ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" липня 2020 р. Справа№ 910/24323/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Грека Б.М.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання - Халько В.А.,
за участю представників:
від позивача (апелянта): не з`явився
від відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року та на додаткову ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року
по справі № 910/24323/16 (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом ОСОБА_1
до публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
про стягнення заборгованості по заробітній платі, втрат від інфляції, відсотків в загальному розмірі 71 470,94 грн.
в межах справи № 910/24323/16
за заявою публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року позов задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (надалі по тексту ПАТ "Мостобуд", боржник, відповідач) на користь ОСОБА_1 (надалі по тексту ОСОБА_1 , позивач, скаржник) нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 47 057,98 грн. В іншій частині позовну заяву залишено без задоволення. Видано наказ.
21.11.2019 року господарським судом міста Києва, з посланням на ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, з підстав не вирішення питання про розподіл судових витрат прийнято додаткову ухвалу, якою присуджено до стягнення з ОСОБА_1 1 762 грн. та з ПАТ "Мостобуд" 1 762 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.
Не погоджуючись із вказаними ухвалами суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.11.2019 року, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Грека Б.М., Остапенка О.М.
Ухвалою від 27.11.2019 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
16.12.2020 року на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 року подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доданням клопотання про відстрочення сплати судового збору на строк до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.12.2019 року, апеляційну скаргу на додаткову ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Грека Б.М., Остапенка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 року поновлено Гречко Т.Г. строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року та на подання апеляційної скарги на додаткову ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року, відкрито апеляційні провадження за вказаними апеляційними скаргами, відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення апеляційним судом рішення, об`єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року та на додаткову ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року у справі № 910/24323/16 в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційних скарг призначено на 29.01.2020 року .
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 18.09.2019 року скаржник, з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові № 13 від 24.12.1999 року вказує, що суд, встановивши під час розгляду справи, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення або на наступний день після пред`явлення вимог про розрахунок на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не звільняє його від відповідальності.
Крім того позивач, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 1-18/2013 зазначає, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. Згідно з ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. На думку позивача, суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з пп 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати і є складовими частинами заробітної плати.
Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду зробленого при аналізі ст. 117 Кодексу законів про працю України щодо залежності здійснення належних звільненому працівникові виплат від його звернення з окремою вимогою про такі виплати до роботодавця, вважає його таким, що суперечить висновкам Верховного Суду України та усталеній судовій практиці.
Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції проігнорував наданий Звіт про виплату заробітної плати за 01.10.2013 року по 30.06.2018 року, у якому було уточнено розмір заборгованості, яка по відношенню до попередньо виданої довідки про заборгованості, зменшилася.
Підсумовуючи апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року апелянт просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків виплати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на додаткову ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року, апелянт вказує, що вказана ухвала є похідною від ухвали від 18.09.2019 року та лише здійснює розподіл судових витрат, в зв`язку з чим просить об`єднати апеляційні скарги в одне апеляційне провадження. При цьому скаржник наголошує, що сплата судового збору за подання заяви про розподіл судових витрат у будь-якій формі сплачуватись не повинна.
Скаржник просить додаткову ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року скасувати, прийняти нове рішення, яким судові витрати покласти на відповідача.
28.01.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. На думку відповідача, позивач незаконно нараховує компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строку її виплати. Відповідач зазначає, що поданий позивачем Розрахунок суми компенсації заробітної плати не відповідає Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159. Крім того, в розрахунку суми компенсації заробітної плати не деталізовано, як позивач розраховував приріст індексу споживчих цін, а вказується лише кінцевий результат.
Також відповідач заперечує проти стягнення 3 % річних та зазначає, що передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальність не поширюється на трудові відносини і відповідно в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Підсумовуючи відзив, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні апеляційних скарг в повному обсязі, а оскаржувані ухвали господарського суду міста Києва залишити без змін.
Підсумовуючи відзив, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні апеляційних скарг в повному обсязі, а оскаржувані ухвали господарського суду міста Києва залишити без змін.
В судове засідання 29.01.2020 року представники сторін не з`явились,
розпорядником майна, подано клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, з підстав участі в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 року розгляд справи відкладено на 19.02.2020 року та зобов`язано сторін подати пояснення та розрахунки.
03.02.2020 року позивачем подано заперечення на відзив відповідача в якому останній вказує, що всі його розрахунки є орієнтовними саме з вини відповідача, який не надає відомостей про нарахування належних позивачеві сум і відповідно позивач не має можливості здійснити точний розрахунок заявлених до стягнення сум. Однак, зазначені обставини не скасовують відповідальності відповідача за порушення законодавства про обов`язок роботодавця сплатити звільненому працівникові суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Крім того, позивач наголошує, що в оскаржуваній ухвалі господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року жодним чином не досліджувалась правильність розрахунків позивача, а відмовлено в цій частині позовних вимог лише в зв`язку з відсутністю доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату належних йому сум.
17.02.2020 року до Північного апеляційного господарського суду надійшло колективне клопотання, підписане зокрема і позивачем про відкладення розгляду апеляційних скарг для можливості подати суду необхідні документи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 року відкладено розгляд апеляційних скарг на 25.03.2020 року та зобов`язано сторін виконати вимоги попередніх ухвал апеляційного суду та викликано в судове засідання головного бухгалтера ПАТ «Мостобуд» Герман Н.В. для надання пояснень.
16.03.2020 року від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
Ухвалою від 17.03.2020 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено в зв`язку з відсутністю вільних залів судових засідань, забезпечених відеоконференцзв`язком у яких була б можливість проведення відеоконференції 25.03.2020 року об 11г. 15 хв.
25.03.2020 року, в зв`язку з введенням карантинних заходів з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID 19 судове засідання не відбулось, про що сторін було повідомлено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 року призначено розгляд справи №910/24323/16 за апеляційними скаргами Гречко Т.Г. на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року та на додаткову ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року на 08.07.2020 року.
06.07.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення по справі.
08.07.2020 року в судове засідання представники сторін не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.
В зв`язку з тим, що в апеляційній скарзі позивач просив розглянути апеляційну скаргу за його відсутності колегія суддів вважає за можливе прийняти постанову за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні 08.07.2020 року прийнято постанову.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв під час розгляду справи судом першої інстанції) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою ПАТ "Альфа-Банк" про банкрутство ПАТ "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року.
Гречко Т.Г. (заява зареєстрована судом 17.12.2018 року), тобто після порушення справи про банкрутство боржника, звернулася до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, втрат від інфляції, відсотків на загальну суму 71 470,94 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що до сьогоднішнього дня працює у відокремленому підрозділі ПАТ "Мостобуд" - Мостобудівельний загін №12 ПАТ "Мостобуд", про що є відповідні записи у трудовій книжці, а також на той факт, що відповідач протягом тривалого періоду не сплачував їй заробітну плату та має перед позивачем непогашену заборгованість за період з 31.12.2014 року по 31.05.2018 року в розмірі 46 014,81 грн. В зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, позивач просив стягнути на його користь компенсацію за невиплачену своєчасно заробітну плату, яка передбачена ст. 34 Закону України "Про оплату праці" та Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" в розмірі 22 048,53 грн., також 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 3 407,6 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року у справі №910/24323/16 позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 47 057,98 грн. В іншій частині позовну заяву залишено без задоволення. Видано наказ.
Обґрунтовуючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд з посиланням на приписи ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України та правову позицію Верховного Суду України і Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначив, що оскільки заявник не звертався до ПАТ "Мостобуд" за виплатою грошових сум при звільненні і тільки при зверненні до суду з позовною заявою ним була заявлена така вимога, вимоги про стягнення з боржника середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини задоволенню не підлягають.
Крім того, суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні вимог про стягнення відсотків річних в розмірі 3 407,6 грн. з підстав того, що застосування статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює зобов`язальні правовідносини і наслідки порушення зобов`язання до трудових відносин не передбачено чинним трудовим законодавством.
Додатковою ухвалою від 21.11.2019 року господарським судом міста Києва здійснено розподіл судових витрат та присуджено до стягнення на користь державного бюджету України 1 762 грн. судового збору з позивача та 1 762 грн. з відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 16.04.2003 року працює у відокремленому підрозділі ПАТ "Мостобуд" - Мостобудівельний загін №12 ПАТ "Мостобуд", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією трудової книжки та не заперечується сторонами.
При цьому, за період з грудня 2014 року по травень 2015 року заробітна плата їй в повному обсязі не виплачувалась.
Відповідно до звіту відповідача про виплату заробітної плати за 01.10.2013-30.06.2018 року, який додано позивачем до позовної заяви, розмір заборгованості складає 46 014,81 грн.
Вказана сума заборгованості по заробітній платі боржником визнається та не заперечується, решта суми заборгованості не визнається.
При цьому, позивачем було додано до матеріалів справи довідку №60 від 24.10.2017 року, згідно якої розмір заборгованості по заробітній платі станом на 24.10.2017 року складає 47 057,98 грн.
В позовній заяві позивач вказує про зменшення суми заборгованості на дату подання позову порівняно з довідкою №60 від 24.10.2017 року.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги вказані пояснення позивача та помилково стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 47 057,98 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. У ч.1 ст. 1Закону України "Про оплату праці", який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття "заробітна плата".
Відповідно до положень ст. 97 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження погашення заборгованості перед позивачем в повному обсязі станом на дату прийняття судом рішення. Не надано таких доказів і на дату прийняття постанови апеляційним судом.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати в розмірі 46 014,81 грн. є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню, а ухвала господарського суду - зміні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з боржника компенсації втрати частини доходів та індексації заробітної плати господарський суд послався на той факт, що компенсація є формою відшкодування збитків і не є основною заробітною платою визначеною Законом України "Про оплату праці". При цьому, місцевий суд посилався на положення ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України та вказував про неможливість стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з не зверненням останнього до відповідача з вимогою про розрахунок.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами місцевого суду в силу наступного.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач в позові не заявляв вимог до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та не вказував його розмір, більше того, при зверненні до суду позивач наголошував на тому, що взагалі не був звільнений відповідачем. В зв`язку з чим застосування при розгляді даної справи положень ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, які регулюють порядок, строки проведення розрахунків при звільненні працівників та відповідно відповідальність роботодавців за затримку такого розрахунку є помилковим.
В даному випадку колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001р. "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту Порядок".
Згідно п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001р.
Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.
Згідно п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Доданий позивачем розрахунок суми компенсації не відповідає вказаному Порядку, індекси споживчих цін не відповідають тим, які опубліковані Держкомстатом.
Розрахунок компенсації відповідно викладених вище положень діючого законодавства відбувається наступним чином. Якщо, нарахований але не виплачений грошовий дохід за січень 2014 року (187,32 грн.) виплачується в листопаді 2018 року, то відповідно компенсація розраховується =187,32 грн.*145,0 (приріст індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу у відсотках, розрахований шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін з лютого 2014 року (наступний місяць після місяця в якому утворилась заборгованість) до жовтня 2018 року (місяць, що передує виплаті доходу):100= 271,61 грн.
Враховуючи той факт, що відповідачем нарахована заробітна плата виплачена не була суд вважає правомірним здійснення нарахування компенсації по дату подання позову, а саме грудень 2018 року. Позивачем обраний період по листопад 2018 року, що є його правом та не суперечить діючому законодавству.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 22 048,53 грн.
Звертаючись з зазначеними вимогами позивач просить стягнути з відповідача 3 відсотки річних з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України в зв`язку з порушенням останнім строків виплати заробітної плати.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому слід зазначити, що відповідна норма міститься в главі 51 Цивільного кодексу України «Правові наслідки порушення зобов`язання.
Відповідальність за порушення зобов`язання» і відповідно регулює зобов`язальні правовідносини і наслідки їх порушення визначені Цивільним кодексом України і не застосовуються до трудових правовідносин.
В даному випадку колегія суддів погоджується з місцевим судом щодо наявності підстав для відмови позивачу в задоволенні зазначених вимог.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п. 2 ч. ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Таким чином, враховуючи викладене, ухвала господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року по справі № 910/24323/16 підлягає зміні в частині стягнення заробітної плати в розмірі 1 043,17 грн. та скасуванню в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму 22 048,53 грн., як така, що прийнята при неповному з`ясуванні обставин справи. В іншій частині оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як убачається з матеріалів справи розподіл судових витрат було здійснено господарським судом міста Києва відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України в додатковій ухвалі від 21.11.2019 року наступним чином 1 762 грн. присуджено до стягнення на користь Державного бюджету України з ОСОБА_1 та 1 762 грн. з відповідача.
Враховуючи той факт, що апеляційним судом ухвала господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року частково змінена та частково скасована і відповідно розподіл судових витрат підлягає зміні пропорційно присуджених до стягнення апеляційних судом сум.
В зв`язку з чим додаткова ухвала господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року підлягає зміні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Судовий збір від сплати якого позивач звільнений у встановленому законом порядку стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
За викладених обставин, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, при цьому колегія суддів враховує межі звільнення позивача від сплати судового збору.
Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.09.2020 року у справі №910/24323/16 змінити. Виклавши п.2 наступним чином "стягнути з публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) нараховану , але не виплачену заробітну плату в розмірі 46 014 (сорок шість тисяч чотирнадцять) грн. 81 коп.
3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року у справі № 910/24323/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму 22 048,53 грн.
4.Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 про стягнення з публічного акціонерного товариства "Мостобуд" компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму 22 048,53 грн. задовольнити.
5.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму 22 048 (двадцять дві тисячі сорок вісім) грн. 53 коп.
6.В іншій частині залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 18.09.2019 року по справі №910/24323/16 без змін.
7. Додаткову ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року у справі № 910/243232/16 змінити, виклавши резолютивну частину наступним чином: «Стягнути з публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь Державного бюджету України 1 829 (одну тисячу вісімсот двадцять дев`ять) грн. 95 коп.».
8.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України 96 (дев`яносто шість) грн. 60 коп.»
9.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь Державного бюджету України 2 744 (дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 1 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
10.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України 144 (сто сорок чотири ) грн. 9 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
11.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
12.Матеріали справи № 910/24323/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає негайному виконанню.
Cторони мають право оскаржити постанову до Верховного суду в порядку та строки передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 14.07.2020 року
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді Б.М. Грек
О.М. Остапенко
