність позивача про оскаржуваний правочин ще навіть у 2011р.
Позиція відповідача 3.
Адміністрація Держприкордонслужби України зазначає, що жодної позовної вимоги до неї в даному позові не ставиться, а тому не висловлює свою позицію стосовно підставності чи безпідставності позову. Водночас, звертає увагу суду на наступні обставини:
1.На території військового містечка 301а, розташованого за адресою м. Львів, вул. Довбуша, 18 у 1951-1953 роках було збудовано адміністративні, господарські та допоміжні будівлі для забезпечення службової діяльності військової частини 2144. Земельна ділянка відповідної площі була надана в постійне користування Львівському прикордонному загону. З часу надання земельної ділянки в постійне користування по 2006р., адресою розташування військового містечка 301а вважалось м. Львів, вул. Довбуша, 18.
Однак, з метою впорядкування нумерації будинків, враховуючи, що за адресою м. Львів, вул. Довбуша, 18 обліковувалось військове містечко та житлові будинки, рішенням Львівської міської ради від 10.02.2006р. розташування військового містечка по вул. Довбуша, 18 в м. Львові було змінено на №15. В той же час, рішення міської ради було хронологічно прийнято вже після затвердження в установленому порядку Переліку нерухомого військового майна, яке може бути відчужено. При цьому, номер військового містечка не змінювався.
2.Крім того, відповідач 3 вважає, що строк позовної давності щодо оскаржуваного договору купівлі-продажу вже минув.
Позиція третьої особи 1.
ТОВ «Архібуд» проти позовних вимог заперечувало, а також підтримало клопотання та заяви відповідачів про застосування до вимог позивачів строку позовної давності і відмову в задоволенні позову.
Позиція третьої особи 2.
ГО «Правозахисний центр ім. Генерала УНР Володимира Сікевича» позовні вимоги підтримала. Водночас, у своїх письмових поясненнях громадська організація наголошувала на тому, що згаданим розпорядженням КМУ надавався дозвіл на відчуження ряду об`єктів військового містечка №301а за адресою по вул. Довбуша, 18 загальною площею 175,3 кв.м. Водночас, покликаючись на дане розпорядження відповідачами було відчужено об`єкти нерухомого майна по вул. Довбуша, 15 загальною площею 722,6 кв.м. і якого немає в такому переліку. Таким чином, відчуження військового майна відбулося без згоди уповноваженого органу Кабінету Міністрів України, а тому оскаржуваний прокурором договір купівлі-продажу такого майна від 20.04.2006р. підлягає визнанню недійсним.
В той же час, громадська організація просила суд визнати поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності.
Позиція третьої особи 3.
Письмових пояснень військова частина НОМЕР_1 суду не подавала, однак усно в судових засіданнях представник заявляв, що покладається у вирішенні справи на розсуд суду.
Позиція третьої особи 4.
Львівська міська рада підтримуючи позовні вимоги військового прокурора зазначала у письмових поясненнях, що оскільки КМУ не приймалося рішення щодо відчуження спірного нерухомого майна Державної прикордонної служби України, розташованого земельній ділянці 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 в м. Львові, то спірний договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним.
Позиція третьої особи 5.
Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» позовні вимог підтримав з підстав зазначених прокурором.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін проти України»).
В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:
Частиною 2 ст. 3 ЗУ «Про правовий режим майна Збройних Сил України» визначено, що з моменту надходження майна і закріплення його за військовою частиною, воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим призначенням. Облік та інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюється у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 6 даного Закону, відчуження майна Державної прикордонної служби України здійснюється Адміністрацією Держприкордонслужби через уповноважені кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання.
Згідно Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна, затверджене Постановою КМУ від 28.12.2000р., рішення про відчуження військового майна, зазначеного у п.3 і 4 цього Положення, приймає КМУ із затвердженням за пропозицією Державної прикордонної служби України переліку нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів даної справи, а саме з оскаржуваного договору купівлі-продажу від 20.04.2006р., останній було укладено на підставі договору комісії на реалізацію військового майна від 10.10.2005р. Так, у відповідності до такого договору комісії відповідач 1, як комісіонер, взяв на себе зобов`язання відчужити за дорученням комітента (відповідача 3) військове майно відповідно до Переліку нерухомого військового майна Держприкордонслужби, яке може бути відчужено, що затверджений розпорядженням КМУ від 13.07.2005р. №258-р.
Як встановлено судом, згідно вищенаведеного розпорядження КМУ, надавався дозвіл на відчуження нерухомого майна по вул. Довбуша, 18 у м. Львові загальною площею 175,3 кв. м.
Натомість, предметом спірного договору купівлі-продажу, є військове нерухоме майно, що знаходиться у м. Львові по вул. Довбуша, 15 загальною площею 722,6 кв.м.
Таким чином, суд констатує, що відповідачем 1 було відчужено від імені відповідача 3 на користь відповідача - 2 військове нерухоме майно по вул. Довбуша, 15, а саме: 8 об`єктів нерухомості загальною площею 722,6 кв.м., що дійсно були відсутні у Переліку нерухомого військового майна Держприкордонслужби, яке може бути відчужено, що затверджений розпорядженням КМУ від 13.07.2005р. №258-р.
В той же час, аргументи відповідачів про те, що спірне нерухоме майно було передбачено в додатковому переліку майна, що може бути відчужене ще 2014р. відхиляються судом, оскільки, як вже було зазначено вище, відповідно до договору комісії та договору купівлі-продажу, мало відчужувалося саме те майно, яке було передбачено Переліком, затвердженим КМУ від 13.07.2005р. №258-р, а не додатковим Переліком на який покликається відповідач 2. Більше того, у матеріалах справи відсутні докази того, що згаданий додатковий перелік затверджувався КМУ розпорядженням відповідно до чинного на момент спірних правовідносин законодавства.
Крім того, з приводу доводів сторін про зміну адреси спірного відчуженого майна з вул. Довбуша, 18 на Довбуша, 15, то таке дійсно мало місце, оскільки з метою впорядкування нумерації будинків, враховуючи, що за адресою м. Львів, вул. Довбуша, 18 обліковувалось військове містечко та житлові будинки, рішенням Львівської міської ради від 10.02.2006р. розташування військового містечка по вул. Довбуша, 18 в м. Львові було змінено на №15. Таким чином, цілком очевидно є те, що на даний час таке нерухоме майно площею 722,6 кв.м. знаходиться саме за адресою по вул. Довбуша, 15 у м. Львові, і яка була зазначена у розпорядженні КМУ від 13.07.2005р. В той же час, така розбіжність в нумерації пояснюється також і тим, що рішення міської ради було хронологічно прийнято вже після затвердження в установленому порядку Переліку нерухомого військового майна, яке може бути відчужено.
Однак, наведені вище обставини не спростовують того факту, що у передбаченому спірному договорі купівлі-продажу та комісії було зазначено майно, яке не було передбачено у затвердженому розпорядженням КМУ переліку майна від 13.07.2005р.
В той же час, відповідачами по справі були зроблені до початку розгляду справи по суті заяви про застосування до вимог позивача строку позовної давності. Розглядаючи такі заяви у сукупності з матеріалами справи та встановленими обставинами, суд зазначає про таке:
Так, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).
Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
У справі, що розглядається, з позовом звернувся Заступник військового прокурора Західного регіону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (як безпосереднього позивача). Таким чином, суду слід з`ясувати, коли саме позивач, в інтересах якого подано позов, дізнався чи повинен був дізнатися про порушене своє право діями відповідачів.
В даному контексті судом з`ясовано, що спірні правовідносини, що оспорюються в даній справі виникли ще у 20.04.2006р. укладенням договору купівлі-продажу військового майна, втім прокурор звернувся з позовом лише у 2018 році, тобто через 12 років.
Обгрунтовуючи свої заяви про застосування строку позовної давності відповідачі покликалися на те, що Кабінет міністрів України, як власник відчуженого майна по оспорюваному договору дізнався або об`єктивно повинен був дізнатися про своє порушене право ще у 2012 році, коли військовий прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави Кабінету Міністрів України в особі уповноваженого органу Львівської ОДА. Така позовна заява була датована червнем місяцем 2012р. Так, в матеріалах такої справи неодноразово висвітлювалися оскаржуваний договір купівлі-продажу, а саме в письмових поясненнях ГО «Правозахисний центр імені Генерала УНР Володимира Сікевича» (а.с. 168, Т 1) та в листі ГУ Держкомзему у Львівській області №01-16/12-3373 від 29.07.2010р., в якому по датам розписані обставини продажу.
В той же час, прокурор та позивач у даній справі заперечують такий факт, оскільки вважають, що КМУ дізнався про існування справи №5015/2804/12, а отже і про порушення свого права через відчуження військового майна лише 2016р., коли йому було надіслано позовну заяву датовану ще 2012р. Обставини даної ситуації були детально описані судом вище в описовій частині рішення.
З такими твердженнями прокурора та позивача суд погодитися не може, оскільки, як вбачається з матеріалів справи №5015/2804/12, Кабінет Міністрів України було судами визнано як належного позивача по тій справі, а тому доводи про те, що такий належний позивач дізнався про подання прокурором позовної заяви в його інтересах після чотирьох років провадження у справі є необгрунтованим.
Те, що прокурором та судом до 2016р. не надсилалися процесуальні документи КМУ по справі №5015/2804/12 не є переконливим аргументом для того, щоб дійти висновку про необізнаність сторони про порушення свого права. В даному контексті суд також звертає увагу на те, що всі процесуальні документи підлягають обов`язковому оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому лише не направлення стороні процесуальних документів по справі, за умови визнання такої сторони повноцінним учасником процесу є для суду недостатнім аргументом.
Крім того, в матеріалах даної справи наявний лист від 19.09.2011р. №3/2889, надісланий в межах кримінального провадження №42013150410000018 від 20.02.2013р., (Т. 2, с. 83), відповідно до якого Військовою прокуратурою Західного регіону України було повідомлено КМУ про те, що 13.07.2005р. КМУ було прийнято розпорядження №258-р згідно якого відчуженню підлягало 6 приміщень військового містечка №301а загальною площею 175,3 кв.м. по вул. Довбуша, 18 в м. Львові. Проте, в ході перевірки було встановлено, що за вказаною адресою знаходиться житловий будинок, а дійсна адреса майна, яке підлягало відчуженню є м. Львів, вул. Довбуша, 15. Окрім цього, у вказаному листі було зазначено, що службовими особами Держприкордонслужби відчужено 8 приміщень площею 722,6 кв.м. у м. Львів, вул. Довбуша, 15. (Т. 3, а.с. 109). Таким чином, зі встановлених судом обставин вбачається про обізнаність Кабінету Міністрів України (або про обов`язок чи можливість бути обізнаним) щодо фактів вибуття з власності держави спірних об`єктів площею 722,6 кв.м. по оскаржуваному договору ще у 2011р.
Для підтвердження таких фактів судом витребовувалися матеріали кримінального провадження №42013150410000018 від 20.02.2013р.. які були надані на вимогу та досліджені в ході розгляду справи по суті.
Разом з тим, суд звертає увагу і на наступне:
Відповідно до п. 1,2 Постанови КМУ від 14.08.1996р. №944 утворено Державну компанію з експорту та імпорту і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (відповідач 1).
У Постанові КМУ від 09.10.1996р. зазначено, що відповідач 1 є державним підприємством, засновником якого є Кабінет Міністрів України.
Згідно п.1, п.2 Розділу 9 Статуту відповідача 1, останній звітує перед Кабінетом Міністрів України про свою діяльність.
З наведеного вище вбачається, що позивач по справі, в силу наділених повноважень зобов`язаний координувати та контролювати діяльність створеного ним підприємства «Укрспецексмпорт», в тому числі й щодо укладення цим підприємством договорів, як від власного імені, так і в інтересах третіх осіб (в даному випадку на виконання договору комісії на реалізацію військового майна).
Відтак, позивач зобов`язаний був знати та мав всі об`єктивні можливості для цього про укладення оскаржуваного договору про відчуження військового майна від 20.04.2006р. Це в свою чергу, ще раз свідчить про пропуск Кабінетом Міністрів України строку позовної давності для заявлення тих вимог, що ставляться у даній справі.
Як зазначається у Постанові Великої Палати Верховного Суду України у справі №907/50/16 від 20.11.2018р. (до прийняття якої господарським судом було зупинено провадження у даній справі), позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого нормами ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.
Оскільки господарським судом встановлено, що відповідачі у заяві про застосування позовної давності довели, що позивач у цій справі міг довідатися про порушення свого права у 2011 та 2012 роках, то наведені позивачем обставини про поважність причин пропуску строку позовної давності є необґрунтованими.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку застосувати до вимог позивача строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на прокурора.
Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1.Клопотання відповідачів про застосування строку позовної давності до вимог позивача задовольнити.
2.В задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України про визнання поважними причини пропуску позовної давності відмовити.
3.В задоволенні позовних вимог Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовити.
4.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.
В судовому засіданні 07.05.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.05.2019р.
Суддя Юркевич М. В.
