Ухвала
іменем україни
22 листопада 2017 року
м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого
Кафідової О.В.,
суддів:
Закропивного О.В., Леванчука А.О.,
Маляренка А.В., Писаної Т.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, законним представником якої є ОСОБА_7, третя особа- приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Тетяна Петрівна, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмети застави, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Погрібна Тетяна Петрівна та Самощенко ОленаАнатоліївна, про визнання угоди недійсною, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив, і просив у рахунок погашення заборгованості за договором позики від 8 січня 2014 року у розмірі 2 517 302 грн 40 коп. звернути стягнення на предмети застави за договором застави транспортних засобів від 22 січня 2014 року, визнати за ним право власності на автомобілі, що є предметами договору застави, та стягнути на його користь з ОСОБА_7, ОСОБА_8 суму боргу за договором позики від 5 жовтня 2011 року у розмірі 708 700 грн.
Позивач посилався на те, що 8 січня 2014 року між ним та ОСОБА_11 було укладено договір позики, за яким він надав останньому у борг 60 000 доларів США строком на 12 місяців зі сплатою 50 % річних. Відповідач ОСОБА_7 особистою розпискою підтвердила ознайомлення з договором та свою згоду на його укладення і виконання.
Крім того, 5 жовтня 2011 року ОСОБА_11 позичив у нього ще 25 000 доларів США строком користування до моменту вимоги, що оформлено власноручною розпискою останнього про отримання у борг цих коштів із зобов'язанням їх повернути.
На забезпечення виконання зобов'язань за договором позики 22 січня 2014 року між ним та ОСОБА_11 було укладено та нотаріально посвідчено договір застави транспортних засобів: автомобіля марки BMW, моделі Х5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, заставною вартістю 378 тис. грн, та автомобіля марки «Audi», моделі «Allroad», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, заставною вартістю 126 тис. грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер. Спадщину, що відкрилася після його смерті, прийняли відповідачі.
ОСОБА_6 зазначав, що ОСОБА_11 за життя не повернув позичені у нього кошти. Відповідачі разом із набуттям прав на спадщину також набули і обов'язки за борговою розпискою і договором позики, забезпеченим заставою.
ОСОБА_7 подала зустрічний позов до суду, у якому просила визнати угоду від 5 жовтня 2011 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 про надання позики у сумі 200 тис. грн недійсною, а надану розписку такою, що втратила силу, оскільки вважала, що підпис у ній виконаний не ОСОБА_11 Крім того, про укладення такої угоди він її не повідомляв і згоди на її укладення відповідно до ст. 65 СК України вона не надавала. Також ОСОБА_7 зазначала, що у разі підтвердження справжності розписки поверненню підлягає 200 тис. грн, при цьому розмір вимог до неї не може перевищувати 1/3 частини вказаної суми.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено. У рахунок погашення заборгованості у розмірі 2 517 302 грн 40 коп. звернуто стягнення на предмети застави: автомобіль марки BMW, моделі Х5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та автомобіль марки «Audi», моделі «Allroad», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, шляхом визнання за ОСОБА_6 права власності на вказані транспортні засоби. Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, законним представником якої є ОСОБА_7, на користь ОСОБА_6 борг за договором позики від 5 жовтня 2011 року у розмірі 708 700 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про часткове задоволення позову ОСОБА_6 У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за договором позики від 8 січня 2014 року у розмірі 2 210 232 грн, з яких: 1 493 400 грн (еквівалент 60 тис. доларів США) - сума неповернутоїпозики, 716832 грн (еквівалент 28 800 доларів США) - заборгованість за відсотками за користування позикою, - звернуто стягнення на предмети застави за договором застави транспортних засобів, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. 22 січня 2014 року, реєстраційний № 171, а саме: автомобіль марки «BMW», моделі Х5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та автомобіль марки «Audi», моделі «Allroad», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, шляхом визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/2 частиниавтомобіля марки «BMW», моделі Х5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 161775 грн, 1/6 частиниякого упорядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 належить ОСОБА_7, а 2/6 частини - ОСОБА_8,та на 1/2 частиниавтомобіля марки «Audi», моделі «Allroad», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 53925 грн, 1/6 частиниякого упорядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 належить ОСОБА_7, а 2/6 частини - ОСОБА_8 Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позову ОСОБА_6 відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_6просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 8 січня 2014 року між ОСОБА_6 (позикодавцем) та ОСОБА_11 (позичальником) було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 504 тис. грн, що було еквівалентно 60 тис. доларів США, строком на 12 місяців зі сплатою 50 % річних (а. с. 9-11, т. 1). Позичальник прийняв грошові кошти на умовах договору строком на 12 місяців, до 8 січня 2015 року, із сплатою 48 % річних. Установлено, що договір містить запис про ознайомлення ОСОБА_7 з умовами договору та надання згоди на його укладення і виконання (а. с. 11, т. 1).
22 січня 2014 року між ОСОБА_6 (заставодержателем) та ОСОБА_11 (заставодавцем) було укладено та нотаріально посвідчено договір застави транспортних засобів, за яким на забезпечення зобов'язань за договором позики від 8 січня 2014 року ОСОБА_11, зі згоди дружини ОСОБА_7, надав, а ОСОБА_6, зі згоди дружини ОСОБА_12, прийняв у заставу автомобіль марки «BMW», моделі Х5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, заставною вартістю 378 тис. грн, та автомобіль марки «Audi», моделі «Allroad», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, заставною вартістю 126 тис. грн. (а. с. 5-8, т. 1).
У цьому договорі сторони визначили інші його умови, у тому числі у розд. 5 - порядок задоволення вимог заставодержателя з вартості предмета застави, відповідно до п. 5.1 якого заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця; звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя на підставі виконавчого напису нотаріуса, за рішенням суду, шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України (п. 5.2); у разі виникнення у заставодержателя права звернути стягнення на предмет застави заставодержатель може задовольнити забезпечену заставою вимогу шляхом набуття права власності на предмети застави у порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 5.4).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер і внаслідок його смерті відкрилась спадщина, яку прийняли його дружина ОСОБА_7 та неповнолітня дочка ОСОБА_8, на користь якої від своєї частки спадщини відмовилася мати померлого ОСОБА_13
25 лютого 2015 року ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Погрібної Т.П. з заявою, в якій просив повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_11 про наявність невиконаних покійним перед ним зобов'язань за договором позики від 8 січня 2014 року у сумі 504 тис. грн, що еквівалентно 60 тис. доларів США, та за розпискою від 5 жовтня 2011 року у сумі 25 тис. доларів США.
Вирішуючи позов, суди виходили із положень ст. ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. При цьому спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора; позивач як заставодержатель у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язань, забезпечених заставою, має право одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, у тому числі шляхом набуття права власності на предмети застави, що передбачено положеннями ст. ст. 572, 1282 ЦК України, ст. 19, ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» та умовами договору застави транспортних засобів.
Разом із цим частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що при вирішенні питання щодо звернення стягнення на предмети застави, суд повинен був виходити із положень ч. 1 ст. 1282 ЦК України, зокрема, що кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Однак такі висновки судів є передчасними.
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
З матеріалів справи вбачається, що до нотаріуса із заявами у порядку ст. 1281 ЦК України щодо невиконаних ОСОБА_11 грошових зобов'язань, крім позивача, звернулися ТОВ «Транстерміналсервіс ЛТД» (вимога на 2 762 870 грн), ТОВ «Транстерміналсервіс 2000» (вимога на 266 346 грн 80 коп.), ПАТ «Фідобанк» (25 476 грн 17 коп.) та у провадженні Московського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Погрібної Т.П., ОСОБА_14, треті особи: ТОВ «Інтертранслогістик» в особі арбітражного керуючого - ліквідатора КравцоваВ.В., ТОВ «Транстерміналсервіс ЛТД», ТОВ «Транстерміналсервіс 2000», ТОВ «Фірма» Конекс ЛТД», ОСОБА_6, ОСОБА_8, про встановлення складу спадкового майна, ідеальних часток і вартості майна господарських товариств, часток подружжя, зобов'язання виплатити частку вартості майна господарських товариств, визнання дій щодо відмови у вчиненні нотаріальних дій протиправними, зобов'язання вчинити нотаріальні дії.
Указане свідчить про те, що розглядаючи справу, суд першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема, вирішуючи даний спір, місцевий суд у порушення вимог ст. ст. 10, 33 ЦПК України не визначився зі складом осіб (спадкоємці, кредитори спадкодавця), які повинні брати участь у справі та не залучив їх до участі у справі.
Разом із цим апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, не мав процесуальної можливості усунути вказані вище недоліки, допущені місцевим судом.
Отже , ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення цих судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
О.В. Кафідова О.В. Закропивний А.О. Леванчук А.В. Маляренко Т.О. Писана Головуючий Судді:
