Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №1-1/02
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2016 року смт.Чорнобай
Колегія Чорнобаївського районного суду Черкаської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , під час розгляду у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання засудженого ОСОБА_6 про застосування строків давності виконання вироку та звільнення його з місць позбавлення волі,
в с т а н о в и л а:
В провадженні Чорнобаївського районного суду перебуває заява засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 заявив клопотання про застосування строку давності виконання обвинувального вироку апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2002 року. Посилаючись на пункт 4 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України (у редакції 1960 року) статтю 152 Кримінально-виконавчого кодексу України він стверджує, що на теперішній час сплив строк давності виконання обвинувального вироку суду, а відбутий ним строк ув`язнення перевищує граничний строк тримання особи в місцях позбавлення волі. Тому просив його звільнити у зв`язку з фактичним відбуттям максимального строку покарання у виді позбавлення волі за санкцією статті 190-1 Кримінального кодексу України (у редакції 1960 року), який, на його думку, становить 15 років.
Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання свого підзахисного.
Прокурор ОСОБА_5 вважає вказане клопотання необґрунтованим та просив у його задоволеннівідмовити.
Розглянувши заявлене засудженим ОСОБА_6 клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думки учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з такого.
Вироком апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2002 року ОСОБА_6 засуджений за вчинення злочинів, передбачених статтями 69, 190-1, частиною 2 статті 223 Кримінального кодексу України (у редакції 1960 року), частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України (у редакції 2001 року) з застосуванням статті 42 Кримінального кодексу України
(у редакції 1960 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Цим же вироком засуджені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Ухвалою Верховного Суду України від 09 липня 2002 року вказаний вирок залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 152 Кримінально-виконавчого кодексу України однією з підстав для звільнення від відбування покарання є, з-поміж іншого, закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
Стаття 49 Кримінального кодексу України (у редакції 1960 року), на яку посилався засуджений ОСОБА_6 у заявленому клопотанні, встановлювала строки давності виконання обвинувального вироку та порядок їх застосування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України (у редакції 1960 року) обвинувальний вирок не виконується, якщо його не було виконано в такі строки, рахуючи з дня набрання вироком законної сили: десять років - при засудженні до більш суворого покарання, ніж позбавлення волі строком на п`ять років.
Відповідно до діючого на теперішній час законодавства питання щодо звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку врегульовано статтею 80 Кримінального кодексу України. Згідно з пунктом 5 частини першої вказаної статті Кодексу особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: п`ятнадцять років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
Зі змісту вказаних процесуальних норм видно, що строк давності виконання обвинувального вироку може застосовуватися лише у тому випадку, якщо такий вирок не звертався до виконання та фактично не виконувався протягом певних строків з моменту набрання ним чинності.
Водночас колегією суддів встановлено, що вирок апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2002 року було вчасно звернуто до виконання та він фактично виконується, оскільки засуджений ОСОБА_6 відбуває призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі у Замковій виправній колонії № 58 управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області.
Крім того, у заявленому клопотанні засуджений ОСОБА_6 сам наголошує, що на теперішній час він відбуває покарання та перебуває у місцях позбавлення волі.
За таких обставин відсутні будь-які підстави для застосування строків давності виконання обвинувального вироку апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2002 року та звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання.
Зі змісту клопотання ОСОБА_6 видно, що останній підмінює поняття строку давності виконання обвинувального вироку та невірно вважає таким строком - строк фактичного перебування під вартою, який обраховується з моменту його затримання 12 квітня 1998 року. Однак, таке розуміння строку давності виконання обвинувального вироку є хибним в силу приписів кримінального законодавства, наведених вище.
З приводу доводів засудженого ОСОБА_6 щодо відбуття ним максимального строку покарання за санкцією статті 190-1 Кримінального кодексу України (у редакції 1960 року), який, на його думку, становить 15 років, колегія суддів зазначає таке.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2013 року, у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 щодо приведення вироку суду у відповідність з Кримінальним кодексом України від 2001 року та заміни йому покарання з довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років відмовлено.
Зокрема, судами підтверджено законність призначення засудженому ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі та встановлено відсутність підстав для його заміни.
Таким чином, твердження засудженого ОСОБА_6 про відбуття ним максимального строку покарання за санкцією статті 190-1 Кримінального кодексу України (у редакції 1960 року) є безпідставними.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про застосування строку давності виконання обвинувального вироку апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2002 року відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили через сім днів з дня її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Черкаської області через Чорнобаївський районний суд Черкаської області.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2
