ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/24323/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
представники сторін:
скаржника - адвокат Нежигай І.О.
боржника - розпорядник майна Кіцул С.Б., адвокат Салашна Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 04.03.2019
у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О. (головуючого), Грека Б.М., Верховця А.А.
за заявою ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 534 266,03 грн
в межах справи № 910/24323/16
за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2017.
2. 06.10.2017 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 534 266,03 грн.
3. 10.07.2018 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2018 у даній справі позов задоволено.
5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ "Мостобуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та винести нове рішення, яким стягнути з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 69 743,32 грн, а в решті позовних вимог відмовити.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 апеляційну скаргу ПАТ "Мостобуд" задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.11.2018 у даній справі змінено, викладено пункти 2 та 3 резолютивної частини ухвали в наступній редакції: « 2. Стягнути з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 69 743,32 грн, в решті позовних вимог відмовити. 3. Стягнути з ПАТ "Мостобуд" в дохід Державного бюджету України 1 762 грн судового збору.».
7. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
7.1 ОСОБА_1 починаючи з 01.12.2011 працював у ПАТ "Мостобуд" на посаді Радника Голови Правління з питань будівництва.
7.2 Наказом № 02-ВК від 31.01.2017 позивача було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.
7.3 Станом на жовтень 2015, відповідачем було нараховано позивачу заробітну плату за період з 01.09.2012 по 31.10.2015 в загальній сумі 69 743 грн. 32 коп., що підтверджується звітом про виплату заробітної плати за 01.09.2012 - 31.08.2016, який було видано позивачу 28.09.2017 № 70/15 від 31.03.2015 (а.с. 20).
7.4 Відповідно до довідки роботодавця від 09.06.2016 за вих. №254/02-16 посадовий оклад позивача становить 10 000 грн. 00 коп.
7.5 З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював розрахунок боргу по заробітній платі, виходячи із відомостей, як містяться в формі ОК-7.
7.6 З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Мостобуд» визнає заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 в сумі 69 743,32 грн. відповідно до Звіту ПАТ «Мостобуд» про виплату заробітної плати № 28 від 18.07.2018.
7.7 У відзиві на позов відповідач зазначив, що починаючи з листопада 2013 нарахування заробітної плати позивачу не здійснювалось у зв`язку з тим, що останній перебував у відпустці без збереження заробітної плати.
7.8 На підтвердження даних обставин відповідачем було долучено копії наказів про надання відпустки: № 317-К від 01.08.2013, № 453-К від 31.10.2013, № 74 від 11.02.2013, № 566-К від 25.12.2013, № 40/1-К від 21.01.2013, № 429-К від 02.09.2014, № 311-К від 01.07.2014, № 257-К від 02.06.2014, № 216-К від 08.05.2014, № 151-К від 01.04.2014, № 82-К від 04.03.2014, № 39-К від 03.02.2014, № 575-К від 22.12.2014, № 303-К від 07.12.2015, № 278-К від 29.10.2015, № 229-К від 31.08.2015, № 130-К від 28.05.2015, № 81-К від 31.03.2015, № 145/2-К від 01.07.2016, № 89-К від 27.04.2016 (а.с. 54-73).
7.9 Всі накази про знаходження ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати за період з 01.09.2013 по 31.01.2017 є ідентичними за змістом та оформленням.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
8. 15.03.2019 ОСОБА_1 звернувся через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 14.03.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі № 910/24323/16, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
9. 26.03.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу ОСОБА_1 від 14.03.2019 разом зі справою № 910/24323/16 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/24323/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.03.2019.
11. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/24323/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 14.03.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 29.05.2019 о 15 год. 00 хв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
12. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій останній просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 69 743,32 грн залишити без змін, а в решті оскаржувану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
13.1 Суд апеляційної інстанції безпідставно не надав оцінку доказам та обставинам, що підтверджують те, що ОСОБА_1 працював у спірний період.
13.2 Суд апеляційної інстанції повинен був врахувати відомості щодо кількості відпрацьованих днів, які відображені в формі ОК-7.
13.3 Відмовляючи у задоволені вимог щодо стягнення середнього заробітку суд апеляційної інстанції вийшов за межі перегляду справи в суді.
14. Представник скаржника в судовому засіданні 29.05.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
15. ПАТ "Мостобуд" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
16. Представники ПАТ "Мостобуд" в судовому засіданні 29.05.2019 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Позиція Верховного Суду
17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
20. Статтею 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
21. Згідно з частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
22. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічні положення містяться і в статті 94 Кодексу законів про працю України. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
23. Тобто, заробітна плата виплачується за умови виконання працівником роботи. Якщо ж працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин повний календарний місяць, за який здійснюються розрахунки щодо нарахування заробітної плати, то заробітна плата (основна - посадовий оклад, тарифна ставка, оклад) працівникові за цей місяць не нараховується.
24. Як встановлено судом апеляційної інстанції, представник позивача стверджує, що накази про надання відпуски не були підписані ОСОБА_1 , хоча, як вбачається з наказу про звільнення з роботи від 31.01.2017, доданого до позовної заяви та на який позивач посилався, є місце для підпису особи з ознайомленням наказу, але підпис ОСОБА_1 відсутній.
25. Апеляційним судом встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Мостобуд" від 12.01.2019 та у Додаткових пояснень в частині розрахунку позовних вимог від 19.02.2019, позивач визнав, що знаходився у відпустці без збереження заробітної плати з 01.09.2013 по 31.12.2013 і за цей період заробітна плата йому не повинна нараховуватися.
26. Відповідно до вимог діючого законодавства України роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи.
27. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з цією метою в ПАТ "Мостобуд" заповнюється «Табель обліку використання робочого часу» відповідно до вимог наказу Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» (а.с. 138 - 174).
28. Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки у вищевказаний період позивач був відсутній на роботі та не виконував свої обов`язки працівника, то в «Табелях обліку використання робочого часу» за спірний період йому ставили відповідну відмітку і, відповідно, заробітна плата у вказаний період не нараховувалася, а тому місцевим судом необґрунтовано стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 480 717,75 грн.
29. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в судовому засіданні 04.03.2019 пояснив, що контролював будівництво мосту в м. Запоріжжя. На що представник відповідача пояснив, що з 2011 не є підрядниками будівництва цього мосту.
30. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відносно розрахунку ОСОБА_1 , останнім здійснено нарахування середнього заробітку за час затримки з 02.02.2017 по 09.07.2018 в розмірі 114 515,90 грн.
31. Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» встановлена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати. Компенсація у праві - є формою фінансового відшкодування збитків за порушення прав.
32. Тобто судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що це є збитки, а не основна заробітна плата термін якої визначено статтею 1 Закону України «Про оплату праці», а структура заробітної плати встановлена статтею 2 Закону України «Про оплату праці».
33. Верховний Суд України у постанові від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12 дійшов висновку, що статті 116, 117 Кодексу законів про працю України структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Із аналізу норм статті 117 Кодексу законів про працю України вбачається, що працівнику підлягає виплаті середній заробіток за час затримки розрахунку тільки у разі відсутності спору про його розмір та доведеної вини власника або уповноваженого ним органу у невиплаті належних грошових сум при звільненні.
34. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не звертався до ПАТ "Мостобуд" за виплатою грошових сум при звільненні і тільки при зверненні з позовною вимогою до місцевого суду ним була заявлена така вимога, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
35. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 13.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.
36. З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
37. При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі (пункт 13.2 постанови), зводяться до незгоди із встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи та наданою оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
38. Доводи скаржника (пункт 13.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України та доводи апеляційної скарги які були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.
39. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
40. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
41. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
42. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
43. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
44. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
45. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.
46. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
47. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.
48. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 14.03.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі № 910/24323/16 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі № 910/24323/16 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді С.В. Жуков
Н.Г. Ткаченко
