АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/705/16 Головуючий 1-інст. - Шарко О.П.
Справа - № 645/6151/15-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.
Категорія - позика
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів КРУГОВОЇ С.С.,
МІНЕНКОВОЇ Н.О.
секретарів Пруднікової О.В., Прологаєвої А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, законним представником якої є ОСОБА_3, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмети застави, третя особа-приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Тетяна Петрівна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу про визнання угоди недійсною, треті особи: приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу - Погрібна Тетяна Петрівна, Самощенко Олена Анатоліївна,-
в с т а н о в и л а :
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Фрунзенського районного суду міста Харкова з позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просив в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 08 січня 2014 року в розмірі 2 517 302.40 грн. звернути стягнення на предмети застави за договором застави транспортних засобів від 22 січня 2014 року : визнати за ним право власності на автомобілі, що є предметами договору застави та стягнути на його користь з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суму боргу за договором позики від 05.10.2011 року в розмірі 708 700,00 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що 08.01.2014 року укладено договір позики, за яким він надав ОСОБА_9 в позику грошові кошти в розмірі 60000,00 дол.США строком на 12 місяців зі сплатою 50% річних. Відповідач ОСОБА_3 особистою розпискою підтвердила ознайомлення з договором та свою згоду на його укладення і виконання.
Крім того, 05.10.2011 року ОСОБА_9 отримав від нього в позику грошові кошти в розмірі 25000,00 дол.США зі строком користування до моменту вимоги, що оформлено власноручною розпискою останнього про отримання в борг цих коштів із зобов»язанням їх повернути.
У забезпечення зобов»язань за договором позики 22.01.2014 року між ним і ОСОБА_9 укладений і нотаріально посвідчений договір застави транспортних засобів.
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщину, що відкрилась прийняли відповідачі, яким спадщина належить з часу її відкриття.
Разом з набуттям прав на спадщину відповідачі набули також і обов»язки за борговою розпискою і договором позики, забезпеченим заставою.
У визначений ст.1281 ЦК України строк він звернувся до спадкоємців померлого з претензією - вимогою про повернення боргу у строк до 27.04.2015 року, яка залишена без задоволення.
ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом, в якому просила визнати угоду від 05.10.2011 року між померлим ОСОБА_9 та ОСОБА_4 про надання позики в сумі 200000,00 грн. недійсною, а надану розписку такою що втратила силу.
В обгунтування заявлених у зустрічному позові вимог посилалсь на те, що вважає розписку від 05.10.2011 року підробленою, оскільки є сумніви її виконання почерком ОСОБА_9 Крім того, про укладення такої угоди ОСОБА_9 її не повідомляв і згоди на її укладення у відповідності до ст.65 СК України вона не надавала. Також зазначала, що у разі підтвердження подлінності розписки поверненню підлягає 200 000,00 грн., при цьому розмір вимог до неї не може перевищувати 1/3 частини вказаної суми.
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 листопада 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.
В рахунок погашення заборгованості в розмірі 2517302,40 грн. звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль BMW, моделі Х5, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 та автомобіль AUDI, моделі ALLROAD, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_2 шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на вказані транспортні засоби.
Стягнуто на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_3 та ОСОБА_5, законним представником якої є ОСОБА_3, борг за договором позики від 05.10.2011 року в розмірі 708700,00 грн. та у солідарному порядку 3704,98 грн. судового збору.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, у своїх та неповнолітньої ОСОБА_5 інтересах, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність рішення вимогам ст.215 ЦПК України.
Вказує, що згідно до ч.1 ст.1282 ЦК України кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредиторів особисто в розмірі, який відповідає його частці в спадщині.
Вимога має бути безспірною і спрямована конкретній фізичній або юридичній особі.
Суд першої інстанції ухилився від відображення в рішенні у який час та з якою саме вимогою до 08.04.2015 року позивач звернувся до ОСОБА_8та від відображення в рішенні мотивів, з яких він ухилився від з'ясування вартості спадщини.
Частина 2 ст.1282 ЦК України чітко визначає, що у разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке передано в натурі.
Отже, суд мав виходити з того, що транспортні засоби спочатку перейшли у власність відповідачів, що може підтверджуватися тільки свідоцтвами про право на спадщину.
Позивач спочатку звернувся з вимогами тільки до ОСОБА_3 про одноразовий платіж суми 88800,00 дол. США, незважаючи на те, що валютою грошового зобов'язання є 504000,00 грн., а не іноземна валюта, що на час звернення з позовом складала еквівалент 2517302,40 грн. (без надання підтверджуючого документу щодо курсу валют).
Водночас була надана розписка на 200000,00 грн., що еквівалентно 25000,00 дол. США.
При цьому, суд двічі зазначив в рішенні, що відповідно до договору займу від 08.01.2014 року про надання 51000,00 дол. США передано ОСОБА_9 600000,00 дол. США, що суперечить цьому договору, відповідно якому позичальник прийняв грошові кошти в розмірі 504000,00 грн., з виплатою 48% річних, 4% місячних, що узгоджується з сумою щомісячного платежу відсотків 50160,00 грн., тому заборгованість не може складати зазначену в рішенні суму.
Вважає, що зобов'язання має відповідно до ст.533 ЦК України виконуватись у гривні договір займу містить чіткий обов'язок позичальника повернути 504 000,00 грн.
Зазначає також, що суд в рішенні не відобразив мотиви зміни ним законодавства щодо звільнення позичальника та відповідно їх , як його правонаступників , від обов'язку сплати відсотків за час прострочки кредитора, який прийняв зобов'язання з відкриття банківського рахунку для зарахування грошових коштів, проте не виконав цього обов»язку, що свідчить про прострочення кредитора.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить про її відхилення та залишення рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що викладені в скарзі доводи не спростовують законності та обґрунтованості цього рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи скарги і матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі встановлено, що 08 січня 2014 року між ОСОБА_4 (позикодавцем). і ОСОБА_9 (позичальником) укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 504 000,00 грн., що є екв. 60000,00 дол США строком на 12 місяців зі сплатою 50 % річних.
Позичальник прийняв грошові кошти на умовах договору строком на 12 місяців до 08.01.2015 року із сплатою 48% річних.
Режим сплати : проценти - щомісячно, не пізніше 08 числа поточного місяця за наступний місяць користування позикою, тіло позики напрікінці строку дії договору. Сума процентів складає 4% від суми наданої позики щомісячно. Відповідно до п.3.2 розд.3 договору позикодавець має право у випадку зміни курсу долара США вимагати повернення процентів та позики за офіційним курсом долара США по відношенню до гривні станом на момент розрахунків.
Договір містить запис про ознайомлення ОСОБА_11 з умовами договору та надання згоди на його укладення і виконання.
22.01.2014 року між ОСОБА_4.( заставодержателем) та ОСОБА_9 ( заставодавцем) укладений та нотаріально посвідчений договір застави транспортних засобів, за яким у забезпечення зобов»язань за договором позики від 08.01.2014 року ОСОБА_9, зі згоди дружини ОСОБА_3 надав, а ОСОБА_4, зі згоди дружини ОСОБА_12, прийняв у заставуавтомобіль ВМW, модель Х5, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований ВРЕР № 1 ГУМВСУ Харків 18.07.2012 року на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7 і автомобіль АUDI модель АLLROAD, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований ВРЕР № 1 ГУМВСУ Харків 23.02.2008 року на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_8.(а.с.5-8,165,166)
У цьому договорі сторони визначили інші його умови, у тому числі у розд.5 порядок задоволення вимог заставодержателя з вартості предмета застави , відповідно до п.5.1 якого заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця ; звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя на підставі виконавчого напису нотаріуса, за рішенням суду, шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України (п.5.2); у разі виникнення у заставодержателя права звернути стягнення на предмет застави Заставодержатель може задовольнити забезпечену заставою вимогу шляхом набуття права власності на предмети застави в порядку, передбаченому чинним законодавством.( п.5.4)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер і внаслідок його смерті відкрилась спадщина, яку прийняли його дружина ОСОБА_3 і неповнолітня дочка ОСОБА_5, на користь якої від своєї частки спадщини відмовилась мати померлого ОСОБА_13
25.02.2015 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Погрібної Т.П., з заявою, в якій просив повідомити спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 про наявність невиконаних покійним перед ним зобов»язань за договором позики у простій письмовій формі від 08.01.2014 року в сумі 504 000,00 грн., що єкв.60 000,00 дол.США і за розпискою від 05.10.2011 року - 25 000,00 дол.США.
Вирішуючи позов ОСОБА_4 суд першої інстанції правильно виходив, зокрема, з того, що відповідно до ст.ст.626,627.628,629 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; що договором є домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків; сторони вільні в укладенні договору, обранні контрагентів та визначенні умов договору, з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту та вимог розумності і справедливості; зміст договору складають умови(пункти), визначені на розсуд сторін і узгоджуються ними за умови, що є обов»язковими у відповідності з актами ціивільного законодавства; договір є обов»язковим для виконання сторонами.
Також суд дійшов висновку про те, що спадкоємці зобов»язані задовольнити вимоги кредитора і що позивач як заставодержатель у разі невиконкання боржником ( заставодавцем) зобов»язань, забезпечених заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, у тому числі шляхом набуття права власності на предмети застави, який узгоджується з приписами ст.1282,572 ЦК України ст.19,ч.6 ст.20 ЗУ України « Про заставу» та умов договору застави вказаних норм матеріального права і умовами договору застави транспортних засобів.
Проте, навівши в рішенні повний зміст ст.1282 ЦК України, суд залишив поза увагою вимоги цієї норми матеріального права в тій частині, що кожен зі спадкоємців зобов»язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Також не враховані судом ті обставини, що до нотаріуса з заявами у порядку ст.1281 ЦК України щодо невиконаних померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 грошових зобов»язань, крім позивача, звернулись ТОВ « Транстерміналсервіс ЛТД» (вимога на 2 762 870,00 грн), ТОВ « Транстерміналсервіс 2000» (вимога на 266346,80 грн.), ПАТ « Фідобанк» ( 25476,17 грн.) і в провадженні Московського районного суду міста Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_3 до приватного нотаріуса ХМНО Погрібної Т.П., ОСОБА_15, 3-ї особи : ТОВ « Інтертранслогістик» в особі арбітражного керуючого-лікв ідатора Кравцова В.В.,
ТОВ «Транстерміналсервіс ЛТД» ТОВ «Транстерміналсервіс 2000» , ТОВ «Фірма «Конекс ЛТД», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення складу спадкового майна, ідеальних часток і вартості майна господарських товариств, часток подружжя, зобов»язання виплатити частку вартості майна господарських товариств, визнання дій щодо відмови у вчиненні нотаріальних дій протиправними, зобов»язання вчинити нотаріальні дії.
Зі змісту цього позову убачається, що ОСОБА_3, зокрема, оскаржує дії приватного нотаріуса Погрібної Т.П. щодо відмови у видачі їй свідоцтва про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, у тому числі і на транспортні засоби, що є предметами застави за договором від 22.01.2014 року та придбані під час перебування її у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9
Позовні вимоги ОСОБА_4 заявлені до ОСОБА_3 тільки як до спадкоємиці ОСОБА_9
Повний склад спадщини та вартість майна, успадкованого відповідачами, окрім транспортних засобів, що є предметами застави, не встановлена. Переважного перед іншими кредиторами права на задоволення своїх вимог за рахунок іншого, крім заставного, майна позивач не має. Повне коло осіб, які є кредиторами померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9, не встановлено і жодна з цих осіб до участі у справі не залучена.
Неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи , порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матерального і процесуального права призвело до того, що судом за позовом ОСОБА_4 ухвалено рішення про звернення стягнення на частку майна, яка не входить до складу спадщини, передчасного задоволення його вимог про стягнення з відповідачів боргу за розпискою від 05.10.2011 року. При цьому судом не вирішено і не зазначено в рішенні в якій частині кожним зі спадкоємців задоволюються цим рішенням вимоги позивача, як кредитора померлого спадкодавця ОСОБА_9
Наведені обставини у відповідності до п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції за позовом ОСОБА_4 і ухвалення нового рішення за цим позовом про часткове його задоволення.
Колегія суддів виходить з доведеності невиконаних позичальником у повному обсязі перед позивачем, як позикодавцем, зобов»язань за договором позики від 08 січня 2016 року в розмірі 2 210 232,00 грн. ( за офіційним курсом НБУ на 16.06.2016 року 24,89 грн. х 1дол.США), з яких 1 493 400,00 ( екв.60000,00 дол.США) сума позики, 716 832,00 ( екв.28800,00 дол.США) заборгованість по відсоткам за користування позикою.
При цьому колегією враховується також обов»язкова в силу ч.1 ст.360-7 ЦПК України для всіх судів України правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-79 цс 14 настпуного змісту:
Відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України лише у тому разі, якщо договір позики не передбачає інших умов. Передбачене у цій нормі право сторін на встановлення умов оплати за користування позикою з урахуванням норм ст.6, ч. 1 ст.627 ЦК України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів та порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати (наприклад, у твердій грошовій сумі безвідносно до суми боргу), оскільки закон - ст. ст. 536, 1048 ЦК України визначає, що плата за користування чужими грішми встановлюється і нараховується у вигляді процентів на основну суму боргу.
За змістом ст. ст. 526, 527 ЦК України належним виконанням зобов'язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов'язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.
Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.
Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір зобов»язання за цим договором має становити 504 000,00 грн. і про те, що відповідачі не мають нести відповідальності за прострочені проценти на підставі ст.613 ЦК України є безпідставним.
Як вже зазначено, сторони у договорі визначили у доларах США еквівалент зобов»язань позичальника за договором позики від 08.01.2014 року, домовились і зазначили у цьому договорі про право позичальника у випадку зміни курсу долара США вимагати повернення процентів та позики за офіційним курсом долара США по відношенню до гривні станом на момент розрахунків. Будь яких доказів на підтвердження того, що позикодавець намагався виконувати обов»язки зі сплати процентів за користування позикою, але виконанню цього обов»язку перешкоджало невідкриття позикодавцем відповідного рахунку відповідачем не надано.
Переважне перед іншими кредиторами право позивача, як заставодавця за договором застави від 22.01.2014 року на задоволення своїх вимог за договором позики від 08.01.2014 року передбачено умовами договору застави, ст. 572 ЦК, ст.ст.19 ч.6 ст.20 ЗУ « Про заставу» .
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у редакції, чинній на момент укладення зазначеного вище договору застави, реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень належать, зокрема, застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.
Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна підтверджується реєстрація обтяжень на підставі договору застави на транспортні засоби, що є предметами цього договору (а.с.137)
Відповідно до звітів про оцінку транспортних засобів від 24.09.2015 року №№ 1026,1027 на час оцінки ринкова вартість автомобіля ВМW, модель Х5, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 323 550 грн., без врахування ПДВ, а автомобіля модель АLLROAD, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2, -107 850,00 грн.( без врахування ПДВ).
Відповідно до ч.2 ст.59, ч.4 ст.60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Оцінка транспортних засобів здійснена особою, право якої на таку діяльність підтверджено кваліфікаційним свідоцтвом, сертифікатом.
Заперечуючи проти вказаної оцінки відповідач та її представник її не спростували, не надали іншої оцінки і не заявили клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи, а посилання представника відповідачів на те, що ринкова вартість аналогічних транспортних засобів за даними інтернету є вищою, не може бути покладена в основу рішення і не є підставою для непрйняття оцінки спеціаліста.
На підставі викладеного колегія суддів частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_4 В рахунок вказаної вище заборгованості звертає стягнення на предмети застави за договором застави транспортних засобів шляхом визнання за позивачем права власності на ? частину кожного транспортного засобу, що є предметами застави. При цьому, виходячи з часток відповідачів у спадщині, колегія доходить висновку, що таким шляхом вимоги позивача будуть задоволені відповідачем ОСОБА_3 у розмірі вартості 1/6 частини , а ОСОБА_5 у розмірі вартості 2/6 частин кожного транспортного засобу.
Доводи скарги про те, що звернення стягнення на предмети застави можливо тільки після отримання відповідачами відповідних свідоцтв про право на спадщину колегія не приймає до уваги, оскільки факт прийняття ними спадщини не заперечується і підтверджений належним чином, а у відповідності до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Крім того, право позивача на задоволення вимог за рахунок предметів застави не може бути поставлено в залежність від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спащину на це рухоме майно, з чим відповідачі можуть зволікати з тих чи інших причин.
Підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з відповідачів боргу за розпискою від 05.10.2011 року відсутні, оскільки вказані вимоги можуть розглядатися тільки після визначення вартості іншого майна, отриманого кожним зі спадкоємців померлого ОСОБА_9, та за участю інших його кредиторів.
З рішенням суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 колегія суддів погоджується і визнає, що в цій частині рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги не є у відповідності до ст.309 ЦПК України підставою для його скасування або зміни.
У відповідності до ст.88 ЦПК України на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеної частини позовних вимог щодо кожного з них.
Керуючись ст.ст.303,304, п.п.2,3 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ст.ст.313,314,316,317,319,324 ЦПК України колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_4 скасувати. Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, за договором позики від 08 січня 2014 року в розмірі 2 210 232,00 ( два мільони двісті десять тисяч двісті тридцять дві) грн, з яких 1 493 400,00 ( один мільон чотириста дев"яносто три тисячі чотириста) грн. ( еквівалент 60000,00 дол.США ) сума позики, 716832,00 ( сімсот шістнадцять тисяч вісімсот тридцять дві ) грн. (екв.28800 дол.США) - заборгованість по відсоткам за користування позикою, - звернути стягнення на предмети застави за договором застави транспортних засобів, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Самощенко О.А. 22.01.2014 року, р/н 171, а саме: автомобіль ВМW, модель Х5, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований ВРЕР № 1 ГУМВСУ Харків 18.07.2012 року на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7 і автомобіль АUDI модель АLLROAD, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований ВРЕР № 1 ГУМВСУ Харків 23.02.2008 року на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_8, - шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину автомобіля ВМW, модель Х5 2007 року випуску кузов № НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 161775,00 ( сто шістдесят одна тисяча сімсот сімдесят п"ять) грн., 1/6 частина якого в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 належить ОСОБА_3, а 2/6 частини - ОСОБА_5 та на 1/2 частину автомобіля АUDI модель АLLROAD,2003 року випуску, кузов № НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_2 ,вартістю 53925 (п"ятдесят три тисячі дев"ятсот двадцять п"ять) грн., 1/6 частина якого в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 належить ОСОБА_3, а 2/6 частини - ОСОБА_5.
Стягнути на користь ОСОБА_4 судові витрати з ОСОБА_3 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 90 коп. , з ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_3 1437 (одну тисячу чотириста тридцять сім) грн.80 коп.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в іншій частині відмовити.
Вказане рішення за зустрічним позовом ОСОБА_3 залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набранняґ ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська
Судді (підпис) С.С. Кругова
(підпис) Н.О.Міненкова
