Справа № 645/6151/15-ц
Провадження № 2/645/704/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 листопада 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Іващенко С.О.,
секретаря судових засідань – ОСОБА_1,
за участю учасників провадження:
представника позивача – ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, законним представником якої є ОСОБА_5, треті особи Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстерміналсервіс,ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстерміналсервіс-2000», Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» про стягнення заборгованості за договорами позики та звернення стягнення на предмети застави,
та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ХМНО ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, законним представником якої є ОСОБА_5, третя особа ПН ХМНО ОСОБА_7 в якому просить суд в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 08 січня 2014 року в розмірі 2517302,40 грн. - звернути стягнення на предмети застави: автомобіль BMW, моделі Х5 2007 року випуску кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований ВРЕР № 1 ГУМВСУ Харків 18.07.2012 року на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ САК 983081 та автомобіль AUDI моделі ALLROAD,2003 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований ВРЕР № 1 ГУМВСУ Харків 23.02.2008 року на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АХС 084256, за договором застави транспортних засобів, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 22 січня 2014 року, реєстровий № 171 шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на автомобілі та стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 05.10.2011 року в розмірі 708700,00 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилається на те, що 8 січня 2014 року між ним та ОСОБА_9 було укладено договір позики, за яким він надав останньому у борг 60 000 доларів США строком на 12 місяців зі сплатою 50 % річних. Відповідачка ОСОБА_5 особистою розпискою підтвердила ознайомлення з договором та свою згоду на його укладення і виконання. Крім того, 5 жовтня 2011 року ОСОБА_9 позичив у позивача 25 000 доларів США строком користування до моменту вимоги, що оформлено власноручною розпискою останнього про отримання у борг цих коштів із зобов'язанням їх повернути. На забезпечення виконання зобов'язань за договором позики 22 січня 2014 року між позивачем та ОСОБА_9 було укладено та нотаріально посвідчено договір застави транспортних засобів: автомобіля марки BMW моделі Х5 2007 року випуску кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля марки AUDI моделі ALLROAD,2003 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4.
07 жовтня 2014 року ОСОБА_9 помер. Спадщину, що відкрилася після його смерті, прийняли відповідачі.
Оскільки ОСОБА_9 за життя не повернув позичені у позивача кошти, відповідачі разом із набуттям прав на спадщину також набули і обов'язки за борговою розпискою і договором позики, забезпеченим заставою.
Відповідачка ОСОБА_5 не погодившись з позовом подала зустрічний позов до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_8 в якій, з урахуванням поданих уточнень просила визнати недійсним договір позики від 05.10.2011 року, надану розписку такою, що втратила силу, визнати недійсним договір застави від 22.01.2014 року. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що розписка виконана не її чоловіком ОСОБА_9 Також позивачка зазначає, що не надавала чоловіку письмової згоди на укладення зазначеного договору позики та договору застави від 22 січня 2014 року, а отже вказані договори укладено з порушенням ст. 65 Сімейного Кодексу України.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 19 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 08 січня 2014 року в розмірі 2517302,40 грн. - на предмети застави:
автомобіль BMW, моделі Х5 2007 року випуску кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований ВРЕР № 1 ГУМВСУ Харків 18.07.2012 року на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ САК 983081 та автомобіль AUDI моделі ALLROAD,2003 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований ВРЕР № 1 ГУМВСУ Харків 23.02.2008 року на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АХС 084256 за договором застави транспортних засобів, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 22 січня 2014 року, реєстровий № 171 шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на автомобіль BMW, моделі Х5 2007 року випуску кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль AUDI моделі ALLROAD,2003 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль BMW, моделі Х5 2007 року випуску кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль AUDI моделі ALLROAD,2003 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, законним представником якої є ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 05.10.2011 року в розмірі 708700,00 грн.
Стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати.
В зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4 .В. треті особи Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання угоди недійсною відмовлено в повному обсязі.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4 В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9, померлого 07.10.2014 року, за договором позики від 8 січня 2014 року у розмірі 2 210 232 грн, з яких: 1 493 400 грн (еквівалент 60 тис. доларів США) - сума неповернутої позики, 716832 грн. (еквівалент 28 800 доларів США) - заборгованість за відсотками за користування позикою, - звернуто стягнення на предмети застави за договором застави транспортних засобів, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 22 січня 2014 року, реєстраційний № 171, а саме: автомобіль марки «BMW», моделі Х5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, та автомобіль марки «Audi», моделі «Allroad», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4, шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину автомобіля марки «BMW», моделі Х5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 161775 грн., 1/6 частини якого у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого 07.10.2014 року належить ОСОБА_5, а 2/6 частини – ОСОБА_6, та на 1/2 частини автомобіля марки «Audi», моделі «Allroad», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4, вартістю 53925 грн, 1/6 частини якого упорядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого 07.10.2014 року належить ОСОБА_5, а 2/6 частини – ОСОБА_6. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позову ОСОБА_4 відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року ОСОБА_4 подав на нього касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.11.2017 року рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 19.11.2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 16.06.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Фрунзенського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2017 р. цивільну справу прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження.
26 лютого 2018 року позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою в якій у якості третіх осіб, що не заявляють вимог на предмет спору залучив інших кредиторів спадкодавця – ОСОБА_9, померлого 07.10.2014 року, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстерміналсервіс,ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстерміналсервіс-2000» та Публічне акціонерне товариство «Фідобанк».
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у повному обсязі підтримала заявлений первісний позов в уточненій редакції та просила його задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним у первісному позові. Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 заперечувала з підстав, що останній позбавлений правового та документального обґрунтування. Крім того, представник зазначала, що посилання позивачки за зустрічним позовом на те, що грошові кошти передавалися у гривневому еквіваленті а тому повинні повертатися у такому ж самому еквіваленті є безпідставними та протиречать вимогам ст.ст. 524 та 533 ЦК України, оскільки згідно тексту письмової розписки позичальник зазначив, що зобов’язується повернути отриману суму позики в розмірі 25000,00 доларів США.
Представник відповідачки ОСОБА_5 у судовому засіданні первісний позов не визнав у повному обсязі, вважаючи його необґрунтованим. Зустрічний позов ОСОБА_5 підтримав у повному обсязі, зазначаючи, що договір позики від 05.10.2011 року підписано не ОСОБА_9, а отже розписка є такою, що втратила силу. В частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору застави від позову відмовився.
Третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 до суду не з’явилася, через канцелярію суду на виконання Ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.02.2018 року надала копію спадкової справи № 44/2014 по спадкуванню після ОСОБА_9. Про час та місце судового розгляджу справи повідомлена належним чином.
Третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 до суду не з’явилася, надала через канцелярію суду пояснення та документи, які стали підставою для посвідчення договору застави транспортних засобів. Згідно наданих письмових пояснень третя особа підтримала первісний позов ОСОБА_4 та просила відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 Розгляд справи просила проводити у її відсутність.
Треті особи по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстерміналсервіс, ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстерміналсервіс-2000» та Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» повідомлялися про розгляд справи належним чином, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, окремих позовних вимог до відповідачів, як спадкоємців померлого боржника ОСОБА_9 не заявляли.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що первісні позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 слід відмовити виходячи з наступного.
У відповідності до ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 05.10.2011 року ОСОБА_9 отримав від позивача - ОСОБА_4 в позику грошові кошти в розмірі еквівалент 25000,00 доларів США строком користування до моменту вимоги. Вказану угоду відповідно до вимог ч. 2 ст. 1047 ЦК України було оформлено письмовою розпискою позичальника, яка долучена в оригіналі до матеріалів справи.
Крім того, 08 січня 2014 року між позивачем – ОСОБА_4 та ОСОБА_9 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_9 в позику грошові кошти в розмірі 60000,00 доларів США строком на 12 місяців до 08.01.2015 року зі сплатою 50% процентів річних, про що у договорі позики міститься особиста розписка ОСОБА_9 від 14.01.2014 року про отримання у повному обсязі грошових коштів в розмірі 60000,00 доларів США та особиста розписка його дружини, відповідачки по справі ОСОБА_5 щодо ознайомлення з умовами договору та надання згоди на його укладення та виконання.
В забезпечення виконання зобов’язань за договором позики від 08 січня 2014 року між позивачем та ОСОБА_9 22 січня 2014 року було укладено договір застави транспортних засобів: автомобіля марки BMW моделі Х5 2007 року випуску кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля марки AUDI моделі ALLROAD,2003 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4. Зазначений договір посвідчено Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 171.
При цьому, згідно наданих до справи третьою особою – ПН ХМНО ОСОБА_8 пояснень та доказів дружина позичальника ОСОБА_9 – ОСОБА_10, 22.01.2014 року надала нотаріально посвідчену згоду своєму чоловіку на передачу у заставу ОСОБА_4 вищезазначених транспортних засобів.
08 жовтня 2014 року позичальник – ОСОБА_9 помер.
Відповідно до інформації третьої особи - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 спадщину після смерті ОСОБА_9 прийняла його дружина – ОСОБА_5 та донька – ОСОБА_6. Мати померлого – ОСОБА_11 відмовилася від спадщини на користь його малолітньої доньки ОСОБА_12.
Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня 2004 року, визначений Главою 87 ЦК України.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обовязків, що зазначені уст.1219 ЦК України(ст.ст.1218,1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2ст.1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1ст.1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч.3, 4 ст.1268, ст.1269 ЦК України.
Так, згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини(глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України "Оформлення права на спадщину).
Відповідно до ч.1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5ст. 1268 ЦК України).
Частиною першою ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3ст.1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченогост.1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Разом з тим необхідно враховувати наступне.
Оскільки зі смертю боржника зобов’язання по поверненню позики включаються до складу спадщини, то умови договору щодо строків повернення позики чи сплати її частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню нормист.1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч.2 цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281,1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.
Положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців.
Зокрема, відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкоємців, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи в строки, передбачені ч. 2 ст. 1281 ЦК України позивач повідомив спадкоємців боржника про боргові зобов’язання померлого та звернувся до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_7 з претензією-вимогою до спадкоємців ОСОБА_9
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на прострочення кредитором встановленого Законом строку на пред’явлення вимоги до спадкоємців з підстав, що кредитор не вказав у претензії одного зі спадкоємців померлого, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Норма закону не передбачає зазначення у претензії конкретних імен спадкоємців. На виконання норм Закону і згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій у встановленому законом порядку та у передбачений законом строк позивач звернувся до спадкоємців померлого боржника за місцем відкриття спадщини з претензією – вимогою про повернення боргу у строк до 27 квітня 2015 року, що підтверджується заявою ОСОБА_4 від 25 лютого 2015 року, завіреною приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, яка міститься у спадковій справі. Крім того, зважаючи на те, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (донька покійного) є малолітньою, а відповідачка ОСОБА_5 є її матір’ю і єдиним законним представником, направлення повідомлення про претензії кредитора ОСОБА_5 є належним виконанням п. 2 ст. 1281 ЦК України в частині повідомлення спадкоємця малолітньої ОСОБА_6
З матеріалів справи вбачається, що зазначена вимога залишена з боку відповідачів без задоволення, до цього часу борг позивачу не повернуто.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Згідно статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Відповідно до вимог ст. 524 Цивільного Кодексу України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Відповідно до вимог ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідно валюти на день платежу.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч.3 ст.545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Оскільки борговий документ - розписка від 05.10.2011 року знаходиться у позивача, і відповідачами не надано доказів того, що вони сплатили борг, то суд вважає, що сума боргу за договором позики підлягає стягненню з відповідачів, але з урахуванням положень ст. 1282 ЦК України, у межах вартості спадкового майна. Згідно матеріалів спадкової справи крім автотранспортних засобів інше спадкове майно складається із ? частки нежитлових будівель літ. «Б-1», площею 21,8 кв., літ. «В-1», площею 40,6 кв.м., літ. «Г-1», площею 34,0 кв.м., літ. «Д-1», площею 31,7 кв.м., літ. «Е-1», площею 272,5 кв.м., загальною площею 399,6 кв.м., які знаходяться в м. Харкові, Салтівське шосе, буд 53. Згідно наданого представником позивача звіту про оцінку зазначених нежитлових будівель, загальна вартість вказаного нерухомого майна становить 529869,00 грн. ( без урахування ПДВ). Отже до стягнення з відповідачів підлягає сума 529869,00 грн., яка складається з вартості спадкового майна. В іншій частині заявленої до стягнення суми боргу за договором від 05.10.2011 року вимоги є передчасними, оскільки на сьогодні в Московському районному суді м. Харкова розглядається цивільна справа за позовом спадкоємців ОСОБА_9 щодо визначення обсягу спадкового майна, увесь обсяг спадкового майна, ще не визначено. Тобто, в разі визначення в судовому порядку іншого обсягу спадкового майна позивач не позбавлений права на звернення до суду з позовом про стягнення боргу у межах його вартості.
Разом із тим, суд не може погодитись з вимогою позивача про покладення солідарного обов'язку на спадкоємців боржника щодо повернення боргу, оскільки кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині у відповідності із вимогами частини першої статті 1282 ЦК України.
Так, згідно матеріалів спадкової справи після померлого ОСОБА_9 визначено коло спадкоємців за законом, що прийняли спадщину в наступних частках : ОСОБА_5 дружина покійного прийняла 1/3 частину спадщини, ОСОБА_6, малолітня дочка покійного прийняла 2/3 частки спадщини.
Відтак суд вважає, що заборгованість за договором позики від 05.10.2012 року в розмірі прийнятого у спадщину майна в розмірі 529869,00 грн. потрібно розділити між відповідачами наступним чином: з ОСОБА_5 на користь позивача підлягає стягненню сума 176623,00 грн., а з ОСОБА_6 сума боргу в розмірі 353246,00 грн.
В частині позовних вимог щодо звернення стягнення на предмети застави суд враховує наступне.
Згідно вимог ст. 1 ЗУ «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом . В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
За нормою ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави.
Пунктом 4.2.3 договору застави, укладеного 22 січня 2015 року між позивачем та ОСОБА_9 передбачено, що у разі невиконання зобов'язань Заставодавцем за Договором позики – Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави.
Пунктом 5.4. передбачено, що у разі виникнення у Заставодержателя права звернути стягнення на Предмет Застави, Заставодержатель може задовольнити забезпечену заставою вимогу шляхом набуття права власності на Предмет Застави в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Заставодавець бере на себе обов’язок вчиняти всі залежні від нього дії , які можуть стати необхідними для переходу права власності на предмет застави до Заставодержателя, а також дії, які не є необхідними, але можуть зробити процес переходу права власності , належним, простим та максимально швидким.
Суд враховує, що згідно наданих представником позивача звітів про оцінку транспортних засобів, що становлять предмет застави, загальна вартість заставного майна не перевищує суму боргу за договором позики від 08.01.2014 року. Так відповідно до звітів про оцінку транспортних засобів від 24.09.2015 року № 1026 та № 1027 на час оцінки ринкова вартість автомобіля марки BMW моделі Х5 2007 року випуску кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 323550,00 грн., автомобіля марки AUDI моделі ALLROAD, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 107850,00 грн.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідачки, що надані звіти не є належним доказом по справі, враховуючи положення ст. 81 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У даному випадку з боку відповідача не надано жодного іншого письмового доказу ( іншого звіту про оцінку транспортних засобів), який би спростовував висновки щодо визначення ринкової вартості автомобілів, які є предметом застави.
При розгляді справи суд враховує, що переважне перед іншими кредиторами право позивача, як заставодержателя за договором застави від 22.01.2014 року на задоволення своїх вимог за договором позики від 08.01.2014 року передбачено, як умовами договору застави, так і ст. 572 ЦК України, ст.ст. 19, ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу». Згідно матеріалів справи реєстрація обтяження на підставі договору застави на транспортні засоби підтверджується витягами про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Враховуючи вищенаведене, оскільки своїх зобов’язань з повернення грошових коштів за договором позики від 08 січня 2014 року позичальником не виконано, враховуючи переважне право позивача, як заставодержателя на предмети застави - автомобіль BMW, моделі Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобіль AUDI моделі ALLROAD, реєстраційний номер НОМЕР_4, суд вважає, що наявні підстави для звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9, за договором позики від 08 січня 2014 року в розмірі 2517302,40 грн., з яких 1 700 880,00 грн. ( еквівалент 60000,00 доларів США) – сума позики, 816422,40 грн. ( еквівалент 28800,00 дол. США ) – заборгованість по відсотках за користування позикою, - на предмети застави шляхом визнання за позивачем права власності на автотранспортні засоби.
Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору позики від 05.10.2011 року та договору застави від 22 січня 2015 року недійсним як такий, що вчинено без її згоди задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами -3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Частинами 1, 2 ст. 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим іщ подружжя без її , його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Тобто стаття 65 СК України стосується договорів, які подружжя або один з них укладає з іншими особами щодо майна, яке їм належить на праві спільної сумісної власності. Аналізуючи зазначені норми закону суд приходить до висновку, що договір позики, оформлений між позивачем та ОСОБА_9 розпискою від 05 жовтня 2011 року у даній справі не є правочином щодо розпорядження спільним майном подружжя, оскільки чоловік позивачки за зустрічним позовом при його укладенні не розпоряджався спільним майном, що є об’єктом спільної сумісної власності, в зв’язку із чим отримання згоди дружини на його укладення не потребувалося.
Крім того, як вбачається з роз'яснень в п. 25 Постанови Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р., «Положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів».
Що стосується підстав визнання недійсним договору застави транспортних засобів від 22 січня 2014 року, то в цій частині зустрічні позовні вимоги є такими, що спростовуються матеріалами справи. Так, судом при розгляді справи встановлено, що при укладенні договору застави транспортних засобів від 22.01.2014 року ОСОБА_5, як дружина позичальника та Заставодавця надала свою особисту письмову згоду на її укладення, що підтверджується наданою до справи, засвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 заявою ОСОБА_5 від 22 січня 2012 року.
Таким чином, зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору позики та застави недійсними задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, які складаються з судового збору підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в повному обсязі .
На підставі наведеного, керуючись вимогами ст.ст. 8, 10, 14, 18, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 589, 1046, 1047, 1049, 1218, 1281, 1282 ЦК України , ЗУ «Про заставу», ст. 65 СК України, суд-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9, померлого 07.10.2014 року за договором позики від 08 січня 2014 року в розмірі 2517302,40 грн., з яких 1 700 880,00 грн. ( еквівалент 60000,00 доларів США) – сума позики, 816422,40 грн. ( еквівалент 28800,00 дол. США ) – заборгованість по відсотках за користування позикою, - на предмети застави:
Автомобіль BMW, моделі Х5 2007 року випуску кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований ВРЕР № 1 ГУМВСУ Харків 18.07.2012 року на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ САК 983081 та автомобіль AUDI моделі ALLROAD,2003 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований ВРЕР № 1 ГУМВСУ Харків 23.02.2008 року на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АХС 084256 за договором застави транспортних засобів, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 22 січня 2014 року, реєстровий № 171 шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на автомобіль BMW, моделі Х5 2007 року випуску кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль AUDI моделі ALLROAD,2003 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль BMW, моделі Х5 2007 року випуску кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль AUDI моделі ALLROAD,2003 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4.
Стягнути з ОСОБА_5, як спадкоємці після смерті ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 в межах вартості отриманого у спадщину майна суму боргу за договором позики від 05.10.2011 року в розмірі 176623,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_6, як спадкоємці після смерті ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 в межах вартості отриманого у спадщину майна суму боргу за договором позики від 05.10.2011 року в розмірі 353246,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, законним представником якої є ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 3704,98 гривень в солідарному порядку.
В зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ХМНО ОСОБА_8 про визнання угоди недійсною в порядку ст. 123 ЦПК України відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду надруковано у нарадчій кімнаті.
Повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2018 року.
Суддя Фрунзенського районного суду С. О. Іващенко
