ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.10.2020Справа № 910/24323/16
За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5)
про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, втрат від інфляції в розмірі 562 059 грн 20 коп.
В межах справи № 910/24323/16
За заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (ідентифікаційний код 01386326)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін :
Від позивача не з`явились
Від відповідача не з`явились
Розпорядник майна не з`явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2017.
29.07.2019 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, втрат від інфляції в розмірі 562 059 грн. 20 коп.
Крім того, 29.07.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору (відстрочення від сплати судового збору на строк до ухвалення рішення у справі).
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.08.2019 задоволено клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору на строк до ухвалення рішення у справі, а також прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, втрат від інфляції в розмірі 562 059 грн. 20 коп. до розгляду в межах справи № 910/24323/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд", підготовче засідання призначено на 25.09.2019.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.10.2019.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.10.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20.11.2019.
20.11.2019 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив від відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.11.2019 розгляд справи відкладено на 16.12.2019.
16.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2019 розгляд справи відкладено на 20.01.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2020 розгляд справи відкладено на 11.03.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2020 задоволено клопотання розпорядника майна Кіцула С.Б. про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 06.04.2020.
Судове засідання 06.04.2020 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2020 розгляд справи призначено на 29.07.2020.
15.07.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла уточнена позовна заява позивача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2020 розгляд справи відкладено на 09.09.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2020 розгляд справи відкладено на 21.10.2020.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, втрат від інфляції, відсотків в загальному розмірі 562 059 грн. 20 коп Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 з 01.08.2005 по 26.01.2016 працював у відокремленому підрозділі Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" - Мостобудівельний загін № 12 Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на посаді головного інженера, що підтверджується записом в трудовій книжці.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за захистом своїх прав , 10.06.2016 року звертався до Індустріального районного суду м. Дніпра. Рішенням вищевказаного суду, на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 124 019 грн 77 коп.
Зважаючи на те, що відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачем при звільненні, останнім заявлено вимоги, які складають середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який за період з 27.01.2016 по 19.07.2019 становить 313 820 грн 79 коп., компенсацію втрати частини доходів в розмірі 247 238 грн. 41 коп.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").
Згідно п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001року.
Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.
Згідно п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Доданий позивачем розрахунок суми компенсації не відповідає вказаному Порядку, індекси споживчих цін не відповідають тим, які опубліковані Держкомстатом. Крім того, позивач в порушення положень як Порядку так і Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" нараховує компенсацію в період з січня 2013 року по липень 2019 на суму визначеного ним самостійно середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 248 238 грн 41 коп.
Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто, вказаними нормативними актами передбачено, зокрема нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати. При цьому і сама компенсація, як зазначено вище фактично відноситься до частини заробітної плати.
Нарахування ж та виплата середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні передбачена ст. 117 Кодексу законів про працю України, як вид відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок з робітником при звільненні і відповідно не відноситься ні до заробітної плати, ні до будь-якого іншого виду доходу, визначеного Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
Відповідної позиції притримується і Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 910/4518/16 від 30.01.2019 року.
Крім того, вказаний вид відповідальності взагалі не має встановлених строків виплати від яких можливо б було відраховувати компенсаційні нарахування та відповідно казати про затримку вказаного платежу, носить разовий характер та відповідно нарахування компенсації на вказані суми є безпідставним.
Також безпідставним суд вважає нарахування компенсації на заборгованість по витратам на відрядження. Вказані витрати не є заробітною платою і відповідно не включаються до фонду оплати праці.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення компенсації підлягають частковому задоволенню, виходячи із нарахувань на заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за уточненим розрахунком суду.
Розрахунок компенсації відповідно викладених вище положень діючого законодавства відбувається наступним чином. Якщо, нарахований але не виплачений грошовий дохід за січень 2013 року (9 426грн. 82 коп.) виплачується в лютому 2017 року, то відповідно компенсація розраховується = 9 426 грн. 82 коп.*146, 2 (приріст індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу, у відсотках розрахований шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін з січня 2013 року (наступний місяць після місяця в якому утворилась заборгованість) до січня 2016 року (місяць, що передує виплаті доходу):100= 13 782 грн 01 коп.
Враховуючи той факт, що відповідачем нарахована заробітна плата виплачена не була суд вважає правомірним здійснення нарахування компенсації по дату подання позову, а саме липень 2019 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 166 432 грн 31 коп.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з боржника середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 313 820 грн. 79 коп., слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 зазначеного кодексу).
Тобто, за вказаними приписами закону визначений певний порядок остаточних розрахунків роботодавця з працівником при його звільненні, зокрема, або в день звільнення, або, якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі невиконання роботодавцем вказаних вимог законодавцем передбачений певний вид відповідальності у вигляді сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як убачається з матеріалів справи, позивач був звільнений відповідачем 26.01.2016 року за власним бажанням. Згідно довідки № 5 від 25.02.2019 року відповідач має заборгованість перед позивачем за період його роботи, зокрема з січня 2013 року по січень 2016 року, тобто по дату звільнення. Позивач стверджує, що працював весь період і в день звільнення також, однак відповідач з ним не розрахувався, чим порушив положення ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Відповідачем жодним чином не доведено, що позивач в день свого звільнення не працював і обов`язок відповідача провести з ним певний розрахунок мав виникнути лише після його звернення, як і не доведено відсутність вини відповідача в невиконанні розрахунку з позивачем. Не містять матеріали справи доказів про повідомлення позивача про розмір заборгованості перед ним станом на дату звільнення.
Розрахунок сум середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні проводиться за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (надалі по тексту - Порядок).
Відповідно до абз. 3 п. 2 розділу ІІ вказаної вище постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем визначено розмір середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу без дотримання абз. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, оскільки вказаний розрахунок позивач здійснює із розрахунку за період заборгованості лютий 2015 по грудень 2018 року.
Відповідно до п. 8 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки № 004 від 25.02.2019 року ПАТ "Мостобуд" "Мостобудівельний загін № 12" середньоденна зарплата складає - 359 грн 64 коп.
За таких обставин, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів у заявленому позивачем періоді позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню на суму 312 167 грн. 52 коп.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
15.07.2020 на адресу Господарського суду надійшла уточнена позовна заява. Враховуючи те, що вказана заява надійшла до суду після закінчення підготовчого засідання, згідно приписів ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України вона залишена судом без розгляду.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Судовий збір від сплати якого позивач звільнений у встановленому законом порядку стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача в дохід Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7 179,01 грн.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73-74, 129, 234 Господарського процесуального кодексу України суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 166 432 (сто шістдесят шість тисяч чотириста тридцять дві) грн 31 коп., середній заробіток за затримку розрахунків при звільненні в розмірі 312 167 (триста дванадцять тисяч сто шістдесят сім) грн 52 коп.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) в дохід Державного бюджету України 7 179 (сім тисяч сто сімдесят дев`ять) грн 01 коп. судового збору.
4. В іншій частині позовну заяву залишити без задоволення.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
6. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна боржника.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П. Чеберяк
